Сила Моменту Зараз

ЕКХАРТ ТОЛЕ
Сила моменту тепер




Ти тут для того ,
щоб здійснити
божественне призначення
всесвіту - розкритися .
Ось наскільки ти важливий!
- Екхарт Толле



ЗМІСТ

Передмова перекладача

ВІД АМЕРИКАНСЬКОГО ВИДАВЦЯ

ВСТУП
Першопричиною цієї КНИГИ являється
ІСТИНА , ЯКА ВСЕРЕДИНІ ТЕБЕ

Роби , що повинно - і будь що буде!
( Лицарський девіз )
Тепер , коли робота над перекладом книги завершена , коли люди , яким я розсилав робочі версії окремих глав і книгу цілком, поділилися зі мною своїми відчуттями , виникла необхідність " порозумітися " з приводу застосовуваної термінології .
Ось фрагмент з моєї переписки , який спонукав над цим задуматися :
- Хочу тебе запитати , а чому ти вибрав слово " уступання " для " surrender " , а не " здача" , як воно зазвичай трактується ? Для мене " Здача" звучить глобальніше , безповоротно , як капітуляція ( опирався - здався ) , а в " уступанні " є якийсь відгомін ввічливій незавершеності. Я пишу тільки про своє спостереження , можливо , воно якраз і показує мою НЕ - здачу .

Я не маю нічого проти " здачі " . Для багатьох саме " здача" і працює. Однак для мене " здача" має ще й такі відтінки як вимушеність , насильство , причому зовсім не важливо , звідки вона виходить , - нав'язана ззовні або культивується зсередини . Здача видає запах жалю , втрати обличчя , виглядає як млява хода і опущений погляд , відсутність радості і легкості , щось на зразок моральної смерті , тобто для мене вона за версту віддає опором . Це як на війні здача міста - якби нас не вибили , то ми б його не здали . Тобто ми не хотіли , але нас вибили .
Мене така « здача» не надихає . Вона веде до тихої внутрішньої озлобленості . Викликає бажання реваншу , помсти . Якщо і говорити про "здачу " , то тільки про повну , глибоку та всеочисній , як вогонь , в якому без залишку згоряє все , про що ще можна було б шкодувати.
З іншого боку , уступання - це результат усвідомлення , усвідомленого прийняття , щирого вибачення , як знак здобуття внутрішньої сили . Уступання - це примирення . Повна відсутність опору як наслідок усвідомлення . Уступаніе - це сила , що йде зсередини . Уступання - це єдність , зєднанність . Уступання - це спокій.
Здача навпроти - роз'єднаність і відчай . Але це цілком може бути етапом на шляху до .Уступання
Років двадцять п'ять тому , коли моєю настільною книгою була " Шлях карате " , одна фраза дивувала мене : " Схопити - значить втратити. Піддатися , поступитися - означає перемогти " . Моєму західному , чоловічому, прямолінійному уму це уявлялося повним маренням і викликало сильний опір. І ще в тій книзі було написано , що коли навчишся поступатися , і будеш практикувати це в повсякденному житті , тоді і знайдеш доступ до справжньої сили.
А хіба мій міцний кулак , блискавична реакція та треноване тіло - це не справжня сила?
І якось раз в тісноті переповненого вагона метро , коли я розмірковував на цю тему , мені на плечі навалився здоровенний , підпилий мужик і мало не уклав мене на сидячих пасажирів . Я вперся в поручень , щоб стримати його натиск , і з задоволенням відчув , як заробили , як напружилися мої м'язи . Але мужик був великий , і тривати так довго не могло ...
- Піддатися , поступитися ... - промайнуло в голові, - ... Що за бляха - маячня ...!
Через мить я розслабив м'язи і пішов вправо . Мужик повалився на сидячих , судорожно ловлячи поручень . Я випростався у звільненому від мужика просторі , з цікавістю спостерігаючи за тим , як нелегко йому тепер доводиться.
- Хм , " піддатися ... , хм, поступитися ..." - ось воно як спрацювало ! Я адже начебто нічого і не зробив. Просто поступився . Ось саме що " не зробив" . І тільки через багато років до мене стало доходити , що не - діланням можна "зробити" набагато більше. Що чинити опір тому , що є, значить втрачати легкість і гнучкість . Прихильність до того, чому пручаєшся , позбавляє рухливості .
По суті, всі слова , які читач зустріне в книзі , йому знайомі і він їх багато разів чув і вимовляв сам . Залишилося домовитися про те , який сенс ми їм надамо . Ось уривок з одного оповідання :
...
- Чому ти говориш Розум і ум ? Хіба це не одне й те саме?
- Розум - це Раз - Ум - один , окремий розум . Розум - це частина Ума , що усвідомлює себе окремо від Цілого для того , щоб Ціле могло пізнавати Себе як Ціле . Розум - це дзеркало Ума .
Розум - це абсолютна категорія . ум - відносна . Розум - це те, чим володієш ти ...
Так що , слово " майнд " я перекладаю як " розум" . Бо в книзі йдеться про мій і Твій розум, а не про Ум , який мені видається в образі всюдисущого , всепроникного і не має розмірності поля , стягнутого в нескінченно малу точку .
Слово " experience " зазвичай перекладається як " досвід". І майже завжди ігнорується таке його значення як " відчуття " . У книзі " Сила теперішнього " йдеться про теперішній моменті , в якому немає минулого і в якому " відчуття " ще не стали " досвідом " . " Досвід " - це про минуле. В теперішньому є тільки " відчуття " , які ми " відчуваємо " або " переживаємо " , що теж може вважатися повноправним варіантом перекладу слова " to experience " .
Автор говорить про те , щоб відчувати , відчувати Життя Зараз . Будь-яка річ , яка в даний момент знаходиться в нашому полі зору , цінна не сама по собі , а як джерело відчуттів - чи йде мова про чашку чаю , автомобіль або книгу . Все , що є - це момент Зараз . Все , що є у кожного з нас - це відчуття в цей момент . Тому слово " experience " я частіше перекладаю як " відчуття " .
Слово " conscious " зазвичай перекладається як " свідомий" або " свідомий " . Яке з цих значень більше підходить для передачі контексту книги , предметом уваги якої є стан ? Ні те , ні інше. На мій погляд , обидва створюють відтінок дії або мають відношення до процесу , а стан краще характеризується словом " усвідомлений " . Оскільки автор запрошує читача навчитися входити і перебувати в стані усвідомленого Буття або Присутності , то там , де мова йде про стан , Ви зустрінете слово " усвідомлений " .
Слово " Суще " навіть не є словниковим варіантом перекладу слова " Being " , яке зазвичай означає :
1. буття , існування , життя ;
2. істота , людина ;
3. істота , суть ,
однак саме " Суще " менш інших прив'язане до якоїсь формалізації , ідентифікації або образу . Воно не вказує ні на що конкретне, особливо якщо мова йде про позачасовий Буття, усюдисущому Бога , вічного Єдиного Життя , усепроникаючоий невияв , трансцендентної Реальності , Нагваля . Воно не має нічого спільного з тим , що можна було б уявити,  бо розум відмовляється переступати цю грань. Тільки Ти можеш це зробити, тому що Суще є місце твого Буття.
Слово " compassion " на українську мову чомусь майже завжди перекладається як " співчуття " . Хоча не має ніякого відношення до страждання . Англійською "страждання " - " suffering " . Тобто навіть в написанні у цих слів немає нічого спільного. І недаремно.
В контексті цієї книги , однією з головних тем якої виступає тема зменшення сукупного людського страждання , термін " співчуття " просто руйнує весь контекст і заводить не туди . Мабуть , це сама пересічна пастка , в яку розум нас звично заводить , непомітно підміняючи при цьому одне поняття іншим . А звичайна неусвідомленість дозволяє цій підміні існувати .
Отже , сам я дотримуюся такої думки , що співчуття примножує страждання , тобто, посилює біль .
Співчуття дозволяє людині не тільки повністю бути присутнім в ситуації. Воно дозволяє співвідчувати , співпереживати , співбрати участь, і при цьому не страждати , а створювати спокійний і чистий простір для істинного зцілення , і являти страждаючому живий приклад прийняття того , що є.
І ще , історично застрілому в україномовних виданнях зверненню до читача на "ви" , безумовно , є  це шанобливо і ввічливо . Однак в літературі , присвяченій особистому зростанню та духовному розвитку , яке ніяк не виходить кому -небудь передоручити , таке звернення залишає винахідливому розуму лазівку, що дозволяє уникати некомфортних аспектів зростання. Адже "ви" - це як би і " я " , і "ми " , тобто це звернення не до мене особисто . Звичайно , коли мені вигідно - до мене . А коли ні?
А ось з-під "ти » не вивернешся .
Звернення на "ти" розгортає і фокусує твоє усвідомлене увагу на самому собі , і пробуджує в тобі те  що трансформує силу .
" Хочеш змін - починай з себе ! "
Звернення на "ви" стримує цю міць і розсіює її , і не дозволяє змінам реалізуватися повною мірою .
В цьому перекладі все як в оригіналі : де ніжність - там ніжно , де гострота - там гостро , де енергійно - там енергійно , де « ти» - там «ти ».
Ця книга взагалі не для того , щоб читати очима . Очі , звичайно , беруть участь в процесі , і навіть іноді наповнюються сльозами , або закриваються , щоб дозволити тобі побути в відчуттях .
Я цю книгу не читав. Я живу нею .
Для мене вона стала однією з найважливіших у моєму житті.
Хочеш знати - чому ?
Тоді роби , що повинно - і будь що буде!
Микола Лаврентій




ВІД АМЕРИКАНСЬКОГО ВИДАВЦЯ


МАРК ЕЛЛІН
Автор книг " Visionary Business
Можливо , лише раз на десятиріччя або навіть раз на покоління з'являється книга , подібна "Силі Моменту ЗАРАЗ". Це більше , ніж книга ; вона наповнена життєвою енергією , і тримаючи її в своїх руках , ви , ймовірно , відчуваєте це . У ній є сила , здатна викликати у читачів почуття і змінити їх життя на краще.
Перше видання книги " Сила тепер " вийшла в Канаді , і канадська видавець Конні Келлоу розповіла мені , що чула голосячі  один одному історії про те , що як тільки люди заглиблювалися в книгу , то в їх житті починали відбуватися позитивні зміни і навіть чудеса. " Читачі телефонують " , - сказала вона , - " І багато з них розповідають мені про чудесні зцілення , трансформації і зростаючої радості , яку вони переживають , бо прийняли цю книгу" .
Книга підвела мене до усвідомлення того , що кожен момент мого життя - це диво. І це абсолютна правда , причому навіть неважливо , розумію я це чи ні. І " Сила теперішнього " знову і знову показує мені , як можна прийти до цього розуміння .
З самої першої сторінки цього твору стає ясно , що Екхарт Толе - це сучасний нам майстер . Він не сповідує ніякої певної релігії, що не дотримується ніякої доктрини і не слідує ні за яким гуру. Його вчення увібрало в себе серце і суть всіх традицій , і не суперечить жодній із них - ні християнству , ні індуїзму , ні буддизму , ні ісламу , ні тубільним звичаям , ні чого-небудь ще . Він вміє робити те , що робили великі майстри : простою і зрозумілою мовою роз'яснювати нам те, що шлях , істина і світло знаходяться всередині нас самих.
Екхарт Толле починає з короткого вступу , розповідаючи нам свою історію ранньої депресії і відчаю , кульмінацією яких стало жахливе і страшне відчуття під час одного нічного пробудження через деякий час після свого двадцятидевятиліття. Протягом наступних двадцяти років він розмірковував про ці переживання , медитував і поглибив своє розуміння .
За останні десять років він став вчителем світового класу , великою душею , несучої велике послання , якому вчив Христос , якому вчив Будда : стан просвітлення досяжно , тут і зараз. Можна жити вільним від страждання , почуття тривоги і неврозів . Для цього нам потрібно прийти до розуміння того , що ми самі завдаємо собі біль ; до розуміння того , що причиною наших проблем є наш власний розум , а зовсім не якісь інші люди або " зовнішній світ " . Це - наш власний розум з його майже не припиняються потоком думок , роздумами про минуле , турботою про майбутнє . Ми здійснюємо велику помилку , ототожнюючи себе з своїм розумом і думаючи , що це і є саме те , хто ми є - тоді як насправді ми набагато більше.
Екхарт Толле знову і знову показує , як нам з'єднатися з тим , що він називає нашим Сущим :
Суще - це вічне Єдине Життя , завжди існуюче поза межами міріадів своїх форм , які можуть з'являтися і зникати , народжуватися і вмирати . Однак Суще , як сама потаємна , невидима і непорушна суть , присутня не тільки за межами , але і глибоко всередині кожної форми . Це означає , що прямо зараз вона доступна тобі як твоє власне щонайглибше "Я " , як твоя справжня природа . Тільки не намагайся осягнути її своїм розумом . Не намагайся зрозуміти її . Ти зможеш пізнати її лише тоді , коли твій розум заспокоїться . Коли ти знаходишся в стані присутності, коли твою увагу повністю зосереджено і найвищою мірою сфокусовано на моменті Зараз, тоді ти можеш відчути Суще , але не можеш осягнути Його ментально . Повернення до усвідомлення Сущого і перебування в стані " відчуття - усвідомлення " - ось що таке просвітлення .
Книгу " Сила теперішнього " навряд чи можна читати в один присід - вона вимагає того , щоб ти час від часу відкладав її в сторонку і розмірковував над словами , прикидаючи і приміряючи їх до свого власного життєвого досвіду . Вона є досконалим керівництвом , повним курсом по медитації і реалізації . Це книга , до якої варто повертатися знову і знову - і всякий раз , коли береш її в руки , досягаєш нової глибини і знаходиш новий сенс . Це книга , яку багато людей , включаючи мене , вивчатимуть все своє життя.
Число читачів , захоплених книгою " Сила теперішнього " , зростає . Вона вже названа шедевром ; але як би її не називали , і що б про неї не писали , ця книга має силу , здатну змінювати життя , силу , що будить нас , щоб осягнути , хто ми є.
Марк Еллін
Новато , Каліфорнія , США
Серпень 1999



ПЕРЕДМОВА


Расселл Е. ДіКарло
Автор книги " До баченню нового світу "

Охоплені блакитним небом , оранжево - жовті промені призахідного сонця можуть , в деякий певний момент , подарувати нам мить такої дивовижної і приголомшуючою краси , що ми не в силах відвести від неї погляд . Пишність цього моменту настільки засліплює , що нав'язлива тріскотня розуму дає паузу , роблячи розум нездатним понести нас геть від того , що є тут-і -тепер. У цьому чудовому світінні здається , що перед нами відкриваються двері в іншу , завжди присутню , проте вельми рідко відчутну , реальність .
Абрахам Маслоу назвав це явище " піковими відчуттями ", оскільки вони представляють собою піднесені моменти життя , коли ми радісно виявляємо себе викинутими за межі обмежень мирського і буденного. Він міг би також назвати їх " швидкоплинними  " відчуттями . В процесі такого розкриття , ми можемо мигцем , на мить ковзнути в вічне царство самого Сущого . І хоча б на мить , на короткий час , ми повертаємося додому , до свого Правдивого Я.
Хто- то міг би зітхнути : " Ах , як це здорово ... якби я тільки міг залишитися тут. Як же мені оселитися там назавжди? "
Протягом минулих десяти років я був прихильний тому , щоб відшукати такий шлях. За час пошуку я мав честь вступати в діалог з деякими з найбільш відважних , натхнених які володіють даром бачення суті " піонерів парадигми " нашого часу : в області медицини , науки , психології , бізнесу , релігії та духовності , а також у сфері людського потенціалу . Ця відмінна від інших група індивідуумів в один голос говорить про те , що зараз людство в своєму еволюційному розвитку переживає квантовий стрибок . Ця зміна супроводжується зрушенням точок зору у всьому світі , тобто - змінами тієї базової картини " природи речей" , яку ми несемо в собі . Світ прагне відповісти на два фундаментальних питання : " Хто ми ? " І " Яка природа Всесвіту , в якій ми живемо ? " Наші відповіді на ці питання диктують нам якість і характер наших особистих стосунків у сім'ї , з друзями, з роботодавцями та підлеглими . Розглянуті в великому масштабі , вони визначають те , якими є ці спільноти .
Повинно бути , буде невеликим сюрпризом те, що точка зору , на якій засновано світову думку , перетворює в питання багато чого з того , чого Західне суспільство дотримується як істин :
Міф номер 1. Людство досягло вершини свого розвитку.
Ізалін , співзасновник Майкла Мерфі , спираючись на результати порівняльного вивчення релігій , медичну науку , антропологію і спорт , зробив провокаційну заяву про існування більш просунутих стадій людського розвитку. Коли людина досягає цих , просунутих рівнів духовної зрілості , то його екстраординарні здібності починають пишно розцвітати - любов , життєздатність , особисті якості , усвідомлення фізичного тіла , інтуїція , сприйняття , способи спілкування і воля.
Перший крок : визнати , що вони існують. Більшість людей не визнають . Тільки після цього, з усвідомленим наміром , може бути використана методика .
Міф номер  2. Ми повністю відокремлені один від одного , від природи і Космосу .
Міф про те , що вони "не - такі - як - я " , породжує війни , насильство над планетою , і всі форми і прояви людської несправедливості . Хто , перебуваючи при здоровому розумі , став би заподіювати шкоду іншій людині , якби сприймав його , як частина самого себе ? Стен Гроф у своїх дослідженнях незвичайних станів свідомості , підсумовує це , кажучи : "За результатами останніх досліджень , психіка і свідомість кожного з нас є складовими частинами " Всього - Що - Є " , тому що немає абсолютних кордонів між тілом / его і всім , що існує ".

Міф № 3. Фізичний світ - це все , що є.
Обмежена матеріалістичними уявленнями , традиційна наука вважає , що ніщо з того , що не може бути виміряне, перевірено в лабораторії або осягнене за допомогою п'яти почуттів або їх технологічних продовжень , просто - напросто не існує. Це "не реально " . Як наслідок цього : вся реальність скоротилася до розмірів фізичної реальності . Духовні , або те , що я назвав би - нефізичні мерности реальності , взагалі не розглядаються .
Це розходиться з " споконвічної філософією " , філософський консенсус якої охоплює епохи , релігії , традиції та культури , що описують різні , але безперервні мірності реальності , еволюція яких розглядається в напрямку від найбільш щільного і менш усвідомленого - що ми назвали б " матерією " - до менш щільного і найбільш усвідомленого , що ми назвали б духовним.
Досить цікаво , що ця розширена , багатовимірна модель реальності запропонована квантовими теоретиками , такими як Джек Скарфетті , який описує надлюмінальне переміщення в. Інші мірності реальності  і використовуються для пояснення переміщення , що відбувається швидше швидкості світла  Або розглядає роботу легендарного фізика Девіда Бома з його зрозумілою ( фізичною ) і незрозумілою ( НЕ -фізичною ) багатовимірної моделлю реальності .
Це не є чистою теорією - проведень в 1982 році у Франції Аспектний Експеримент , продемонстрував , що  одного разу з'єднані квантові частинки , будучи розділеними і рознесеними на величезну відстань , залишалися якимось чином пов'язаними між собою. Якщо змінювалася одна частинка, то інша теж змінювалася , причому миттєво. Вчені не знають механізму того , як може відбуватися таке переміщення , швидкість якого перевищує швидкість світла , хоча деякі теоретики вважають, що такий зв'язок здійснюється через ворота до вищих мірностей.
Це настільки протилежно тому , про що могли б подумати ті , хто залишається вірним традиційній парадигмі , що ті впливові , передові люди , з якими я говорив , вважають, що ми ще не досягли вершини людського розвитку , і що ми скоріше з'єднані з усім , що в житті є, чим відділені від усього цього , а також , що повний спектр свідомості охоплює як фізичну реальність , так і множинних не - фізичних мірностей реальності .
По суті справи це нове світове бачення включає бачення як себе так інших , так і всього в житті , не тільки очима нашого маленького земного «я» , народженого і живучого в часі , але скоріше очима душі , очима нашого Сущого , нашого Істинного «Я» . Один за одним люди переходять на цю , більш високу орбіту .
З книгою , " Сила теперішнього " , Екхарт Толле по праву займає місце в цій особливій групі вчителів світового класу. Його послання таке: Проблема людства корениться глибоко в його розумі . Або скоріше , в нашому ототожненні себе з своїм розумом .
Дрейф нашої свідомості , схильність слідувати по шляху найменшого опору , неповна пробудженість відносно теперішнього моменту - створюють порожнечу . Розум , обмежений рамками часу , і призначений для того , щоб з користю служити нам , компенсує це , проголошуючи себе господарем становища . Подібно метелику , перелітають з квітки на квітку , розум втягує нас в минулі переживання і відчуття, або у створені ним самим " телесеріали " , заздалегідь передбачаючи те, що буде. Дуже рідко ми виявляємо себе на океанській глибині "тут" і "зараз" . Бо саме тут - в моменті Зараз - ми виявляємо своє Істинне "Я " , що знаходиться поза межами фізичного тіла , за межами змінюваних емоцій і тріскотні розуму .
Пишність , що вінчає людський розвиток , покоїться не в нашій здатності міркувати і думати , хоча саме це відрізняє нас від тварин . Інтелект , як і інстинкт - це лише етап на шляху. Наше первинне призначення - з'єднатися зі своєю невід'ємною Суттю і виражати цю екстраординарну , божественну реальність в звичайному фізичному світі , момент за моментом . Просто так сказати , і все ж рідкісні ті , хто досяг цих вищих рівнів людського розвитку.
На щастя, є керівництва і вчителі , здатні допомагати нам на цьому шляху. Як учитель і наставник , Екхарт являють свою величезну силу не здатністю приводити нас в захват , будучи знавцем розважальних історій , роблячи абстрактне конкретним або даючи корисну техніку. Швидше за все, його магія укладена в його власному особистому досвіді , в досвіді одного з тих, хто пізнав . Як результат , за його словами стоїть сила , яку можна відшукати тільки у самих знаменитих і прославлених духовних вчителів . Живучи в глибинах цієї Великої Реальності , Екхарт розчищає енергетичну стежку для інших , щоб вони могли приєднатися до нього.
А що , якщо інші це зроблять ? Світ, яким ми його знаємо , обов'язково зміниться на краще. Серед уламків зникаючого страху , втягнутих воронкою виру самого Життя , цінності будуть змінюватися . Народиться нова цивілізація .
" Де ж докази існування цієї Великої Реальності ? " - Запитаєте ви . Я пропоную лише аналогію : маса вчених може зібратися разом і привести вам всі наукові докази того , що банани - гіркі . Але все , що вам буде потрібно зробити , це одного разу спробувати один з них на смак , щоб зрозуміти , що в бананів зовсім інший смак . Зрештою , докази лежать не в інтелектуальних суперечках , а в тому , щоб якимось чином бути в зіткненні зі священним , котре перебуває усередині і зовні.
Екхарт Толле майстерно відкриває нам ці можливості.
Расселл Е. ДіКарло
Автор книги " До бачення нового світу:
Бесіди біля останньої кромки "



Ері, Пенсільванія , США
Я не відчуваю особливої потреби звертатися до минулого і досить рідко думаю про нього , проте мені хотілося б коротко розповісти вам про те , як я став духовним учителем і як з'явилася ця книга .
Аж до мого тридцятиріччя я жив в стані який майже не покидав мене почуття неспокою і тривоги , що перемежовуються періодами суїцидальної депресії. Зараз це сприймається мною , неначебто я говорив про свою минулу або навіть взагалі не про своє життя.
Одного разу рано вранці незабаром після мого двадцатидевятиліття я прокинувся з почуттям моторошного , абсолютного страху. Зі мною і раніше таке траплялося : я, бувало , і перш прокидався з подібним почуттям , але на цей раз воно було таким сильним , як ніколи. Нічна тиша , розпливчасті обриси меблів в темній кімнаті , далекий шум поїзда - все здавалося якимось чужим , ворожим, і настільки позбавленим сенсу , що пробуджувало в мені глибоку відразу до світу. І самим огидним з усього цього був факт мого власного існування. Який був сенс продовжувати своє життя з вантажем такого страждання? Навіщо треба вести цю безперервну боротьбу ? Я відчував , що глибоке , пристрасне бажання до позбавлення від життя, прагнення до небуття , тепер стає набагато сильніше , ніж інстинктивне бажання жити.
« Я більше не в силах жити сам з собою».
Ця думка наполегливо повторювалася в моєму розумі . І раптом абсолютно раптово я зрозумів , наскільки незвичайною і оригінальною була ця думка .
« Я один або нас двоє? Якщо я не в силах жити сам з собою , то тоді нас повинно бути двоє: "Я " і той самий " сам ", з яким я не можу більше жити. А що якщо тільки один з нас справжній ? » - Подумав я .
Я був так вражений цією дивною здогадкою , що мій розум як би застиг . Я продовжував залишатися в повній свідомості , однак при цьому у мене не було жодної навіть крихітної думки. Потім я відчув , ніби втягуюся в щось , схоже на енергетичну воронку . На початку рух був повільним , потім воно поступово прискорилося. Мене охопив жахливий страх , і тіло почало трясти. Я чув слова »не чини опір " , нібито що виходили з моїх грудей. Я відчував , що мене засмоктує в порожнечу . Було таке відчуття , що ця порожнеча знаходиться скоріше всередині мене , ніж зовні . Раптово страх зник , і я відчув себе в цій порожнечі . Більше я нічого не пам'ятаю . Я не пам'ятаю , що було далі .
Я прокинувся від співу птиці за вікном . Ніколи раніше я не чув такого звуку . Мої очі залишалися закритими , але уява малювала образ дорогоцінного діаманта . Так, звичайно , якщо діамант може видавати такий звук , значить , він і повинен бути таким . Я відкрив очі . Крізь завіси просочувався перше світло ранкової зорі . У мене як і раніше не було ніяких думок , і я відчував , я точно знав , що існує щось таке , що мені ще належить пізнати , щось нескінченно більше , ніж ми собі уявляємо . Цим м'яким світінням , струменем  крізь фіранки , була сама любов . На очі навернулися сльози . Я встав і походив по кімнаті . Я впізнав її , однак тепер я розумів , що ніколи раніше не бачив цю кімнату в справжньому світлі . Все було свіжим і недоторканим , як якби тільки з'явилося на світ . Я брав у руки речі , олівець , порожню пляшку , дивуючись їхній красі й наповненю життям .
Того дня я бродив по місту абсолютно вражений дивом земного життя , ніби я сам тільки що народився на світ .
Наступні п'ять місяців я прожив в стані глибокого спокою і безперервного блаженства . Потім інтенсивність цього стану трохи ослабла , або , може бути , просто мені так здавалося , бо цей стан стало для мене природним . Я як і раніше зберігав здатність діяти в цьому світі , хоча і розумів - що б я не зробив , це швидше за все нічого не додасть до того, що у мене вже є.
Зрозуміло , я розумів , що зі мною сталося щось надзвичайно важливе , глибоке й значне , але зовсім не уявляв собі , що саме. Так тривало протягом ще декількох років , поки з духовних писань і від духовних вчителів я не дізнався , що зі мною трапилося саме те , до чого всі вони прагнули . Я здогадувався , що найсильніший пресинг страждання , пережитого в ту ніч , мусив підштовхнути мою свідомість до відриву від свого ототожнення з нещасним і безмірно наляканим «я» , яке , в кінцевому підсумку , є ні чим іншим , як створеної розумом . Цей відрив був настільки повним , що це хибне , яке страждає "я" негайно стислося , як буває , коли з надувною іграшки витягують пробку. Те , що тепер залишалося , було моєю істинною , вічною сутністю Я є, свідомістю в чистому вигляді , яким воно і було до свого ототожнення з формою. Пізніше , залишаючись в повній свідомості , я навчився входити в це внутрішня царство - без часу і смерті , - яке спочатку відчув і сприйняв як порожнечу . Я перебував у стані такого невимовного блаженства і святості , що навіть початкове відчуття , щойно мною описане , блідне в порівнянні з ним. Коли на фізичному плані я ненадовго залишився ні з чим , то у мене з'явився час . У мене не було зв'язків , роботи , будинка , ніякої соціально зумовленої індивідуальності . Майже два роки я провів на лавках парку , переживаючи стан сліпучо яскравої і глибокої радості .
Однак навіть найпрекрасніші відчуття приходили і йшли. Але , можливо , самим фундаментальним з усіх решти відчуттів , було почуття спокою , яке з тих пір вже ніколи мене не покидало . Часом воно буває дуже сильним , майже відчутним , чимось таким , що можна відчути . Часом таке, неначе десь на задньому плані звучить далека мелодія.
Через деякий час до мене ж хтось міг випадково підійти і сказати :
- Я теж хочу те, що в тебе є. Чи можеш ти дати мені це чи показати , як до цього прийти ?
І я відповідав.
- Це в тебе вже є. Просто ти поки не відчуваєш , бо твій розум створює занадто багато шуму .
Через ще якийсь час ця відповідь стала більш розгорнутою і перетворилась в книгу , яку ти зараз тримаєш в своїх руках .
Але ще до того , як я дізнався про це , я знову знайшов зовнішню ідентифікацію . Я став духовним учителем .


ІСТИНА , ЯКА ВСЕРЕДИНІ ТЕБЕ

Ця книга рівно настільки, наскільки це можна виразити словами , являє собою суть моєї роботи з окремими людьми або малими групами духовних шукачів , котрі живуть в Європі і Північній Америці , яку я проробив за останні десять років. З почуттям щирої любові я дякую цих незвичайних людей за їх мужність , за їх готовність прийняти внутрішні зміни, за їх виклик і сміливі питання, і за їх готовність слухати . Без них цій книзі не судилося б з'явитися на світ . Ці люди належать до тих, хто представляє собою поки ще дуже мале , але , на щастя , зростаюче число духовних піонерів , що сягають тієї точки , де вони знаходять силу вирватися з полону успадкованих від суспільства шаблонів і стереотипів , соціальних установок і принципів , дотримання яких продовжує утримувати людство в лещатах  в яких не припиняються страждання.
Я вірю , що ця книга відшукає доріжку до тих, хто готовий до такої радикальної внутрішньої трансформації і хто діє як її каталізатор . Разом з тим я сподіваюся , що вона прийде і до багатьох інших , хто вважатиме її зміст гідним обговорення , хоча вони можуть виявитися ще не в повній мірі готовими до того , щоб так жити чи практикувати це . Цілком можливо , що насіння , Всесвіту при читанні цієї книги , через якийсь час з'єднається з сім'ям просвітління , яке носить в собі кожна людина , і воно неждано- негадано дасть паросток , так що вони разом оживуть .
Народження цієї книги в її теперішньому вигляді відбувалося найчастіше спонтанно , як відповіді на питання, що задаються людьми на семінарах , на заняттях медитативними практиками і під час приватних довірчих зустрічей , тому я буду дотримуватися формату "питання- відповідь " . В ході цих семінарів , занять і зустрічей я і сам багато чому навчився і отримав настільки ж багато , наскільки і ті , хто ставив запитання . Деякі з цих питань і відповідей я привожу тут майже дослівно . Інші питання є , в якомусь сенсі , загальними , їх я , якщо можна так виразитися , скомбінував за певним типом які найбільш часто задаються , об'єднавши в один , витягуючи суть з різних відповідей , приводячи їх до форми одної загальної відповіді . Часом під час написання до мене приходила зовсім нова відповідь, яка була більш повним , глибоким і мудрим або більше вичерпним , ніж той , який я міг дати до цього . Ряд додаткових питань були задані редактором з метою якнайповнішого прояснення деяких деталей.
Ви будете помічати , що з першої до останньої сторінки діалог відбувається на двох різних рівнях , постійно переходячи з одного на інший.
На одному рівні я залучаю вашу увагу до того , що в вас брехливо . Я говорю про природу людської неусвідомленість і функціональних порушень , так само як і про їхніх найбільш загальних життєвих проявах - від конфліктів в особистих взаєминах , до воєн між кланами , племенами і народами. Подібне знання життєво важливо , бо поки ви не навчитеся розпізнавати помилкове як помилкове , тобто як те , чим ви не є , то ніякої тривалої трансформації не вийде , і ви завжди будете відкочуватися назад до ілюзії , що предстає у вигляді якої -небудь болю або страждання . На цьому рівні я також покажу вам , яким чином те , що в вас є помилкове , може стати " вами " або перетворитися на особисту проблему , бо помилкове стверджує себе саме таким шляхом.
На іншому рівні я говорю про повноту глибинної трансформації людської свідомості : не як про можливість , існуючої десь в далекому майбутньому , а як про ту , яка є прямо зараз , незалежно від того , хто ви і де ви знаходитесь . Я покажу вам , як визволити себе з рабства свого уму , як увійти в просвітлений стан свідомості і залишатися в ньому в умовах повсякденного життя .
На цьому рівні книги слова не завжди точно відповідають посилу , - нерідко вони служать тому , щоб прямо під час читання перенести вас в цю нову свідомість . Я знову і знову намагаюся відвести вас за собою в цей позачасовий стан глибокого усвідомлення власної присутності в теперішньому моменті , щоб дати вам відчути смак просвітління . До тих пір , поки ви не прийдете до набуття здатності відчувати те, про що я кажу, ви , може бути , будете знаходити ці пасажі кілька разів повторюваними . Однак як тільки це у вас вийде, то , як я вважаю , ви зрозумієте , що вони містять в собі велику духовну енергію і можуть стати для вас найціннішою і корисною частиною цієї книги. Крім того , оскільки кожна людина несе в собі зерно просвітління , то я звертаюся до того глибшого "я" , що живе всередині кожного з вас і стоїть за тим , хто мислить , до того "я" , яке вже володіє знанням і зуміє блискавично розпізнати духовну істину , і яке увійде з нею в резонанс і знайде в ній свою силу .

Коли ви почнете читати цю книгу , то спочатку значення деяких слів , таких як " Суще " або " присутність " , може здатися вам не цілком зрозумілим . Продовжуйте читати. Питання або заперечення можуть прийти вам на розум в будь-який момент . Можливо , що відповіді на них ви знайдете дещо пізніше : або в міру вашого поглиблення в це вчення , або в міру вашого занурення в самого себе - тоді вони можуть здатися вам навіть недоречними і вже не відносяться до справи .
Не читайте одним тільки розумом. В процесі читання пильно спостерігайте за " відгуком почуттів " , за сприйняттям , що походить із вашої глибини . Я не можу розповісти вам про будь-яку духовну істину , що живе в глибині вас , яку ви б ще не знали . Все , що в моїх силах - це нагадати вам про те , про що ви забули . Живе знання , древнє і завжди нове, звільниться і прийде в рух , виливаючи з кожної клітинки вашого тіла .
Розум завжди прагне все порівнювати і розподіляти за категоріями , але ця книга буде для вас набагато корисніше , якщо ви не будете намагатися співставляти застосовувану в ній термінологію з тією , що використовується в інших навчаннях ; інакше ви можете прийти в здивування , будучи спантеличеними і збитими з пантелику . У такі слова , як " розум" , "щастя " і " усвідомлення " , я не завжди вкладаю той же зміст, що їм надають в інших навчаннях .  не прив'язуйтесь до слів. Слова - це лише кам'яні сходи , які потрібно якнайскоріше залишити позаду .
У випадках , коли я цитую слова Ісуса або Будди , слова з "Курсу Чудес" або з інших навчань , то роблю це зовсім не для порівняння , а для залучення вашої уваги до того факту , що по суті є і завжди було тільки одне духовне вчення , хоча воно і представлено в різноманітті форм . Деякі з них , такі як стародавні релігії , були настільки щільно оповиті чужими , сторонніми нашаруваннями , що за ними повністю загубилася їх духовна суть . І за великим рахунком тепер їх глибинний сенс став вже не помітний, а перетворююча сила втрачена. Коли я посилаюся на стародавні релігії чи інші вчення , то роблю це тільки для того , щоб виявити їх глибинний сенс і , тим самим , воскресити їх трансформуючу силу - особливо для тих читачів , які є послідовниками цих релігій або навчань . Я кажу їм :
За істиною нікуди не потрібно ходити . Просто дозвольте мені показати вам , яким чином ви можете ще глибше увійти в те, що у вас вже є.
 щоб допомогти вам прорватися крізь важкі і щільні нашарування ментального опору і дістатися до того місця всередині вас , перебуваючи в якому ви вже точно знаєте , так само як знаю я , і в якому істина розпізнається відразу , як тільки вона чутна . Тоді до вас приходить почуття захоплення і настає підйом життєвої сили , як ніби щось всередині вас радіє:
- Так. Я знаю - це правда .

Розділ перший : ТИ - ЦЕ НЕ ТВІЙ РОЗУМ




Найбільша перешкода НА ШЛЯХУ ДО просвітлених

Просвітлення - що це таке ?

