Якісь абстрактні сни, збиваються докупи...
Приклеюють думки, беруть їх на шурупи.
Лякають почуття - холодними дощами.
Не хочуть каяття - най йдуть собі лісами.
Оголена душа акомпонує вітру,
Та ніч була чужа, а в сні я просто витру -
Усі дивні слова, що граються зі мною.
Тягучі, як смола, вкривають пеленою.
Десь там, поміж людей, зірки згорять яскраво!
А був би Прометей, було б нам не цікаво...
Виштовхуєм сльозу, і кажем, що емоції.
Я знову вниз повзу. Так-так... реінкарнація!
Тумани навкруги, ховать сіру дійсніть,
Де мОї береги? В повітрі дме - практичність.
Однак, холодна суть, вичерпує можливості,
Отруює, як ртуть, не хоче справедливості.
Рве долі - силоміць, мотає все на плівку,
В тілах уже свинець, а дурні кричать - "гірко".
Якісь абстрактні сни... Але, ми в них живемо.
Дотягнем до весни? То може й не впадемо...
In_nes
Ukraine, Odessa
абстрактные сны укр
© Copyright: Инна Цурка, 2014
Свидетельство о публикации №114110306780
Свидетельство о публикации №114110306780
Рецензии