Верхнебуреинские зарисовки. Амурглаг, 47-53гг

            ДОЛЯ ПОЕТІВ
                «Горька судьба поэтов всех времён:
                Тяжеле всех судьба – казнить Россию»
                В. Кюхельбеккер
Поетів Доля – в Злоби на ножах,
Гойдається в Неправди на прицілі:
Сатрапи завжди є в наклепницькому ділі,
Що «дєло» фабрикують – справжній жах!

По них поетів в тюрми
      Кидали одвічно,
Морозом збиткували в Соловках,
І на колимських «золотих» снігах,
І в забайкальських штольнях,
      Там, де відчай!!!

З далеких, ще рилєєвських часів
Поетів Доля так незахищенна,
Та Істина Поетів – незнищенна
І під кивком прокурених вусів!

Розкриється ганебности тюрма
Під воскресіння молодого сплеску,
В Народі Пам’ять Істинна воскресне –
Згадають  Чесномислі Імена!
                Станція Хурмулі, ДБЗ-2


   одвічне, юначе: БЕРІЗКАМ
                «Так и хочется к телу прижать
                Обнаженные груди берёз».  С.Єсенін
       Як Єсенін, цілую я віти берези
І розчісую – подумки – коси модрині...
Тут нам легше любов виявляти щоднини
До дерев, щоб у горі лишатись тверезим.
Але як підійдеш до незрушних дерев,
Щоб душі почуття до них висловить щиро?
Довкруж – зона страшна, охорона – не в міру,
Ще й собаче виття на морозі, як рев
Прошпиговує скроні і душу юначу.
Ви пробачте, берізки, любов не помре!
Відросте ще у мене чорняве каре!
Голова б уціліла! (Ні, гордий – не плачу!)

            А метафори й рими сонет «обкайловують»…
            – Зачекайте, берізки мої неціловані!