Жебрак сидів на узбіччі дороги вже більше тридцяти років. Одного разу повз нього проходив мандрівник .
- Подайте кілька монет , - прошамкав жебрак беззубим ротом , механічно простягнувши йому стару бейсболку .
- Мені нічого тобі дати , - відповів мандрівник . А потім запитав : - На чому це ти сидиш ?
- Та так , ні на чому , - відповів жебрак . - Це просто старий ящик . Я сиджу на ньому вже стільки , скільки себе пам'ятаю .
- А всередину коли-небудь заглядав ? - Поцікавився мандрівник .
- Ні , - сказав жебрак . - Який сенс ? Там же нічого немає.
- А ти заглянь , - наполягав мандрівник .
Жебрак взявся піднімати кришку . З величезним подивом і захопленням , не вірячи власним очам , він побачив , що ящик був повний золота .
Я і є той самий мандрівник , у якого немає нічого , що він міг би тобі дати і який пропонує тобі заглянути всередину . Але не всередину якогось ящика , як в цій притчі , а набагато ближче - всередину самого себе .
- Але я не жебрак , - можу я почути від тебе у відповідь .
Ті , хто не знайшов своє справжнє скарб , ту променисту радість Буття і глибокий , стійкий , непорушний спокій , що приходить разом з Ним , і є жебраки , навіть якщо вони володіють незчисленними матеріальними багатствами . Вони шукають зовні , шарять потемки в пошуках уривчастих задоволень або власної реалізації , жадають визнання і самоствердження , шукають безпеки , хочуть любові і в той же самий час мають в своєму розпорядженні таке внутрішнє багатство , яке містить в собі не тільки все перераховане , але і нескінченно більше, ніж може запропонувати весь світ .
Слово " просвітлення " народжує в уяві людини думки про досягнення деякого стану надлюдини , а его любить підносити це саме так , проте просвітлення - це всього лише твоє природний стан відчуття єдності з Сущим . Це стан з'єднуваності з чимось безмежним і незруйновними , з чимось майже парадоксальним , ніж ти , по суті, і являєшся , і навіть з чимось набагато більшим , ніж ти. Воно розкриває тобі твою істинну природу , яка перебуває за межами твого імені і тіла . Нездатність відчувати цю зєднаність  живить ілюзію розділеності , ілюзію роз'єднаності як із самим собою , так і з навколишнім світом . Тому ти свідомо чи несвідомо сприймаєш і відчуваєш себе ізольованим фрагментом . Тоді в тобі посилюється страх , а стан внутрішнього і зовнішнього конфлікту стає нормою .
Мені дуже подобається дане Буддою просте визначення просвітління , як "закінчення страждання " . В цьому немає нічого надлюдського , чи не так? Як визначення , воно , не зрозуміло, не повно . Воно говорить лише про те, чим просвітлення не є : воно не є стражданням. Але що залишається , коли страждання йде? З цього приводу Будда зберігає мовчання , і його мовчання передбачає , що тобі самому доведеться з цим розібратися . Він використовує заперечливе визначення , для того щоб розум не зміг перетворити це на щось таке, у що можна повірити , в те, що ти можеш досягти стану надлюдини , тобто щоб розум не зміг перетворити це в ціль , досягнення якої стане для тебе неможливим . Незважаючи на це застереження , більшість буддистів продовжують вірити , що просвітлення - це для Будди , а не для них - ну , принаймні , не в цьому житті.
Ви використовуєте слово Суще  . Чи не могли б ви пояснити , що ви під цим розумієте ?
Суще - це вічне Єдине Життя , завжди існуюча поза межами міріадів своїх форм , які можуть з'являтися і зникати , народжуватися і вмирати . Однак Суще , як сама потаємна , невидима і непорушна суть , присутня не тільки за межами , але і глибоко всередині кожної форми . Це означає , що прямо зараз вона доступна тобі як твоє власне щонайглибше "Я " , як твоя справжня природа . Тільки не намагайся осягнути її своїм розумом . Не намагайся зрозуміти її . Ти зможеш пізнати її лише тоді , коли твій розум заспокоїться . Коли ти знаходишся в стані присутності, коли твою увагу повністю зосереджено і найвищою мірою сфокусовано на моменті Зараз, тоді ти можеш відчути Суще , але не можеш осягнути Його ментально . Повернення до усвідомленням Сущого і перебування в стані " відчуття - усвідомлення " - ось що таке просвітлення .

Промовляючи слово Суще , кажете ви про Бога? Якщо так , то чому ви не вживаєте слово Бог ?
В результаті протягом тисячоліть неправильного вживання слова Бог , воно втратило всякий сенс . Іноді я його використовую , однак дуже рідко. Під невірним вживанням я розумію те, що люди , жодного разу навіть швидкоплинно НЕ доторкнуться до цього священного царства , не відчують того безмежного простору , яким наповнене це слово , вони використовують його з глибокою переконаністю в тому, ніби відають , про що говорять. Або ж виступають проти цього , неначебто вони знали , що саме вони заперечують . Подібне зловживання сприяє примноженню абсурдних вірувань , тверджень , суджень і егоїстичних помилок , таких , як " Мій або наш Бог - це тільки наш , один -єдиний істинний Бог , а ваш Бог - невірний " , або ж як знамениту заяву Ніцше " Бог помер " .
Слово Бог стало поняттям , яке має наявність обмежень . Варто йому прозвучати , як уява негайно малює якийсь ментальний образ , найчастіше нагадує білобородого старця . Однак це є лише ментальним уявленням чогось або когось , що знаходиться поза тебе , зовні , і , звичайно ж , майже обов'язково , що це щось або хтось - істота чоловічого роду .
Ні слово Бог , ні слово Суще і ніяке інше слово не можуть служити визначенням або поясненням невимовною і не піддається опису реальності , яка стоїть за цим словом . Тому єдиним питанням, що має значення , буде такою: чи допомагає тобі це слово , чи є підказкою , що дозволяє тобі прийти до відчуття Того, на що воно вказує ? Вказує воно на того що стоїть за ним трансцендентну реальність або занадто легко залітає в твою голову у вигляді якої -небудь ідеї , в яку ти починаєш вірити , або ж перетворюється на ментального ідола ?
Слово Суще , так само як і слово Бог , зовсім нічого не пояснює. Проте, слово Суще має певну перевагу , оскільки є відкритою концепцією . Воно не применшує нескінченного Невидимого і не зводить його до поняття якогось обумовленого , кінцевого об'єкта, що має свої межі . Сформувати його ментальний образ неможливо . Ніхто не може претендувати на ексклюзивне володіння ним . Це сама твоя суть , доступна тобі в будь-який момент у вигляді почуття власної присутності , усвідомлення себе як Я є ще до того , як ти ототожнити себе з тим чи з іншим. Таким чином , це всього лише малий крок від слова Суще до відчуття Сущого .

Що найбільше заважає відчувати цю реальність ?
Ототожнення себе з своїм розумом , який робить потік думок нескінченним , а самі думки нав'язливими . Нездатність зупиняти потік думок - це страшна біда , яку ми проте не усвідомлюємо , і майже всі від цього страждаємо , що , втім , вважається нормою . Цей невпинний ментальний шум заважає намацати невіддільний від Сущого світ внутрішнього спокою . Крім того , цей шум створює хибне , вигадане "я" , що відкидає тінь страху і страждання. Дещо пізніше ми розглянемо це більш детально.
Філософ Декарт , роблячи свою знамениту заяву : "Я мислю , отже , існую " , вірив у те, що докопався до самої фундаментальної істини .
Фактично він сформулював найосновніше оману : прирівняв мислення до Буття , а особистість - до мислення. Настирливий мислитель , який живе всередині майже кожного з нас , перебуває в стані очевидною і безсумнівною розділеностю , існуючи в шалено складному світі нескінченних проблем і конфліктів , в світі , що відбиває постійно наростаючу фрагментацію розуму . Просвітлення - це стан цілісності , стан буття "одно- в - єдиному" , а значить , стан спокою. В єдності з життям в її проявленому аспекті , в єдності зі світом, так само як в єдності зі своїм найглибшим "я" і з життям непроявленої - в єдності з Сущим . Просвітлення - це не лише закінчення страждання і нескінченного внутрішнього і зовнішнього конфлікту , але також і кінець жахливої , рабської залежності від обов'язкового думанья . Яке ж це невимовне , неймовірне звільнення !
Ототожнення зі своїм розумом створює непроникний заслін з принципів , ярликів , образів , слів , суджень і визначень , які блокують будь-які справжні стосунки. Воно вклинюється між тобою і твоїм "я" , між тобою і твоїми друзями і подругами , між тобою і природою , між тобою і Богом. Це той заслін з думок , який створює ілюзію розділеності , ілюзію ніби є "ти " і є "інші " , що існують ніби зовсім окремо від тебе. Тоді ти забуваєш ключовий факт , що лежить в основі фізичних проявів роз'єднаних форм , факт , який полягає в тому , що ти перебуваєш в єдності з усім , що є. В слові " забуваєш " я вкладаю такий зміст, що ти втрачаєш здатність відчувати цю єдність як самодоказанну реальність . Ти можеш вірити в те, що це правда , але вже не знаєш , що це саме так . Віра може бути зручною. Однак вона стає звільненням тільки через власний досвід.
Процес мислення став захворюванням . Адже хвороба настає тоді , коли порушується рівновага . Наприклад , в тому , що клітини тіла діляться і розмножуються , немає нічого ненормального , але якщо цей процес триватиме, не погодившись із організмом в цілому , то вони почнуть розмножуватися безконтрольно , і тоді починається хвороба .
Зауваження: Розум , при його правильному використанні , є досконалим і неперевершеним інструментом . При неправильному же застосуванні він стає надзвичайно руйнівним . Висловлюючись точніш , це не те , що ти , можливо , якось не так їм користуєшся - зазвичай ти їм взагалі не користуєшся . Він користується тобою . Ось у чому хвороба . Ти віриш в те, що ти є твій розум. А це помилка. Це інструмент заволодів тобою .
Я з цим не зовсім згоден . Те , що у мене , як і у більшості людей , багато безцільних роздумів , - це правда , але , все ж , займаючись чимось, я використовую свій розум і весь час поступаю саме так .
Одне те , що ти здатний розгадати кросворд або побудувати атомну бомбу , зовсім не означає , що ти використовуєш свій розум. Точно так само, як собаки люблять обгризати кістки , розум любить запускати свої зуби в проблеми. Саме тому він розгадує кросворди і будує атомні бомби. Тебе більше нічого не цікавить. Дозволь мені спитати тебе ось про що : чи можеш ти звільнитися від свого розуму за власним бажанням ? Чи знайшов ти кнопку "вимкнути" ?
Ти маєш на увазі - зовсім припинити думати? Ні, не можу , за винятком , може бути ,  одного моменту або двох .
Це значить , що розум використовує тебе . Ти несвідомо ототожнив себе з ним , тому навіть не знаєш , що став його рабом. Це майже як якби хтось заволодів тобою , не поінформувавши тебе до відома , і ти приймаєш  це бо ця істота  володіє тобою за самого тебе . Свобода починається там , де ти усвідомлюєш , що тобою ніхто не володіє , що ти не є об'єктом володіння , тобто не являєшся мислителем . Знання цього дозволяє тобі спостерігати за буттям . В той момент , коли ти берешся спостерігати за мислителем , починає активізуватися більш високий рівень свідомості . Тоді ти приходиш до розуміння того , що за межами мислення існує безмежна царство розуму , і що думка є лише крихітною частиною цього розуму . Ти також розумієш , що абсолютно все , що дійсно має значення - краса , любов , творчість , радість , внутрішній спокій , - виникає за межами розуму . Тоді ти починаєш прокидатися .
ЗВІЛЬНЕННЯ СЕБЕ ВІД СВОГО РОЗУМУ

Що саме ви маєте на увазі під " наглядом за мислителем " ?
Якщо хто-небудь прийде до лікаря і скаже : "Я чую голос у себе в голові" , то , швидше за все , отримає направлення до психіатра .
Справа в тому , що ж буквально кожний з нас весь час чує у себе в голові такий же голос , а то й кілька. Це значить , що там течуть мимовільні , несвідомі розумові процеси , і при цьому ви навіть не підозрюєте , що маєте в своєму розпорядженні силу , здатною зупинити ці безперервні монологи та діалоги .
Можливо , ви зустрічали на вулиці так званих " схиблених " , які постійно щось бурмочуть і не перестаючи розмовляють самі з собою. Між іншим , різниця між тим , що роблять вони , і що робиш ти разом з усіма іншими " нормальними " людьми , полягає лише в тому , що ви не робите цього вголос . Голос в голові коментує , міркує , судить , порівнює , скаржиться , любить , не любить і т . Д . І коли ти раптом виявляєш , що абсолютно захоплений цим процесом , то тобі зовсім не обов'язково чути його, бо це абсолютно не суттєво і взагалі не має ніякого значення ; можливо, цей голос відроджує до життя недавні події минулого чи озвучує можливі майбутні ситуації , які малює твоя уява . В цьому полі часто виникають варіанти негативного розвитку подій , а також їх можливі наслідки , а все це разом називається занепокоєнням . Часом така звукова доріжка супроводжується доповнюючими її візуальними образами чи « ментальним кіно ». Якщо ж голос стосується події, що відбувається в сьогоденні, то навіть його він інтерпретує в категоріях минулого часу. Це відбувається тому , що голос належить вашому зумовленого розуму , який , в свою чергу, є плодом всієї вашої попередньої історії , а разом з тим відображенням успадкованих вами громадських і культурних ментальних установок . Тобто ви сприймаєте сьогодення і судите про нього , дивлячись на нього очима минулого, і в результаті отримуєте його абсолютно спотворене зображення . Причому те , що ви чуєте , не дуже-то сильно відрізняється від того , що могло б злетіти з мови вашого найлютішого ворога . Багато людей живуть , маючи в своїй власній голові мучителя , який безперервно атакує і карає , виснажуючи і марнуючи їх життєву енергію . Це є  причиною невимовного убозтва і драматичних напастей , так і причиною всіляких захворювань .
Тим не менш, у мене для тебе є хороша новина , і вона полягає в тому , що ти можеш звільнити себе від влади свого розуму . І тільки це може принести тобі істинне звільнення . Ти просто зараз можеш зробити до цього свій перший крок . Почни з того , щоб якомога частіше прислухатися до голосу , бурчати у тебе в голові. Звертай особливу увагу на повторювані мислеформи і комбінації - отакі старі заїжджені грамплатівки , які протягом багатьох років крутяться і скриплять у тебе між вух . Тому, говорячи про " відстеження мислителя " , я маю на увазі саме це , або ж можна висловитися інакше : слухай голос , який звучить у тебе в голові , будь присутнім свідком перебуваючи в сьогоденні.
Слухай цей голос неупереджено . Не суди . Не суди і не проклинай те, що чуєш , бо це означатиме , що голос повернувся до тебе через задні двері . Скоро ти зрозумієш : там - голос , а тут - Я є, слухай його і спостерігай за ним. Усвідомлення цього Я є і є почуттям твоїй власної присутності . Це почуття - не думка . Воно сходить з- за меж розуму .

Таким чином , прислухаючись до думки , ти усвідомлюєш не тільки те , що ця думка є, але разом з тим усвідомлюєш і своювласну присутність , як присутність очевидця . Виникає нова мірність , новий вимір свідомості . Як тільки ти починаєш прислухатися до своїх думок , то починаєш почувати присутність свідомості - свого найглибшого "я" , який знаходить себе за межами думок , де воно зазвичай і перебуває. А оскільки ти перестаєш підживлювати свій розум , як це зазвичай буває при ототожненні себе з ним , то думки перестають панувати над тобою і швидко затихають . Це стає початком кінця процесу мимовільного і нав'язливого думання .
Варто думкам піти, як ти відчуваєш , що в потоці думок з'являються просвіти - проміжки " без - думок " . Спочатку ці проміжки бувають короткими , можливо, всього в декілька секунд , але з часом вони стають довшими . Усередині цих просвітів ти обов'язково будеш знаходити мир і внутрішній спокій , що стане початком відкриття твого природного стану - стану відчуття єдності з Сущим , яке розум від тебе зазвичай затуляє . У міру просування в цій практиці почуття внутрішнього спокою і миру у тебе буде тільки поглиблюватися . Насправді глибина цього почуття безмежна. А ще ти будеш почувати тонку еманацію радості , виходячу з внутрішньої глибини , - ти відчуватимеш радість Сущого .
Цей стан не є станом трансу . Зовсім ні. Тут зовсім не відбувається ніякої втрати свідомості . Все навпаки. Якби ціною досягнення стану внутрішнього спокою було зниження рівня свідомості , а ціною досягнення спокою була б втрата життєздатності і пильності , то цим взагалі не варто було б займатися. Перебуваючи в стані відчуття внутрішньої з'єднуваності , ти стаєш набагато більш пильними , стаєш більш пробудженням, ніж раніше , коли ти ще знаходився в стані ототожнення себе зі своїм розумом . Ти повністю присутній . Крім того , це підвищує частоту вібрацій енергетичного поля , яке дарує життя твоєму фізичному тілу .
Чим глибше ти йдеш в це царство " без - думок " , як іноді його називають на Сході , тим глибше ти входиш в стан чистого свідомості . Перебуваючи в цьому стані , ти з такою гостротою і радістю відчуваєш свою присутність , що в порівнянні з ним всі твої думки , емоції , твоє фізичне тіло разом з усім оточуючим світом стають відносно малозначними . Воно несе тебе далеко за межі того , що ти раніше вважав " самим собою " . Це присутність , по суті , і є ти , і в той же час воно неймовірно більше , ніж ти. Те , що я хочу цим сказати , може звучати парадоксально або навіть суперечливо , але я не можу висловити це по -іншому.

Замість того щоб " відстежувати мислителя " , ти можеш створювати просвіт в потоці думок шляхом звичайної концентрації уваги на те , що є зараз . Просто зараз стань найвищою мірою усвідомленим . Це приносить глибоке задоволення і радість . Так ти виводиш свідомість зі сфери діяльності розуму і створюєш проміжок " без - думок " , всередині якого перебуваєш в стані найвищої пильності і усвідомленості , однак при цьому - не думаєш. Ось у чому суть медитації.
Ти можеш практикувати це в своєму повсякденному житті , віддаючи всю свою увагу  рутинної діяльності , єдиний спосіб припинити яку - це довести її до кінця , тобто ти можеш робити так , щоб будь-яка справа замикалося на самому собі . Наприклад , всякий раз крокуючи по сходах будинку або на роботі , приділяй найпильнішу увагу кожній сходинці , кожному руху , навіть свого подиху . Будь  повністю присутнім. Або якщо ти миєш руки , то звертай увагу на всі пов'язані з цим тонкощі відчуттів : на звук води, що ллється , на рухи своїх рук , на аромат мила і т . Д . Або коли ти , сідаючи в машину , закриєш двері , зроби паузу всього в кілька секунд і спостерігай  за своїм диханням . Прийди до усвідомлення безмовного і , разом з тим , сильного почуття присутності. У цій практиці є лише один критерій успіху - це глибина стану спокою , який ти відчуваєш всередині себе .

Таким чином , єдиним і самим життєво важливим кроком на твоєму шляху до просвітління стає вміння разототожнювати себе зі своїм розумом . Щоразу , коли ти перериваєш потік роздумів , світло твоєї усвідомленості стає яскравішим .
Одного разу ти зможеш зловити себе на тому , що посміхаєшся , прислухаючись до голосу , який звучить у тебе в голові , приблизно так само як посміхаєшся до витівок дитини. Це означає , що ти перестанеш занадто серйозно сприймати те, що береже твій розум , так як почуття власного " я " від цього не залежить.


Просвітлення: СХОДЖЕННЯ  НАД мисленням

Чи обов'язково потрібно думати , щоб вціліти в цьому світі ?

Твій розум - це інструмент , знаряддя праці . Він існує і призначений для того , щоб ти міг користуватися ним для вирішення певних завдань , але як тільки задача вирішена , ти можеш прибрати його на місце. А раз так , то я б сказав , що приблизно 80-90 відсотків сукупного потоку думок не тільки повторюються і є даремними , але в силу своєї дисфункциональності часто мають ще й негативну природу , причому здебільшого вони ще й шкідливі. Поспосерігай за своїм розумовим процесом , і ти сам переконаєшся , що це саме так . Цей процес - причина серйозного витоку життєвої енергії .
Насправді такий різновид нав'язливого мислення є шкідливою звичкою , чимось на зразок наркозалежності . Що характеризує шкідливу звичку ? А ось що : у тебе зникає відчуття , що ти можеш зупинитися . У тебе немає альтернативи . Здається , що звичка сильніше тебе . Крім того , вона створює у тебе помилкове відчуття задоволення , яке потім незмінно перетворюється на біль .
Чому ми так сильно прив'язані до нав'язливої звички  думати?
Тому що ви ідентифікуєте себе з розумом , а це означає , що ви отримуєте відчуття самих себе з вмісту вашого розуму і з того , на що спрямована його діяльність . Тому що ви думаєте , що якщо зупинити потік думок , то це припинить ваше існування. У міру дорослішання ви формуєте ментальний образ себе , який базується на особистих і культурних установках . Ми можемо називати цей фантом себе - его . Его складається з активності розуму і може існувати тільки в процесі безперервного думання . Термін " его " різні люди розуміють по - різному , але в тому контексті , в якому я його тут вживаю , его означає неправдиве "я" , народжене в результаті несвідомого ототожнення себе зі своїм розумом .
Для его зараз навряд чи існує . Воно вшановує тільки минуле і майбутнє і вважає важливими тільки їх. Цим повним спотворенням і навіть збоченням істини пояснюється той факт , що розум, що діє в режимі его , зазнає досить глибокі функціональні зміни . Він по руках і ногам пов'язаний необхідністю підтримувати минуле в живому вигляді і завжди клопочеться про це , тому що - ну хто ти є без минулого -то? З метою забезпечення свого виживання розум постійно проектує себе в майбутнє і займається в ньому пошуками хоч якої-небудь власної реалізації . Він каже : " В один прекрасний день , коли-небудь , там або сям , відбудеться те чи те. І тоді в мене все буде гаразд , я буду щасливий і задоволений , тоді я знайду спокій " .
Навіть якщо здається , що у его є зв'язок із сьогоденням, то воно бачить це зовсім не так і зовсім не те , що відноситься до теперішнього . Его сприймає його абсолютно невірно , тому що дивиться на нього очима минулого. Або применшує сьогодення і зводить його до рівня засобу досягнення мети , засобу, який завжди лежить в спроектованому розумом майбутньому. Спостерігай  за своїм розумом , і ти побачиш , що він працює саме так .
Ключ до звільнення перебуває в теперішньому моменті . Але до тих пір , поки ти є твій розум , тобі не вдасться його відшукати .
Я не хочу втрачати свою здатність аналізувати і розпізнавати . Я не проти того , щоб навчитися думати більш ясно і сфокусувати , але я не хочу втратити свій розум. Дар мислення є найціннішим з того , що у нас є. Без нього ми були б просто ще одним видом тварин .

Панування розуму - це не більш ніж фаза або етап в еволюції свідомості . Для нас зараз існує невідкладність і термінова необхідність переходу на наступну стадію ; в іншому випадку ми будемо знищені своїм же розумом , який продовжує рости і вже перетворюється на чудовисько . Дещо пізніше я розповім про це докладніше . Мислення і свідомість не є синонімами . Мислення - це тільки крихітний аспект свідомості . Думка не може існувати поза свідомістю , однак свідомість не потребує думок .
Просвітлення означає сходження над думкою , а не падіння , що не скочування на рівень нижче думки, не повернення до рівня тварини або рослини . Перебуваючи в стані просвітлення , ти всякий раз , коли це потрібно , продовжуєш використовувати свій мислячий розум , однак робиш це набагато більш сфокусовано і ефективно , ніж раніше. Ти будеш використовувати його для досягнення більшості практичних цілей , залишаючись при цьому в стороні від нав'язливого внутрішнього діалогу і перебуваючи в стані глибокого спокою . Використовуючи свій розум , особливо якщо тобі потрібно знайти творче рішення , ти будеш протягом декількох хвилин або близько того як би розгойдуватися між думкою і спокоєм , між розумом і не - розумом . Нє- розум - це свідомість без думок . Тільки так можна думати творчо , тому що тільки в цьому випадку думка знаходить справжню міць . Одиночна думка, яка втрачає зв'язок з безмірним , безбережним царством свідомості , швидко стає беззмістовною , безплідною , божевільною і деструктивною.
За своєю суттю , розум - це машина для виживання . Напад на одних і захист від інших розумних істот , накопичення , збереження та аналіз інформації - ось в чому він сильний , але все це не відноситься до творчості. Все справжні майстри та артисти , незалежно від того знають вони про це чи ні , творять , перебуваючи в стані не - розуму , тобто, перебуваючи в стані внутрішнього спокою . Розум лише надає форму творчому імпульсу і активізує їх здатність бачити внутрішню суть . Найвидатніші з учених розповідали , що їх творчі прориви траплялися саме в періоди ментального затишшя . Загальнонаціональне дослідження з метою вивчення методів їх роботи , проведене серед найіменитіших американських математиків , включаючи Ейнштейна , дало зовсім несподівані результати. Було встановлено , що мислення " грає лише другорядну роль , причому тільки в короткій , заключній фазі усього творчого процесу"  . Тому я б сказав , що абсолютна більшість учених не є творчими людьми не тому , що вони не знають , як треба думати , а тому , що вони просто - напросто не знають , як зупинити свій розумовий процес .
Адже таке чудо , як життя на землі , яка була створена і продовжується зараз , не є результатом роздумів . Абсолютно ясно , що це плід роботи розуму , набагато більшого , ніж розум . Як це може бути , щоб тільки одна єдина клітина людського тіла розміром всього 1/1000 дюйма могла вміщати в себе інструкції , збережені в ДНК , обсяг яких склав би 1000 томів по 600 сторінок в кожному ? Чим більше ми дізнаємося про те , як працює тіло , тим більше усвідомлюємо , наскільки величезна робота цього внутрішнього розуму , розуміючи водночас , наскільки мізерні наші пізнання . Коли розум возз'єднується з цим внутрішнім розумом , він стає найдивовижнішим інструментом . Тоді він служить чомусь набагато більшому , ніж самому собі .


ЕМОЦІЯ : РЕАКЦІЯ ТІЛА НА ТЕ , ЧИМ  ЗАЙНЯТИЙ РОЗУМ
А як тоді щодо емоцій ? Я набагато частіше потрапляю у пастку своїх емоцій , ніж в пастку свого розуму .
Розум , в тому сенсі слова , в якому я його тут вживаю , це не просто думка . Він містить в собі не тільки емоції , але і всі несвідомі ментально - емоційні моделі відповідних реакцій . Емоції виникають там , де розум і тіло з'єднуються . Це відповідна реакція тіла на те, чим зайнятий розум , або якщо висловитися інакше , це відображення стану твого розуму в твоєму тілі . Наприклад , думка про те , що на тебе можуть напасти , або спогад про ворога приведуть до наростання в твоєму тілі енергії , яку ми називаємо гнівом . Тіло почне готуватися до бійки . Від думки про фізичну або психологічної загрозі твоє тіло стискається , а це є фізичною стороною того , що ми називаємо страхом . Дослідження виявили , що сильні емоції викликають у тілі навіть біохімічні зміни . Ці зміни являють собою фізичний чи матеріальний аспект емоцій . Зрозуміло , зазвичай ти не усвідомлюєш у себе наявності подібних думкоформ , тому вивести їх на рівень усвідомлення ти можеш тільки через спостереження за своїми емоціями .
Чим більше ти ототожнюваєся зі своїм мисленням , тобто з тим , що тобі подобається і що не подобається , зі своїми судженнями і інтерпретаціями , тим меншою мірою ти присутній як усвідомлений спостерігач , як спостерігає свідомість . І , стало бути , тим сильніше твій емоційний енергетичний заряд , причому незалежно від того , знаєш ти про це чи ні. Якщо ти не чутливий до своїх емоцій , якщо ти від них відрізаний , то , в кінцевому рахунку , неминуче почнеш відчувати їх на чисто фізичному рівні у вигляді фізичних проблем або їх симптомів. За останні роки про це написано дуже багато, тому нам не обов'язково заглиблюватися в цю тему . Неусвідомлена , сильно виражена емоційна модель може проявитися навіть у вигляді якогоїсь зовнішньої події, яка відбувається з тобою як би випадково. Наприклад , я сам спостерігав , що люди , які носять в собі багато накопиченої злоби , про що вони навіть не підозрюють і , на перший погляд , ніяк цього не виражають , набагато частіше піддаються словесним , а часом і фізичних нападів з боку інших озлоблених людей , причому часто без видимої на те причини. Просто від них виходить сильна еманація злості і гніву , яку люди певного складу підсвідомо вловлюють і на яку реагують , і це провокує і активізує їх власну приховану злість .
Якщо тобі ще важко відчувати свої емоції , почни з концентрації своєї уваги на внутрішньому енергетичному полі свого тіла , на своїх внутрішніх відчуттях . Відчувай своє тіло зсередини . Це теж виведе тебе на рівень зіткнення зі своїми емоціями . Нижче ми дослідимо це докладніше .

Ви говорите , що емоція - це відображення стану розуму в тілі . Однак часом між розумом і емоцією настає конфлікт : розум каже "ні" , а емоція каже "так" , або навпаки.
Якщо ти дійсно захочеш отримати уявлення про стан свого розуму , то тіло завжди дасть тобі його справжнє відображення , тому дивись на свою емоцію або ж просто відчуй її у своєму тілі . Якщо думка і емоція знаходяться в явному конфлікті , то думка буде брехнею , а емоція - правдою. Хоча вона і не є остаточною істиною про те , хто ти є, тим не менш , вона повідомляє тобі відносну правду про стан твого розуму в даний момент часу.
Конфлікт між поверхневими думками і неусвідомленими ментальними процесами отримав дуже широке поширення . Ти навіть можеш зовсім не віддавати собі звіту про наявність у тебе несвідомої мисленної діяльності , що само по собі могло б привести до усвідомленням її як думки , але ця діяльність завжди відбивається в тілі у вигляді емоції , а її ти вже можеш усвідомлювати . В цьому сенсі відстеження емоцій представляє собою майже те ж саме , що і слухання або відстеження думок , про що я вже розповідав . Єдина відмінність полягає в тому , що якщо думка локалізується у тебе в голові , то емоція крім цього має ще й сильну фізичну складову , яку можна відчути головним чином в тілі . Ти можеш дозволити емоції бути , але при цьому не допускати , щоб вона управляла тобою . Тоді ти більше не являєшся емоцією ; ти тепер спостерігач , вартовий , який чатує справжнє. Практикуючи це, ти винесеш на світ усвідомленості все , що в тобі є неусвідомленого .
Виходить , що відстеження емоцій так само важливо , як і відстеження думок ?
Абсолютно вірно . Виробити звичку задавати собі питання : " Що в даний момент відбувається у мене всередині ? " Це питання буде вказувати тобі потрібний напрямок . Тільки не аналізуй , просто спостерігай . Якщо не виявляєш ніяких емоцій , то ще глибше перенеси свою увагу всередину енергетичного поля свого тіла . Це ворота в Суще .

Зазвичай емоція являє собою посилену і розбурхану мислеформу , і через те , що вона найчастіше має надмірний енергетичний заряд , то спочатку буває дуже нелегко залишатися присутнім в сьогоденні настільки, щоб бути в змозі за нею спостерігати. Вона хоче збити тебе з пантелику і заволодіти тобою і , як правило , досягає успіху - і це буде вдаватися їй доти , поки в тобі не виросте достатньо присутності . Якщо через брак власної присутності , що , втім , вважається нормою , ти вплутаєшся в несвідоме ототожнення себе зі своїми емоціями , то емоція на якийсь час стає " тобою " . Часто це порочне коло вибудовується між твоїм мисленням і емоціями : вони відчувають один одного . Думкоформа створює перебільшене відображення самої себе у вигляді відповідної емоції , а частота вібрацій цієї емоції продовжує енергетично підживлювати початкову Думкоформу . За допомогою свого ментального перебування в ситуації , у події або через співучасть , через співпереживання особистості , яку ти сприймаєш як причину появи цієї емоції , думка перенаправляє енергію до емоції , яка , в свою чергу , енергетично підживлює Думкоформа , і далі по колу.
Найголовніше полягає в тому , що всі емоції є всього лише модифікаціями однієї і тієї ж початкової , базової , недиференцірованістью емоції , яка бере свій початок там , де ти перестаєш усвідомлювати , хто ти є за межами свого імені та форми. Унаслідок недиференційованої природи цієї емоції знайти для неї визначення, яке її точно описало б , вельми скрутно . Перше , що спадає на думку , - це слово " страх" , але поняття " страху" стоїть осторонь від стану постійного відчуття загрози , і, крім того , страх включає в себе глибоке почуття покинутості , занедбаності , нецілісної і незавершеності. Можливо , що найкраще для цього підійшов би термін , який є таким же недиференційованим , як і сама базова емоція , і який може мати просту назву - " біль " . Одна з основних задач розуму - це боротьба з емоційним болем або ж її усунення , що є однією з причин його безперервної активності , однак все , чого він може досягти , - це лише приглушити її на якийсь час . Фактично , чим важче цей бій , що має на  меті позбутися болю , тим ця біль сильніше. Розум не в змозі ні самостійно знайти рішення , ні дозволити знайти це рішення тобі , бо він сам є істотною і невід'ємною частиною цієї " проблеми". Уяви собі шефа поліції , який намагається знайти палія , в той час як палієм є шеф поліції , тобто він сам . Ти доти не станеш вільним від цього болю , поки не перестанеш ототожнювати себе зі своїм розумом , інакше кажучи - зі своїм его . Тільки тоді твій розум буде відірваний від свого місця сили , і Суще явить себе як твоє справжнє природне начало.
Так, я знаю , про що ти хочеш запитати .
Я хотів запитати : а як щодо позитивних емоцій , таких як любов і радість ?
Вони не можуть бути відокремлені від твого природного стану внутрішньої з'єднуваності з Сущим . Проблиски любові і радості або короткі миті глибокого спокою стають можливими тільки тоді , коли в потоці думок з'являється просвіт . У більшості людей такі просвіти бувають рідко , причому тільки випадково , в моменти , коли розум " замовкає " , іноді вони трапляються при спогляданні якої-небудь невимовної краси або в момент екстремального фізичної напруги , або навіть в момент великої небезпеки . Тоді раптово приходить стан внутрішнього спокою . І всередині цього спокою виростають дуже тонкі , ледь вловимі , але разом з тим сильні і глибокі радість , любов і спокій .
Зазвичай подібні миті тривають дуже недовго , оскільки розум швидко повертається до своєї виробки досить багато шуму діяльності , яку ми називаємо думанням . До тих пір поки ти не звільнишся від домінування розуму , любов , радість і спокій не зможуть досягти найвищої точки свого розвитку. Однак я не став би називати їх емоціями . Вони лежать поза емоційної сфери на більш глибокому рівні. Тому , перш ніж ти знайдеш здатність відчувати те , що за ними стоїть , тобі належить повністю усвідомити свої емоції і навчитися їх відчувати . Буквальне значення слова " емоція " - це занепокоєння , хвилювання , порушення . Слово походить від латинського емовере , що означає " порушувати " , " не давати спокою " .
Любов , радість і спокій є глибинними станами Буття або , висловлюючись точніше , трьома складовими стану внутрішньої з'єднуваності з Сущим . Будучи такими, вони не мають протилежностей . Тому що вони сходять через переділ розуму . З іншого боку , емоції , будучи частиною дуалістичності розуму , є суб'єктами закону протилежностей і підкоряються йому . Це означає тільки те , що хорошого без поганого не буває . Таким чином, те, що , дивлячись з непросвітленного стану , тобто при ототожненні себе з своїм розумом , іноді люди приймають те за радість , але то є всього лише невеликим сектором коротких задоволень , лежачим усередині повного циклу болю і задоволень , які постійно міняються місцями. Задоволення завжди приходить від чогось , що знаходиться поза тебе , в той час як радість народжується всередині тебе . Те , що порадувало тебе сьогодні , завтра може заподіяти біль , а то і зовсім зникнути , і тоді зникнення цього стане для тебе болючим . А то , що частенько називають любов'ю , насправді може виявитися всього лише тим , що просто приносить тобі задоволення або ж тільки на деякий час приводить тебе в збудження , однак насправді це є тільки чіпкою звичкою , тобто умовою або обставиною ,  яких ти надзвичайно потребуєш і які миттю можуть обернутися своєю протилежністю . Через деякий час , коли первісна ейфорія пройде , багато " любовні " взаємини починають відчувати сильні коливання , фактично перероджуючись з " любові " в ненависть , переходячи від любові  до притензій .
Справжня любов ніколи не змусить тебе страждати. Та й як це може бути ? Любов ніколи не перетворюється під раптову ненависть , а справжня радість ніколи не перетворюється в біль . Як я вже казав , що навіть ще до того , як ти станеш просвітленим - тобто звільнивши себе від свого розуму , - ти можеш почати помічати проблиски істинної радості , істинної любові , або глибокого внутрішнього спокою , безмовного, але трепетно живого . Це аспекти твоєї природної природи , яку розум зазвичай затуляє . Навіть у звично " нормальних " взаємовідносинах можуть траплятися моменти , коли з'являється відчуття присутності чогось більш справжнього ,  чогось несхильного псуванню або погіршення . Але це будуть лише проблиски , які в результаті втручання розуму незабаром будуть знову придушені. Тоді тобі може здатися , що в тебе було щось дорогоцінне, а ти це втратив , або ж твій розум переконає тебе , що все це , так чи інакше , було ілюзією . Істина полягає в тому , що це не було ілюзією , і що ти не можеш цього втратити. Це частина твого природного стану , яку розум може заступити , але не може знищити . Адже сонце не зникає , навіть якщо небо затягнуте свинцевими хмарами . Воно продовжує залишатися там , по ту сторону хмар .
Будда говорить , що біль або страждання - це результат наявності бажання або прагнення, і що для того , щоб звільнитися від болю , нам потрібно розірвати пута бажання.
Все пристрасні бажання - це знаряддя розуму , який шукає порятунку чи задоволення ззовні або ж в майбутньому , він хоче постати як замінник радості Буття. Остільки оскільки я - це мій розум , то я - це і мої бажання , мої потреби , мої жадання, мої прихильності, мої антипатії , і тоді за межами всього цього немає ніякого "мене " , за винятком хіба що не більше ніж можливості , нереалізованого потенціалу , сімені , яке ще не проросло . У цьому стані навіть моє бажання стати вільним або просвітленим - всього лише ще одне бажання досягти цього в майбутньому. Тому не намагайся стати вільним від бажання або "досягти " просвітлення . Стань присутнім. Будь спостерігачем за розумом . Замість того щоб цитувати Будду , будь Буддою , будь " пробудженним " , а це саме те , що є значенням слова будда .
Цілу вічність люди томилися від болю , будучи затиснутими в її лещатах , і свою здатність усвідомлення  Сутнього втратили ще тоді , коли випали зі стану милосердя і святості , увійшовши в царство часу і розуму . З тієї пори вони почали сприймати і бачити себе безглуздими фрагментами живого всесвіту , відділеннями як від Джерела , так і один від одного.
Біль доти залишатиметься неминучою , поки ти будеш продовжувати ототожнювати себе зі своїм розумом або , висловлюючись по -іншому , в духовному сенсі залишатися неусвідомленим . Тут я говорю переважно про емоційну боль , яка продовжує бути головною причиною як фізичного болю , так і тілесних захворювань . Обурення і обурення , ненависть , жалість до самого себе , почуття провини , злість , депресія , ревнощі і так . Далі . , Навіть легке роздратування - все це форми болю . Будь-яке задоволення або емоційний підйом заздалегідь містить в собі насіння болю , тобто в них завжди є щось абсолютно протилежне їм , що ніяк не можна вичленувати і відокремити і що з часом неодмінно проросте .
Будь-хто,  коли-небудь заради кайфу пробував наркотики , знає , що за злетом неодмінно слідує спад , що задоволення обов'язково перетворюється в якусь форму болю . Багато людей не з чуток , а з власного досвіду знають , як легко і швидко інтимні стосунки можуть перестати бути джерелом блаженства і перетворитися на причину болю . Негативні і позитивні полярності , розглянуті з більш піднесеної точки зору , є сторонами однієї монети , вони обидві є складовими частинами прихованої під ними болю , яка невіддільна від ототожненого з розумом егоїстичного стану свідомості .
У твого болю є два рівні : біль , яку ти завдаєш собі зараз , і біль з минулого, яка продовжує жити в твоєму розумі і тілі . Як перестати створювати біль в сьогоденні і як розчинити біль , яка дістає тебе з минулого, - ось про що я хочу зараз поговорити.



