Йду пiд дощем, у осенi в негодi
Льє парасолька сльози дощові.
Та подумки, в омріяній погоді,
Де літа дні зелені, ще живі.
А листя жовте, у гарячих барвах,
Спадає долу, килимом ляга.
Намистом дощ рясніє на деревах,
В прозорих краплях, осінь золота.
Бурштин убрання одягає осінь,
Палахкотить навкруги, як вогонь.
У хмарах сірих, вкрита неба просинь,
Немов сивіюче волосся скронь.
Ще зовсім трохи, і роздягне вітер,
Та гірше осінь, плакати почне.
Благатиме мороз, щоб сльози витер,
Просити у Зими, вбрання почне.
Бо голою стоятиме на розі,
Не в змозі зберегтися в холоди.
Та стукатиме в зиму, на порозі,
Щоби скоріше до весни пройти.
Изображение: http://vyatka.ru/files/AARRAAAA600.jpg
Свидетельство о публикации №114110308800
Николай Неборачко 20.03.2015 21:20 Заявить о нарушении
Додолу осипає навкруги.
Калиновим, рябиновим намистом,
Червоним різнобарв’ям радуги.
Природа душу має невмирущу,
У пори року роздає пісні.
З осінньою мелодією дощу,
Коханого побачу уві сні.
Моє велике"дякую" Вам, Миколаю. Іноді, такий сором бере, що маю замало віршів українською, такою пісенною, мовою. Подумки та у побуті розмовляю російськлю, хоча вільно володію рідною. Щасти Вам. Надхнення. Привіт.
Серафима Марченко 21.03.2015 23:50 Заявить о нарушении
Николай Неборачко 23.03.2015 21:21 Заявить о нарушении