розділ два : СВІДОМІСТЬ : ШЛЯХ ГЕТЬ ВІД БОЛЮ
НЕ створюй більше  БОЛЮ В теперішньому.

Нічиє життя повністю не вільне від болю і смутку . Чи відноситься це більше до питання про те , щоб навчитися з ними жити , ніж до питання про те , щоб намагатися його уникати?

Величезна частина людського болю зовсім не є необхідною. Вона створює себе сама , точно так само як твій безпритульний розум сам керує твоїм життям .
Біль , яку ти зараз створюєш , - це якась форма неприйняття, то є завжди якась форма неусвідомленого опору тому , що є. Опір на рівні думки - це яка-небудь форма судження . На емоційному рівні - якась форма негативізму . Інтенсивність і гострота болю знаходиться в залежності від сили твого опору справжнього моменту , а вона , в свою чергу , залежить від того , наскільки глибоко і сильно ти ототожнюєш себе зі своїм розумом . Розум завжди прагне до заперечення моменту Зараз і норовить його позбутися . Іншими словами , чим тісніше ти ототожнюєш себе зі своїм розумом , тим сильніше страждаєш . Або можна сказати так : чим більше ти здатний шанувати і приймати момент Зараз, тим ти вільніший від болю і страждання , тим ти вільніший від егоїстичного розуму .
Чому розум так любить заперечувати момент Зараз або чинити опір йому ? Тому що за відсутності часу, який являє собою минуле і майбутнє , він не може функціонувати і тримати все під своїм контролем , і тому позачасовий момент Зараз він сприймає як загрозу . В дійсності , час і розум невіддільні одне від одного.
Уяви собі Землю без людей , яку населяють лише рослини і тварини . Чи буде у неї минуле і майбутнє ? Чи зможемо ми тоді осмислено міркувати про час ? Питання "Що таке час ? " Або "Яке сьогодні число ? " , Якщо хоч хтось зміг би його задати , був би досить дурним і не мав ніякого сенсу . Дуб або орел були б здорово спантеличені і здивовані таким питанням .
"Яке такий час ? - Запитали б вони . - Ах , ну так, звичайно , це зараз. Час - це зараз. А що ж ще ? "
Так, нам потрібно , щоб розум , так само як і час , працював в цьому світі , але це саме та точка , де вони беруть наше життя під свій контроль , і це те саме місце , де починаються дисфункції , звідки виходить біль і печаль .
Для того щоб бути впевненим у тому , що все знаходиться під його контролем , розум постійно прагне підмінити справжній момент минулим або майбутнім , а раз час затуляє невіддільні від справжнього моменту життєвість і нескінченний потенціал  , то розум затуляє твою істинну природу . Багаж часу наростає і акумулюється в людському розумі. Все разом і кожен окремо страждають від його тяжкості , однак ігноруючи або заперечуючи дорогоцінний момент Зараз, вони продовжують збільшувати цю тяжкість , нарощуючи її шляхом приниження цінності моменту Зараз, роблячи його засобом наближення до якогось існуючого лише в уяві миті в майбутньому і ніколи не наступаючого в дійсності . Акумулювання часу в колективному і в індивідуальному людському розумі теж сприяє збереженню величезної залишкової болі минулого.
Якщо ти більше не хочеш заподіювати біль ні собі , ні іншим , якщо ти більше не хочеш додавати її до болю з минулого, яка продовжує жити в тобі , тоді більше не створюй часу або ,меншою мірою, не створюй його більше , ніж тобі потрібно для практичного життя. Як перестати створювати час ? Уяви собі , глибоко зрозумій те, що зараз - це все , що в тебе є. Зроби момент Зараз найважливішим , головним фокусом свого життя. Якщо колись ти в основному перебував у часі і лише зрідка відвідував справжній момент , то тепер переселись в нього і перебувай у ньому і лише зрідка відвідуй минуле і майбутнє , коли це потрібно для здійснення практичних аспектів твоєї поточної життєвої ситуації. Завжди говори справжнього моменту : "Так" . Що може бути марним , нерозумним , ніж внутрішній опір тому, що вже є? Що може бути більш нерозумним , ніж протистояння самого життя , яке є зараз і завжди відбувається тепер. Поступися , піддайся тому , що є. Скажи життю "так" і подивися , як життя раптом почне працювати на тебе , а не проти тебе .

Часом справжній момент неможливо прийняти , він неприємний або жахливий.
Є те , що є. Спостерігай за тим , як розум створює ярлики і як відбувається їх роздача , як безперервне перебування в судженнях створює біль і робить тебе нещасним . Відстежуючи механізми роботи розуму , ти відходиш від стереотипу опору і , тим самим , дозволяєш справжньму моменту бути . Цей стан дає тобі можливість відчувати смак внутрішньої свободи від зовнішніх обставин , смак стану істинного внутрішнього спокою . Тоді просто спостерігай за тим , що відбувається , і при необхідності або за можливості - дій .
Спочатку прийми - потім дій . Що б не містив справжній момент , прийми його так , як ніби ти його вибрав . Завжди працюй з ним , а не проти нього . Зроби його своїм другом і союзником , а не ворогом . Це магічним чином перетворить все твоє життя .



БІЛЬ МИНУЛОГО : РОЗЧИНЕННЯ ТІЛА БОЛІ
Якщо у тебе немає доступу до сили моменту Зараз, якщо ти не в змозі прийняти його , то будь-яка емоційна біль , яку ти відчуваєш , буде ховатися за ще живим в тобі залишковим болем . Він змішується з болем з минулого, який вже є, і стає навантаженням як для розуму , так і для тіла . Він , зрозуміло , включає в себе і ту біль , від якої ти страждав в дитинстві , і біль , породжену світовою неусвідомленістю , в умовах якої ти був народжений.
Ця акумульована біль є негативним енергетичним полем , яке окупує твоє тіло і розум. Якщо ти розглядаєш її як невидимий об'єкт або сутність , яка живе за власними законами , то ти досить близький до істини. Це емоційне тіло болю . У нього дві форми життя : дрімаюча й активна. Тіло болю може дрімати 90 відсотків часу; хоча у глибоко нещасній людині воно може бути активним до 100 відсотків часу. Деякі люди майже все життя живуть через своє тіло болі , в той час , як інші можуть відчувати його тільки в певних ситуаціях , наприклад , при інтимній близькості , або в ситуаціях , якимось чином пов'язаних з минулою втратою або із зрадою або спрямованих на заподіяння їм фізичної або емоційної болі , і так . далі . Переключити його в активний стан може все що завгодно , особливо якщо воно резонує з моделлю болю , завданої тобі в минулому. Коли воно (тіло болю ) готове пробудитися з дрімаючого стану , то його може активізувати навіть думка або безневинна ремарка , зроблена кимось із близьких.
Деякі тіла болю неприємні і переносяться з працею , проте порівняно нешкідливі , як , наприклад , дитина , що не бажає перестати скиглити і пхикати . Інші - це злісні і все нищівні монстри , справжні демони. Інші з них не гребують застосуванням фізичного насильства; і вже нема числа тим , які дозволяють собі застосування емоційного насильства. Одні нападають на оточуючих або на близьких собі людей , в той час як інші можуть атакувати і тебе - свого господаря. В цьому випадку твої думки і почуття з приводу власного життя стають глибоко негативними і саморуйні . Хвороби і нещасні випадки частенько напрацьовуються саме таким шляхом. Деякі тіла болю доводять своїх господарів до самогубства.
Коли ти гадаєш , що добре знаєш якусь людину і раптом уперше в історії ваших стосунків вступаєш в конфронтацію з цим чужим , огидним виродком , то від цього можеш випробувати досить сильне потрясіння . Однак набагато важливіше спостерігати це потрясіння в самому собі , ніж в комусь ще . Відстежуй будь-які виникаючі у тебе ознаки невдоволення , які можуть з'явитися в будь-якій формі , - не виключено , що це заворушилося пробуджене тіло болю . Воно може прийняти якусь форму роздратування , нетерпіння , хмурого безрадісного настрою , бажання нашкодити , може проявлятися у вигляді озлобленості , нападу сильного гніву , депресії , в потреби драматизувати особисті відносини і так . Далі . Відловлювати його в той момент , коли воно тільки починає прокидатися і виходити зі свого дрімаючого стану .
Точно так само як будь-яке інше істота , тіло болю хоче жити , і воно вціліє лише в тому випадку , якщо йому вдасться схилити тебе до ототожнення себе з ним. Тоді воно зможе піднятися , взяти тебе в оборот , " стати тобою " і жити через тебе . Для отримання своєї " їжі " воно потребує тебе . Воно буде підгодовувати будь-які твої відчуття, які резонують або з його власним видом енергії , або з чим завгодно ще , аби тільки це продовжувало створювати подальшу біль в якій би то не було формі : у формі злості , деструктивізму , ненависті , горя , емоційної драми , насильства і навіть у вигляді хвороби . Таким чином , коли тіло болю тебе долає , воно створює в твоєму житті ситуацію , дзеркально відображаючи до нього його власну енергію , якоювоно і буде харчуватися . Біль може харчуватися тільки болем . Біль не може харчуватися радістю . Вона не може її перетравити .
Варто тілу болю заволодіти тобою , як ти починаєш хотіти ще більше болю . Ти стаєш жертвою або злочинцем . Ти хочеш заподіювати біль або страждати від болю , або і те й інше одночасно . Між тим і іншим немає істотної різниці . Зрозуміло , ти не будеш цього усвідомлювати і тому будеш несамовито сперечатися і запекло твердити , що зовсім не-хочеш болю . Однак , придивившись пильніше , ти виявиш , що твій розумовий процес і твоя поведінка організовані таким чином , щоб продовжувати і підтримувати цю біль в собі та інших . Якби ти був по - справжньому усвідомлював це , то її модель розчинилася б , бо бажати більше болю - це безумство , адже ніхто не є свідомо божевільним .
Тіло болю , яке постає у вигляді темної тіні, що відкидається в его , в дійсності дуже боїться світла твоєї усвідомленості . Воно боїться бути виявленим. Продовження його існування , так само як і існування живучого в тобі неусвідомленого страху перед болем , є наслідком твого неусвідомленого ототожнення себе з ним і знаходишся в повній залежності від цього ототожнення . Але якщо ти не дивишся на цю біль прямо , якщо ти не виносиш її на світло своєї усвідомленості , то знову і знову будеш опинятися вимушеним дозволяти їй випускати кігті . Тіло болю може здаватися тобі небезпечним чудовиськом , на яке ти не в силах кинути навіть погляд , але запевняю тебе , що це всього лише нематеріальний фантом , який не здатний встояти перед силою твоєї присутності .
Деякі духовні вчення констатують , що , в кінцевому рахунку , вся біль - це ілюзія , і це правда . Питання лише ось у чому : чи вважаєш ти це своєю правдою ? Слабка віра не перетворює це в правду. Чи хочеш ти відчувати біль до кінця своїх днів , продовжуючи твердити , що це ілюзія ? Чи звільняє це тебе від болю ? Те, чим ми тут займаємося , - це пошук шляху , яким ти можеш прийти до осягнення цієї істини , так щоб перетворити її в реальність своїх відчуттів .
Тіло болю не хоче , щоб ти спостерігав його прямо і бачив його таким , яке воно є . В той момент , коли ти його розглядаєш , коли відчуваєш всередині себе його енергетичне поле , коли звертаєш на нього свою увагу , ототожнення розсипається . Відкривається більш високий рівень свідомості . Я називаю його присутністю . Тепер ти стаєш очевидцем або спостерігачем тіла болю . Це означає , що воно вже не може прикидатися тобою і використовувати тебе для поповнення своїх сил . Це означає , що ти знайшов свою власну , найбільшу внутрішню силу і твердість . Ти отримав доступ до сили моменту Зараз .
Що відбувається з тілом болю , коли ми стаємо настільки усвідомленими , що знаходимо здатність зруйнувати своє ототожнення з ним?
Тіло болю створюється неусвідомленістю , усвідомленість же трансмутує його в себе . Святий Павло виразив цей універсальний принцип так :
"Все стає видимим , будучи винесеним на світло, і все , що б не було представлено світлу, саме стає світлом " .
Так само як ти не можеш битися з темрявою , ти не можеш битися з тілом болю . Подібні спроби створюватимуть внутрішній конфлікт і , тим самим , створювати ще більше болю . Відстеження цілком достатньо. Відстеження тіла болю до уваги прийняття його як частини того , що є в цей момент .
Тіло болю складається з захопленої і утримуваної ним частини твоєї життєвої енергії , відщепленної від твого сукупного , цілісного енергетичного поля , яка в результаті неприродного процесу ментального ототожнення на якийсь час стає автономною. Вона круто розвертається на саму себе і стає анти - життям , уподібнюючись тварині в її спробі пожерти свій хвіст . Як ти думаєш , чому наша цивілізація стала настільки руйнівною по відношенню до всіх форм життя ? Проте, навіть та сила , яка знищує життя , як і раніше є життєвою енергією .
Коли ти починаєш разототожненя з розумом і стаєш спостерігачем , то тіло болю ще протягом якогось часу залишатиметься активним і намагатиметься переключити тебе в режим ототожнення з ним. Проте, ототожнюючи себе з ним , ти вже більше не будеш підживлювати його своєю енергією , хоча тіло болю і має певний момент інерції і , так само як колесо, що обертається , буде крутитися ще протягом деякого часу , навіть коли його вже ніхто не буде розкручувати . На цій стадії свого існування воно ще зможе створювати фізичну біль в різних частинах твого тіла , але цей біль уже не буде тривалим . Залишайся присутнім, залишайся усвідомленим . Завжди будь напоготові і охороняй свій внутрішній простір . Для того щоб знайти здатність відстежувати це тіло болю і відчувати його енергію безпосередньо , тобі потрібно бути в достатній мірі присутнім. Тоді воно не зможе керувати твоїм мисленням . Як тільки вектор твого розумового моменту співналаштовується з вектором енергетичного поля тіла болю , ти в цю мить знову ототожнюєшся з ним і знову харчуєш його енергією своїх думок .
Приміром , якщо злість є переважаючою , домінуючою енергетичною вібрацією тіла болю , і якщо ти занурений в злобні думки , йдучи в роздуми про те , що хтось , десь , колись в чомусь тобі нашкодив , або якщо у тебе з'являється бажання якимось чином провчити цього негідника , тоді ти стаєш неусвідомленим , а тіло болю стає " тобою " . Якщо є злість , то під нею завжди є біль . Або якщо тобою оволодіває похмурий настрій і ти починаєш заглиблюватися в різні негативні ментальні моделі і думати про те , наскільки нікчемна та пусте твоє життя , тоді вектор твоїх думок стає цілонаправленним з тілом болю , а ти стаєш неусвідомленим і уразливим для атак тіла болю . Сенс використовуваного мною слова " неусвідомленість " тут зводиться до ототожнення з деяким ментальним або емоційним шаблоном або стереотипом . Це передбачає повну відсутність спостерігача.
Тривале усвідомлене уваги розриває зв'язок між тілом болю і твоїм розумовим процесом і здійснює процес трансмутації . Так якби біль стала паливом для полум'я твоєї усвідомленості , яка в результаті буде тільки яскравіше горіти . Це і є езотеричний зміст і призначення стародавнього мистецтва алхімії : трансмутація основних металів в золото , страждання в усвідомленість . Розшарування свідомості припиняється , і воно зцілюється , а ти знову стаєш цілісним . Тоді ти стаєш відповідальним за те , щоб не створювати подальшого болю .
Дозволь мені підвести деякі підсумки . Фокусуй увагу на своїх внутрішніх відчуттях . Знай , що це і є тіло болю . Прийми те, що воно є. Не думай про нього - не дозволяйте почуттям перетворитися на думки. Не суди і не аналізуй . Чи не створюй свою особистість , наділяючи її якостями , що виходять із нього . Залишайся присутнім і продовжуй спостерігати за тим , що відбувається всередині тебе . Віддавай собі повний звіт не тільки про наявність емоційної болю , але також і про наявність " того , хто спостерігає " , стань безмовним свідком . Це і є сила моменту Зараз, сила твого власного усвідомлення присутності. І спостерігай за тим , що відбуватиметься .

У багатьох жінок тіло болю особливо виразно пробуджується в період, що передує менструальному потоку . Дещо пізніше я розповім про це і про причини цього пробудження. А зараз дозволь мені сказати ось що : якщо ти здатний залишатися напоготові , бути присутнім в часі і відстежувати все , що ти відчуваєш всередині себе , замість того щоб бути підім'ятим цим , у тебе з'являється можливість займатися найпотужнішою духовною практикою , і тоді швидка трансмутація усієї минулої болі стає реальною.


Ототожнення ЕГО С ТІЛОМ БОЛЮ

Процес , який я щойно описав , надзвичайно сильний і , разом з тим , простий. Цьому можна навчити дитину , і цілком імовірно , що коли -небудь це стане одним з перших уроків , який діти будуть засвоювати в школі . Варто тобі одного разу осягнути основний, базовий принцип , тобто принцип перебування в присутності в якості спостерігача того , що відбувається всередині тебе , і ти сам " зрозумієш " це по своїх відчуттях - як зрозумієш і те , що отримав в своє розпорядження найпотужніший інструмент трансформації .
Це не означає , що в процесі розототожнення зі своїм болем ти можеш уникнути зустрічі з найсильнішим внутрішнім опором . Воно буде лише обставиною , особливо, якщо більшу частину свого життя ти жив , глибоко ототожнюючи себе зі своїм емоційним тілом болю , і якщо вся або значна частина твого відчуття самого себе була укладена в ньому . Це означає тільки те , що себе нещасного ти зробив зі свого тіла болю , і віриш , що ця , створена розумом фікція , і є той , хто ти є. В цьому випадку неусвідомлений страх перед втратою свого ототожнення створюватиме стійкий сильний страх перед будь-яким розототожнення . Іншими словами , ти швидше схочеш відчувати біль , тобто бути тілом болю , ніж вчиниш стрибок в невідоме і ризикнеш втратити звичне і добре знайоме незадоволене "я".
Якщо це доречно для тебе , тоді спостерігай за опором , яке є у тебе всередині . Спостерігай за своєю прихильністю до свого болю . Будь дуже уважним . Спостерігай за тим своєрідним і особливим задоволенням , яке ти відчуваєш від перебування в стані невдоволення. Помічай нав'язливу потребу говорити або думати про нього. Як тільки ти зробиш опір усвідомленим , воно зникне . Тоді ти зможеш перенести всю свою увагу на тіло болю , зможеш залишатися присутнім свідком і , таким чином , зможеш ініціювати його трансмутацію .
Тільки ти здатний це зробити , тільки ти. Ніхто не зможе зробити це за тебе . Але якщо тобі пощастить , і ти зустрінеш тих , хто вже найвище усвідомлений , і якщо ти , перебуваючи поруч з ними і сам перебуваючи в стані присутності, зможеш приєднатися до них , то це може виявитися досить корисним і тільки прискорить процес . В цьому випадку твій власний вогонь буде швидше розгоратися і ставати сильнішим. Якщо поліно , яке зайняли вогнем , покласти на те, яке вже жарко палає , і потім їх знову роз'єднати , то після цього перше поліно горітиме вже набагато яскравіше . Крім усього іншого - це все той же вогонь . Бути таким вогнем - одна з функцій духовного вчителя . Деякі цілителі , працюючи з тобою , можуть виконувати цю функцію , але тільки в тому випадку , якщо самі вже пройшли цей шлях і , піднявшись над рівнем розуму , знайшли здатність самостійно створювати і підтримувати в собі стан найвищої свідомої присутності.
Першопричинна СТРАХУ

Ви згадали про страх , як про буттєвої частини нашої базової емоції болю , яка лежить в його основі. Які шляхи виникнення почуття страху , і чому його так багато в житті людей? І чи не є певна частина почуття страху просто здоровою мірою самозахисту ? Якби я не боявся вогню , то міг би сунути в нього руку і обпектися .
Причина , по якій ти не сунеш руку в вогонь , не в страху , а в тому , що ти знаєш , що обпечешся . Для того щоб уникнути непотрібної небезпеки , тобі не потрібен страх - буде досить мінімальної кмітливості і трохи здорового глузду . В подібних практичних випадках достатньо уроків з минулого, які буває корисно засвоїти . І тоді , якщо хтось загрожуватиме тобі вогнем або застосуванням фізичного насильства , ти можеш випробувати щось подібне до страху. Ти будеш інстинктивно з'йоржуватись і ухилятися від небезпеки , але не будеш боятися . Ти не будеш мати психологічних умов для виникнення почуття страху , про який ми зараз говоримо . Психологічні умови появи почуття страху існують окремо від якої б то не було конкретної , реальної , прямої та швидкоплинної небезпеки . Страх є в безлічі форм : наприклад , таких як тривога , неспокій , боязнь , фобія , і т . П . Цей тип психологічного страху завжди виходить з чогось такого , що могло б статися , а не з того , що відбувається зараз. Ти знаходишся саме тут і зараз , тоді як твій розум перебуває в майбутньому. Це створює проміжок , заповнений почуттям тривоги . І якщо ти ототожнений зі своїм розумом і втратив контакт з силою і щирістю моменту Зараз, то цей тривожний проміжок буде твоїм постійним компаньйоном . У тебе завжди є можливість розібратися із сьогоденним моментом , але ти ніколи не зможеш впоратися з тим , що є всього лише ментальною проекцією - ти не здатен впоратись з майбутнім.
Більш того , поки ти ототожнюєш себе зі своїм розумом , его , як я вже казав , управлятиме твоїм життям і перетворить його на руїни. Унаслідок його фантомної природи , і незважаючи на наявність у нього ретельно розробленого , добре продумане, майстерно зробленого і налагодженого захисного механізму , его надзвичайно вразливе і беззахисне , і воно завжди відчуває , що знаходиться в небезпеці . Між іншим , саме так воно і буває , навіть якщо зовні его виглядає вельми самовпевненим . А тепер згадай про те , що емоція - це реакція тіла на стан свідомості. Яке послання тіло безперервно отримує від его , від цього помилкового , створеного розумом "я" ?
"Загроза , я в небезпеці". - І яка ж емоція генерується під впливом цього постійного сигналу? Страх , зрозуміло .
Схоже , що у страху є безліч причин . Страх втрати , страх невдачі , страх отримати якесь ушкодження і т . Д . , Проте в кінцевому підсумку всі страхи - це не більше , ніж страх его померти  .
То де його смерть завжди ховається ?
- за найближчим рогом !
 Коли ти знаходишся в стані ототожнення себе з розумом , то страх смерті впливає на будь-який аспект твого життя . Приміром , навіть така удавана тривіальна і " нормальна " річ , як нав'язлива потреба бути правим у суперечці і робити іншого неправим , відстоюючи і захищаючи ментальну позицію , з якою ти ототожнюєшся , породжена страхом смерті. Якщо ти ототожнюєшся з якоюсь ментальної позицією і при цьому опиняєшся неправим , то твоє базується на розумі сприйняття самого себе піддається серйозній загрозі анігіляції . Таким чином, ти , як его , не можеш дозволити собі бути неправим . Бути неправим означає померти . Саме це є головною причиною виникнення війн і розвалу незліченного кількості відносин між людьми .
Як тільки ти перестанеш ототожнювати себе зі своїм розумом , то твоєму почуттю собі тебе буде байдуже , прав ти чи ні. Тоді посилена , вимушена і глибока неусвідомлена потреба бути правим , що є однією з форм насильства , перестане існувати . Ти зможеш ясно і твердо заявляти про те , що відчуваєш і що думаєш , проте все це вже буде вільним від агресивності або необхідності захищатися . Твоє відчуття себе виходитиме з більш глибинного і сьогоденнішнього місця, що знаходиться всередині тебе , а не з твого розуму . Відстежуй появу у себе будь-якого бажання захищатися , яке народжується в тебе всередині . Що ти захищаєш ? Ілюзорне ототожнення , образ , що виник в своїй свідомості , вигаданої істоти . Роблячи модель цієї істоти усвідомлюваної , стаючи свідком її появи , ти перестанеш ототожнюватися з нею. Тоді неусвідомлена модель швидко розчиниться в світлі твоєї усвідомленості . Це покладе край усім суперечкам і силовим грищам , які так руйнівно діють на взаємини. Придушення інших - це слабкість , замаскована під силу . Істинна сила знаходиться всередині тебе , і тепер вона стає доступною тобі .
Тому страх буде постійним супутником того , хто ототожнює себе зі своїм розумом і внаслідок цього стає від'єднаним від своєї істинної сили і свого глибинного "я" , що має корінням в Суще . Число людей , що вийшли за межі свого розуму , надзвичайно мале , тому ти цілком можеш припустити , що фактично кожен зустрічний або знайомий тобі живе в страху . Варіює лише інтенсивність і насиченість почуття страху. Він коливається між почуттям тривоги і боязні з одного боку і неясним і розсіяним занепокоєнням і почуттям віддаленій загрози - з іншого. Більшість людей починають усвідомлювати його тільки тоді , коли він приймає більш виражені форми.


ЯК ЕГО ШУКАЄ ЦІЛІСНІСТЬ

Інший аспект емоційного болю , характерний для егоїстичної свідомості , - це глибоко вкорінене почуття недостатності або некомпетентності , почуття нецілісності. Одні люди усвідомлюють його , інші ні. Якщо воно усвідомлюється , то проявляється як почуття невлаштованості , невизначеності або ж у вигляді почуття постійної власної недооцінки , коли ти відчуваєш себе недостатньо хорошим . Якщо воно не усвідомлюється , то може відчуватися тільки побічно у вигляді сильного прагнення до чого-небудь , у формі якого- небудь бажання чи потреби. Крім того , люди можуть часто входити в стан , що змушує їх на догоду своєму его ганятися за похвалами й нагородами , а також за тим , з чим ще вони можуть ототожнитись , щоб заповнити порожнечу , діру , яку відчувають всередині себе . В цьому випадку вони прагнуть заволодівати і володіти чим би то не було : грошима , успіхом , владою , визнанням чи якимись особливими знайомствами і зв'язками , в основному для того , щоб здаватися краще в своїх власних очах , відчувати себе більш реалізованими і цілісними . Однак навіть якщо вони знаходять все це , то незабаром виявляють , що діра залишилася на місці і що крім усього іншого вона ще й бездонна . І тоді вони дійсно виявляються в біді , бо виявляється вже не в змозі продовжувати себе обманювати і вводити в оману . Ну , звичайно ж , ну , зрозуміло, вони можуть і роблять це , однак це дається їм все важче .
До тих пір , поки егоїстичне мислення буде керувати твоїм життям , ти не зможеш випробувати справжнє полегшення ; ти не зможеш перебувати в стані спокою або найбільш повного вираження себе , за винятком тих коротких проміжків , протягом яких ти отримуєш те , що хочеш - коли твоє палке бажання було щойно задоволено . Оскільки его бере свій початок в почутті самого себе , тобто є похідним від цього почуття , то воно потребує ототожнення себе з зовнішніми речами і проявами . Воно потребує постійного захисту та харчування . Найбільш поширені форми ототожнення его - це володіння чимось. Наприклад , займана посада або соціальний статус і суспільне визнання , ступінь інформованості і рівень освіти , фізичний стан і зовнішній вигляд , особливі здібності , рідкісні знайомства , особисті і сімейні історії , система переконань , а також часто політичні , націоналістичні , расові , релігійні та інші форми колективної ідентифікації . Нічим цим ти не є .
Чи не лякає це тебе ? Відчуваєш ти полегшення від усвідомлення цього ? Все це рано чи пізно тобі доведеться відпустити . Можливо, тобі все ще важко в це повірити , тому я зовсім не прошу тебе повірити в те, що ти вже не зможеш знайти своє ототожнення ні в якій з цих форм . Ти дізнаєшся правду про це від самого себе . В крайньому випадку , ти усвідомлюєш її в найостанніший момент , коли відчуєш наближення смерті . Вона здере з тебе все лушпиння того , чим ти не є . Секрет життя полягає в тому , щоб " померти до того як помреш " і виявити, що смерті немає.



РОЗДІЛ ТРЕТІЙ : заглиблюючись В МОМЕНТ ЗАРАЗ
НЕ ШУКАЙ СЕБЕ У СВОЄМУ Розумі

Я відчуваю , що перш ніж я зможу наблизитися до повної усвідомленості або до духовного просвітлення , мені ще дуже багато треба буде дізнатися про те , як працює мій розум.

Ні, не потрібно . Проблеми розуму не мають рішення на рівні розуму . Одного разу , коли ти збагнеш , в чому полягають основні порушення , то побачиш , що більше немає нічого такого , що тобі ще варто було б дізнатися чи зрозуміти . Дослідження вигадливою роботою розуму може зробити тебе хорошим психологом , але не виведе за межі розуму , точно так само як для організації здорового розуму і формування нормальної психіки недостатньо вивчення явищ божевілля. Ти вже осягнув основну механіку неусвідомленого стану : - ототожнення з розумом , що створює помилкове "я" , его , як заміну твого істинного "Я " , коріння якого сягає в Суще . Ти уподібнюєшся "гілці , відтятою від виноградної лози " , як висловився Ісус .
Потреби его нескінченні. Воно відчуває себе вразливим і перебуває під загрозою і , таким чином , живе в стані страху і нужди . Осягнувши одного разу , як працюють основні порушення , тобі більше не потрібно буде досліджувати їх незліченні прояви , перетворювати їх в заплутаний комплекс особистих проблем. Его , зрозуміло , дуже любить це робити. Воно завжди шукає , до чого б присмоктатися , щоб засвідчити , захистити і посилити ілюзорну значимість власного " я " , і воно завжди з великою готовністю чіплятиметься за твої проблеми. Ось чому у такого великого числа людей гігантська частина їх почуття власного " я " тісно пов'язана з їх проблемами. Як тільки проблеми з'являються , саме останнє, що в цей момент вони хотіли б зробити - це звільнитися від них , бо для них це означатиме втрату власного "я". Ось тоді - то несвідоме его і вносить свій величезний внесок у продовження болю і страждання.
Тому , як тільки ти зрозумієш , що корінь неусвідомленості полягає в ототожненні себе з своїм розумом , який , безумовно , включає в себе і емоції , то ти вийдеш за його межі. Ти станеш присутнім. Коли ти присутній , то можеш дозволити розуму бути таким , яким він є , не потрапляючи в його мережі . Розум сам по собі не є дисфункціональним . Це чудовий інструмент . Порушення настають тоді , коли ти шукаєш себе в ньому і коли помилково приймаєш його за того , хто ти є. Тоді він стає егоїстичним розумом і підминає під себе все твоє життя .


Покінчивши з ілюзіями ЧАСУ

Виходить так , що разоотожнить себе зі своїм розумом зовсім неможливо . Всі ми занурені в нього . Як ви навчите рибу літати ?
Ось ключ : покінчи з ілюзією часу. Час і розум - нерозлучні. Прибери час зі своєї свідомості , і воно зупиниться , поки ти не вирішиш знову ним скористатися.
Ототожнити зі своїм розумом , значить потрапити у пастку часу - тобто бути вимушеним проживати своє життя майже виключно через свою пам'ять і очікування . Це породжує нескінченну заклопотаність і поглинання себе минулим і майбутнім , а також формує небажання шанувати справжній момент і бути йому вдячним , так само як і небажання дозволити йому бути . Змушення виникає тому , що минуле надає тобі ототожнення , а майбутнє живить твою надію на порятунок , на свою повну реалізацію в будь-якій формі .
Але як ми можемо функціонувати в цьому світі , не маючи почуття часу? Адже тоді не буде ніякої мети, до якої потрібно прагнути . Я навіть не зміг би дізнатися , хто я , бо саме моє минуле робить мене тим , хто я є сьогодні. Я вважаю , що час - це щось дуже дороге і улюблене, і нам слід навчитися використовувати його мудро , а не витрачати даремно.
Час зовсім не є дорогим і улюбленим , тому що час - це ілюзія . Те , що ти сприймаєш як коштовність , це не час , а одна єдина точка , яка перебуває поза часом - момент Зараз . Ось він - то дійсно дорогоцінний . Чим більше ти зосереджений на часі , на минулому і майбутньому , тим більше ти упускаєш момент Зараз, а це - найдорогоцінніше з усього, що є.
Чому він найдорогоцінніший ? По- перше, тому , що є тільки він. І це все , що є. Вічно присутнім є тільки простір , всередині якого розгортається вся твоя життя , і тільки цей фактор залишається константою . Життя відбувається зараз. Ніколи не було і не буде часу , в якому твоє життя протікала б не зараз. По-друге , момент Зараз є єдиною точкою , здатною прорвати обмеження і винести тебе за межі розуму . Це єдина точка доступу у позачасове і не має форми царства Сущого .



НІЩО НЕ ІСНУЄ ПОЗА МОМЕНТОМ ЗАРАЗ

Хіба минуле і майбутнє не настільки ж реальні , навіть часом не більш реальні, ніж справжнє? Та й , крім того , адже це минуле обумовлює , хто ми є , точно так само як визначає і те , як ми сприймаємо себе і як поводимося в сьогоденні. А наші майбутні цілі визначають те , які дії ми вживаємо в сьогоденні.
Ти все ще не вловив суть того , про що я говорю , бо намагаєшся зрозуміти це ментально . Розум не може цього збагнути . Тільки ти можеш . Будь ласка , просто слухай .
Чи відчував ти коли-небудь , чи робив , чи думав чи відчував щось поза моментом Зараз ? Чи вважаєш ти , що коли-небудь будеш на це здатний ? Чи може що -небудь відбуватися або бути за межами моменту Зараз ? Відповідь очевидна , чи не так?
Ніщо не відбулося в минулому - все відбувалося в момент Зараз .
Ніщо не відбудеться в майбутньому - все відбудеться в момент Зараз .
Те , про що ти думаєш як про минуле , - це лише слід у пам'яті , бережене у свідомості , слід минулого моменту Зараз . Коли ти згадуєш про минуле , то ре- активуєш слід у своїй пам'яті - зараз ти чиниш саме так . Майбутнє - це уявний момент Зараз, проекція розуму . Коли майбутнє настає, то воно наступає як момент Зараз . Коли ти міркуєш про майбутнє , ти робиш це зараз. Минуле і майбутнє з повною очевидністю не мають своєї власної реальності , вони можуть лише відбивати світло сонця , і , стало бути , минуле і майбутнє - це тільки слабке віддзеркалення світла , сили і реальності вічної присутності. Їх реальність " запозичена " у моменту Зараз .
Суть того , про що я тут говорю , не можна осягнути розумом . В той момент , коли ти це вхоплюєш , в твоїй свідомості відбувається зсув від розуму до Сущого , від часу до присутності . Раптово все починає відчуватися живим , все випромінює енергію , виливає Життя .



КЛЮЧ ДО ДУХОВНОЇ мірності
Іноді в надзвичайних і загрожуючих життю ситуаціях зсув свідомості з часу у присутність відбувається природним чином . Особистісні якості, що мають минуле і майбутнє , моментально відступають і замінюються станом інтенсивного усвідомленої присутності, безмірного спокою і найвищої пильності в один і той же час . Коли потрібний відгук, то він виникає з цього стану свідомості .
Причина , чому деякі люди люблять небезпечні захоплення , такі як альпінізм , автогонки тощо, хоча самі вони можуть того і не знати , полягає в тому , що все це штовхає їх саме в момент Зараз, в той насичено живий стан, який вільний від часу , вільний від проблем , вільний від думок , вільний від вантажу особистих характеристик. Хоча б на секунду Зісковзни , випади з цього стану присутності в моменті , і це може означати загибель . На жаль , для того щоб перебувати в цьому стані , вони потрапляють в залежність від конкретного роду діяльності . Але тобі не обов'язково дертися по північному схилу Айгера . Ти можеш увійти в цей стан прямо зараз.

З давніх часів духовні майстри всіх традицій вказували на момент Зараз як на ключ до духовної мірності . Незважаючи на це все як і раніше він продовжує залишатися в секреті . Зовсім ясно , що цьому не вчили ні в церквах , ні в храмах . Якщо ти відвідуєш церкву , то можеш чути читання з Євангеліє , таке як "Не думай про день прийдешній , бо день завтрашній сам подбає про себе " , або "Ніхто з тих , хто береться за роботу і озирається назад не годиться для Царства Божого " . Або ж ти міг чути пасажі про прекрасні кольори , які не дбають про день прийдешній , але живуть невимушено у позачасовому моменті Зараз і щедро забезпечені милістю Божою . Глибина і радикальна природа цих навчань не збагнена . Схоже , ніхто не розуміє того , що йому визначено бути живим і тим самим викликати глибоку внутрішню трансформацію і бути її причиною.

Вся суть Дзен полягає в тому , щоб ступати по лезу бритви моменту Зараз - бути абсолютним , бути в настільки повному і досконалій присутності , що ніяка проблема , ніяке страждання , ніщо з того , що не є тим , хто ти є за своєю суттю, не мало б можливості вижити в тобі . У відсутності часу , в моменті Зараз - всі твої проблеми розчиняються . Стражданню необхідний час ; воно не може жити в моменті Зараз .
Великий майстер Дзен Рінцаі для того , щоб відвернути увагу своїх учнів від часу , частенько піднімав палець і повільно задавав питання: "Що відсутньє в цей момент ? " Дуже сильне питання, яке не потребує відповіді на рівні розуму . Воно придумане спеціально для того , щоб ще глибше відвести твою увагу в момент Зараз . Подібне питання , задане в традиції Дзен , звучить так: "Якщо не зараз , то коли ? "




Здобувши ДОСТУП ДО СИЛИ МОМЕНТУ ЗАРАЗ

Лише мить назад , коли ви говорили про вічне сьогодення в нереальному минулому і майбутньому , я помітив , що дивлюся он на то дерево за вікном . Я й раніше не раз його розглядав , однак на цей раз все було по -іншому. Зовнішнє сприйняття змінилося не сильно , за винятком лише того , що фарби стали здаватися яскравіші і стали більше вібрувати . На цей раз , зараз , до цього додалося ще якийсь вимір . Це важко пояснити . Не знаю як , але я усвідомлював щось невидиме , і те, що я відчував , було суттю цього дерева , якщо хочете , його внутрішнім духом. І я якимось чином став його частиною . Зараз я зрозумів , що перш я бачив не істинну суть дерева , а його плоский і мертвий образ . І зараз , коли я дивлюся на це дерево , деяка частина того усвідомлення  все ще присутня , однак я відчуваю , що воно вислизає. Ви знаєте , відчуття вже слабшає , убуває і відходить в минуле . Чи може щось подібне до цього колись статись і бути більше , ніж відплив швидкоплинного враження ?
Ти на мить звільнився від часу. Ти вступив в  зараз і тому сприймав це дерево не заекрануване своїм розумом . Усвідомлення Сущого стало частиною твого сприйняття. Разом з позачасовою мірністю приходить інший рід знання , яке не « вбиває " дух, що всередині кожного творіння і кожної речі . Знання , яка не порушує святість і таїнство життя , але вміщує глибоку любов і шанобливе благоговіння перед усім , що є. Знання , про який розум нічого не знає.
Розум не може знати те дерево . Розум може розташовувати лише фактами чи даними про це дерево . Мій розум не може знати тебе - він може розташовувати лише ярликами , судженнями , фактами і думками про тебе. Лише Суще знає це прямо .
Для розуму і того , що знаходиться в його розпорядженні , існує певне місце. Це місце - в царстві повсякденному практичному житті . Однак коли у всіх аспектах твого життя , включаючи взаємини з іншими людьми , а також з природою , розум бере верх , то він стає монстроподібним паразитом , цілком здатним , якщо за ним не доглядати , завершити свою справу винищення життя на нашій планеті і , в кінцевому рахунку , ліквідувати самого себе шляхом знищення свого господаря.
У тебе була мить , щоб побачити , як позачасове може трансформувати твоє сприйняття . Але одного лише відчуття недостатньо , яким би прекрасним , глибоким і проникливим воно не було. Те , що потрібно , і те, що ми тут розглядаємо - це стійкий постійний зсув свідомості .
Тому , зламай свій старий стереотип заперечення справжнього моменту , також як і стереотип опору справжнього моменту . Завжди , коли в цьому немає потреби, висмикуй свою увагу з минулого і майбутнього і зроби це практикою свого життя. Настільки далеко ступи за межі мірності часу свого повсякденного життя , наскільки це можливо. Якщо тобі важко прямо увійти в момент Зараз, то почни з спостереження звичного прагнення свого розуму до бажання вислизнути з теперішнього моменту . Ти будеш спостерігати і виявляти, що майбутнє , як правило , представляється або краще , або гірше справжнього . Якщо уявне майбутнє краще , то воно народжує надію або приємне очікування , або підйом . Якщо воно гірше , то створює тривогу і занепокоєння. І те й інше - ілюзорно . Через самоспостереження в твоє життя автоматично буде приходити все більше справжнього . Саме в той момент , коли ти розумієш, що не ти присутній , ти якраз ти присутній . Як тільки ти знаходиш здатність спостерігати за своїм розумом , то перестаєш потрапляти в його пастки . В цьому випадку з'являється ще один чинник , щось таке, що виходить не з розуму - яке свідчить присутність .
Будь в стані присутності як годинниковий свого розуму , як вартовий своїх думок та емоцій , як свідок своїх реакцій на різні ситуації. Щонайменше ,  хоча б інтерес до своїх реакцій , а також до ситуацій або індивідумам , які змушують тебе реагувати. Також помічай , як часто твою увага знаходиться в минулому або в майбутньому. Не суди і не аналізуй те, що бачиш . Відстежуй думки , відчувай емоції , спостерігай за реакціями .  Не створюй з них особистих проблем. Тоді ти будеш почувати щось набагато більш сильне , ніж будь-яка з тих речей , які ти спостерігаєш , це - спокій , це - само спостережувана присутність за межами того , що містить твій розум , це - безмовний свідок.

Глибока присутність абсолютно необхідна , коли знайомі ситуації викликають у тебе реакцію з сильним емоційним напруженням : такі , коли твоє уявлення про самого себе піддається загрозі , коли твоєму житті кинутий виклик , який включає і активізує твій страх , коли все йде " наперекосяк " , або коли емоційний комплекс виноситься з минулого і встає прямо перед тобою . У цих випадках у тебе з'являється тенденція ставати " неусвідомленим " . Реакція або емоція заволодіває тобою , і ти " стаєш " нею . Ти дієш так , як вона тобі велить . Ти виправдуєшся , нападаєш , робиш інших неправими , захищаєшся , ... при тому , що сам ти всім цим не являєшся ; все це - реактивна модель , шаблон , це - розум, що діє в своєму звичному режимі виживання .
Ототожнення з розумом дає йому енергію ; спостереження за ним відбирає у нього енергію . Ототожнення з розумом створює більше часу ; спостереження за розумом відкриває позачасову мірність . Енергія , відібрана у розуму , направляється в сьогодення. Хоча б раз відчувши , що таке бути присутнім, тобі буде набагато легше відступати від мірності часу і йти вглиб моменту Зараз, оскільки для досягнення практичних результатів часу не потрібно . Це не зменшує твоєї здатності використовувати час - минуле чи майбутнє , не позбавляє тебе можливості звернутися до його практичних аспектів , коли це тобі знадобиться . Це також не послабляє твою здатність використовувати свій розум. Насправді ця здатність лише посилюється . Коли ти дійсно користуєшся своїм розумом , то він стає тільки гостріше і набагато більш сфокусованим .


Відпускання ПСИХОЛОГІЧНОГО ЧАСУ

Вчися користуватися часом в сфері свого практичного життя - ми можемо назвати його " годинним часом " , - але одразу ж , як тільки завершиш свої практичні справи , повертайся до усвідомленням справжнього моменту. Тоді не буде відбуватися приросту " психологічного часу" , яке представляється результатом ототожнення цих справ з минулим , а також не буде створювати  їх примусово продовженої проекції в майбутнє.
Годинний час - це не просто призначення зустрічі чи планування поїздки . Це і вивчення уроків минулого з тим , щоб не повторювати колишніх помилок . Це визначення цілей і робота по їх досягненню . Це і передбачення майбутнього , здійснюване за допомогою моделей і законів фізики , математики і тому подібного , взятого з минулого, а також виконання дій , основаних на цих передбачуванях .
Але навіть тут , у сфері практичного життя , де ми не можемо що -небудь робити, не звертаючись до минулого і майбутнього , зараз залишається дуже суттєвим фактором : і урок минулого доречний і застосується зараз. Будь-яке планування , так само як і робота з досягнення певної мети , виробляється зараз .
Головний фокус уваги просвітлених особистостей завжди спрямований на справжній момент , однак аспект часу постійно залишається у них на периферії їхньої свідомості. Іншими словами , вони продовжують користуватися годинним часом , залишаючись вільними від психологічного часу.
Будь напоготові , щоб практикуючи це , випадково не трансформувати годинний час в психологічний. Наприклад , якщо ти зробив помилку в минулому , а витягнув з неї урок тільки зараз , то це означає , що ти використовуєш годинний час . З іншого боку , якщо ти ментально перебуваєш у цій події , перебуваючи в стані самокритики , відчуваючи жаль і розкаяння совісті , або якщо до тебе приходить відчуття провини , то це означає , що ти робиш помилку в тому , що називається " я " і "моє " : ти робиш це почуття провини частиною свого відчуття самого себе , і тоді воно стає психологічним часом, який завжди пов'язано з помилковим відчуттям ототожнення. Непрощення неодмінно має на увазі і укладає в собі важку ношу психологічного часу.
Якщо ти ставиш перед собою мету і працюєш на ниві її досягнення , то користуєшся годинним часом . Ти знаєш , куди хочеш йти , однак при цьому чествуешь і слава той самий крок , який вживаєш саме в цей момент , і цілком віддаєш йому всю свою увагу . Якщо ж ти стаєш надмірно сфокусованим на цілі , може бути, тому що прагнеш до щастя, до своєї найповнішої реалізації або до якнайповнішого відчуття себе в теперішньому моменті , то ти більше не чествуешь сам справжній момент . Він стає зменшеним до розміру скромної кам'яної щаблі в майбутнє , яка не має самостійної цінності . Тоді годинний час перетворюється в психологічний. Тоді твоя подорож по життю вже не є пригодою , а стає лише спостереженням за необхідністю вчасно прибути , чогось досягти , "щось зробити". Ти більше не бачиш квітів біля дороги , не відчуваєш їх аромат , так само як не усвідомлюєш красу і чари життя , яка розгортається навколо тебе , коли ти присутній в моменті Зараз .

Я розумію надзвичайну важливість моменту Зараз, однак не можу цілком погодитися з тим , що час - це повна ілюзія .
Коли я говорю , що "час - це ілюзія " , то мій намір полягає не в тому, щоб зробити філософську заяву. Я лише нагадую тобі про простий факт - про такий очевидний факт , що тобі , можливо, навіть дуже важко його вловити , і ти навіть можеш врахувати його безглуздим , однак як тільки ти усвідомлюєш його , то він як гострий меч зможе пройти крізь всі шари складнощів і " проблем" , створених розумом . Дозволь мені вимовити це ще раз : справжній момент - це все , що в тебе є. Ніколи не було і ніколи не буде часу , коли твоє життя не відбувалася б в " цей самий момент". Хіба це не факт ?


БЕЗУМСТВО ПСИХОЛОГІЧНОГО ЧАСУ
Якщо ви подивитеся на громадські прояви психологічного часу , то у вас не буде жодного сумніву в тому , що це розумова хвороба . Ці прояви зустрічаються , наприклад , у вигляді ідеологій , таких як комунізм , націонал - соціалізм або націоналізм в будь-якому вигляді , або у вигляді системи жорстких релігійних переконань і вірувань , які діють як беззастережне твердження про те , що вище благо перебуває в майбутньому і тому мета виправдовує засоби . Метою є ідея , тобто точка в уявному майбутньому , яка створена розумом , ідея про те , що порятунок в будь-якій формі - у формі щастя , повної власної реалізації , рівності , звільнення і так далі - буде здійснено і матеріалізовано . Нерідко засобами і способами досягнення цієї мети є поневолення , катування і вбивство людей у сьогоденні.
Наприклад , по шляху до комунізму , для того щоб наблизити " кращий світ " в Росії , в Китаї та інших країнах  , було згублено , замучено і вбито приблизно 50 мільйонів чоловік. Це протверезний приклад того , як віра в майбутній рай створює пекло в сьогоденні. Чи можуть бути ще якісь сумніви в тому , що психологічний час є серйозною і небезпечною розумовою хворобою ?
Як ця ментальна модель працює в твоєму житті ? Намагаєшся чи ти потрапити в яке-небудь інше місце , відмінне від того , в якому перебуваєш зараз? Чи є більшість твоїх дій тільки засобами досягнення мети? Може бути , твоя найбільш повна реалізація знаходиться за найближчим рогом і обмежена короткими задоволеннями , такими як секс , їжа , випивка , наркотики або щось ще захоплююче і збуджуюче ? Чи завжди ти сфокусований на своєму становленні , щоб чогось досягти і домогтися , або , навпаки , ганяєшся за чим-небудь новим , що тебе збудить або доставить тобі задоволення? Чи віриш ти в те, що коли нагромадиш побільше речей , то станеш ще більш реалізованим , досить хорошим або психологічно цілісним ? Чекаєш ти появи на своєму шляху чоловіка чи жінки , щоб хтось із них надав твоєму життю хоч який-небудь сенс?
В нормальному , ототожненні з розумом , непросвітленному стані свідомості , сила і нескінченний творчий потенціал , які криються в моменті Зараз, повністю перекреслені психологічним часом . Тоді життя втрачає свою вібрацію , свою свіжість , втрачає чудове почуття захвату. Старі шаблони думок , емоцій , поведінки , реакцій і бажань діють в нескінченно повторюваній виставі , що йде за сценарієм твого розуму , який дає тобі відчуття ототожнення себе з різними персонажами , але спотворює або затуляє реальність моменту Зараз . Тоді розум створює нав'язливу ідею про майбутнє , як про порятунок і позбавлення від якого не задовольняє тебе справжнього .


КОРІННЯ негативу і СТРАЖДАННЯ ЙДУТЬ ПІД ЧАС

Але віра в те, що майбутнє буде краще , ніж сучасне, не завжди буває ілюзією . Справжнє може бути страшним , але в майбутньому все може стати краще , що часто і відбувається.
Зазвичай майбутнє - це реплікація минулого. Деякі поверхневі і неглибокі видозміни бувають можливі, однак випадки реальної трансформації зустрічаються рідко і знаходяться в залежності від того , чи здатна людина , отримавши доступ до сили моменту Зараз, стати в достатній мірі присутньою для того , щоб розчинити минуле . Те , що ти сприймаєш як майбутнє , - це значна частина твого стану свідомості в сьогоденні. Якщо твій розум обтяжений важкою ношею минулого, то від цього ти будеш відчувати тільки ще більшу тяжкість . Минуле стверджує і увічнює себе через відсутність присутності . Якість твоєї усвідомленості зараз - це те, що додає обриси майбутнього, яке, зрозумівши , може відчуватися тільки як момент Зараз .
Ти можеш виграти 10 мільйонів доларів , але зміна такого типу буде поверхневою. Просто ти будеш продовжувати діяти точно так  , по тим же колишнім шаблонами , тільки в більш розкішних умовах. Люди навчилися розщеплювати атом . Якщо раніше людина за допомогою дерев'яної дубини могла вбити десять або двадцять собі подібних , то зараз одна людина здатна знищити мільйон тільки натисканням кнопки . Чи є це реальною зміною ?
Якщо глибина і якість твоєї усвідомленості зараз визначають майбутнє , то , що ж тоді визначає якість цієї самої усвідомленості ? Це глибина твоєї присутності . Таким чином , існує лише одне-єдине місце , де справжня переміна може статися і в якому минуле може розчинитися , і це місце - момент Зараз .

Весь наявний негатив випливає з акумулювання психологічного часу і викликаний запереченням справжнього . Передчуття біди , тривога , напруженість , стрес , неспокій - а це різновиди страху - викликані тим , що майбутнього занадто багато , а справжнього мало. Почуття провини , жалю , обурення , невдоволення , зневіри , гіркоти , так само як і виникнення будь-якої форми непрощення викликані наявністю надто великого минулого і недоліком сьогодення.
Більшості людей дуже важко повірити в те, що стан свідомості , повністю вільний від негативу , можливо. Саме воно і є той звільнений стан , на який вказують всі духовні вчення . Це і є обіцянка порятунку , але не в ілюзорному майбутньому , а прямо тут і зараз.
Тобі може здатися дуже важким визнати , що причиною твого страждання або наявності у тебе проблем є час . Ти переконаний , що вона викликана якоюсь особливою ситуацією , що виникла в твоєму житті  розглянутої в контексті певних умов або з певної точки зору , і це так . Але поки ти маєш справу з прихильністю розуму до минулого і майбутнього , тобто саме з тим , що викликає основні порушення розуму , що призводять до створення проблем , як , втім , і до заперечення моменту Зараз, то проблеми дійсно будуть незмінно слідувати одна за одною. Якби сьогодні всі твої проблеми або видимі причини страждання і невдоволення були магічним чином усунуті , але при цьому ти не став би більш усвідомленим , не став би більш присутнім в моменті , то незабаром виявив би себе з тим же набором проблем або приводів для страждання , які слідують за тобою як тінь , куди б ти не йшов . У кінцевому підсумку все зводиться тільки до однієї проблеми - до самого розуму , закутого в кайдани часу.
Я ніяк не можу повірити , що коли-небудь досягну тієї точки , де буду абсолютно вільний від своїх проблем.
Ти правий . Ти ніколи не досягнеш цієї точки , тому що ти знаходишся в цій точці зараз.
В часі немає ніякого порятунку . Ти не можеш бути вільним в майбутньому. Ключ до свободи - це справжнє , тому ти можеш бути вільним тільки зараз.


ЯК відшукала ЖИТТЯ ПІД своєю життєвою ситуацією

Я не розумію , яким це чином я можу бути вільним зараз. Зазвичай я надзвичайно незадоволений своїм життям саме в цей самий момент . Це факт , і я введу себе в оману , якщо буду намагатися переконати себе в тому , що все йде прекрасно , коли все зовсім навпаки. Справжній момент представляється мені абсолютно невдалим ; він абсолютно не сприймається як звільняючий . Те , що змушує мене продовжувати йти вперед , - це надія або можливість деякого поліпшення в майбутньому.
Ти думаєш , що твоє увага спрямована на справжній момент , в той час як насправді воно цілком оповите часом . Ти не можеш бути одночасно нещасним і повністю бути присутнім в теперішньому моменті .
Те , що ти називаєш своїм " життям " , швидше за все варто було б назвати твоєїю" життєвою ситуацією " . Це і є психологічний час : минуле і майбутнє. В минулому у тебе не все складалося так , як ти хотів . Але навіть зараз ти продовжуєш чинити опір тому , що було в минулому , а тепер пручаєшся ще й тому, що є зараз. Надія - ось що змушує тебе рухатися , але вона ж утримує фокус твоєї уваги в уявному майбутньому , і цей тривалий фокус прямо - таки не відпускає твоє заперечення справжнього моменту , а отже, продовжує твоє невдоволення .
Це вірно , моя справжня життєва ситуація - це результат того , що було в минулому , проте вона має своє продовження в сьогоденні, і той факт , що я загруз в ній , робить мене нещасним .
Забудь ненадовго про свою життєву ситуації і зверни увагу на своє життя.
Ну і яка різниця ?
Твоя життєва ситуація існує в часі.
Твоє життя відбувається зараз.
Твоя життєва ситуація - це продукт розуму .
Твоє життя - це реальність .
Відшукай " вузьку хвіртку , ведучу до життя". Вона зветься - момент Зараз . Звузь своє життя до цього моменту. Твоя життєва ситуація може бути сповнена проблем , як і більшість життєвих ситуацій , але Проясни ось що : чи є у тебе хоч якась проблема прямо зараз , прямо в цей момент . Не завтра або через десять хвилин , а зараз. У тебе є хоч одна проблема прямо зараз?
Коли ти переповнений проблемами , то в тобі немає місця ні для чого нового , у тебе просто немає простору для їх вирішення . Тому завжди , коли у тебе з'являється можливість , створюй це місце , створюй простір , щоб виявляти життя під своєю життєвою ситуацією .
Повною мірою використовуй свої почуття. Будь там , де ти є. Дивись навколо . Просто дивись не інтерпретуй . Милуйся світлом , формами , кольором , текстурою. Усвідомлювана безмовна присутність всього , що є. Усвідомлюй простір, що дозволяє всьому цьому бути . Слухай звуки ; не суди їх. Слухай тишу , яка стоїть за цими звуками . Поторкай що - небудь - все одно що , відчутне і будь вдячний Існуванню цього . Спостерігай за ритмом свого подиху ; відчувай рух повітря , який втікає і витікає , відчувай енергію життя всередині свого тіла . Дозволь бути всьому , що є всередині і зовні. Дай своє добро на "існування" всього, що є. Увійди в момент Зараз ще глибше .
Ти виходиш за межі немічного і вмираючого світу розумової абстракції , за кордон світу часу. Ти звільняєшся від пут хворого і некерованого розуму , який висмоктує твою життєву силу і який таким же чином повільно отруює і знищує Землю . Ти пробуджуєшся від сну в часі - і вступаєш в сьогодення.



ПРОБЛЕМИ - ЦЕ ІЛЮЗІЇ РОЗУМУ
Таке відчуття , ніби з мене зняли громадну тяжкість . Почуття легкості . Я ясно її відчуваю ... , але мої проблеми нікуди не поділися і чекають мене , хіба це не так ? Адже вони не були вирішені . Чи не виходить так , що я просто від них на час ухиляюся ?
Якщо ти раптом помітиш , що знаходишся в раю , то розум не змусить себе довго чекати і скаже : "Так, але ...". Зрештою , вся наш розмова не до того, щоб вирішувати твої проблеми. Вона до того , щоб ти міг усвідомити , що проблем не існує. Є тільки ситуації , з якими потрібно розбиратися прямо зараз або які потрібно залишити як є, і прийняти їх як частину " існування " справжнього моменту , поки вони не зміняться або поки не стануть такими, що з ними вже можна буде розбиратися . Проблеми створені розумом і для свого виживання вимагають часу . Вони не здатні виживати в умовах реальності справжнього моменту.
Зосередь свою увагу на теперішньому моменті і розкажи мені про проблему , яка є у тебе прямо Зараз .

Я щось не отримую жодної відповіді. Мабуть , тому, що просто неможливо мати проблему в той самий час, коли увага повністю зосереджена на теперішньому моменті . Те , що у нас є, це ситуація, з якою треба щось робити або яку треба прийняти - це так . Але чому її треба перетворювати на проблему ? Чи не  життя саме по собі  постає в тому вигляді , яке вона є? Навіщо тобі проблеми? Твій розум беззвітно обожнює проблеми , тому що вони приносять тобі почуття власного ототожнення всіх видів і сортів . Це нормально , але це і є безумство . Наявність "проблеми" означає те , що ти подумки перебуваєш в ситуації , не маючи прямо зараз ніякого реального наміру або можливості запровадити щодо неї хоч якісь дії , а також те , що ти несвідомо перетворюєш її в частину свого відчуття самого себе . Ти стаєш настільки оглушеним своєю життєвою ситуацією , що втрачаєш власне відчуття життя, відчуття Сущого . Або ж ти носиш в своїй голові запаморочливу ношу із сотень справ , які ти будеш або повинен робити в майбутньому , замість того щоб просто сфокусуватися на якійсь одній справі, яку ти можеш зробити зараз .
Створюючи проблему , ти створюєш біль . Все , що потрібно зробити в даному випадку - це зробити простий вибір , потрібно просто вибрати ось що , причому незалежно від того , що відбувається : "Я більше не буду завдавати собі болю . Я більше не буду створювати проблеми ". Хоча цей вибір дуже простий , але він же і зовсім радикальний. Ти не зробиш такий вибір доти , поки не об'їшся стражданням , поки не наїсися їм досхочу , до нудоти . І ти доти не зможеш прорвати пелену проблем , поки не отримаєш доступ до сили моменту Зараз . Якщо ти перестанеш заподіювати біль собі , то тим самим перестанеш заподіювати біль іншим . Але це ще не все : разом з цим ти більше не будеш забруднювати негативом створених проблем ні дивно красиву Землю , ні свій внутрішній простір , ні колективну людську психіку .

Якщо тобі доводилося потрапляти в екстремальні ситуації , стояти на межі між життям і смертю , то ти сам знаєш , що в ці моменти у тебе не було проблем. Розум просто не мав часу одурманить тебе і перетворити ситуацію в проблему. В дійсно екстремальної ситуації розум зупиняється , і ти стаєш повністю присутнім в моменті Зараз - і тоді щось нескінченно велике і потужне бере кермо влади в свої руки . Ось чому чимало звичайнісіньких людей розповідають про те , що в якійсь ситуації вони раптом неждано- негадано знаходили здатність здійснювати неймовірно сміливі дії . У надзвичайній ситуації ти або виживаєш , або ні. Інакше кажучи , в ній немає місця для проблем.
Деякі люди зляться , коли чують , як я кажу, що проблеми - це ілюзії. Вони сприймають це як загрозу існуванню їх власного почуття того , хто вони є. Вони вклали дуже багато часу в помилкове відчуття самих себе . Протягом багатьох років вони неусвідомлено цілком і повністю визначали себе в термінах і рамках своїх проблем або свого страждання . Ким би вони були без цього?
Насправді є дуже багато всього , про що люди говорять , думають , чи того , що вони роблять, що мотивується страхом , який, зрозуміло , завжди пов'язаний з утриманням свого уявного фокуса в майбутньому , тобто коли вони повністю відрізані від моменту Зараз . Якщо в моменті Зараз проблем немає , то немає в ньому і страху.
Коли виникає така ситуація , яка прямо зараз вимагає від тебе рішучих дій , то ця дія тільки в тому випадку буде чітка і ясна, якщо воно випливає з усвідомлення  твого життя в   справжній момент. А також набагато вірогідніше , що вона буде і найбільш ефективною . Вона не буде реакцією , породженої минулими зумовленими станами твого розуму , але , швидше за все , буде інтуїтивним відгуком на виниклу ситуацію . В інших випадках, коли скутий часом розум став би негайно реагувати , ти будеш знати , що набагато ефективніше взагалі нічого не робити , а просто залишатися в центрі моменту Зараз .


Квантовий стрибок В ЕВОЛЮЦІЇ СВІДОМОСТІ

У мене бували проблиски такого стану свободи від розуму й від часу , як ви описуєте , але минуле і майбутнє виявлялися настільки сильними , що це просто приголомшує, і тоді я не був в змозі надовго залишатися в сьогоденні.
Стан свідомості , в якому все обплутано і пронизане часом , глибоко увійшло в людську психіку . Але те, чим ми тут займаємося - і що є тільки частиною глибинної трансформації, що відбувається як в колективній свідомості нашої планети , так і за її межами , - це пробудження свідомості від мрій матеріальних форм і розділеностей . Усуненням часу. Ми ламаємо шаблони розуму , стереотипи , які домінували над людьми протягом багатьох епох . Ці шаблони принесли неймовірні страждання , що поширилися в жахливих масштабах . Я не використовую слово " зло". Буде набагато точніш назвати це неусвідомленістю або божевіллям .
Це порушує старий образ дії свідомості або , правильніше сказати , переривати несвідомість ; слід нам це робити , або це так чи інакше відбудеться само ? Я маю на увазі , чи є така зміна неминучою ?
Це як подивитися. Те , що робиться , і те, що відбувається , - насправді один і той же процес ; бо через те , що ти перебуваєш в єдності з усією безмежністю свідомості , ти не можеш відокремити одне від іншого. Однак немає абсолютної гарантії в тому , що люди не будуть цього робити. Процес не є ні неминучим , ні автоматичним. Твоя  співпраця , твоя участь є його істотною частиною . І як на це не дивись , це і є квантовий стрибок в еволюції свідомості , втім , як і єдиний шанс вижити для всієї нашої людської раси .


РАДІСТЬ ЖИТТЯ

Щоб уберегти себе від можливої небезпеки опинитися в стані , в якому психологічний час зуміє тебе захопити , ти можеш користуватися простим критерієм . Запитай себе : " Відчуваю я радість , спокій і легкість від того , чим зараз займаюся ? " Якщо ні, то це означає , що час затуляє зараз , а життя сприймається як важка ноша або як боротьба .
Якщо в тому , чим ти займаєшся , немає ні радості , ні спокою , ні легкості , то це не обов'язково означає , що тобі слід змінити те , що ти робиш . Досить змінити те , як ти це робиш . " Як " завжди важливіше , ніж "що" . Подивися , чи є у тебе можливість приділити ще більше ,  уваги самому робленню , ніж результату , якого ти хочеш досягти за допомогою цього роблення . Направ всю свою увагу на те , що дарує тобі цей момент . Разом з тим це означатиме , що ти цілком приймаєш те, що є , тому що ти не можеш віддавати чомусь  всю повноту своєї уваги і одночасно цьому опиратися .
Як тільки ти починаєш шанувати і поважати справжній момент , то все наявне невдоволення розсіюється і необхідність боротьби зникає , а життя починає текти радісно і спокійно . Якщо ти дієш виходячи з усвідомлення  справжнього моменту , то все , що ти робиш , буде пронизане відчуттям якості , турботи і любові , - навіть найпростіші дії .

Так що, не турбуйся і не надавай значення результатам своєї праці - просто віддавай свою увагу тому, що ти робиш . Результати будуть з'являтися самі по собі . Це дуже потужна духовна практика . В Бхагават гіті , в одній з найстаріших і найпрекрасніших з існуючих нині духовних технік неприв'язаність до результату своєї праці носить назву Карма- Йоги . Вона описується як шлях " прихильності дії".
Коли нав'язливе прагнення вислизнути з теперішнього моменту зникає , тоді радість Життя втікає у все , що б ти не робив. В ту ж мить , коли ти переносиш свою увагу на те, що є в теперішньому моменті , ти відчуваєш присутність , спокій і мир . Ти більше не залежиш від майбутнього в плані власного задоволення і своєї найповнішої реалізації - ти більше не шукаєш їх заради свого порятунку . Тому ти не прив'язаний до результатів . Ні зрив або невдача , ні успіх або перемога , вже не мають над тобою влади , у них просто немає сили змінити твій внутрішній стан Буття. Це означає , що ти знайшов життя під своєю життєвою ситуацією .
В відсутність психологічного часу твоє відчуття себе сходить з Сущого , а не з твого особистого минулого. Таким чином , психологічна необхідність стати кимось іншим, ніж ти вже є , зникає . У суспільстві , на рівні своєї життєвої ситуації ти й справді можеш стати багатим , розумним , добре обізнаним , успішним , вільним від того чи іншого, однак у більш глибокій мірності Буття , ти вже є досконалим і цілісним прямо зараз.
Чи зможемо ми , чи захочемо ганятися за чимось зовнішнім , перебуваючи в цьому стані цілісності ?
Звичайно , так, але у тебе більше не буде ілюзорних очікувань того , що хтось чи щось врятує тебе чи зробить тебе щасливим в майбутньому. Що стосується твоєї життєвої ситуації , то в ній можуть бути цілі , яких ти можеш досягати чи добиватися. Це ж світ форм , мир набуття та втрат . Знай , що на більш глибокому рівні ти вже досконалий, і як тільки ти осягнеш це , то в усьому, що ти робиш , заграє весела і радісна енергія , яка тільки й чекає , щоб ти випустив її на волю . Будучи вільним від психологічного часу , ти більше не будеш переслідувати свої цілі з нещадною і непохитною рішучістю , що приводиться в дію страхом , злістю , невдоволенням і досадою або необхідністю кимось стати . І ти більше не будеш залишатися пасивним і бездіяльним зі страху пережити невдачу , яка для его означатиме втрату себе . Коли твоє глибинне почуття свого " я " виходить з Сущого , коли ти вільний від психологічної потреби ставати кимось ще , тоді ні твоє щастя , ні твоє відчуття власного " я » не залежать від результату , і тоді це приносить звільнення від страху . Ти вже не будеш шукати сталості там , де його не знайти : у світі форм , у світі набуття та втрат , в світі народження і смерті. Ти більше не вимагаєш , щоб ситуації , умови , місця твого перебування або люди зробили тебе щасливим , і не страждаєш , якщо вони не виправдовують твоїх очікувань .
Все шануємо , але ніщо не значимо . Форми народжуються і вмирають , проте ти усвідомлюєш ту вічну основу , яка стоїть за формою . Ти знаєш , що " ніяка реальність не може бути для тебе загрозою " .
Коли це є твоїм станом Буття , то як же ти можеш не досягти мети? Ти вже досяг її .



Розділ четвертий : СТРАТЕГІЇ РОЗУМУ ДЛЯ униканням МОМЕНТУ ЗАРАЗ
ВОРОТА МОМЕНТУ ЗАРАЗ : У ЧОМУ СУТЬ ЦЬОГО ОБМАНУ

Навіть якщо я цілком приймаю те, що час - це , в кінцевому рахунку , ілюзія , то що нового це може внести в моє життя ? Так чи інакше , але мені все одно доводиться жити в світі , в якому час є абсолютною домінантою ?
Інтелектуальна згода - це всього лише ще одна думка , і вона не може внести хоч якогось помітної різноманітності в твоє життя . Для того щоб осягнути цю істину , тобі потрібно нею жити. Коли кожна клітинка твого тіла присутня в цьому настільки , що відчуває вібрацію життя , і коли ти в кожен момент здатний відчувати життя як радість Буття , тоді можна сказати , що ти вільний від часу.
Але завтра мені потрібно оплатити ось ці рахунки , і ще я продовжую старітися , і потім я помру , як і всі інші. Як же я можу сказати , що я вільний від часу?
Завтрашні рахунки - не проблема . Зникнення фізичного тіла - теж не проблема. Втрата моменту Зараз - ось проблема або навіть суть омани , яка перетворює просту ситуацію , рядову подію або емоцію в особисту проблему і страждання. Втрата моменту Зараз - це втрата Сущого .
Бути вільним від часу означає бути вільним як від психологічної потреби в минулому , яка необхідна тобі для свого ототожнення , так і від психологічної потреби в майбутньому , яка необхідна для твоєї самої повної реалізації. Це являє собою найглибшу і повну трансформацію свідомості , яку ти тільки можеш собі уявити. У деяких рідкісних випадках подібний зсув свідомості відбувається драматично і радикально , відразу у всіх. Коли це трапляється , то зазвичай через тотальне уступання прямо в самій гущі великого страждання. Однак більшості людей доводиться над цим попрацювати.
Коли ти відчуваєш перші проблиски позачасового стану свідомості , то починаєш метатися туди - сюди між мірностями часу і присутності . Спочатку ти починаєш усвідомлювати , наскільки рідко твою увагу дійсно зосереджено на теперішньому моменті . Але знання того , що ти не присутній , вже є великим успіхом : це знання і є присутність - навіть якщо спочатку , до того як знову зникне , воно триває лише пару секунд годинного часу. Тоді ти починаєш все частіше і частіше вибирати направляти фокус своєї свідомості на справжній момент , а не на минуле чи майбутнє ; і коли б ти не відчув , що знову втратив справжній момент , то знаходиш здатність перебувати в ньому не пару секунд , а набагато довше , як могло б здатися зовні , якщо розглядати це з точки зору часового часу. Тому , перш ніж ти міцно заснуешься в стані присутності, так сказати , перш ніж станеш повністю усвідомленим , ти ще деякий час будеш гойдатися туди - сюди між усвідомленістю і неусвідомленістю , між станом присутності і станом ототожнення з розумом . Ти знову і знову будеш втрачати момент Зараз, і повертатися в нього . Зрештою , з часом присутність стане твоїм переважаючим станом.
Більшість людей або ніколи не відчувають стану присутності, або переживають його тільки випадково і дуже коротко , в рідкісних випадках , причому абсолютно не розуміючи , що ж це таке. Більшість людей поневіряються не між усвідомленістю і неусвідомленістю , а лише перескакують з одного рівня неусвідомленості на інший.


ЗВИЧАЙНА неусвідомленість і глибоке неусвідомлення

Що ви розумієте під різними рівнями неусвідомленість ?
Як тобі , може бути , відомо , у сні ти безперестанку переходиш з фази глибокого сну до стану сновидінь і назад. Точно так само відбувається в стані : коли більшість людей переноситься зі стану простої неусвідомленості в стан глибокої неусвідомленості і назад. Звичайною неусвідомленістю я називаю перебування в стані ототожнення себе зі своїм розумовим процесом , тобто з емоціями , реакціями , бажаннями , а також з тим , до чого ти відчуваєш огиду . Для більшості людей це нормальний стан . Коли ти знаходишся в цьому стані , то тобою керує егоїстичний розум , і ти не можеш усвідомлювати Суще . Це ще не є станом переживання гострого болю або величезного нещастя , хоча і відрізняється наявністю хоч і невисокого , але майже постійного неспокою , невдоволення , нудьги або нервозності , що існують у вигляді деякого статичного фону . Ти можеш його навіть не помічати , бо цей фон є настільки звичною частиною твого " нормального" життя , що сприймається як якийсь неголосний фоновий шум , щось на зразок гулу , видаваного вентилятором кондиціонера , поки він не зупинився . Але варто йому зупинитися - як ти одразу відчуваєш полегшення . Щоб хоч якось вгамувати своє головне занепокоєння , багато людей неусвідомлено вдаються до використання в якості своєрідного анестетика таких речей , як алкоголь , наркотики , секс , їжа , робота , телевізор і навіть шопінг . Коли неспокій приходить , то дії , які могли б стати приємними і принести радість при їх поміркованості , починають приймати характер нав'язливоюї , обов'язкової діяльності , тобто виникає нав'язлива потреба їх повторювати , і тоді найбільше, чого таким чином вдається досягти , - це лише надзвичайно короткочасні симптоми полегшення .
При звичайній неусвідомленості занепокоєння перетворюється на біль , а при глибокій воно трансформується в гостре і більш відверте страждання чи нещастя - і тоді все " йде погано " , а це призводить его в переляк , тоді життєва ситуація кидає тобі серйозний виклик , тоді існує загроза чи небезпека якиї-небудь серйозної втрати , не важливо - реальна чи вигадана , або в твоїх взаєминах виникає конфлікт . А це вже більш глибокий і сильніший різновид простої неусвідомленості , знаною не тільки за своїми якостями , але і за глибиною .
При звичайній неусвідомленості поведінковий опір , а то і зовсім заперечення того , що є, створює занепокоєння і невдоволення , які більшість людей приймають за нормальний перебіг життя. Коли обставини стають зухвалими або починають становити загрозу для его , його опір стає набагато більш ревним , і це вносить в ситуацію потужний заряд негативу у вигляді озлобленості , сильного страху , агресії , депресії і тому подібного. Перехід у стан глибокої неусвідомленості часто може означати те , що тіло болю перейшло в активний стан , або те , що ти з ним ототожнювався . Якби стан глибокої неусвідомленість ніколи не виникав , то фізичне насильство було б просто неможливо . Це з легкістю може відбуватися там , де натовп людей , або навіть цілий народ , починає генерувати колективне негативне енергетичне поле .
Кращим індикатором твого рівня усвідомленості є те , як ти розбираєшся з викликами , які кидає тобі життя. Якщо в зухвалу ситуацію потрапляє неусвідомлена людина , то зазвичай у нього є тенденція ставати ще більш неусвідомленим , а  свідома людина - ще більш усвідомленою . Ти можеш використовувати цей виклик в цілях свого пробудження , або можеш дозволити йому заштовхнути тебе в ще більш глибокий сон. Тоді сновидіння на рівні звичайної неусвідомленості перетворюється на справжній кошмар .
Якщо ти не можеш перебувати в стані присутності в нормальних умовах , наприклад , коли сидиш в кімнаті один , гуляєш по лісі або коли слухаєш когось , то тоді ти не зможеш залишатися усвідомленим і в тому випадку , коли щось " йде не так " або коли потрапиш у скрутну ситуацію , або коли зіткнешся з" важкими " людьми , з втратами або з загрозою втрати . Ти будеш захоплений реакцією , яка , в кінцевому рахунку , є однією з форм страху , і будеш втягнутий в стан глибокої неусвідомленості . Для тебе ці виклики є тестами . Якщо йдеться про твій стан усвідомленості , то тільки твоя здатність розбиратися з ними буде показувати тобі і іншим , де ти знаходишся , а вже зовсім не те , як довго ти можеш сидіти з закритими очима або які образи ти при цьому бачиш .
Тому дуже важливо привносити в своє життя більше усвідомленості в звичайних ситуаціях , тобто коли все відбувається відносно гладко . Так ти ростеш і збільшуєш силу своєї присутності. Вона генерує в тобі і навколо тебе енергетичне поле високої частоти вібрацій . Ні неусвідомленість , ні негатив , ні розбрати , ні насильство не здатні проникнути в це поле і вціліти в ньому , точно так само як темрява не може існувати в присутності світла .
Коли ти вчишся спостерігати за своїми думками та емоціями , що вже саме по собі це є досить значною частиною , можна сказати , суттю перебування в стані присутності, то ти можеш здивуватися , коли вперше усвідомлюєш наявність " статичного " фону звичайної неусвідомленості і відчуєш , як рідко , якщо взагалі це буває , ти дійсно відчуваєш стан внутрішнього спокою . На рівні свого мислення ти виявиш найсильніший опір у формі судження , невдоволення і ментальної проекції , спрямованої геть від справжнього моменту. На емоційному рівні ти будеш відзначати " підводну течію " , що складається з почуття тривоги , напруженості , нудьги або нервозності . І те й інше є аспектами розуму в його звичному режимі опору .


ЩО ВОНИ ШУКАЮТЬ ?
Карл Юнг в одній зі своїх книг розповів про бесіду з одним з вождів американських індіанців , в якій той відзначив , що за його поданням більшість представників білого населення найчастіше носять напружений вираз обличчя , мають жорсткий пильний погляд , та й ведуть вони себе досить жорстоко і безсердечно . Він сказав : "Вони весь час щось шукають . Що вони шукають ? Білі завжди чогось хочуть . Вони завжди стурбовані і стривожені . Ми не знаємо , чого вони хочуть. Ми думаємо , що вони збожеволіли " .
Підводна течія постійного неспокою почалося , зрозуміло, ще задовго до підйому західної індустріальної цивілізації , але в західній цивілізації , яка охоплює зараз майже всю земну кулю , включаючи велику частину Сходу , вона постає   безпрецедентно  гострою в різкій формі . Вона вже була присутня в часи Ісуса , і була за 600 років до часу Будди , і ще задовго до всього цього. "Чим ви так стривожені ? " - Запитував Ісус своїх учнів. - "Чи може тривожна думка додати до твого життя хоча б один день? " А Будда вчив , що джерело страждання знаходиться в нашому постійному хотінні і пристрасному бажанні .
Опір моменту Зараз, як громадській функціональний розлад , тісно пов'язаний з втратою усвідомлення  Сущого і тим самим формує базис нашої нелюдської індустріальної цивілізації . Фрейд , між іншим , теж визнав існування цієї підводної течії занепокоєння і написав про неї у своїй книзі " Цивілізація та Її незадоволеності " (" Civilization and Its Discontents " ) , проте він не розкрив справжню причину неспокою і не зумів зрозуміти , що свобода від неї можлива . Це громадський функціональний розлад створив надзвичайно незадоволену і найвищою мірою насильницьку цивілізацію , яка стала загрозою не тільки самій собі , а й життю на планеті взагалі.


РОЗЧИНЕННЯ ЗВИЧАЙНОГО неусвідомлення

Тоді , як же нам позбутися цієї напасті?
Усвідом її . Спостерігай за  безліччю шляхів , по яких занепокоєння , невдоволення і напруженість розтікаються всередині тебе , як вони розвиваються і проявляються через непотрібні судження , через спротив тому , що є, і через заперечення моменту Зараз . Будь-яка неусвідомленість розчиняється , коли ти проливаєш на неї світло усвідомленості . Коли ти одного разу осягнеш , як можна розчинити звичайну неусвідомленість , тоді світло твоєї присутності стане яскравішим , і тоді тобі буде набагато простіше розбиратися з глибокою неусвідомленістю , коли б ти не відчув її гравітаційне тяжіння . Проте спочатку виявити звичайну неусвідомленість буває не просто , бо вона зовсім не здається чимось ненормальним .
Вироби в себе звичку стежити за своїм ментально - емоційним станом за допомогою само- спостереження. " Спокійний Чи я в цей момент ? " - Ось хороше питання, яке ти в будь-який момент можеш задати самому собі . Роби це частіше . Або ж ти можеш сформулювати питання так: " Що в цей самий момент відбувається у мене всередині ? " У всякому разі , цікався тим , що відбувається у тебе всередині , не менш серйозно , ніж тим , що твориться зовні . Якщо всередині у тебе все гаразд , то і зовні все стане на свої місця . Первинна реальність знаходиться всередині тебе , вторинна - зовні. Але не задавай ці питання разом. Спочатку зазирни всередину себе . Які думки створює твій розум ? Що ти відчуваєш ? Направ увагу на своє тіло . Чи є в ньому хоч якесь напруження ? Як тільки ти виявиш , що з'явилося хоча б невелике занепокоєння , тобто якщо виник його статичний фон , то уважно пошукай , чого і якими шляхами ти уникаєш , як ти пручаєшся життю чи заперечуєш його , - і зрозумієш , що робиш це через заперечення справжнього моменту . Є безліч способів , за допомогою яких люди неусвідомлено пручаються справжнього моменту . Я приведу тобі кілька прикладів. У міру практикування твоя здатність до само- спостереженню , стеженню за своїм внутрішнім станом ставатиме гостріше .


ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД НЕВДОВОЛЕННЯ

Чи дратує тебе те, що ти робиш ? Може бути , це - твоя робота чи ти погодився щось для когось зробити і робиш , але при цьому частина тебе обурена і пручається . Таішь ти в собі невисловлену образу на людину, що сидить поруч з тобою ? Чи розумієш і відчуваєш ти, що дія тих енергій , які в результаті цього випромінюються тобою , настільки шкідливі , що ти не лише забруднюєш тих , хто знаходиться поруч з тобою , але насправді і перш за все ти Забруднюєш сам себе ? Гарненько покопайся у себе всередині . Чи немає там хоч крихітного сліду обурення чи небажання ? Якщо є , то розглянь його ментальну і емоційну складові . Спочатку подивися , які думки створює твій розум з приводу цієї ситуації? Потім подивися на емоції , які є ні чим іншим , як реакцією тіла на ці думки . Якими ти їх відчуваєш - приємними чи ні ? Чи та це енергія , яку ти дійсно хотів би вибрати , щоб вона була в тебе всередині ? Чи є у тебе вибір ?
Може бути , хтось колись перехитрив або обдурив тебе , може бути , те, чим ти займаєшся , є для тебе нудним і виснажливим , може бути , поруч з тобою хтось нечесним або дратує тебе , або неусвідомлений , однак все це неважливо. Немає ніякої різниці , підтверджуються твої думки і емоції з приводу тієї чи іншої ситуації чи ні. Факт полягає в тому , що ти сам пручаєшся того , що є. Ти перетворюєш справжній момент в свого ворога . Ти створюєш невдоволення , конфлікт між тим , що всередині , і тим , що зовні . Твоє невдоволення забруднює не тільки твоє власне внутрішнє буття , так само як і буття тих , хто знаходиться поруч з тобою , але , разом з тим, і колективну людську психіку , невіддільною частиною якої є ти сам . Забруднення планети - це лише спрямована зовні частина відображення внутрішнього психічного забруднення: просто мільйони неусвідомлених індивідуумів не несуть абсолютно ніякої відповідальності за стан свого внутрішнього простору .
Питання стоїть так : або ти припиняєш робити те , що робиш , і перестаєш вивергати прокляття на адресу людини , яка викликало у тебе відчуття дискомфорту , цілком і повністю висловлюючи те, що відчуваєш , або відкидаєш негатив , створений твоїм розумом з приводу цієї ситуації , яка не служить ніякої іншої мети , окрім посилення помилкового відчуття власного "я". Визнання марності і повної марності це дуже важливо Негативізм ніколи не був оптимальним засобом для того , щоб розбиратися з якою-небудь ситуацією . Насправді він найчастіше утримує тебе прив'язаним до цієї ситуації , перешкоджаючи здійсненню справжніх змін . Будь-яка річ або справа , що вчиняються з додаванням неабиякої порції негативної енергії , незмінно нею забруднюються , що з часом призводить як до посилення болю , так і до посилення почуття невдоволення. Більш того , всякій негативний внутрішній стан - заразний : невдоволення поширюється набагато швидше , ніж фізичне захворювання . Згідно закону резонансу воно приводить в дію і підгодовує приховану негативність в інших , до тих пір , зрозуміло, поки вони самі не знайдуть імунітет - тобто найвищий ступінь усвідомленості .
Забруднюєш Чи ти світ або розчищаєш цей смітник ? Ти сам відповідаєш за свій внутрішній простір , ти сам і ніхто інший - просто тому , що ти несеш відповідальність за свою планету. Як всередині , так і зовні : Якщо люди очищають себе від внутрішнього забруднення , то при цьому вони перестають створювати зовнішнє забруднення .
Як же нам відкинути негатив , як ви це пропонуєте ?
Відкинувши його . Як ти відкидаєш гаряче вугілля , який пече тобі руку ? Як ти скидаєш з плечей важкий і нікчемний багаж , який тобі важко тягти ? Визнавши те, що ти більше не бажаєш страждати від болю або тягти цей вантаж , ти просто відпускаєш його .
Глибока неусвідомленість , характерна для існуючого тіла - болі чи іншого глибокого болю , такий , наприклад , як від втрата коханого , зазвичай потребує того , щоб її трансмутація сталася через прийняття , поєднаний зі світлом твоєї присутності - тобто при твоїй самій пильній увазі . З іншого боку , безліч моделей простої неусвідомленості можна легко відкинути в той самий момент , коли ти розумієш , що більше їх не хочеш і що вони тобі вже не потрібні , як тільки усвідомлюєш , що в тебе є вибір і що ти не є примітивною грудкою умовних рефлексів. Саме тут криється вірогідність того , що ти здатний розраховувати доступ до сили моменту Зараз . Без цього у тебе немає вибору .
Якщо ви називаєте деякі емоції негативними , то хіба ви не створюєте ментальну поляризацію між хорошим і поганим , як ви пояснили раніше?
Ні. Поляризація була створена на більш ранній стадії , коли твій розум оцінював момент зараз як поганий ; ось тоді-то це судження і створило негативну емоцію .
Але якщо ви називаєте деякі емоції негативними , то не говоріть ви в дійсності про те , що їх не повинно бути , що не хорошо мати такі емоції ? В моєму розумінні , ми повинні дозволяти собі ті почуття , які приходять , а не оцінювати їх як погані або говорити , що у нас не повинно їх бути . Це нормально - відчувати себе скривдженим або обуреним ; нормально - відчувати себе погано , відчувати роздратування , бути в поганому настрої або відчувати що - небудь ще , в іншому випадку ми починаємо стримувати себе , впадаємо у стан внутрішнього конфлікту або заперечення . Все , що є, є нормальним.
Абсолютно вірно . Як тільки у тебе з'являється якась думка чи емоція - прийми їх. Оскільки раніше ти не був у достатній мірі усвідомленим , то у тебе з цього приводу не було вибору. Це не судження , а просто факт. Якби у тебе був вибір або ти усвідомлював би , що в тебе справді є вибір, то , що б ти тоді вибрав - страждання чи радість , спокій або неспокій , мир чи конфлікт ? Вибрав би ти думку чи почуття , які відрізали б тебе від твого природного стану благополуччя , від внутрішнього відчуття радості життя ? Будь-яке таке почуття я називаю негативним , що попросту означає - це погано . Не в тому сенсі , що "ти не повинен цього робити" , але лише як щось тривіальне і реально кепське , як почуття нудоти у шлунку.
Як це взагалі стало можливим , що люди вбили понад 100 мільйонів собі подібних людських істот лише в одному двадцятому столітті?  Люди завдають один одному біль такої неймовірної сили , що це переходить усі мислимі межі , які тільки можна собі уявити. Причому все це навіть без урахування ментального , емоційного і фізичного насильства , мук , болю і жорстокості , які вони продовжують щодня заподіювати один одному , як , втім , і іншим істотам , здатним відчувати.
Хіба вони діють , виходячи з того , що знаходяться в зіткненні зі своїм природним внутрішнім станом, станом відчуття радості життя всередині себе ? Звичайно , ні. Тільки ті люди , які перебувають у стані глибокого негативізму , тільки ті люди , які по - справжньому погано себе почувають , здатні створювати подібну реальність як відображення свого самопочуття . Тепер вони заходилися знищувати природу і планету , яка є основою їх існування . Неймовірно , але це так . Люди - до небезпечного божевільні і надзвичайно хворі істоти . Це не судження . Це факт. Фактом також є те , що за всім цим безглуздям є здорова думка . Зцілення і позбавлення можливі прямо зараз.
Я навмисно повертаюся до того , про що ти говорив - і це чиста правда : коли ти приймаєш своє обурення , поганий настрій , озлобленість тощо, тобі більше не доводиться відігравати їх наосліп , водночас знижується ймовірність того , що ти будеш продовжувати проектувати це на інших . Цікаво , однак, не обманюєш ти сам себе ? Якщо ти хоча б протягом якогось часу будеш практикувати прийняття , якщо , звичайно , будеш , то одного разу настане момент , коли виникне необхідність переходити на наступний щабель , на якій ці негативні емоції вже більше не створюються . Без практики твоє "прийняття " перетворюється на простий ментальний ярлик , що продовжує дозволяти твоєму его знаходити задоволення в невдоволенні і , таким чином , посилювати його почуття роз'єднаності з іншими людьми , з оточуючими , з твоїм "тут і зараз". Як ти вже знаєш , для его джерелом його почуття ототожнення є розділеність . Істинне прийняття негайно ж трансформує ці почуття. І якщо ти насправді будеш глибоко переконаний , що , як ти висловився, все йде " нормально " , і що, звичайно ж , без сумніву саме так і є, то станеш ти ставити свої негативні почуття на перше місце? Вони ж не можуть виникнути в умовах відсутності суджень і опору тому , що є. Якщо, приміром , у твоєму розумі є думка про те , що "все в порядку" , але насправді глибоко всередині ти в це не віриш , значить старі ментально - емоційні шаблони опору продовжують залишатися на своїх місцях . А це саме те , що змушує тебе погано себе почувати .
І це теж нормально .

Ти що , відстоюєш своє право бути неусвідомленим , своє право страждати ? Не турбуйся : ніхто не збирається відбирати його у тебе . Одного разу зрозумівши , що тебе нудить від якоїсь певної їжі , будеш ти продовжувати її їсти , будеш ти продовжувати стояти на своєму , стверджуючи , що якщо тебе нудить , то це нормально ?


ДЕ Б ТИ НИ БУВ , БУДЬ ТАМ ЦІЛКОМ
Могли б ви навести ще декілька прикладів простиої неусвідомленості ?
Придивися ось на що : чи здатний ти зловити себе на тому , що скаржишся - причому неважливо вголос або подумки - на ситуацію , в якій ти себе знаходиш , на те, що говорять або роблять інші люди , на своє оточення , на свою життєву ситуацію , навіть на погоду. Скаржитися - це завжди значить не приймати те , що є. Це незмінно несе в собі неусвідомлений негативний заряд . Коли ти скаржишся , то перетворюєш себе в жертву . Коли ти розповідаєш про своє відчуття , промовляєш його , тоді ти знаходиш силу . Тому зміни ситуацію ,  якщо це необхідно  ; вийди з цієї ситуації або прийми її . Все інше - безумство .
Звичайна неусвідомленість завжди хоч яким-небудь чином , але пов'язана з запереченням справжнього моменту. Поняття " тепер", зрозуміло , включає в себе і поняття " Тут " . Ти що , пручаєшся самому собі тут і зараз? Є люди , які охоче погодилися б опинитися де-небудь в іншому місці. Їхнє "тут" ніколи не буває достатньо хорошим . Спостерігаючи за собою , ти можеш з'ясувати , чи відбувається це в твоєму житті . Де б ти не був , будь там цілком. Якщо перебування тут і зараз для тебе нестерпно , і ти цим настільки незадоволений , що це робить тебе нещасним , то в цьому випадку у тебе є три варіанти: вийти з цієї ситуації , змінити її або повністю прийняти її . Якщо ти хочеш прийняти на себе відповідальність за своє життя , ти повинен вибрати один з цих трьох варіантів , причому ти повинен зробити це зараз. А потім прийняти наслідки . Беззастережно. Без негативу . Без психічного забруднення. Тримай свій внутрішній простір в чистоті .
Коли ти пробуєш якусь дію - виходиш зі своєї життєвої ситуації або зраджуєш її , - спочатку відкинь негатив , якщо це взагалі можливо. Дії , які випливають з інтуїтивного відчуття того , що потрібно зробити , значно ефективніші , ніж дії , що випливають з негативу .
Будь-яка дія часто буває набагато корисніше , ніж бездіяльність , особливо якщо ти надовго застряєш в неприємній ситуації. Якщо ця дія стане помилкою , то ти , принаймні , можеш чогось навчитися , і , в кожному разі, воно вже більше не буде помилкою . Може бути , страх - це перешкода, яка заважає тобі діяти ? Визнай свій страх , спостерігай за ним , направ на нього свою увагу , будь в ньому повністю присутнім. Це те , що розриває зв'язок між страхом і твоїм мисленням . Не дозволяй страху піднятися в своєму розумі . Використовуй силу моменту Зараз . Страх не зможе перед нею встояти .
Якщо ти дійсно нічого не можеш зробити , щоб змінити своє " тут і зараз" , і не здатний витягти себе з цієї ситуації , тоді повністю прийми своє " тут і зараз" , цілком відкинувши всей свій внутрішній опір . Тоді хибне , незадоволене "я" , яке любить відчувати себе нікчемним , ображеним чи засмученим , просто не зможе в цьому вижити . Це називається уступанням . Уступання - це не слабкість . У ньому укладена колосальна міць . Тільки той , хто поступився , має духовну силу . Через уступання ти знаходиш внутрішню свободу від ситуації. Варто тобі зробити уступання, і ти зможеш помітити , що ситуація починає змінюватися без будь-яких зусиль з твого боку . Ти в кожному разі - вільний.
Або , може бути , є щось таке , що ти "повинен" робити , але не робиш ? Тоді просто встань і зроби це прямо зараз. В іншому випадку прийми свою бездіяльність , свою лінь або пасивність стосовно цього в цей самий момент , якщо такий твій вибір . Вступай в це цілком. Отримай від цього задоволення. Будь настільки лінивим чи бездіяльним , наскільки зможеш . Якщо ти вступаєш в цей стан цілком і усвідомлено , то незабаром з нього вийдеш . А може бути не вийдеш . У будь-якому випадку в ньому вже немає внутрішнього конфлікту , немає опору , немає негативу .
Ну що , вже відчуваєш стрес ? Ти настільки інтенсивно зайнявся досягненням майбутнього , що скоротив справжній момент до величини відрізка шляху по його досягненню ? Ось бачиш , твій стрес викликаний тим , що ти знаходишся "тут" , а хочеш бути "там" , або ж тим , що ти перебуваєш в сьогоденні, в той час як бажаєш опинитися в майбутньому. Це розщеплення , яке рве тебе на шматки зсередини . Створювати такий внутрішній розкіл і жити з ним - повне безумство .  Адже коли тобі потрібно , ти ж можеш рухатися швидко , працювати споро і можеш навіть бігати ,  не проектуючи себе в майбутнє і не пручаючись справжньому . Якщо вже ти рухаєшся , працюєш чи біжиш - роби це з повною віддачею . Насолоджуйся потоком енергії , високої енергії цього моменту. Зараз ти вже більше не в стресі , ти більше не розщеплюєш себе надвоє. Просто рухаєшся , працюєш , біжиш - і отримуєш від цього задоволення. А ще ти можеш кинути все на світі і розвалитися на лавці в парку. Але коли ти будеш це робити , то спостерігай за своїм розумом . Він може сказати тобі : " Ти повинен працювати. Ти даремно витрачаєш час " . Просто понаглядай за своїм розумом . Посміхнись йому .
Відтягує Чи на себе минуле більшу частину твоєї уваги ? Чи часто ти говориш або думаєш про минуле , причому неважливо: позитивно чи негативно ? Про великі успіхи , яких ти досяг , про свої пригоди або відчуття ? Або розповідаєш свої історії , в яких ти був жертвою , і про те страшне , що тобі тоді зробили , або , може бути , про те , що ти сам комусь зробив? Чи створює твій розумовий процес почуття провини , гордості , обурення , озлобленості , гніву , жалю або самознищення ? Якщо так , то ти не тільки підсилюєш і підкріплюєш помилкове відчуття власного " я " , але ще й допомагаєш своєму тілу старітися , накопичуючи минуле у своїй психіці . Перевір це сам , спостерігаючи за тими , хто має сильну тенденцію чіплятися за своє минуле .
У кожен момент вмирай для минулого. Воно тобі не потрібно . Звертайся до нього , тільки коли воно абсолютно необхідно для сьогодення. Відчувай силу цього моменту і неподільність Сущого . Відчувай свою присутність .

Ти що , стривожений ? У тебе багато думок типу " А що , якщо ..." ? Тоді це означає , що ти ототожнюєш себе зі своїм розумом , який захищає себе , перебуваючи в майбутній вигаданій ситуації , і формує у тебе відчуття страху . З цією ситуацією ніяк не можна впоратися , оскільки її просто не існує. Це ментальний фантом . Ти можеш дуже просто зупинити це безумство , яке підриває твоє здоров'я і руйнує саме життя - всього лише визнавши справжній момент . Стань усвідомленим у своєму диханні . Відчувай повітря , втікає в твоє тіло і що з нього . Відчувай своє внутрішнє енергетичне поле . Все , з чим тобі доведеться мати справу , з чим треба буде справлятися в реальному житті , тобто те , що не збігається , а то і просто протилежно вигаданим ментальним проекціям , - це справжній момент . Запитай себе про те , які проблеми є у тебе прямо зараз - не в минулому році, не завтра і не п'ять хвилин тому ? Що не так в теперішньому моменті ? Знай , що ти завжди здатний впоратися з моментом Зараз, але ніколи не зможеш впоратися з майбутнім - так тобі цього і робити не доведеться . Відповідь, сила , вірна дія або засіб завжди будуть на місці саме тоді , коли вони тобі знадобляться , не раніше і не пізніше.
"Коли-небудь я це зроблю " . Відволікає Чи твоя майбутня мета так багато твоєї уваги , що ти зводиш справжній момент нанівець ? Хіба він позбавляє твоє зайняття радості ? Може бути , ти чогось чекаєш , щоб почати жити ? Якщо ти вдосконалюєш цю ментальну модель , то зовсім неважливо , чого ти досягаєш або отримуєш , - справжній момент ніколи не буде для тебе достатньо хорошим , майбутнє завжди буде здаватися краще. Це універсальний рецепт постійного невдоволення і нереалізованості , хіба ти не згоден ?
Може бути , ти той, хто зазвичай "чекає" ? Яку частину свого життя ти проводиш в очікуванні ? Те , що я називаю " дрібно - масштабним очікуванням " , стоїть у черзі на пошті , париться в автомобільній пробці , мается в аеропорту чи чекає когось , хто має прийти, щоб закінчити роботу , тощо. " Крупно - масштабне очікування " чекає наступної відпустки , кращої роботи , чекає коли виростуть діти , очікує істинних яскравих взаємин , чекає успіху , можливості заробити грошей , чекає , коли він стане значущим , чекає просвітління . Людям властиво проводити все своє життя в очікуванні того , коли ж воно , нарешті , почнеться .
Очікування - це стан розуму . В основному , це означає те , що ти хочеш майбутнього. Ти не хочеш справжнього . Ти не хочеш того , що в тебе є, ти хочеш того , чого у тебе немає. Перебуваючи в стані очікування , якого б типу воно не було, ти несвідомо створюєш внутрішній конфлікт між " тут" і "зараз" , тобто саме там, де ти не хочеш зараз знаходитися , в тім спроектованим майбутнім , в яке ти хочеш потрапити . Це дуже сильно знижує якість твого життя , змушуючи тебе втрачати справжнє.
У прагненні поліпшити свою життєву ситуацію немає нічого неправильного. Ти можеш поліпшити свою життєву ситуацію , але не можеш поліпшити своє життя. Життя первинна. Життя - це твоє саме глибинне внутрішнє Буття . Життя вже цілісне, сповнене й досконале. Твоя життєва ситуація складається з обставин і відчуттів . Немає нічого неправильного в тому , щоб позначати цілі і прагнути до їх досягнення . Помилка полягає в тому , що ти використовуєш життєву ситуацію як підміну відчуттю життя , відчуття Сущого . Єдина точка доступу до нього - це момент Зараз . А у відриві від нього ти подібний архітектору , який не приділяє ніякої уваги фундаменту будівлі , тоді як багато часу віддає роботі над його верхньою частиною .
Ось, наприклад , багато людей чекають процвітання . Але процвітання не може настати в майбутньому. Коли ти шануєш , дякуєш і цілком приймаєш свою справжню реальність , ким би ти не був, де б ти не був , чим би не займався прямо зараз , коли ти цілком приймаєш те, що в тебе є , то ти маєш подяку до того , що маєш , вдячний тому , що є, вдячний Сущому . Подяка справжньому моменту і повноті життя зараз - ось що таке справжнє процвітання . Воно не може настати в майбутньому. І тоді в часовому вимірі цей достаток сам приходить до тебе самими різними шляхами .
Якщо ти незадоволений тим , що в тебе є , або навіть засмучений , а то і злий на відсутність чогось у сьогоденні, то для тебе це може бути сильною мотивацією захотіти стати багатим , але навіть якщо тобі вдасться сколотити мільйони, ти будеш продовжувати почувати внутрішню недостатність і десь глибоко всередині будеш продовжувати почувати себе не цілком реалізованим. Ти можеш відчувати безліч чудових відчуттів , які можна купити за гроші , але вони будуть приходити , а потім йти , завжди залишаючи тебе з почуттям порожнечі і потребою в отриманні нового фізичного або психологічного задоволення. Якщо ти не залишаєшся вірним Сущому , то не можеш відчувати повноту життя , яка відбувається прямо зараз і яка є тим одним - єдиним , що і називається істинним процвітанням .
Тому відмовся від очікування , як від стану , в якому перебуває твій розум. Як тільки ти зловиш себе на тому , що знову зісковзуєш в стан очікування ... звільнися від нього. Увійди в зараз . Просто будь і насолоджуйся буттям . Коли ти присутній , у тебе ніколи не виникне потреби хоч чогось чекати. Тому наступного разу , коли почуєш від кого -небудь : "Вибачте , що змусив вас чекати" , - ти зможеш відповісти : - "Все в порядку , я не чекав . Я просто стояв тут і насолоджувався сам собою - в радості і в самому собі "
Це лише деякі з звичного арсеналу стратегій , які розум використовує для заперечення справжнього моменту і які є частиною звичайної неусвідомленості . Їх дуже легко  помітити , так як вони є досить значною частиною  , звичного , нормального життя : тобто статичним фоном безперервного невдоволення. Але чим уважніше ти будеш спостерігати за своїм внутрішнім ментально - емоційним станом, тим легше тобі буде розпізнавати ті моменти , коли ти потрапляєш в пастку минулого чи майбутнього , які , як ми вже говорили , являють собою симптоми неусвідомленості , і , стало бути , тим легше тобі буде продирати очі і виходити зі стану сну в часі - щоб прокинутися в сьогоденні. Хибне і незадоволене "я" , основою існування якого є твоє ототожнення зі своїм розумом , живе в часі . Воно знає , що для нього зараз - це смерть , і тому почувається так , немов над ним висить велика загроза . Воно буде робити все , на що здатне , аби зіштовхнути тебе з вершини сьогодення. Воно буде намагатися утримати тебе в капкані часу.


Внутрішній намір ТВОЕГО ЖИТТЄВОГО ШЛЯХУ

Я відчуваю істину в тому , про що ви говорите , але разом з тим продовжую думати , що на нашому життєвому шляху у нас все ж повинна бути мета ; в іншому випадку ми будемо просто дрейфувати , а адже наявність мети передбачає наявність майбутнього , хіба не так ? Як же нам привести це у відповідність з життям в сьогоденні?
Під час подорожі напевно корисно знати, за якими місцями ти йдеш , або хоча б уявляти собі основний напрямок , в якому рухаєшся , проте не забудь ось про що : єдина реальність твоєї подорожі - це , в кінцевому підсумку , той самий єдиний крок , який ти робиш саме в цей момент . Це все , що є.
У твого життєвого шляху є як зовнішнє призначення , так і внутрішній намір . Зовнішнє призначення - це дістатися до мети або прибути в точку призначення , щоб виконати те, що тобі доручено , або чогось досягти , що , звичайно ж , включає в себе і майбутнє. Однак якщо твоє призначення або кроки , які ти збираєшся зробити в майбутньому , відволікають на себе так багато твоєї уваги , що стають для тебе більш важливими , ніж той крок , який ти робиш зараз , тоді ти повністю упускаєш внутрішню мету свого шляху , якої немає ніякого діла до того , куди ти йдеш і що ти робиш , але завжди є діло до того - як ти це робиш . Їй немає ніякого діла до майбутнього , але завжди є діло до якості твоєї усвідомленості саме в даний момент . Зовнішнє призначення належить горизонтальній площині простору і часу; внутрішній намір має відношення до поглиблення твого Буття по вертикальній осі позачасового моменту Зараз . Твій зовнішній шлях може складатися з мільйона кроків ; у твого внутрішнього шляху є тільки один крок : крок , який ти робиш прямо зараз. Як тільки ти почнеш усвідомлювати цей єдиний крок більш глибоко , ти осягнеш те, що він вже містить в собі всі інші кроки , так само як і місце твого призначення. Тоді цей один -єдиний крок трансформується в експресію досконалості , в акт найбільшої краси і найвищої якості . Він захопить тебе в Суще , а світло Сущого сяятиме і струмуватиме крізь нього . Він є і мета , і процес здійснення твоєї внутрішньої подорожі , мандрівки всередину самого себе .

Чи має тоді якесь значення , доб'ємося ми успіху в досягненні нашої зовнішньої мети в умовах мирського життя або ж зазнаємо невдачі ?
Це матиме значення доти , поки ти не усвідомлюєш свій внутрішній намір . Коли це відбудеться , то твоє зовнішнє призначення стане лише грою , в яку ти будеш грати тільки тому , що це приносить тобі задоволення . Разом з тим можна потерпіти нищівну поразку у виконанні свого зовнішнього призначення і в той же час мати повний успіх у здійсненні свого внутрішнього наміру. Або скажемо по -іншому, що насправді є більш поширеним явищем : поєднання зовнішнього багатства і внутрішньої бідності , або як висловився Ісус : " Знайшовши цей світ ти втратиш свою душу " . В кінцевому рахунку, досягнення кожної зовнішньої мети рано чи пізно , зрозуміло , приречене на " невдачу " просто тому , що мета підпадає під дію закону всезагальної нестійкості. Чим швидше ти усвідомлюєш , що виконання твого зовнішнього призначення не може дати тобі тривалого почуття задоволення , тим краще. Коли ти побачиш обмеженість свого зовнішнього призначення , ти відмовишся від своїх нереалістичних очікувань , які мали б зробити тебе щасливим , а також підпорядкувати його своїм внутрішнім наміром .


МИНУЛЕ НЕ здатне вижити в твоїй присутності
Ви згадали про те , що думати або говорити про минуле в відсутність такої необхідності - це один із способів уникати справжнього . Однак крім того минулого, яке ми пам'ятаємо і з яким, можливо , ототожнюємо себе , чи не існує в нас іншого рівня минулого, лежачого набагато глибше ? Я говорю про те  неусвідомлене минуле , яке обумовлює наше життя , особливо про досвід , здобутий в ранньому дитинстві , або , можливо , навіть про потойбічні відчуття . І потім , адже існують же наші культурні установки , що випливають з того , де географічно і в якому історичному періоді ми живемо. Всі ці речі визначають те, як ми бачимо світ , як реагуємо , про що думаємо , які взаємини маємо , тобто як ми проживемо своє життя. Яким чином ми змогли б прийти до усвідомленості щодо всього цього , або ж як нам від цього позбутися ? Як довго це триватиме? І навіть якщо все це у нас вийде, то що тоді залишиться?
Що залишається , коли зникає ілюзія ?
Немає потреби досліджувати своє неусвідомлене минуле , за винятком тих випадків , коли воно проявляється в поточний момент як думка, як емоція , як бажання , як реакція або як зовнішня подія, яка з тобою відбувається . Все , що тобі потрібно знати про своє неусвідомлене минуле , це те , що даний момент винесе його геть. Якщо ти копаєшся в минулому , то воно перетворюється в бездонну яму : чим більше в ньому копаєшся , тим більше вона стає . Якщо ти вважаєш, що для усвідомлення минулого або звільнення від нього тобі буде потрібно ще трохи часу , іншими словами , якщо ти думаєш , що майбутнє коли-небудь звільнить тебе від минулого, то це помилка. Звільнити тебе від минулого може тільки сьогодення . " Ще трохи часу" ніколи не звільнить тебе від часу. Знайди доступ до сили моменту Зараз . Це ключ .
Що таке сила моменту Зараз ?
Ніщо інше, як сила твоєї присутності , сила твоєї усвідомленості , вільна від уявних форм .
Тому звертайся до минулого із сьогодення. Чим більше уваги ти віддаєш минулому, тим більше ти його харчуєш , тим вірогідніше , що ти будуєш " себе " з нього. Не зрозумій це невірно : увага - це головне, це основа , але не для минулого, яке вже минуло . Віддавай всю свою увагу справжньому ; направляй його на свою поведінку , свої реакції , настрій , думки , емоції , страхи і бажання, як тільки вони виникають в сьогоденні. Минуле є в тобі . Якщо ти можеш бути в достатній мірі присутнім, щоб все це відстежувати , але не критично або аналітично , а без суджень , тоді це означатиме , що ти взаємодієш з минулим і розчиняєш його силою своєї присутності. Ти не зможеш відшукати себе , відправляючись для цього в минуле . Ти знаходиш себе , вступаючи в сьогодення.
А хіба не корисно згадати минуле і , таким чином , зрозуміти , чому ми робимо певні речі , чому певним чином реагуємо , або чому ми неусвідомлено створюємо свої особливого роду драми , стереотипи і моделі взаємовідносин тощо?
Як тільки ти станеш більш усвідомленим відносно своєї істинної реальності , то можеш несподівано знайти внутрішню здатність бачити суть речей , як , скажімо , здатність бачити те , чому твої зумовлені установки змушують тебе діяти абсолютно певним чином , наприклад, чому твої взаємини будуються за заданим сценарієм , а також можеш згадати і зіставити те, що відбувалося в минулому , або побачити ці установки ясніше . Все це, звичайно , здорово і може бути корисним , однак аніскільки не наближає до суті . А суттю є твоє усвідомлена присутність . Саме вона розчиняє минуле . Це перетворююча субстанція . Не прагни зрозуміти минуле , але будь настільки присутнім, наскільки можеш . Минуле не здатне вижити в твоїй присутності . Воно може вижити лише в твою відсутність .



РОЗДІЛ 5 : СТАН ПРИСУТНОСТІ




ЦЕ НЕ ТЕ , ЩО ТИ ДУМАЕШ

Ви весь час підкреслюєте , що найважливіше - це відчуття своєї присутності у цих заходах. Мені здається , що розумом - то я вас розумію , але я не впевнений , чи доводилося мені коли-небудь відчувати щось подібне . Я все намагаюся зрозуміти - це те , що я думаю , чи це щось зовсім інше?
Це не те , що ти думаєш ! Ти не можеш думати про присутність , а розум не здатний його зрозуміти . Розуміти присутність означає бути в присутності .
Спробуй провести невеликий експеримент . Закрий очі і скажи собі : " Цікаво , яка думка прийде мені зараз в голову ? " .
Тепер будь дуже уважним і чекай приходу наступної думки . Будь чуйним як кішка , яка чатує миша біля її нори . Яка думка збирається з неї вибігти ? Спробуй зробити це прямо зараз.

Ну і як?
Чекати довелося досить довго.
Саме так. Коли ти знаходишся в стані глибокої присутності, то ти вільний від думок . Ти спокійний і в ту ж мить - найвищою мірою пильний. Варто твоєму усвідомленій увазі опуститися нижче певного рівня , як в твою голову тут же вривається думка . Варто ментальному шуму поновитися , як спокій випаровується. І ти знову опиняєшся у владі часу.
Деякі майстри Дзен перевіряли ступінь присутності в своїх учнів  , підкрадаючись до них ззаду і раптово завдаючи удар палицею . Удар вельми вражаючий ! Якщо учень був чуйний і пильний і знаходився в стані повної присутності , тобто якщо використовувати аналогію , за допомогою якої Ісус Христос описував цей стан - « стегна його були переперезані , а лампада запалена » , - то він міг вчасно помітити підкрадаючогось  ззаду вчителя  або зустріти удар блоком , або ухилитися від нього. Якщо ж удар досягав мети, це означало , що учень був занурений у свої роздуми , інакше кажучи , перебував в стані відсутності і неусвідомленості .
Якщо твої корені йдуть углиб твоєї суті , то тобі буде набагато легше зберігати присутність в повсякденному житті . Інакше розум , що має неймовірну інерцію , потягне тебе за собою немов бурхлива річка .
Що ви маєте на увазі під словами: «йдуть углиб твоєї суті » ?
Це означає ось що : жити в своєму тілі цілком і повністю , жити так , щоб деяка частина твоєї уваги завжди залишалася спрямованої на внутрішню енергію власного тіла . Іншими словами , постійно відчувати своє тіло зсередини . Усвідомлене відчування тіла утримує тебе в стані присутності. Це твій якір в моменті Зараз ( Див . розділ 6 ) .


Езотеричний СЕНС « ОЧІКУВАННЯ »

Стан присутності можна порівняти з очікуванням . Христос у своїх притчах нерідко користувався аналогією очікування . Таке очікування не є звичайним очікуванням , для якого характерна нудьга й занепокоєння , що вже само по собі заперечує сьогодення, про що я вже говорив . Це не те очікування , під час якого твою увагу сфокусовано на який-небудь точці в майбутньому і коли даний момент сприймається як небажана перешкода, що заважає тобі отримати те , що ти хочеш. Існує якісно інший тип очікування , що вимагає від тебе абсолютної чуйності сприйняття. В будь-який момент може статися все що завгодно , і якщо ти не пробуджений абсолютно, якщо твій внутрішній спокій не абсолютний , ти випустиш цей момент . Саме про таке очікування свого часу говорив Христос . У цьому стані всю твоє увагу зосереджено на теперішньому моменті . Її зовсім не залишається на абстрактні мріяння , думи , спогади і передчуття . У ній немає напруги , немає страху - є лише живе, чуйна присутність . Ти присутній всім своїм Буттям , кожною клітинкою свого тіла . Цей стан чи залишає місце для того " тебе " , у якого є минуле і майбутнє або , якщо хочеш , персоніфікація . Насправді ти тільки тепер стаєш собою , причому набагато глибше , ніж будь-коли раніше . Можна сказати , що тільки зараз ти по - справжньому являєшся самим собою.
"Будь подібний до слуги , котрий чекає повернення свого пана" , - каже Ісус . Слуга не знає , в котрій годині прийде його господар . Тому він весь час перебуває в стані неспання , невсипучої пильності , чуйної уваги і спокою , щоб не прогавити момент прибуття пана. В іншій розповіді  Ісус розповідає про п'ять безтурботних ( неусвідомлених ) жінок , яким не вистачає масла ( усвідомленості ) для того , щоб підтримувати вогонь у своїй лампаді ( залишатися присутніми ), і тому прогледіли своїх женихів (момент зараз) і не прийшли до весільного бенкету ( просвітління ) . Ці п'ять жінок протиставляються п'яти іншим , мудрим , жінкам , в чиїх лампадах було достатньо масла ( усвідомленості ) .
Навіть автори Євангелія не цілком розуміли сенс цих притч , а тому перші різночитання і спотворення вкрались в них ще при написанні . Наступні помилки в тлумаченні привели до повної втрати істинного сенсу . Ці притчі не про кінець світу , а про кінець психологічного часу. Вони вказують на трансцендентність егоїстичного розуму і на можливість жити в абсолютно новому стані свідомості .


КРАСА НАРОДЖУЄТЬСЯ  В спокої ТВОЄЇ ПРИСУТНОСТІ

Іноді мені вдається зловити кілька миттєвостей щойно описаних вами станів . Це відбувається спонтанно , коли я залишаюся один в оточенні природи .
Абсолютно вірно . Для опису спалаху внутрішнього осяяння або глибокого розуміння майстра Дзен використовують слово саторі . Саторі означає стан не - розуму і повної присутності . Хоча саторі не є постійною , стійкою і відбувшоюся трансформацією , проте, будь вдячний , коли вона приходить , бо вона дарує тобі можливість відчути смак просвітлення . Швидше за все, ти багато разів випробовував його , не віддаючи собі звіту в тому , що це таке і не розуміючи всієї його значущості . Присутність необхідно для того , щоб прийти до усвідомлення краси , величі і священності природи . Вдивлявся ти коли - небудь ясної ночі в безкрайній простір , охоплений побожним трепетом перед його абсолютним спокоєм і незбагненним простором ? Вслухався Чи ти по - справжньому , всім тілом , в шум струмуючого між деревами гірського струмка ? Прислухався чи ти в сутінках тихого літнього вечора до співу дрозда ? Для того щоб усвідомлювати подібні речі , розум повинен заспокоїтися . Тобі доведеться на якийсь час відкласти вантаж своїх особистих проблем , свого минулого і майбутнього , втім , як і всі накопичені тобою знання. Інакше ти будеш дивитися , але не будеш бачити , будеш слухати , але не будеш чути . Все це вимагає твоєі повної присутності .
За красою зовнішніх форм ховається набагато більше: те, що не може мати ніякої назви , щось безмовне , щось абсолютно глибоке , цілком внутрішнє - святая суть . Ця внутрішня суть пробивається і якимсь абсолютно незбагненним чином струмує невимовним світлом там , де є краса . Це світло являє себе тільки тоді , коли ти знаходишся в стані присутності. Може бути , ця безіменна суть і твоя присутність - одне й те ж ,  ціле? Чи може це бути без твоєї присутності ? Іди в це ще глибше . Знайди це для себе .

Коли траплялося , що ти переживав подібні моменти присутності, то , швидше за все , не зовсім розумів , що на якийсь час входив в стан не - розуму . Це відбувалося тому , що проміжок між цим станом і припливом думок був занадто вузьким . Твоє саторі могло тривати кілька секунд , перш ніж розум повертався до тебе , - інакше ти не відчув би цю красу . Розум не здатний ні розуміти , ні створювати красу . Всього протягом декількох секунд , поки ти був повністю присутнім, в них була і краса , і святість . Унаслідок вузькості цього проміжку і нестачі у тебе зосередженої уваги і найвищої готовності ти , можливо , навіть не помітив фундаментальної відмінності між сприйняттям , поза- уявним усвідомленням краси і позначенням та інтерпретування її як думки : часовий проміжок був такий малий , що все це просто злилося в єдиний процес . Істина , однак, у тому , що в той самий момент , коли проходить думка , від твого переживання залишається всього лише спогад .
Чим ширше часовий проміжок між сприйняттям і думкою , тим більша глибина доступна тобі , як людській істоті , іншими словами , тим більш усвідомленим ти є .
Багато людей настільки захоплені своїм розумом , що краса природи для них чи не існує. Вони можуть сказати : " Якиа мила квітка " , але це буде лише механічною роздачею ментальних ярликів . Оскільки їм не ведено стан спокою, нерухомості і повної присутності , то істинна квітка залишається для них невидима , вони не сприймають її сутність , її святість - точно так само як вони не знають і самих себе,  не відчуваючи ні власної суті , ні власної святості.
Культура , в рамках якої ми існуємо , настільки підпорядкована влади розуму , що найбільша частина сучасного мистецтва , архітектури , музики і літератури , за дуже рідкісними винятками , позбавлена внутрішньої суті і краси. Причина в тому , що люди , що створюють ці речі , не можуть - навіть на мить - вирватися з полону свого розуму . З цієї причини вони не мають доступу до тієї області свого внутрішнього простору , з якої сходить справжня творчість і краса . Розум , наданий собі , створює монстроподібні міста , причому не тільки на полотнах в художніх галереях. Полюбуйся на наші міські пейзажі і індустріальні пустелі . Жодна цивілізація не виробляла на світ стільки каліцтва .


УСВІДОМЛЕННЯ ЧИСТОї СВІДОМОСТІ
Присутність і Суще - це одне й те саме?

В той момент , коли ти починаєш усвідомлювати Суще , Суще починає усвідомлювати саме себе . Це і є Присутність . Оскільки Суще , свідомість і життя - це синоніми , то можна сказати , що присутність означає свідомість , що усвідомлює сама себе , чи життя, що прийшло до самосвідомості . Але не прив'язуйся до слів і не намагайся це зрозуміти . Немає нічого , що тобі слід було б зрозуміти до того моменту , як ти станеш присутнім.
Те , що ви зараз сказали , мені зрозуміло , але чи не означає це , що абсолютна трансцендентна реальність все ще не є цілісною, тобто процес її розвитку все ще триває? Чи потрібно Богу час для особистого росту ?

Зрозуміло , потрібно , але тільки якщо розглядати цей аспект з точки зору обмеженого всесвіту , проявленого на фізичному плані. В Біблії Бог декларує : "Я є Альфа і Омега , і Я є Бог живий" .
В реальності передчасної , де живе Бог і яка водночас є ще й твоїм будинком , початок і кінець , Альфа і Омега , постають Одною , суттю всього , що коли -небудь було і буде і що завжди знаходяться в непроявленому стані єдності і досконалості - перебуває у всій своїй цілісності за межами того , що здатний уявити або осягнути людський розум. Проте, в нашому світі - світі форм , які здаються розрізненими і роз'єднаними , позачасова досконалість постає як неймовірна і незбагненна концепція . Тут навіть свідомість , яка є ні чим іншим , як світлом, що виходить з вічного Джерела, здається предметом , подальшому розвитку . Так здається тільки тому , що наше сприйняття має обмеження . Однак з абсолютної точки зору - це абсолютно не так. Але як би там не було, дозволь мені продовжити розмову про еволюцію свідомості в цьому світі.
Все суще наділене Буттям , божественної суттю і певним рівнем свідомості . Навіть камінь має рудиментарну свідомість - інакше його не було б , а його атоми і молекули розсіялися б . Все є живим . Сонце , Земля , рослини , тварини , люди - все це суть прояви свідомості на його різних рівнях . Це свідомість , проявлена в формі.
Щільний світ виникає тоді , коли свідомість приймає обриси і форми - уявні і матеріальні . Тільки на одній нашій планеті існують мільйони видів і форм життя. В морі , на суші і в повітрі кожна з них відтворені в мільйонах екземплярів . Для чого ? Може бути , хтось грає в гру , в гру форм ? Саме це питання задавали собі індійські пророки . Вони бачили світ як лилу , якусь божественну гру , в яку грає Бог . Абсолютно очевидно , що значимість одного єдиного життя в цій грі не дуже велика. Велика частина живих істот , що населяють світовий океан , гине вже через кілька хвилин після народження . Людське тіло теж досить швидко перетворюється в пил , і коли воно перестає жити , то здається , ніби його взагалі ніколи не було. Трагічно це чи жорстоко ? Так, але тільки в тому випадку , якщо ти створиш окрему ідентифікацію для кожного виду і забудеш , що його свідомістью є Божественна суть , якою виражено себе в цій формі . Однак до тих пір , поки ти не усвідомлюєш власну божественну сутність , якою є чиста свідомість , ти не зможеш осягнути це .
Якщо у твоєму акваріумі народжується мальок , і ти даєш йому ім'я Джон , виписуєш йому свідоцтво про народження , розповідаєш йому про його сім'ю , а хвилиною пізніше він виявляється в шлунку у другій мешканки того ж акваріума - це трагедія. Вона представляється такою тільки тому , що маленьку рибку ти подумки виділив в окрему сутність зі своїм " я ", якою вона насправді не є . Ти вхопився за частину динамічного процесу , за молекулярний танець і всередині своєї уяви наділив його відокремленим буттям .
Свідомість маскується під оманливою зовнішністю і приймає різні форми доти , поки вони не досягнуть такого ступеня складності , що вона остаточно в них заплутається . Свідомість сучасних людей повністю ідентифіковано з їх зовнішнім камуфляжем . Вона сприймає себе тільки у вигляді форми і тому живе у вічному страху перед знищенням своєї фізичної або психологічної форми. Це і є егоїстичний розум , і саме тут знаходяться серйозні спотворення суті життя. Все виглядає так , ніби процес еволюції зайшов в глухий кут , і все рухається не туди , куди потрібно. Навіть це - лише частина Божественної гри: ліли . Зрештою вантаж страждання , створюваного цією очевидною дисфункцією , підштовхує свідомість до розототожнення з формою і пробуджує його від сну форм : свідомість повертається до самосвідомості , причому тепер вона стає набагато глибшою , ніж тоді , коли була втрачена .
Ісус описує цей процес у притчі про блудного сина , який залишає будинок батька , він розтративши його стан , впадає в крайню потребу і потім , гнаний своїм стражданням , повертається додому . Коли він з'являється на порозі рідного дому , батько обдаровує його ще більшою любов'ю , ніж раніше. Син перебуває в тому ж стані , що й раніше , і в той же час - не в тому . Він знайшов новий вимір - глибину . Притча описує шлях від неусвідомленої досконалості до свідомої досконалості , який пролягає через щиру недосконалість і " зло".
Чи ясно тобі тепер, яка нев'януча важливість і який глибокий зміст полягає в необхідності присутності , так само як і в тому , щоб стати сторожем свого розуму ? Коли ти за ним спостерігаєш , то неминуче абстрагуєш свою свідомість від уявних форм , і вона стає тим , що ми називаємо вартовим або свідком . В результаті цього , вартовий , тобто чиста свідомість за межами форми , сильнішає , а ментальна формація - слабше. Коли ми говоримо про спостереження за розумом , то персоніфікуємо подію, яка має воістину космічну значущість : свідомість пробуджується , звільняючись від ілюзії своєї ідентифікації з формою , і абстрагується від неї. Це всього лише провісник події, яка , можливо , станеться ще тільки в далекому майбутньому , якщо міркувати в категоріях хронологічного часу. Ця подія називається - кінець світу .

Коли свідомість перестає ототожнювати себе з фізичними та уявними формами , воно стає тим , що ми називаємо чистою або просвітленою свідомістю , або ж - присутністю . Це вже відбулося з кількома індивідуумами і, схоже , незабаром неминуче має статися в набагато більших масштабах , хоча абсолютної гарантії того , що це трапиться , все- таки немає. Велика частина людства все ще затиснута в лещатах свідомості , функціонуючого в егоїстичному режимі: люди ототожнюють себе зі своїм розумом і дозволяють йому контролювати своє життя. Якщо вони вчасно не зуміють звільнитися від свого розуму , він просто зітре їх в порошок , просто знищить . Вони будуть випробовувати наростаюче почуття сум'яття , поглиблення конфлікту , зростання насильства , страждатимуть від хвороб , стискатимутся від безвиході , впадатимуть у відчай і шаленість . Егоїстична свідомість стала схожа на тонуче судно . Якщо ти його не покинеш , то разом з ним підеш на дно. Колективний егоїстичний розум - це найбільш небезпечна і руйнівна сутність , яка коли-небудь жила на цій планеті. Що , по -твоєму , станеться з нашою планетою , якщо людська свідомість залишиться такою , яка вона є ?
Вже зараз для більшості людей єдиним місцем для перепочинку , яку вони знаходять в своєму розумі , є можливість повернутися до рівня свідомості , яка лежить нижче порога думок . Це те , що щоночі трапляється з кожною людиною під час сну . Однак певною мірою це відбувається і під час сексу , і під впливом алкоголю , так само як і інших наркотичних засобів, що пригнічують надмірну розумову активність. Якби не алкоголь , антидепресанти і заборонені наркотики , що вживаються в величезних кількостях , то шаленість людського розуму стало б набагато яскравішою і очевидною , ніж вона постає сьогодні . Я вважаю , що значна частина населення , будучи позбавленою цих коштів , стане небезпечною як для самих себе , так і для оточуючих . Ці наркотики , зрозуміло , лише виконують роль болотної трясовини , яка тримає їх втягнутими в дисфункціях . Їх користь полягає лише в тому , що вони відтягують крах старої ментальної структури та стримують процес появи вищої свідомості . Тоді як окремі особистості за допомогою цих коштів можуть трохи відв'язатися від щоденних мук , заподіюваних собі власним розумом , ці ж кошти стають для них перешкодою, що заважає генерувати свою усвідомлену присутність , достатню для того , щоб піднестися над думкою і таким чином знайти справжнє звільнення .
Падіння на більш низький рівень свідомості , що передує появі мислення у наших далеких предків , а також у рослин і тварин , не представляється для нас предметом нашого вибору . Назад шляху немає. Якщо людство сподівається вціліти і продовжити своє існування , йому доведеться зробити крок на наступний щабель. Свідомість , представлене в міріадах різних форм , еволюціонує в усьому просторі всесвіту . Тому якщо навіть ми цього не зробимо , то в космічному масштабі це не матиме жодного значення . Зростання свідомості ніколи не припиниться , просто вона буде відбуватися і виражатиме себе інакше . Проте вже той факт , що я тут говорю , а ти слухаєш мене чи читаєш ці рядки , представляється ясним знаменням того , що на цій планеті нова свідомість вже знаходить грунт під ногами .
В цьому немає нічого особистого: я не вчу тебе . Ти і є свідомість , і ти слухаєш самого себе . Одна східна мудрість говорить : " Учитель і учень разом створюють вчення " .
У кожному разі слова самі по собі не грають особливої ролі. Слова не є Істиною - вони лише вказують на неї . Я звертаюся до тебе , перебуваючи в стані присутності, а раз так , то ти можеш приєднатися до мене , увійшовши в цей стан. Незважаючи на те , що кожне слово , яке я використовую , має свою історію і , звичайно ж , приходить з минулого - так само як і у всіх інших мовах , слова , з якими я звертаюся до тебе зараз , передають високу частоту і енергію присутності, хоч простираються далеко за межі того , що вони виражають.
Тиша є ще більш потужним носієм присутності , тому , читаючи ці рядки або слухаючи мої слова , старайся відчувати тишу , яка таїться між словами і лежача за їх підтекстом . Будь усвідомленим щодо проміжків. Де б ти не знаходився , прислухайся до тиші , бо це є найпростішим і найкоротшим шляхом до стану присутності. Навіть якщо навколо чується якийсь шум , то в ньому або за ним , так само як і в проміжках між звуками , завжди є тиша . Слухання тиші відразу ж створює внутрішній спокій . Тільки тей спокій, який є всередині тебе , здатний сприймати тишу , яка зовні . А що таке спокій , як не сама присутність або звільнена від уявних форм свідомість ? Це жива реалізація того , про що ми говоримо .



ХРИСТОС : РЕАЛЬНІСТЬ ТВОЄЇ БОЖЕСТВЕННОЇ ПРИСУТНОСТІ
Ти не прив'язуйся ні до єдиного слова . Ти можеш замінити слово « присутність» словом «Христос » , якщо воно для тебе більш значимо . Христос - це твоя Божественна суть або твоє справжнє "Я " , як це іноді називають на Сході . Єдина відмінність між Христом і присутністю полягає в тому , що Христос звертається до постійно перебуваючої в тобі божественності незалежно від того , усвідомлюєш ти її чи ні , тоді як присутність уособлює твоє Пробудження божественність або Божественну суть .
Розуміння того , що в Христі немає ні минулого , ні майбутнього , розсіє безліч помилок про Нього . Висловлення , що Христос був або буде , є термінологічним протиставленням . Ісус був . Це - людина, яка жила дві тисячі років тому і стала втіленням божественної присутності , своєї істинної природи . І тому він сказав : " Перш , ніж Авраам був , Я є " .
Він не сказав : "Я вже існував до того , як Авраам народився " .
Це могло б означати , що він продовжує перебувати в мірності ототожнення себе з часом і формою . Слова Я є , використані в реченні , яке починається в минулому часі , знаменує радикальний зсув , відсутність безперервності часового виміру . Це перегукується з твердженням Дзен про існування величезної прірви . Ісус намагався прямо передати сенс присутності , сенс самосвідомості , що не перескакуючи з однієї думки на іншу. Він пішов у царство передчасного , вийшовши за межі керованої часом мірності свідомості . А в наш світ прийшла мірність вічності . Вічність , зрозуміло, зовсім не несе сенсу нескінченного часу - вона означає відсутність часу, не - час . Саме так людина на ім'я Ісус став Христом , провідником і виразником чистої свідомості . А яке визначення дає собі в Біблії сам Бог ? Чи не сказав він : "Я завжди був і завжди буду" ?
Звичайно , ні. Це наділило б реальністю минуле і майбутнє. Бог сказав : "Я Є ТЕ , ЩО Я Є".
Ніякого часу - одна присутність .
"Друге пришестя " Христа - це трансформація людської свідомості , зрушення від часу до присутності , від мислення до чистої свідомості , а зовсім не пришестя якогось чоловіка . Якби завтра "Христос " , втілений в якій-небудь матеріальній формі , повернувся , то що ще Він  могли б сказати тобі , якщо не це: "Я є Істина . Я є божественна присутність . Я є вічне життя . Я є в тобі . Я є Тут . Я є зараз ".

Ніколи не персоніфікуй Христа. Чи не додавай Христу вид жодної особи . Аватари  , Богоматері , просвітлені майстри ,  деякі , хто представляється реальними , є не цілком особистостями . Не маючи помилкового " Я " , за яке потрібно триматися , яке потрібно захищати і живити , вони постають набагато простішими , більш звичайними , ніж звичайні чоловіки або жінки . Будь-яка людина , що має сильне его , порахував би їх малозначними і абсолютно не важливими людьми або , швидше за все , зовсім би їх не помітив.
Якщо тебе тягне до Просвітленого вчителя , то тільки тому , що твоєї присутності, яка є в тобі , вже достатньо, щоб побачити присутність в іншому. Дуже багато людей не визнавали ні Ісуса , ні Будду , точно так само як досить багато людей завжди тягнулося до помилкових вчителів . Его притягається до ще більшого его . Темрява не може розрізнити світло. Тільки світло може побачити світло . Тому не вір тому , що світло є тільки зовні від тебе , або що його сяйво може приходити до тебе , тільки заломлюючись через якусь певну форму . Якщо твій майстер є єдино можливою інкарнацією Бога , тоді хто ж ти? Винятковість будь-якого виду - це ототожнення з формою , а ототожнення з формою має на  увазі наявність его , причому не важливо , наскільки ретельно і майстерно воно замасковано .
Використовуй стан присутності свого майстра для того , щоб він як дзеркало відбив тобі твою власну справжню суть , що стоїть за ім'ям і формою , а також для того , щоб самому стати ще більш присутнім. Незабаром ти будеш розуміти , що в стані присутності немає ні " мого " , ані " твого " . Присутність єдина.
Посиленню світла твоєї присутності може сприяти групова робота. Люди , об'єднані в групу і входячи в стан присутності разом , генерують сильне колективне енергетичне поле . Це не тільки підвищує ступінь присутності кожного члена цієї групи , але також сприяє звільненню громадської людської свідомості від його звичайного стану , в якому домінує розум. Це зробить стан присутності все більш і більш доступним для інших людей. Однак до тих пір поки хоча б один з цієї групи вже не буде глибоко і стійко перебувати в цьому стані , тобто поки він не буде здатний утримувати частоту вібрації своєї енергії , егоїстичний розум може знову легко заявити про себе і саботувати прагнення всієї групи. Хоча групова робота абсолютно неоціненна , її все ж недостатньо , і ти не повинен потрапляти від неї в залежність . Ти також не повинен потрапляти в залежність від учителя або від майстра , за винятком того перехідного періоду , протягом якого ти осягаєш сенс присутності і вчишся його практикувати .



РОЗДІЛ ШОСТИЙ : ВНУТРІШНЬЄ ТІЛО




Суще - ЦЕ ТВОЄ найглибше "Я "

Раніше ви говорили про важливість того , щоб мати глибокі корені, що йдуть всередину себе , - тобто оселитися в своєму тілі і мешкати в ньому . Могли б ви пояснити , що ви під цим розумієте ?
Тіло може стати твоєю точкою доступу в царство Сущого . Давай прямо зараз поринемо в нього ще глибше .
Я все- таки ще не зовсім впевнений , чи правильно я розумію те, що ви маєте на увазі під словом Суще .
"Вода ? Яка вода ? Що ти маєш на увазі? Я не розумію " , - ось що сказала б рибка , май вона людський розум.
Будь ласка , залиш свої спроби зрозуміти Суще . У тебе вже були відчутні проблиски Сущого , але розум завжди намагатиметься зім'яти їх і заховати в маленьку коробочку , а потім повісити на ній ярличок . Цього не можна зробити . Не вийде. Суще не може бути об'єктом знання. Суб'єкт і об'єкт злиті в ньому воєдино.
Суще може відчуватися як завжди присутнє Я є, що стоїть за назвою і формою . Відчувати і , тим самим , знати , що ти є, і залишатися в цьому глибоко укорененому стані - це і є просвітлення , це і є істина , яка , як сказав Ісус , робить тебе вільним .
Вільним від чого?
Вільним від ілюзії , ніби ти - це не більше ніж твоє фізичне тіло і розум. Ця " ілюзія себе " , як назвав її Будда , є корінною , основоположною оманою. Вільним від страху , які б маски і личини він не одягав , як від неминучого слідства перебування в цій ілюзії , вільним від страху , що є твоїм постійним катувальником , оскільки ти черпаєш почуття власного "Я" тільки зі своєї ефемерної і вразливої форми. А також вільним від гріха , що є стражданням , яке ти несвідомо накладаєш як на самого себе , так і на інших , оскільки це ілюзорне відчуття власного "Я" управляє тим , про що ти думаєш , що говориш і що робиш .


дивись ДАЛІ СЛІВ

Мені не подобається слово гріх . Воно містить в собі те , як ніби хтось мене засуджує і вважає винним.
Я можу це зрозуміти . За століття ігнорування , нерозуміння або бажання контролювати навколо слова гріх накопичилося багато помилкових поглядів та інтерпретацій , проте вони містять важливі вихідні положення , суть істини . Якщо ти не здатний зазирнути за ці інтерпретації і , стало бути , не можеш усвідомити реальність , на яку вказує це слово , тоді не свідчи його . Не застрявай на рівні слів . Слово - це не більше ніж засіб . Це абстракція . Просто покажчик , - воно вказує далеко за межі самого себе . Слово мед - це не мед . Ти можеш досліджувати його і говорити про нього скільки завгодно , але по - справжньому не дізнаєшся смаку меду , поки не покуштуєш його . Після того , як скуштуєш його , слово стане для тебе менш значущим. Ти більше не будеш ні до чого прив'язаний . Точно таким же чином ти можеш до кінця свого життя постійно говорити і думати про Бога , але чи буде це означати , що ти знаєш чи бодай мигцем доторкнувся до реальності , на яку вказує це слово ? Насправді це не більш ніж одержимість ідеєю , нав'язлива прихильність до покажчиків , ментальний ідол .
З іншого боку, виходить так: - якщо тобі чомусь не подобається слово мед , то це може утримати тебе від того , щоб спробувати його . Якщо у тебе є сильне відраза до слова Бог , що є негативною формою прихильності, то ти можеш відкидати не тільки це слово , але також і ту реальність , на яку воно вказує. Так ти можеш відрізати себе від можливості відчувати цю реальність . Все це, зрозуміло , властиво ототожненю себе зі своїм розумом і тісно пов'язаню з ним.
Таким чином , якщо слово більше не виробляє на тебе враження , тоді залиш його в спокої і заміни іншим , яке для тебе працює . Якщо тобі не подобається слово гріх , то називай це неусвідомленістю або божевіллям . Це може підвести тебе набагато ближче до істини - так само як і до прихованої за словами реальності , - чим тривале невірне використання і тлумачення такого слова як гріх , яке залишає певний простір для почуття провини .
Ці слова мені теж не подобаються . Вони мають на увазі , що зі мною щось не так. Ніби мене засуджують .
Ну звичайно, з тобою щось не так , - причому тебе ніхто не засуджує .
Я не хотів образити особисто тебе , але хіба ти не належиш до людської раси , яка вбила понад ста мільйонів своїх побратимів тільки в одному двадцятому столітті?
Ви маєте на увазі загальну вину ?
Це не питання провини . Але раз вже тебе веде твій егоїстичний розум , значить , ти є частиною колективного безумства . Можливо , ти не дуже глибоко заглянув і вник в умови людського існування , які створюються під впливом і при домінуванні егоїстичного розуму . Відкрий свої очі і побач той страх , відчай , жадібність і насильство , які поширилися всюди і проникли у все . Побач огидну й жахливу жорстокість , страждання неймовірних масштабів , яким люди піддаються і які заподіюють собі подібним , втім , як і іншим формам життя на цій планеті. Тобі не потрібно це проклинати . Просто спостерігай за цим. Це і є гріх . Це і є безумство . Це і є неусвідомленість . І , крім того, не забудь поспостерігати за своїм власним розумом . Відшукай в ньому корінь цього безумства .


Відшукання СВОЄЇ незримої І незруйнованої РЕАЛЬНОСТІ

Ви сказали , що ототожнення зі своєю фізичною формою є частиною ілюзії , в такому випадку , як може тіло , фізичне тіло , привести мене до усвідомлення Сущого ?
Те тіло , яке ти можеш побачити і помацати , не здатне ввести тебе в Суще . Однак це видиме і відчутне тіло - лише зовнішня оболонка або ж просто обмежене і викривлене сприйняття глибшої реальності . У нашому природному стані з'єднуваності з Сущим ця глибша реальність в кожен момент часу може відчуватися як невидиме внутрішнє тіло , як оживша присутність всередині себе . Таким чином , " жити в тілі " - значить почувати тіло зсередини , відчувати життя всередині тіла і , тим самим , прийти до осягнення того , чим ти є за межами зовнішньої форми.
Але це лише початок внутрішнього подорожі, яка ще глибше введе тебе в царство великого спокою і миру , так само як приведе тебе до великої сили і вібрації життя. Спочатку ти зможеш помічати лише їх розпливчасті проблиски , але через них почнеш осягати те , що ти - не просто безглуздий фрагмент в чужого тобі всесвіту , який ненадовго завис між народженням і смертю , якому дозволено випробувати нетривалі задоволення , за якими послідує біль і неминуча анігіляція . За межами своєї зовнішньої форми ти з'єднаний з чимось настільки неосяжним , таким невимірним і священним , що його не можна ні осягнути , ні висловити словами - тим не менш, я говорю про момент Зараз . Я говорю про це не для того , щоб дати тобі щось таке , у що ти повіриш , а щоб показати , що ти можеш відкрити це для себе і пізнати .
Поки твій розум займає всю твою увагу , ти ізольований від Сущого . Коли це відбувається - а у більшості людей це відбувається безперервно , - ти не знаходишся в своєму тілі . Розум захоплює всю твою свідомість і трансформує його в матеріал для власного вживання. Ти не можеш перестати думати. Примусове , нав'язливе думання стало колективною хворобою . Тому все твоє відчуття того , хто ти є, є результатом роботи розуму . Оскільки ця ідентифікація не коріниться в Сущому , а тільки заважає твоєму з'єднанню з ним , то твоє почуття самого себе стає уразливим і постійно потребує ментальних конструкціях , що формують почуття страху як домінуючу основу твоїх емоцій . В цьому випадку в твоєму житті не дістає єдиної , дійсно значущої речі: усвідомлення свого найглибшого "я" , - свою невидиму і непорушну реальність .
Для того щоб стати усвідомленим Сущим , тобі буде потрібно провести межу між свідомістю і розумом . Це одна із самих сутнісних завдань твого духовного походу . Його вирішення звільнить гігантську кількість свідомості , яке раніше було захоплено марною і примусовою мисленною роботою . Вельми ефективний спосіб зробити це - відвести фокус своєї уваги від думання і направити його всередину тіла , де на початку Суще може відчуватися як невидиме енергетичне поле , яке дає життя тому , що ти сприймаєш як фізичне тіло.


З'єднайтесь з ВНУТРІШНІМ ТІЛОМ

Будь ласка , спробуй зробити це прямо зараз. Можливо , що тобі захочеться закрити очі . Пізніше , коли "буття в тілі " стане природним і легким , цього більше не буде потрібно. Направ свою увагу всередину свого тіла . Відчуй його зсередини . Живе воно? Чи є життя в твоїх пальцях , руках , ногах і ступнях , в твоєму животі , в твоїх грудях ? Здатний ти відчувати те найтонше енергетичне поле , яке наповнює все твоє тіло і дарує трепету життя кожному органу , кожній клітині ? Здатний ти відчувати його одночасно у всіх частинах тіла як єдине поле енергії ? Протягом декількох миттєвостей затримай фокус на відчутті , що виходить від твого внутрішнього тіла . Не думай про нього. Відчувай його . Чим більше уваги ти йому приділяєш , тим виразніше й сильніше ставатиме це почуття. Воно буде відчуватися так , ніби кожна клітина тіла стає ще більш живою , і якщо ти володієш сильним візуальним сприйняттям , то можеш побачити своє тіло в образі , випуска світла . Хоча такий образ може допомогти тобі протягом якогось часу , проте, звертай більше уваги на почуття , ніж на будь-який з'являючийся образ . Образ , яким би прекрасним або сильним він не виявився , прив'язаний до певної форми , тому з ним у тебе буде менше можливостей проникнути ще глибше .

Почуття внутрішнього тіла - безформно , безмежно , бездонно . І у тебе завжди є можливість увійти в нього ще глибше . Звертай увагу на все , що можеш відчувати , навіть якщо це лише легке поколювання в долонях або в ступнях . На даний момент цього цілком достатньо. Твоє тіло оживає . Дещо пізніше ми повернемося до цієї практики . Тепер відкрий , будь ласка , очі , але поки будеш оглядатися в кімнаті , затримай частину уваги на внутрішньому енергетичному полі свого тіла . Внутрішнє тіло лежить на порозі між твоїм ототожненням з формою і твоєї істинної природою - твоєю суттю . Ніколи не втрачай з нею контакт.



ТРАНСФОРМАЦІЯ ЧЕРЕЗ ТІЛО

Чому деякі релігії заперечують і навіть проклинають тіло ? Здається , що духовні шукачі завжди ставилися до тіла , як до перешкоди або навіть як до чогось гріховного .
Чому так мало шукачів знайшли те , що шукали ?
На рівні тіла люди дуже близькі до тварин. Ми розділяємо з ними всі основні тілесні функції - насолода , біль , дихання , харчування , питво , дефекація , сон , статевий потяг з метою відтворення і , звичайно ж , народження і смерть . Ще задовго до гріхопадіння , тобто до випадання зі стану благодаті і ототожнення з ілюзією , люди раптово прокинулися і побачили себе в тому , що здавалося їм звіриним тілом , - і визнали це дуже великою перешкодою . "Не обманюйте себе . Ви не більш ніж звірі " . Те , що дивилося їм в обличчя , здавалося правдою. Адам і Єва побачили , що вони голі , і злякалися . В них дуже швидко вкоренилося неусвідомлене заперечення своєї тваринної природи . усвідомленість того , що вони могли бути захоплені і ведені потужними інстинктивними потягами і відкинуті назад до повної неусвідомленості , загроза насправді була дуже реальною . Навколо певних частин тіла і їх тілесних функцій , особливо сексуальних , з'явилися сором і табу . Світло їх свідомості було ще недостатньо сильне для того , щоб вони подружилися зі своєю тваринною природою і дозволили цьому бути , і навіть насолоджувалися даними аспектом самих себе , - не кажучи вже про те , щоб заглибитися в нього для відшукання скритной всередині божественності , пошуку реальності , захованої всередині нього ілюзії. Тому вони зробили те , що їм довелося зробити . Вони почали відокремлювати себе від свого тіла . Тепер вони бачили себе скоріше що вони мають тіло , ніж просто є ним .
У міру виникнення і підйому релігій це роз'єднання стало навіть ще більш різко вираженим , ніж віра в те, що "ти - це не твоє тіло " . Протягом багатьох століть незчисленна маса людей на Сході і на Заході через зречення від тіла намагалася відшукати Бога , знайти порятунок чи досягти просвітлення . Це прийняло форму відмови від чуттєвих задоволень , особливо від сексуальних , форму постів та інших аскетичних практик. Вони навіть завдавали тілу біль , намагаючись знесилити або пошкодити його , бо ставилися до нього , як до гріховного . У християнстві це називається умертвінням плоті . Інші намагалися виходити з тіла , входячи в стан трансу або прямуючи до внетілесним відчуттям. Багато хто до цих пір ще намагаються. Кажуть , що навіть Будда протягом шести років практикував заперечення тіла через пост і екстремальні форми аскетизму , однак він не прийшов до просвітління поки не залишив цю практику.
Факт полягає в тому , що ніхто не став просвітленим через заперечення тіла або через боротьбу з ним , або через внетелесні відчуття. Хоча подібні відчуття можуть бути чарівними і обдаровувати тебе проблисками стану звільнення від матеріальної форми , в кінці кінців , тобі все одно доведеться повернутися до тіла , де і відбувається сутнісна частина трансформаційної роботи . Трансформація йде через тіло , а не повз нього . Ось чому справжні майстри ніколи не заохочують залишення тіла або боротьбу з ним , хоча їх ментальні послідовники роблять це досить часто.
Від стародавніх навчань , що мають відношення до тіла , вціліли лише деякі фрагменти , такі , як заява Христа про те , що "все твоє тіло наповниться світлом " , або ті , що продовжують жити в міфах . Наприклад , віра в те, що Ісус ніколи не покидав свого тіла , завжди залишався з'єднаним з ним і разом з ним вознісся в " рай " . Донині майже ніхто не зрозумів цих уривків , так само як і прихований сенс певних міфів , які як і раніше залишаються нерозгаданими , а віра в те, що "ти - це не твоє тіло " загальновизнано превалює , приводячи до заперечення тіла і до спроб залишити його . Незліченні шукачі зупинялися перед цією перешкодою , що заважає їм досягти своєї духовної реалізації і знайти шукане.
Чи існує можливість відновити втрачені вчення про значущість тіла або відтворити їх з наявних фрагментів ?
В цьому немає необхідності. Усі духовні вчення виходять з єдиного Джерела. В цьому сенсі завжди є і був тільки один майстер , який проявляється в безлічі різних форм . Я - цей майстер , і ти - цей майстер , варто тобі лише набути доступ до Джерела , що знаходиться всередині тебе . І шлях до нього лежить через внутрішнє тіло . Незважаючи на те , що всі духовні вчення мають одне і теж Джерело , однак одного разу обговорене і записане , воно стає не більше ніж набором слів - а слово не є нічим іншим як покажчиком , про що ми вже говорили. Всі навчання - лише покажчики , що допомагають відшукати зворотний шлях до Джерела .
Я вже говорив про Істину , яка захована усередині твого тіла . Але я ще раз зроблю висновок з втрачених навчань майстрів - так що , ось тобі ще один покажчик . Будь ласка , коли читаєш або слухаєш , роби спроби відчувати своє внутрішнє тіло .


ПРОПОВІДЬ ПРО ТіЛО
Те , що ти сприймаєш як щільну фізичну структуру , іменовану тілом , схильним хворобам , старінню і смерті , в кінцевому рахунку не представляється реальним - це не ти. Це помилкове сприйняття твоєї сутнісної реальності , що знаходиться за межами народження і смерті , що має місце внаслідок обмеженості твого розуму , який , втративши зіткнення з Сущим , створює тіло , як свідчення своєї ілюзорною віри в розділеність , а також для виправдання свого страху . Однак не відвертайся від тіла , бо всередині цього символу непостійності , обмеженості і смерті , які ти сприймаєш як ілюзорне творіння свого розуму , ховається блиск і велич твоєї сутнісної і безсмертної реальності . У пошуку істини не спрямовуй свою увагу куди -небудь ще, тому що вона не може бути знайдена ніде , крім як усередині твого тіла .
Не воюй з тілом , бо , роблячи це, ти борешся проти своєї власної реальності . Ти є твоє тіло . Тіло , яке ти можеш бачити і чіпати , - це лише тонка ілюзорна вуаль . За ним - невидиме внутрішнє тіло , двері в Суще , в Життя невиявлене . Через своє внутрішнє тіло ти нерозривно з'єднаний з непроявленим Єдиним Життям - не народжуючимся , не вмираючим , вічно присутнім . Через внутрішнє тіло ти назавжди єдиний з Богом.



МАЙ ГЛИБОКІ ВНУТРІШНІ КОРІННЯ

Ключ у тому , щоб перебувати в стані постійної з'єдності зі своїм внутрішнім тілом - весь час його відчувати. Це швидко поглибить і трансформує твоє життя . Чим більше свідомості ти спрямовуєш у внутрішнє тіло , тим більш високою стає частота його вібрацій , це схоже на те , як світло стає яскравішим , коли ти повертаєш ручку регулятора діммера і , тим самим , збільшуєш силу електричного струму . На цьому вищому рівні енергії негатив більш не здатний зачіпати тебе , і ти знаходиш схильність притягувати до себе нові обставини , які відображають цю високу частоту і відгукуються на неї .
Якщо ти будеш якомога довше утримувати свою увагу в тілі , то станеш на якір в моменті Зараз . Ти не заблукаєш в зовнішньому світі і не втратиш себе в своєму розумі . Думки і емоції , страхи і бажання ще в якійсь мірі будуть присутні , але їм вже буде не здолати тебе .
Подивися , будь ласка , на чому зосереджена твоя увага в даний момент . Адже ти слухаєш мене чи читаєш ці слова в книзі , вірно ? Це і є фокус твоєї уваги . Також ти проінформований про те , що зараз тебе оточує по периферії , про присутність інших людей і так далі . Більш того , ти можеш відзначити якусь активність свого розуму з приводу чутного або читаного , відстежити якийсь свій ментальний коментар . Однак для повного поглинання всієї твоєї уваги ніяка подібна діяльність не потрібна. Подивися , чи здатний ти одночасно з її здійсненням бути в контакті зі своїм внутрішнім тілом ? Затримай деяку частину своєї уваги всередині . Чи не давай йому цілком витекти . Цілком відчувай все своє тіло зсередини , як єдине енергетичне поле . Це майже те саме, як коли б ти почав слухати або читати всім своїм тілом . Дозволь цьому стати своєю практикою впродовж декількох днів і навіть тижнів .
Чи не віддавай всю свою увагу розуму і зовнішньому світові . Всіма способами фокусуйся на те , що ти робиш , але одночасно з цим завжди , коли це можливо , відчувай свою внутрішнє тіло . Пускай свої коріння всередину . І потім спостерігай за тим , як це змінює стан твоєї свідомості і якість того , що ти робиш .
Коли ти чогось чекаєш , де б це не відбувалося , використовуй цей час для того , щоб відчувати своє внутрішнє тіло . Тоді автомобільні пробки і черги можуть стати приємними і навіть приносять задоволення . Замість того щоб ментально проектувати себе на щось , що знаходиться поза справжнім моментом , заходь ще глибше в справжній момент , занурюючись у своє тіло .
Мистецтво усвідомлення внутрішнього тіла розвиватиметься , і переростатиме в абсолютно новий спосіб життя , в стан постійної з'єднуваності з Сущим і буде додавати в твоє життя все більше глибини , якої ти ніколи раніше не мав .
Коли ти глибоко вкоренився всередині свого тіла , то спостерігай за своїм розумом , щоб залиши тися присутнім, буде легко . Неважливо , що відбувається зовні , - ніщо більш не зможе потрясти тебе .
До тих пір , поки ти не станеш присутнім - а пробування  в своєму тілі завжди є сутнісним аспектом цього , - ти будеш залишатися веденим своїм розумом . Сценарій , який сидить у твоїй голові , який ти завчив багато років тому , так само як і обумовленість твого розуму , диктуватимуть , про що тобі думати і як поводитися. Ти можеш звільнитися від цього на короткі проміжки часу , але надовго навряд чи. Справа йде саме так , особливо тоді , коли щось " йде неправильно" або коли щось упущено або втрачено , або коли ти засмучений . Тоді твоя обумовлена реакція буде мимовільною, автоматичною і передбачуваною і буде підживлюватися однією базовою емоцією , яка лежить в основі ототожненого з розумом стану свідомості - страхом .
Тому коли з'являються складні задачі , а це звичайна справа , виробити звичку відразу ж йти глибоко всередину і настільки, наскільки ти здатний , фокусуватися на внутрішньому енергетичному полі свого тіла . На це не потрібно багато часу - всього кілька секунд . Але тобі треба зробити це в той момент , коли виклик або задача присутні самі по собі . Будь-яка затримка дозволятиме зумовленої ментально - емоційної реакції виникнути і взяти над тобою верх . Коли ти розгортаєш фокус усередину і відчуваєш це внутрішнє поле , то відразу стаєш спокійним і присутнім , наче висмикуєш свідомість з розуму . Якщо тобі буде потрібно відгукнутися на цю ситуацію , то відгук прийде до тебе з цього більш глибокого рівня. Так само, як сонце нескінченно яскравіше полум'я свічки , так в Сущому нескінченно більше розуму , ніж в твоєму розумі .
Поки ти перебуваєш в усвідомленому контакті зі своїм внутрішнім тілом , ти подібний до дерева , коріння якого йдуть глибоко в землю , або будівлі з глибоким і міцним фундаментом . Остання аналогія використана Ісусом в зазвичай невірно трактувала притчі про двох чоловіків , які будують будинок. Один будує його на піску без фундаменту , а коли піднімається буря і починається повінь , то цей будинок змиває . Інша людина копає глибоко, до скельного грунту , потім будує будинок , який потоком не змиває .


ПЕРШ , НІЖ УВІЙТИ В ТІЛО , ПРОСТИ

Я відчув сильний дискомфорт , коли намагався зосередити увагу на внутрішньому тілі . З'явилося відчуття тривоги і навіть слабка нудота . Тому я не зміг відчути те , про що ви говорите .
Те , що ти відчув , була давня , задавнена емоція , про наявність якої ти , можливо, не підозрював , поки не почав зосереджувати свою увагу на тілі . Якщо ти з самого початку не приділиш їй деякого уваги , то ця емоція буде заважати тобі в набутті доступу до внутрішнього тіла , який лежить під нею на більш глибокому рівні. Увага не означає, що ти почнеш про неї думати. Це означає лише спостерігати за емоцією , відчувати її повно і , таким чином , бути їй вдячним і прийняти її такою , яка вона є. Деякі емоції ідентифікуються легко : гнів , страх , печаль і так далі. Іншим підібрати ярличок важче . Це може бути лише невиразним почуттям занепокоєння , тяжкості або скутості і може знаходитися десь на півдорозі між емоцією і фізичним відчуттям . У будь-якому випадку має значення не те , чи можеш ти прикріпити до емоції ментальний ярличок , а чи здатний ти якомога повніше перетворити відчуття її в усвідомлення. Увага є ключем до трансформації , а повна увага також включає в себе і прийняття . Увага подібно променю світла - це сфокусована сила твоєї свідомості , яка все трансмутує в саму себе .
В повністю працездатному організмі термін життя емоції дуже короткий. Вона подібна швидкоплинної ряби або хвилі на поверхні твого Буття. Однак коли ти не присутній у своєму тілі , ця емоція здатна залишатися всередині тебе протягом декількох днів або навіть тижнів або на тій же частоті може об'єднуватися з іншими емоціями , зливатися з ними , стаючи тілом болю , паразитом , який роками може жити всередині тебе , харчуючись твоєю енергією , приводячи до фізичних захворювань і роблячи твоє життя жалюгідним і убогим  .
Тому перенеси свою увагу на відчуття емоції і стеж за тим, чи не чіпляється  твій розум за стереотип невдоволення , такий, наприклад , як почуття провини , самоприниження або обурення , які цю емоцію і живлять . Якщо так , то це означатиме , що ти ще не пробачив . Непрощення часто направляється на іншу людину або ж на самого себе , але також воно може бути спрямоване лише на ситуацію або обставину - у минулому , сьогоденні або майбутньому , - які твій розум відмовляється прийняти. Так, непрощення може бути навіть щодо майбутнього. Це відмова розуму приймати невизначеність , то , що майбутнє так чи інакше не перебуває під його контролем. Прощення служить тому , щоб відпустити своє невдоволення і , таким чином , відпустити образу. Це відбувається природним шляхом , варто лише усвідомити , що твоє невдоволення не служить жодної іншої мети, окрім посилення помилкового відчуття власного "я". Прощення це про те , щоб не чинити опір життю , - це дозвіл життю проживати себе через тебе . Альтернативами є біль і страждання , а в багатьох випадках навіть і фізичні недуги , які надзвичайно сильно перешкоджають течію життєвої енергії ...
Саме в той момент , коли ти по - справжньому прощаєш , ти повертаєш свою силу з розуму . Непрощення - це та сама природа розуму , так само як і природа створеного розумом помилкового "я" , его , яка не здатна вижити без чвар і конфліктів . Розум не може пробачити . Тільки ти можеш . Ти стаєш присутнім, ти входиш в своє тіло , ти відчуваєш вібрації миру і спокою , які виходять із Сущого . Ось чому Ісус сказав : " Перш , ніж увійти в храм , прости " .



ТВІЙ ЗВ'ЯЗОК З невиявленим

Який зв'язок між присутністю і внутрішнім тілом ?
Присутність , тобто чиста свідомість , - це свідомість , повернена з розуму , зі світу форм . Внутрішнє тіло - це твоя сполучна ланка з невиявленим , і в своєму найглибшому аспекті є непроявленим . Це Джерело , з якого еманірує свідомість , як світло виходить із сонця . Усвідомлення  внутрішнього тіла є свідоме згадування свого походження і повернення до Джерела .
Чи є Непроявлене тим же , що і Суще ?
Так. Шляхом заперечення слово Непроявлене намагається висловити Те , що неможливо проректи , осмислити і уявити. Воно вказує на те, що є , кажучи про те , чим воно не є . З іншого боку , Суще є позитивним терміном.  Не прив'язуйся , будь ласка , до жодного з цих слів і не починай в них вірити . Вони не більш ніж покажчики .
Ви сказали , що присутність - це свідомість , повернена з розуму . Хто здійснює його повернення ?
Ти . Але оскільки за своєю суттю ти і є свідомість , то ми також могли б сказати , що це повернення і є пробудження свідомості від сну форми. Це не означає , що твоя власна форма миттю безслідно зникне в спалаху світла . Ти можеш залишатися в своїй теперішній формі і, тим не менш , усвідомлювати безформну і безсмертну глибину всередині себе .
Я повинен визнати , що це знаходиться за межами мого розуміння , але , все- таки , на деякому глибинному рівні я , здається , знаю , про що ви говорите . Це радше щось , схоже на почуття , ніж на що - небудь ще. Я не обманюю себе ?
Ні, не обманюєш . Почуття набагато ближче , ніж думка , підведе тебе до істини про те , хто ти є. Я не можу повідомити тобі нічого такого , чого б ти в глибині душі вже не знав. Коли ти досягнеш певної міри внутрішнього сполучення, то будеш розпізнавати істину відразу ж , як тільки будеш чути її . Якщо ти ще не досяг цієї стадії , то практика усвідомлення тіла виведе тебе на необхідну глибину .


Уповільнення процесів старіння
Між іншим , усвідомлення свого внутрішнього тіла має в фізичному світі і інші вигоди . Одним з них є значне уповільнення процесу старіння фізичного тіла .
Тоді як зовнішнє тіло зазвичай старіє і в'яне досить швидко , внутрішнє тіло з часом не змінюється , за винятком того , що ти просто можеш відчувати його більш глибоко і стати їм більш повно . Якщо тобі зараз двадцять , то енергетичне поле твого внутрішнього тіла відчуватиметься таким же , яким воно буде в твої вісімдесят років. Воно буде просто трепетно живим . Як тільки твій звичний стан перейде від буття поза- тілом до буття всередині - тіла і присутності в моменті Зараз, твоє фізичне тіло відчує себе легше , світліше , жвавіше . Коли в тілі присутньє більше свідомості , то фактично його молекулярна структура стає менш щільною . Чим більше свідомості , тим менше глибина ілюзії матеріальності .
Коли ти більше ототожнюєся з позачасовим внутрішнім тілом , ніж із зовнішнім тілом , коли присутність стає твоїм нормальним станом свідомості і коли ні минуле , ні майбутнє більше не домінують в твоїй увазі , то ні в своїй психіці , ні в клітинах свого тіла ти більше не накопичуєш час . Накопичення часу як психологічного навантаження минулого і майбутнього серйозно послаблює здатність клітин до самооновлення . Тому якщо ти живеш у внутрішньому тілі , то зовнішнє тіло старіє значно повільніше , і навіть якщо воно це робить , твоя позачасова суть буде просвічувати крізь зовнішню форму , і ти не будеш виглядати старим .
Чи існує цьому наукове підтвердження ?
Випробуй це , і сам будеш підтвердженням .


ЗМІЦНЕННЯ ІМУННОЇ СИСТЕМИ

Іншою вигідною стороною цієї практики фізичної реальності постає значне зміцнення імунної системи , що відбувається в тому випадку , якщо ти живеш у внутрішньому тілі . Чим більше свідомості ти вносиш в тіло , тим міцніше стає твоя імунна система . Неначе кожна клітинка пробуджується і радіє . Твоє тіло любить твою увагу . Разом з тим це ще й потужний спосіб самозцілення . Більшість хвороб знаходять лазівки в твоє тіло саме тоді , коли ти в ньому не присутній . Якщо господаря немає вдома , то в ньому можуть оселитися всякі сумнівні особистості . Коли ти живеш у своєму тілі , то небажаною гостям буде важкувато в нього забратися .
Але зміцнюється не тільки фізична імунна система - твоя психічна імунна система також значно посилюється . Вона оберігає тебе від негативних ментально - емоційних силових полів , випромінюваних іншими людьми , які бувають дуже заразними. Проживання у власному тілі захищає тебе не за допомогою екранування від цих полів , а шляхом підвищення частоти вібрації всього твого енергетичного поля , коли все , що вібрує на більш низькій частоті , тобто страх , гнів , депресія тощо, існує в віртуально іншому , відмінному від цього , порядку реальності . Воно більше не вторгається в твоє поле свідомості , або навіть якщо таке відбувається , то тепер тобі не доводиться цьому опиратися , бо воно проходить прямо крізь тебе . Тільки не приймай , будь ласка , на віру , але і не залишай без уваги те, що я говорю . Перевір це .
Є проста і , водночас , дуже потужна медитація , спрямована на самозцілення , яку з метою зміцнення своєї імунної системи ти можеш виконувати завжди , коли б тобі не було потрібно . Вона особливо ефективна тоді , коли ти відчуваєш перші симптоми нездужання , проте добре працює і при хронічному захворюванні , але з умовою , що ти будеш робити її часто і з інтенсивним фокусом . Вона також буде результативно протидіяти будь-якому руйнуванню твого енергетичного поля певними видами негативності . Але ця медитація не замінює практику кожноментного перебування в тілі . Інакше кажучи , її ефект буде тільки тимчасовим . Ось вона.
Коли у тебе є кілька вільних хвилин , особливо ввечері , то останнє, що ти зробиш перед самим відходом до сну , і перше , що ти зробиш вранці , перед тим як встати , це " наповниш " , " заллєш " своє тіло свідомістю . Закрий очі . Ляж рівно на спину . Вибери частини тіла , на яких на самому початку ненадовго сфокусуй свою увагу : кисті , ступні , руки , ноги , живіт , груди , голова і т . Д . Як можна більш насичено і соковито відчуй енергію життя , поточну всередині них . Приблизно секунд на п'ятнадцять затримай свою увагу на кожній частині тіла . Потім дозволь своїй увазі подібно хвилі кілька разів пробігти по всьому тілу від ступень до голови і назад . Це зажадає лише хвилину часу або близько того . Після цього у всій його повноті відчуй енергетичне поле свого тіла як єдине поле енергії . Удержи це відчуття протягом декількох хвилин. В цей час будь найвищою мірою присутнім. Не переживай , якщо розуму випадково вдасться відвернути твою увагу від тіла , і ти в результаті втратиш себе в якомусь роздумі . Як тільки ти помітиш , що це сталося , просто поверни свою увагу до внутрішнього тіла .


ДОЗВОЛЬ диханню ПРИВЕСТИ ТЕБЕ В ТІЛО

Часом , коли мій розум бував дуже активний, він набував таку рухливість , що при спробі відчути внутрішнє тіло я не знаходив можливості відвести від нього свою увагу. Особливо коли я впадав в неспокій або в стан тривоги . Чи не могли б ви що-небудь порадити ?
Всякий раз , коли тобі важко увійти в зіткнення з внутрішнім тілом , то зазвичай буває легше сфокусуватися на диханні . Усвідомлене дихання , яке саме по собі є потужною медитацією , поступово підведе тебе до контакту з тілом . Йди своєю увагою за диханням , за тим , як повітря входить і виходить з твого тіла . Вдихни і відчуй , як при кожному вдиху і видиху твій живіт спочатку злегка роздувається , а потім опускається . Якщо тобі досить легко дається візуалізація , то просто закрий очі і уяви себе охопленим світлом або зануреним у світну субстанцію - в море свідомості . Тепер вдихни це світло . Відчувай , як світиться субстанція наповнює твоє тіло і робить його теж світячимся . Потім поступово перенеси свій фокус більшою мірою на почуття . Ось ти і знаходишся в своєму тілі . Тільки не прив'язуйся ні до якого візуального образу .



ТВОРЧЕ ВИКОРИСТАННЯ РОЗУМУ

Якщо тобі потрібно використовувати свій розум з певною метою , то використовуй його разом з внутрішнім тілом . Ти можеш застосовувати свій розум творчо тільки в тому випадку , якщо здатний бути усвідомленим при відсутності думок , і найлегший шлях до того , щоб увійти в цей стан , лежить через тіло . Коли б тобі не знадобилася відповідь , рішення або творча ідея , просто на якусь мить перестань думати і сконцентрує увагу на своєму внутрішньому енергетичному полі . Увійди в стан спокою . Коли ти повернешся до мислення , то воно буде свіжим і творчим . Виробити звичку кожні кілька хвилин в процесі будь  якої мислевої діяльності переноситися туди - сюди між думанням і внутрішнім типом слухання , тобто внутрішнім спокоєм . Ми могли б сказати так: думай не однією тільки головою - думай всім своїм тілом .



МИСТЕЦТВО СЛУХАННЯ

Слухаючи іншу людину , не просто слухай його своїм розумом , слухай всім тілом . Слухаючи , відчувай енергетичне поле свого внутрішнього тіла . Це веде увагу від думання і створює спокійний простір, що дозволяє тобі дійсно слухати без втручання розуму . Ти надаєш іншій людині простір - простір для того , щоб " бути " . Це найдорогоцінніший подарунок , на який ти тільки здатний. Більшість людей не знають , як треба слухати, тому що найбільша частина їхньої уваги зайнята власним думанням . Значно більше уваги вони приділяють саме своєму думанню , а не тому, що говорить інша людина , і вже зовсім не звертають ніякої уваги на те , що дійсно має значення , - на Буття іншої людини , приховане за його словами і розумом . Зрозуміло , ти не здатний відчувати чиєсь ще Буття інакше , як через своє власне . Це є початком усвідомлення єдності , яка і є любов . На найглибшому рівні Буття ти єдиний з усім , що є.
Найбільша частина людських взаємин складається з взаємодії один з одним переважно на розумовому рівні , а не зі спілкування на рівні людського буття , буття в з'єднуваності . А без цього ніякі відносини не можуть розквітати , і саме тому у взаєминах між людьми так багато конфліктів . Коли твоїм життям керує розум , то конфлікти , чвари і проблеми стають неминучими . Перебування в контакті зі своїм внутрішнім тілом створює чистий простір не - розуму , всередині якого відносини тільки і можуть розквітати.



РОЗДІЛ 8 : КАНАЛИ В НЕПРОЯВЛЕНЕ
Занурюючись у ТІЛО

Я відчуваю в своєму тілі енергію , особливо , в руках і в ногах , але мені здається , що мені не вдасться зануритися ще глибше , як ви вже запропонували .

Перетвори це в медитацію. Вона не буде довгою . Десять , п'ятнадцять хвилин годинного часу буде цілком достатньо. Спочатку пересвідчись , що поруч немає ніяких зовнішніх подразників типу телефонів або людей , які можуть тобі перешкодити. Сядь на стілець , не притулившись до спинки. Випрями спину . Це допоможе тобі залишатися зосередженим . Або ж вибери для медитації іншу , свою улюблену позу .
Переконайся , що твоє тіло розслаблене. Закрий очі . Зроби кілька глибоких вдихів . Відчуй , що ти дихаєш нижньою частиною живота , тобто як зазвичай. Понаглядай за тим , як живіт при кожному вдиху і видиху трохи роздувається і здувається . Тепер почни усвідомлювати і відчувати все внутрішнє енергетичне поле свого тіла цілком. Не думай про нього - відчувай його . Роблячи це, ти повертаєш свідомість з розуму . Якщо порахуєш корисним , то застосовуй описану вище " світлову " візуалізацію .
Коли тобі вдасться чітко відчути внутрішнє поле тіла , як єдине поле енергії , тоді відпусти , якщо , звичайно , зможеш , всяке його візуальне зображення і сфокусуйся виключно на цьому відчутті . Якщо зумієш , то відкинь також і всяке ментальне уявлення про своє фізичне тіло , яке , можливо , у тебе все ще є. Тоді те, що залишиться , і буде всеосяжним , почуттям присутності або " існування " , а внутрішнє тіло  відчуватиметься не маючим кордонів . Тепер ще глибше перенеси увагу в це відчуття. Злийся з ним в одне ціле. Злийся з цим енергетичним полем так , щоб ти більше не відчував дуальності спостерігача і спостережуваного , тобто не відчував себе і своє тіло окремо один від одного. В цей момент розчиняться відмінності між зовнішнім і внутрішнім , і , таким чином , внутрішнього тіла теж не стане. Йдучи глибоко в тіло , ти виходиш за його межі .
Залишайся в цій реальності чистого Буття доти , поки тобі буде комфортно . Потім знову усвідом і відчуй своє фізичне тіло , своє дихання , свої почуття і відкрий очі . Медитативним поглядом протягом декількох хвилин Оглянь те, що тебе оточує , і продовжуй відчувати своє внутрішнє тіло , не створюючи ніяких ментальних ярликів .

Набуття доступу до цієї безформної реальності приносить істинне звільнення . Вона рятує тебе від прихильності до тіла і від ототожнення себе з тілом . Це і є життя в своєму попередньому розділеному стані , тобто до його фрагментації . Ми можемо називати це непроявленим , невидимим Джерелом всього , Життям , яка перебуває всередині всіх істот . Це царство глибокого спокою і миру , царство радості і насиченості життя. Коли ти присутній , то стаєш більш " прозорим" для світла , для чистої свідомості , яке еманіруе з цього Джерела . Ти можеш усвідомити , що світло не тільки не відділене від того , хто ти є, але просто складає саму твою суть .


ДЖЕРЕЛО ЧІ

Чи є Непроявлене тим , що на Сході називають Чі , якимось різновидом вселенської життєвої енергії ?
Ні. Непроявлене є джерелом Чі. Чі - це внутрішнє енергетичне поле твого тіла . Це міст між тобою зовнішнім і самим Джерелом . Воно знаходиться десь на півдорозі між проявленим - світом форм - і непроявленим . Чі можна уявити собі в образі річки або потоку енергії . Якщо ти ще глибше перенесеш фокус своєї свідомості у внутрішнє тіло , то отримаєш можливість простежувати русло цієї річки в зворотному напрямку - у напрямку до її витоку . Чи - це рух . Непроявлене - це спокій. Коли ти досягаєш точки абсолютного спокою , який , тим не менше, все одно резонує з життям , то це означає , що ти виходиш як за межі внутрішнього тіла , так і за межі чі, і зближуєшся з самим Джерелом : з непроявленим . Чі з'єднує Непроявлене і фізичний всесвіт.
Тому якщо ти перенесеш свою увагу глибоко у внутрішнє тіло , то зможеш досягти цієї точки , точки своєрідної сингулярності , де мир , знаходячи форму потоку енергії чі , яка потім стає щільним світом , розчиняється в непроявленому . Це  і є точка народження і смерті. Коли твою свідомість направлено зовні , тоді виникає щільний світ і розум. Коли свідомість направлено всередину , то вона усвідомлює своє власне Джерело і повертається додому в Непроявлене . Потім , коли твоя свідомість знову повертається в проявлений світ , ти знову приймаєш ототожнення зі своєю формою , яку на час залишив . Тепер у тебе знову є ім'я , є минуле , життєва ситуація , є майбутнє. Все як було , проте в одному , найголовнішому , основоположному , самому сутнісному аспекті ти будеш вже не той, хто раніше : всередині себе ти будеш відчувати проблиски реальності - реальності , яка не « від світу цього " , хоча вона і не відокремлена від нього , точно так само як не відділена і від тебе .
Тепер нехай твоя духовна практика стане такою . Йдучи по життю, не приділяй зовнішньому світу , так само як і своєму розуму , всі 100 відсотків своєї уваги. Притримай дещо всередині . Я вже говорив про це. Відчувай своє внутрішнє тіло навіть тоді , коли займаєшся повсякденними справами , особливо коли спілкуєшся з людьми або з природою. Відчувай його глибокий внутрішній спокій . Тримай цей канал відкритим . Це дуже навіть можливо - усвідомлювати Непроявлене протягом усього свого життя. Ти переживаєш це , як відчуття глибокого спокою , що виходить звідкись із своїх витоків , спокій, який ніколи тебе не покидає , причому абсолютно незалежно від того , що тут відбувається. Ти стаєш містком між невиявленим і проявленим , між Богом і щільним світом . Це і є стан з'єднуваності з Джерелом , яке ми називаємо просвітлінням.
Не корч собі ілюзію , що Непроявлене існує окремо від проявленого . Як же це може бути ? Це ж саме життя , яка перебуває всередині кожної форми , внутрішня суть всього , що існує. Вона пронизує цей світ. Дозволь мені пояснити це .


СОН БЕЗ СНОВИДІНЬ

Щоночі , коли ти впадаєш в фазу глибокого сну без сновидінь , ти вирушаєш в подорож в Непроявлене . Ти зливаєшся з Джерелом . Ти вбираєш ,  з нього життєву енергію , яка продовжує підтримувати тебе протягом якогось часу після того , як ти повернешся в проявлене , в світ розділених форм . Ця енергія набагато більш живлюча , ніж їжа : "Не хлібом єдиним живе людина". Однак у сні без сновидінь ти входиш в цей стан неусвідомлено . Незважаючи на те , що твої тілесні функції продовжують виконуватися , "ти" вже більш не знаходишся в цьому стані. Чи можеш ти собі уявити , на що було б схоже , якщо , перебуваючи в стані повної свідомості , увійти в стан сну без сновидінь ? Це неможливо собі уявити , бо цей стан не має змісту.
Непроявлене не зможе звільнити тебе , поки ти не ввійдеш в нього усвідомлено . Ось чому Ісус сказав не « Істина зробить тебе вільним " , а "Ти пізнаєш істину , і істина зробить тебе вільним " . Це не концептуальна істина . Це істина вічного життя , яка перебуває за межами всіх форм , яка або пізнається прямо , або не пізнається ніяк. Однак не роби спроб залишатися усвідомленим під час сну без сновидінь . Навряд чи тобі це вдасться. Найбільше, що тобі під силу , - це залишатися у свідомості протягом фази сновидінь , але не за її межами. Це називається фазою ясного сну , ясновидінням , що може бути цікавим і чарівним , але ніяк не звільняючим .
Тому використовуй своє внутрішнє тіло , як канал , через який ти входиш в Непроявлене , і тримай цей канал відкритим , щоб у всі часи залишатися з'єднаним із Джерелом . Що стосується внутрішнього тіла , то йому абсолютно байдуже, яким є твоє фізичне тіло : старим чи молодим , зів'ялим або міцним . Внутрішнє тіло позачасове . Якщо ти ще не здатний його відчувати , то використовуй один з інших каналів , хоча , зрештою , по суті , всі вони є одним і тим же каналом . Про деякі з них я вже говорив , але тут ще раз коротко про них нагадаю .


ІНШІ КАНАЛИ
Тепер може вважатися головним каналом . Він являє собою сутнісний аспект будь-якого іншого каналу , включаючи внутрішнє тіло . Ти не можеш перебувати у своєму тілі , не будучи найвищою мірою присутнім в теперішньому моменті .
Час і проявлене з'єднуються між собою дуже складним і хитромудрим чином , так само як момент Зараз і Непроявлене . Коли за допомогою найглибшого усвідомлення  справжнього моменту ти розчиняєшся психологічний час , то починаєш усвідомлювати Непроявлене як прямо , так і побічно . Прямо - це коли ти відчуваєш його як випромінювання і силу своєї усвідомленої присутності: - ніякого змісту , просто присутність . Побічно - коли ти усвідомлюєш Непроявлене пронизуючим чуттєву реальність і перебуваючим у всьому. Іншими словами, ти починаєш бачити божественну іскру в кожному витворі , в кожній квітці , в кожному камені і розумієш : " Все , що є - свято" . Ось чому Ісус , виходячи цілком з своєї сутті або з ототожнення себе з Христом , каже в Євангеліє від Фоми : " розщепити шматок дерева : Я там . Підніми камінь , і знайдеш мене там " .
Інший канал в Непроявлене створюється шляхом зупинки розумового процесу . Це можна почати з дуже простого , наприклад , з того , щоб зробити один усвідомлений вдих , або , перебуваючи в стані найвищої уваги , подивитися на квітку , причому , так , щоб одночасно з цим в голові не пронісся жоден уявний коментар . Існує безліч способів зробити пролом в безперервному потоці думання . Це саме те , на що спрямовані всі медитації. Думка - це частина проявленої реальності . Постійна активність розуму робить тебе в'язнем світу форм і стає димовою завісою , що заважає тобі усвідомити Непроявлене , відчути безформну і позачасову Божественну суть , яка перебуває як в тобі самому , так і у всіх інших явищах і творіннях . Коли ти знаходишся в стані найглибшої присутності, то тобі , зрозуміло, немає потреби піклуватися про зупинку потоку думок , тому що розум в цьому випадку зупиняється автоматично . Ось чому я сказав , що момент Зараз є основним, сутнісним аспектом будь-якого іншого каналу .
Піддатися , поступитися значить відпустити ментально - емоційний спротив тому , що є - що також може стати каналом в Непроявлене . Причина проста: внутрішній опір відсікає тебе від інших людей , від самого себе , від навколишнього світу. Воно посилює почуття розділеності , яке є умовою, необхідною для виживання его . Чим сильніше у тебе почуття розділеності , тим сильніше твоя прихильність до проявленого , до світу роз'єднаних форм . Чим більше ти прив'язаний до світу форм , тим більше твердої , жорсткої і непроникною стає твоя форма ототожнення. Тоді канал закривається , і ти стаєш відрізаним від внутрішньої мірності , від мірності глибини . Коли ти поступаєшся , то твоя форма ототожнення розм'якшується і як би світлішає , стаючи менш щільною і більш " прозорою" , тому Непроявлене може просвічувати крізь тебе .
Відкривати чи ні у своєму житті канал , що дає тобі усвідомлений доступ в Непроявлене , - залежить від тебе. Увійди в зіткнення з енергетичним полем внутрішнього тіла , будь найвищою мірою присутнім, розототжнись зі своїм розумом , поступися тому, що є; всі ці - канали , які ти можеш використовувати , причому тобі досить і одного .
Напевно , любов має бути одним з цих каналів ?
Ні, любов не є таким каналом . Любов завжди присутня в тобі як " відчуття - усвідомлення  єдності , причому абсолютно незалежно від того , відкритий у тебе канал чи ні. Любов не є каналом . Любов - це те , що через цей канал приходить у світ . Поки ти будеш сидіти в пастці повного ототожнення себе з формою - любові не може бути . Твоя задача полягає не в тому , щоб шукати любов , а в тому , щоб відшукати канал , через який кохання може увійти .


ТИШИНА

Чи існують інші канали , крім тих , що ви щойно згадали ?
Так, існують . Непроявлене не відокремлене від проявленого . Воно цілком пронизує цей світ , але воно так замасковано , що майже ніхто з нас його не бачить. Якщо ти знаєш , де шукати , то відшукаєш його де завгодно . Канал відкривається в кожен сущий мить .
Чуєш , як десь вдалині гавкає собака ? Або як мимо проїжджає машина ? Слухай уважно . Чи відчуваєш ти у всьому цьому присутність Непроявленого ? Не відчуваєш ? Пошукай його в тиші , з якої приходять звуки і в яку вони повертаються . Звертай більше уваги на тишу , ніж на звуки . Концентрація уваги на навколишній тиші створює внутрішню тишу : розум заспокоюється . Канал відкривається .
Кожен звук народжується з тиші , потім вмирає і повертається в тишу , і навіть протягом того часу , поки він живе , він оточений тишею. Тиша дозволяє звуку бути . Це внутрішня , притаманна йому , але тільки не проявлена частина кожного звуку , кожної музичної ноти , кожної пісні , кожного сказаного слова . Непроявлене присутнє в цьому світі як тиша . Ось чому було сказано , що в цьому світі немає нічого більш схожого на Бога , ніж тиша . Все , що тобі треба робити - це лише звертати на неї свою увагу. Навіть у своїй розмові з ким -небудь усвідомлювати  проміжки між словами , і короткі відрізки тиші між пропозиціями . Коли ти це робиш , то мірність тиші всередині тебе починає рости . Звертаючи увагу на тишу , ти неминуче прийдеш до знаходження внутрішнього спокою . Тиша зовні , спокій всередині . І ти - в непроявленому .


ПРОСТІР
Як жоден звук не існує в відсутності тиші , так і ніщо інше не може існувати без " ні - чого " , без пустого простору, який єдиний тільки й дозволяє цьому бути . Кожен фізичний об'єкт або тіло сталося з " ні - чого " , оточене " ні - чим " і , зрештою , повернеться в " ні - що" . Але це ще не все - навіть усередині кожного фізичного тіла є набагато більше "нічого" , ніж " чогось" . Фізики говорять про те , що твердість матерії - це ілюзія . Навіть та матерія , яка здається твердою , включаючи і твоє фізичне тіло , майже на 100 відсотків складається з порожнечі - настільки велике відстань між атомами в порівнянні з їх розмірами . Більш того , навіть усередині кожного атома - в основному порожній простір. А те, що залишається , скоріше схоже на коливання якоїсь частоти , ніж на частинки твердої матерії . Буддисти знають про це вже більше 2500 років. "Форма є порожнеча , порожнеча є форма " , - стверджує Хат Сутра  , один з найвідоміших древніх буддистських текстів. Суть всіх речей - порожнеча .
Непроявлене представлено в цьому світі не тільки як тиша ; воно так само як і простір заповнює всей фізичний всесвіт зсередини і обіймає його ззовні . Прогавити простір , не звернути на нього уваги так само легко , як і на тишу . Всі звертають увагу на речі , які є в просторі , але хто звертає увагу на сам простір ?
Ви , здається , маєте на увазі , що " порожнеча " або " ні - що" - це не просто відсутність всього , а щось, що володіє якоюсь містичною властивістю . Що це таке  " ні - що" ?

Ти не можеш так ставити питання . Твій розум намагається перетворити ніщо в щось . Як тільки ти намагаєшся перетворити ніщо в щось, ти його відразу ж втрачаєш . Ніщо , тобто простір , - це прояв Непроявленого , як феномен світу чуттєвого сприйняття , втілений у фізичній формі. Ось приблизно все , що можна сказати з цього приводу , і навіть це - свого роду , парадокс . Непроявлене не може бути предметом знання. Ти не можеш зробити вчений ступінь з " ні - чого " . Коли вчені займаються дослідженням простору , то зазвичай вони його розчленовують і в щось перетворюють , тобто намагаються висловити невідоме через відоме і описати його в уже знайомих термінах і поняттях , і в результаті повністю упускають його суть . Не дивно , що сама остання теорія говорить про те, ніби простір зовсім не порожній , а заповнений якоюсь субстанцією . Однак як тільки у тебе з'являється теорія , то доводити і підтверджувати її є не надто складним завданням , ну , принаймні , до тих пір , поки не з'являться інші теорії .
" Ні- що" тільки в тому випадку може стати для тебе каналом в Непроявлене , якщо ти не будеш намагатися визначити або зрозуміти його .
А чи не цим ми тут займаємося ?
Зовсім ні. Я даю вам покажчики , щоб показати , як ти можеш впустити у своє життя мірність Непроявленого . Ми не намагаємося його зрозуміти . Тут нема чого розуміти .
У простору немає " існування " . Буквальне значення слова " існувати " - це " випинатися ", тобто виставлятися напоказ . Ти не можеш зрозуміти простір , оскільки він не виставляється . І хоч сам по собі простір не має існування , він дозволяє існувати всьому іншому. Тиша , так само як і Непроявлене , теж не має існування .
Отже , що ж відбувається , коли ти відриваєш увагу від об'єкта, що перебуває в просторі , і починаєш усвідомлювати сам простір ? У чому суть цієї кімнати ? Меблі , картини і все інше що знаходяться в кімнаті , але самі ці речі не є кімнатою . Підлога, стіни і стеля визначають межі кімнати , але вони теж не є кімнатою . Що ж тоді є суттю цієї кімнати ? Зрозуміло , простір , порожній простір. Без нього цієї "кімнати" просто не існувало б. Оскільки простір - це " ні - що" , то ми можемо сказати , що те, чого там немає , анітрохи не важливіше того , що там є. Тому почни усвідомлювати простір, що оточує і пронизує тебе з усіх сторін . Не думай про нього. Відчувай його таким , яке воно є . Звертай свою увагу на " ні - що" .
Коли ти починаєш це робити , то всередині тебе відбувається зсув свідомості . І ось чому. Твоїми внутрішніми еквівалентами предметів, що у просторі , таких як меблі , стіни та інше, є об'єкти твого розуму - тобто думки , емоції і те , що викликає ці почуття. А внутрішнім еквівалентом простору є свідомість, яка дозволяє цим об'єктам твого розуму бути , точно так само як і простір, який дозволяє існувати всім цим речам . Тому , якщо ти відводиш свою увагу від речей , тобто предметів в просторі - то автоматично відводиш увагу від об'єктів свого розуму . Іншими словами, ти не можеш думати і в той же самий мить усвідомлювати простір або , в даному випадку , тишу . Починаючи усвідомлювати порожній простір навколо себе, ти одночасно починаєш усвідомлювати простір не - розуму , тобто простір чистого свідомості - Непроявлене . Ось таким чином споглядання простору теж може стати твоїм каналом .
Простір і тиша - це два аспекти одного і того ж , одного і того ж " ні - чого " . Це вихід внутрішнього простору і внутрішньої тиші назовні , що і є спокій - безмежне творче лоно всього існування . Більшість людей абсолютно ніяк не усвідомлює цю мірність . У них немає внутрішнього простору , і , отже, немає спокою . Вони не врівноважені . Іншими словами , вони знають світ або ж думають , ніби знають , але насправді вони не знають Бога. Вони ідентифікують себе виключно зі своїми психічними та психологічними формами , не усвідомлюючи суті . А оскільки будь-яка фізична форма є найвищою мірою нестабільною, то і живуть ці люди в страху . Цей страх призводить їх до глибокого нерозуміння як самих себе , так і інших людей , а разом з тим і до спотворення того , як вони бачать світ .
Якби трапився який-небудь космічний катаклізм , який привів наш світ до кінця його існування , то це абсолютно ніяк не торкнулося б Непроявлене . " Курс Чудес"  дуже виразно підносить цю істину : " Ніщо не може загрожувати реальному. Нічого нереального не існує. Тут панує Божественний спокій " .
Якщо ти залишаєшся в стані усвідомленої з'єднуваності з непроявленим , то цінуєш , любиш і глибоко поважаєш і сам проявлений світ , і всяку наявну в ньому форму життя , як вираз Єдиного Життя , що стоїть за цими формами . Ти знаєш , що кожна фізична форма створена таким чином , щоб з'явитися і знову зникнути , і що, в кінцевому рахунку , ніщо в цьому світі не має ніякого значення. Тоді , кажучи словами Христа , ти " переміг світ " або , як сказав Будда , ти " переправився на другий берег " .


ІСТИННА ПРИРОДА ПРОСТОРУ І ЧАСУ

Тепер подумай ось про що : якщо б нічого , крім тиші , не було , то і її для тебе теж не було б ; ти б ніколи не дізнався , що вона є. Тиша знаходить буття тільки коли з'являється звук . Подібно до цього , якби було тільки такий простір, в якому не було б ніяких об'єктів , то для тебе його теж не було б . Уяви собі , що ти - це точка свідомості , що вільно переміщається в нескінченному просторі , де немає ні зірок , ні галактик , тільки порожнеча . І уяви , що простір раптом престав би бути величезним ; його б взагалі не стало. Не стало б швидкості, не стало б переміщень звідси туди . Для того щоб відстань і простір вступили в своє буття , потрібно всього лише дві точки відліку . Простір вступає в своє буття в ту мить , коли Одне стає двома і коли " два" стають " десятьма тисячами " , як Лао Цзи назвав проявлений світ, тобто простір який  стає все більш і більш безмежним. Тому щільний світ і простір з'являються одночасно.
Ніщо не може бути в відсутність простору , хоча сам по собі простір - це ніщо . До того , як з'явився всесвіт , або ще до "великого вибуху " , якщо тобі так більше подобається , ніякого величезного простору , що очікував , щоб його заповнили , не було. Не було простору , так як нічого не було. Було тільки Непроявлене - Одне. Але варто було Одному стати " десятьма тисячами " , як раптом виявилося , що там ще є і простір , що дало можливість безлічі всього - бути. Звідки ж воно взялося ? Чи було воно створене Богом , щоб вмістити в себе всесвіт ? Звичайно ж , ні. Простір - це " ні - що" , тому він ніколи не створювався .
Вийди ясной ночі на простір і подивися в небо . Тисячі зірок , які ти зможеш побачити неозброєним оком , - це не більше , ніж нескінченно мала частина того , що там є насправді . За допомогою найпотужніших телескопів вже виявлена не одна тисяча мільйонів галактик , і кожна галактика - це " острів у всесвіті " , що містить тисячі мільйонів зірок . Разом з тим дещо вселяє ще більший трепет - це безмежність , глибина і спокій самого простору, який дозволяє всій цій пишності існувати . Ніщо не може бути ще більш величним і вселяючим більше благоговіння , ніж незбагненна безмірність і спокій простору . І все- таки , що ж таке - простір ? Пустота , безбережна порожнеча .
Те , що нам здається простором нашого всесвіту , яке ми сприймаємо нашим розумом і почуттями , і є саме Непроявлене , що здобуло зовнішній вигляд і втілення в матеріальній формі. Це " тіло " Бога. А найбільша дивина в тому , що той спокій і нескінченність , які дозволяють цьому всесвіту бути, є не тільки там , в просторі - але ще й всередині тебе . Коли ти цілком і повністю присутній , то стикаєшся з ним як із безтурботним внутрішнім простором НЕ - розуму . Усередині тебе він нескінченний , але тільки не за протяжністю , а в глибину . Зрештою , просторова протяжність - це просто невірне сприйняття нескінченної глибини , що є атрибутом єдиної трансцендентної реальності .

Згідно Ейнштейну простір і час - нероздільні . Я не зовсім добре це розумію , але думаю , що він говорить про те , що час є четвертим виміром простору . Він називає це " просторово - часовим континіум " .

Абсолютно вірно . Те , що ти зовні сприймаєш як простір і час , в кінцевому підсумку ілюзорно , але разом з тим відображає ключову істину . Він є тими самими двома головними , сутнісними атрибутами Бога , нескінченністю і вічністю , які сприймаються так , як якщо б вони могли існувати поза тебе й за відсутності тебе . У тебе є внутрішній еквівалент простору і часу , який розкриває їх справжню природу , точно так само як і виявляє твою власну . Тоді як внутрішній еквівалент простору - це спокій , нескінченно глибока дійсність не - розуму , то внутрішнім еквівалентом часу є присутність , тобто усвідомлення вічного моменту Зараз . Пам'ятай , що між ними немає ніякої різниці . Коли простір і час внутрішньо усвідомлюються тобою як Непроявлене , тобто як «не- розум" і присутність , то зовнішній простір і час все ще продовжують для тебе існувати , але при цьому вони стають набагато менш важливими . Світ для тебе теж продовжує існувати , але тепер він тебе більше не обмежує.
Отже , вище призначення щільного світу укладено не в його існуванні як такого , а в його трансцендентності . Точно так само, як ти не зміг би усвідомлювати простір , якби в ньому не було об'єктів , щільний світ необхідний для того , щоб усвідомлювати Непроявлене . Можливо , ти чув , що кажуть буддисти : "Якби не було ілюзії , то не було б просвітлення " . Саме через щільний світ і , в кінцевому рахунку , через тебе Непроявлене пізнає себе . Ти тут для того , щоб здійснити Божественне призначення всесвіту - розкритися . Ось наскільки ти важливий!


УСВІДОМЛЕНА СМЕРТЬ

Крім сну без сновидінь , про яке я вже згадував , є ще один канал , але він є як би мимовільним і навіть примусовим . Він ненадовго відкривається в момент фізичної смерті. Навіть якщо ти не використав жодної можливості для своєї духовної реалізації , які у тебе були протягом життя , то цей останній канал відкриється для тебе відразу ж , як тільки помре твоє тіло .
Маєм незліченну кількість повідомлень від людей , які бачили цей канал в образі променистого світла , і яким вдалося вийти зі стану , відомого як передсмертний досвід , і повернутися до життя. Багато з них теж говорили про почуття блаженної безтурботності і глибокого спокою . В Тибетській " Книзі Мертвих " воно описується як " променисте сяйво безбарвного світла Порожнечі " , яке, як там кажуть, і є " твоє справжнє " я ". Цей канал відкривається тільки на дуже короткий час , і якщо до того моменту ти жодного разу в своєму житті не стикався з аспектами Непроявленого , то , швидше за все , прогавиш і на цей раз . Більшість людей носять в собі занадто багато залишкового опору , занадто багато страху , занадто багато прихильностей до чуттєвих відчуттів , занадто сильне ототожнення себе з атрибутами проявленого світу . Тому , коли вони бачать цей канал , то в страху від нього відвертаються , а потім втрачають усвідомленість . Більша частина всього того , що за цим звичайно треба , відбувається примусово і автоматично. Зрештою , у кожного з них буде наступний виток народження і смерті. Просто глибина їх присутності ще не була достатньою для усвідомленого безсмертя .
Виходить , що проходження через цей канал не означає анигіляцію ?
Так само як і при проходженні через будь-який інший канал , залишається тільки твоя випромінююча світла істинна природа , а не особистість . У будь-якому випадку все, що в твоєї особистості є реальним і воістину цінним , - це твоя справжня природа , яка випромінює світло через тебе . Вона ніколи не втрачається . Ніщо цінне , ніщо справжнє ніколи не втрачається .
Наближення смерті і сама смерть , як розпад фізичного тіла , завжди є чудовою можливістю для духовної реалізації . Відтоді , як ми живемо в рамках тієї культури , яка майже цілком ігнорує таке явище , як смерть , ця можливість практично завжди драматично упускається , так само, як майже цілком ігнорується все , що насправді має значення .
Кожен канал - це канал смерті , смерті помилкового "я". Проходячи через нього , ти перестаєш витягувати своє ототожнення з наявного в тебе психологічного образу , створеного твоїм же розумом . Пройшовши через нього , ти починаєш розуміти , що смерть - це ілюзія , точно так же як було ілюзією і ототожнення себе з тілом . Усе, чим є смерть , - це кінець ілюзії. Смерть болюча лише в тій мірі , в який ти прив'язаний до ілюзії .



Розділ восьмий : просвітлені ВЗАЄМОВІДНОСИНИ




ВСТУПАЙ  В МОМЕНТ ЗАРАЗ ЗВІДУСІЛЬ , ДЕ Б ТИ НИ БУВ

Я завжди вважав , що справжнє просвітлення неможливо без любові між чоловіком і жінкою . Хіба не вона повертає нас до цілісності ? Хіба можна життя без любові вважати реалізованим і повноцінним?

А як ти сам вважаєш ? З тобою це сталося?
Ще ні, але як же може бути інакше ? Я знаю , що коли - небудь це станеться.
Іншими словами, ти продовжуєш чекати якоїсь події , яка відбудеться в часі , щоб вона стала для тебе порятунком . Чи не це ключова помилка , про яку ми говоримо ? Порятунку немає ні в часі , ні в просторі . Порятунок - це не десь там . Порятунок - це тут і зараз.

Що означає " порятунок - це тут і зараз" ? Я не розумію . Я навіть не знаю , що таке порятунок .

Більшість людей перебувають у постійній гонитві за фізичними насолодами або різними формами психологічного задоволення , бо вірять , ніби це зробить їх щасливими або звільнить від почуття страху або потреби. Щастя може сприйматися ними або як піднесене почуття повноти життя , нажите  через фізичні насолоди , або як більш безпечне і більш повне відчуття себе , нажите шляхом отримання психологічного задоволення якого-небудь роду . Але це не більше ніж пошук визволення від стану незадоволеності і власної неефективності . Будь-яке почуття задоволення , яке можна отримати таким шляхом , ніколи не буває тривалим , тому умова настання задоволеності або почуття власної реалізації зазвичай проектується на уявну точку в майбутньому , віддалену від «тут - і-тепер ». "Коли я отримаю це чи буду вільний від того , тоді мені стане добре". Це несвідома установка розуму , що формує ілюзію порятунку в майбутньому.
Істинне спасіння - це реалізованість , це світ і життя у всій її повноті . Це означає бути тим , хто ти є, відчувати всередині себе благодать , у якої немає протилежності , переживати радість Сущого , і все це не залежить ні від чого , що знаходиться ззовні. Це відчувається не як щось минуще , а як постійна присутність . Мовою теїзму це означає " пізнати Бога " не як щось таке , що знаходиться поза тебою , а як свою власну , глибинну суть . Істинне спасіння - це відчувати себе невід'ємною частиною позачасової і не маючої  форми Єдності Життя , з якої все існуюче черпає своє буття . Істинне спасіння - це стан свободи : свободи від страху , від страждання , від почуття недостатності і неефективності і , отже , від усього , що ти хочеш , чого потребуєш , за що чіпляєшся і до чого прив'язуєшся . Це свобода від нав'язливого мислення , від негативності і, насамперед , від минулого і майбутнього , як від психологічної потреби . Твій розум говорить тобі , що ти не можеш потрапити туди - звідси . Спочатку нібито щось має трапитися , тобто відбутися ще до того , як ти зможеш стати вільним або повністю реалізованим , немов тобі обов'язково треба стати тим або цим . Насправді він повідомляє , що перш , ніж у тебе з'явиться можливість стати вільним і повноцінним , тобі буде потрібно якийсь час , що для здійснення цього тобі належить знайти , відібрати , зробити , досягнути , придбати, кимось стати або щось зрозуміти ще задовго до настання цієї події. Ти гадаєш , що час - це засіб порятунку , тоді як насправді він є величезною перепоною для цього . Ти думаєш , що не можеш потрапити туди звідти , де ти зараз знаходишся , і знайти це , будучи тим , хто ти є в даний момент , тому що ти поки ще недостатньо хороший і досконалий. Але істина полягає в тому , що "тут - і-тепер " - це єдина точка , звідки ти можеш туди потрапити . Ти " потрапляєш " туди через усвідомлення того , що ти вже там . Ти знаходиш Бога в той самий момент , коли усвідомлюєш , що тобі не потрібно шукати Бога. Тому це не єдиний шлях до порятунку : можна використувати будь-яку обставину , і при цьому тобі не потрібно дотримуватися ніякі певні умови . Між тим , для прийняття є тільки один момент - момент Зараз . Осторонь цього моменту ніякого порятунку бути не може. Може бути , ти зараз один і в тебе немає партнера? Увійди в момент Зараз звідти . У тебе хтось є ? Увійди в момент Зараз звідти .
Для того щоб підійти до звільнення ближче , ніж ти є в даний момент , тобі нічого не треба робити або досягати . Розуму , привченому думати, ніби все , гідне уваги , знаходиться в майбутньому , це , може бути , важко засвоїти . Ніщо з того , що ти робив у минулому , або що було зроблено по відношенню до тебе , не може завадити тобі сказати " так" тому , що є, і глибоко сконцентрувати свою увагу на моменті Зараз . Ти не можеш робити це в майбутньому. Ти робиш це або зараз , або не робиш ніколи.



ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ТИПУ " ЛЮБОВ - НЕНАВИСТЬ "
До тих пір поки ти не знайдеш доступ до вібрації присутності, будь-які взаємини , особливо інтимні , залишатимуться в стані глибокого розколу і повного розладу. Протягом якогось часу вони можуть здаватися тобі ідеальними , наприклад , коли ти буваєш " закоханий " , але в міру почастішання спорів , конфліктів , у міру посилення почуття незадоволеності і появи емоційного і навіть фізичного насильства , руйнування цієї удаваної досконалості буде невідворотне . Виходить так , що більша частина " любовних відносин" досить швидко перетворюється у відносини типу " любов-ненависть " . Тоді любов може змінити маску і обернутися жорстоким нападом на тебе , почуттям ворожості до тебе або раптовою і повною відмовою тобі в любові . Причому це вважається нормальним . Потім протягом декількох місяців або декількох років ваші відносини будуть як би розгойдуватися між " любов'ю " і ненавистю , і незрозуміло , чого більше тобі це принесе - задоволення або болю . Немає нічого незвичайного в тому , що пари прив'язуються до цих циклів , як до шкідливої звички . Їх драма дозволяє їм почувати себе живими . Коли рівновагу між позитивною і негативною полярностями втрачається і коли частота та інтенсивність негативних і деструктивних циклів наростає , що має тенденцію раніше чи пізніше відбуватися , тоді остаточний розрив відносин не за горами .
Може здатися , що якби була можливість виключити негативні деструктивні цикли , то все пішло б добре і відносини налагодилися б , але , на жаль , це неможливо . Полярності взаємопов'язані . Одного без іншого не буває . Позитивне вже містить в собі і негативне в його непроявленому вигляді . І те й інше - це, по суті , різні аспекти одного і того ж розладу . Я говорю тут про те , що зазвичай називають романтичними стосунками , а не про справжню любов , у якої немає протилежності , так як вона сходить з- за меж розуму . Любов , як тривалий стан , зустрічається  дуже рідко - так само рідко, як і усвідомлені люди. Однак короткочасні і ледь вловимі спалахи любові можливі й там , де в безперестанній роботі розуму трапляються перерви .
Звичайно ж, у порівнянні з позитивною, негативна сторона взаємин легше розпізнається як котра що заважає . Точно так само як значно легше побачити джерело негативного у вашому партнерові , ніж у собі. Це може проявлятися в найрізноманітніших формах : в бажанні володіти , у появі почуття ревнощів , в потребі контролювати , на віддалі від партнера і  невисловлене подразнення , в потребі бути правим , в неуважності до партнера і догляді в себе , в емоційних запитах і маніпуляціях , в провокуванні суперечок , в критиці , в засудженні , в гніві чи агресії , в неусвідомленій помсті за минулу біль, завдану тобі ще батьками , за приступ сильного гніву і фізичне насильство по відношенню до тебе.
На позитивній стороні ти перебуваєш в стані " любові " до свого партнера . Перш за все це глибоко благотворний стан . Ти відчуваєш себе живим на повну котушку . Твоє існування раптом набуває значущості , бо хтось потребує тебе , хоче тебе і змушує тебе відчувати себе особливим , і ти , в свою чергу , робиш те ж саме для нього або для неї . Коли ви разом , то відчуваєте себе одним цілим . Це відчуття може стати настільки сильним , що в порівнянні з ним решта світу просто блідне у своїй незначності .
Проте ти , можливо , вже помітив , що в цьому випадку у тебе з'являється потреба в насиченості почуттів і прагненню зачепитися за їх . Ти потрапляєш в залежність від іншої людини . Він або вона діють на тебе як наркотик . Коли наркотик є - ти на висоті , але навіть імовірність того , чи думка про те , що він або вона більше не буде з тобою , здатна викликати почуття ревнощів , бажання володіти , спроби маніпулювати з використанням емоційного шантажу , це може привести до закидів і звинувачень , тобто до появи страху втрати . Якщо інша людина раптом залишає тебе , це може пробудити в тобі найрізкіше почуття ворожості або горя і відчаю . Любовна ніжність в мить ока може обернутися найжорстокішими нападками або нестримним горем. Де ж тут любов ? Чи може любов миттєво стати своєю протилежністю ? Стояла Чи тут на першому місці любов , або це була лише шкідлива звичка зачепити і утримувати ?


Згубна прихильність і ПОШУК ЦІЛІСНОСТІ

Чому ми повинні прив'язуватися до іншої людини ?

Причина , чому романтичні , любовні відносини є такими сильними , такими насиченими і завжди затребуваними , полягає в тому , що вони представляються несучими звільнення від глибоко захованого в людині почуття страху , потреби , недостатності і неповноцінності , які є частиною людського буття в його нереалізованому  і непросвітленному вигляді . Крім того , існують ще фізичні і психологічні аспекти цього стану.
На фізичному плані ви явно нецільні і ніколи не будете цілісними : бо ви або чоловік, або жінка , а це, як кажуть , половина цілого . На цьому плані прагнення до цілісності , тобто повернення до єдності , проявляється у вигляді статевого потягу - чоловікові потрібна жінка , жінці - чоловік. Це майже непереборне прагнення до возз'єднання з протилежно енергетичною полярністю . Корінь цього фізичного потягу - духовний : сильне бажання покінчити з дуальністю і повернутися до стану цілісності . Сексуальний контакт дозволяє вам найближче підійти до цього стану на фізичному плані. Ось чому це є найсильнішим відчуттям , яке тільки може надати нам фізична реальність . Але сексуальне злягання - не більше ніж швидкоплинний проблиск цілісності , мить блаженства . Оскільки несвідомо це сприймається як засіб порятунку , то виходить, що кінець цієї дуальності ви починаєте шукати в світі форм , тобто там , де його не можна знайти . Тобі дарований дражливий , збудливий , скороминущий проблиск , тобі на мить показаний рай , але мешкати в ньому не дозволено , і , в додаток до всього цього , ти знову помічаєш , що перебуваєш в окремому тілі .
На психологічному плані почуття недостатності і неповноцінності постає навіть чимось набагато більшим , ніж на фізичному . Оскільки ти ототожнюєш себе з розумом , то почуття себе отримуєш ззовні . Власне кажучи , відчуття про те , хто ти є, ти отримуєш з того , що , в кінцевому рахунку , не має до тебе ніякого відношення : тобто зі своєї соціальної ролі , нажитого майна , зовнішнього вигляду , успіхів і невдач , із системи віросповідання і т . д . Це хибне "я" або его , створене розумом , відчуває себе вразливим , яке у небезпеці і завжди нишпорить в пошуках чогось нового , ототожнення з яким дозволятиме йому відчувати , що воно існує. Але для того , щоб забезпечити йому тривале існування , завжди чогось не вистачає і ніщо і ніколи не буває достатнім. Тому його страх ніколи не зникає ; його почуття недостатності і потреби завжди залишається.
І ось тепер з'являються ці особливі відносини . Створюється враження , ніби вони приносять з собою вирішення всіх проблем его і відповідають всім його потребам . Принаймні , так це здається спочатку . Все інше , з чого ти перш витягував своє почуття себе , тепер стає відносно неважливим . Тепер у тебе є єдиний фокус уваги , який замінює всі інші, надає сенс твого життя , і завдяки якому ти знаходиш свою особистість : особистість , в яку ти " закоханий " . Тепер ти більше не є відокремленим фрагментом  байдужого всесвіту або хоча б так тобі здається . Тепер у твого світу є центр : єдино обожнюваний . А той факт , що цей центр знаходиться зовні і що з цієї причини наявне у тебе почуття себе як і раніше продовжує надходити ззовні , на перших порах навіть не здається що має значення . Важливо те , що лежить під усім цим почуття неповноцінності , страху , недостатності і нереалізованості , так характерного для егоїстичного стану , вже більше немає - або воно є? Все воно розчинилися , або все ще продовжує існувати під площиною щасливої реальності ?
Якщо у своїх взаєминах ти переживаєш і " любов " , і її протилежність , тобто нападки , емоційне насильство і т . П . , То , схоже , ти помилково приймаєш за любов прихильність его і свою фізичну залежність . Ти не можеш любити свого партнера , а наступної миті нападати на нього або на неї . Істинна любов не має протилежностей . Якщо твоя " любов " має протилежність , тоді це не любов , а сильна потреба его в більш завершеному і глибокому почутті себе , це твоя потреба, яку інша людина просто постійно задовольняє . Цим его підміняє звільнення , і протягом якогось дуже короткого часу це дійсно сприймається майже як визволення.
Але ось настає момент , коли твій партнер починає поводитися так , що це не відповідає твоїм потребам або , точніше , потребам твого его . Почуття болю , страху і порожнечі , які є невід'ємними складовими егоїстичної свідомості , але до недавнього часу прикриті " любовними стосунками " , знову випливають на поверхню. Так само як при наркозалежності , поки є наркотик , ти нагорі , але невідворотно настає час , коли цей наркотик перестає на тебе діяти . І коли хворобливі почуття повертаються , ти починаєш переживати їх гостріше колишнього і , навіть більше того , відтепер ти сприймаєш свого партнера , як причину цих почуттів . Це означає , що ти провокуєш їх ззовні і нападаєш на нього з усією жорстокістю , яка стала частиною твого болю . Ця атака може розбудити власну біль твого партнера , і він чи вона можуть дати тобі здачі . В цей момент его ще неусвідомлено сподівається , що його атака або його спроби маніпулювати будуть достатнім покаранням для твоїх партнерів , здатним спонукати їх до зміни своєї поведінки таким чином , щоб знову використовувати їх як прикриття для свого болю .
Будь-яка прив'язаність випливає з підсвідомої відмови відкрито зустрітися зі своєю власною біллю і пройти крізь неї . Будь-яка прихильність з болі починається і болем же закінчується . До чого б ти не відчував прихильність - до алкоголю , їжі , дозволеним або забороненим наркотикам або ж до людини , - ти використовуєш це щось і цього когось для того , щоб прикривати свою біль . Ось чому після того , як проходить початкова ейфорія інтимних відносин , в них з'являється так багато нещастя і так багато болю . Самі по собі ці відносини не є причиною болю і нещастя. Вони витягують назовні ту біль і те нещастя , які вже є в тобі . Подібним же чином діє будь-яка інша прихильність. Будь-яка прив'язаність неминуче приходить до точки , коли вона вже більше на тебе не діє , і тоді ти відчуваєш свою біль набагато гостріше , ніж будь-коли раніше .
Це і є одна з причин , чому більшість людей всей час уникають теперішнього моменту і намагаються шукати хоча б якийсь порятунок в майбутньому. Перше , з чим вони могли б зіткнутися , сфокусуй вони свою увагу на теперішньому моменті , була б їх власна біль , а це саме те , чого вони найбільше бояться . Якби вони тільки знали , як просто , перебуваючи в моменті Зараз , набути доступ до сили присутності, яка розчинить минуле разом з усім його болем , а також до реальності , яка розвіє ілюзію . Якби вони тільки знали , як вони близькі до своєї власної реальності , як вони близькі до Бога.
Уникання взаємин з метою ухилитися від болю - теж не вихід. Біль є в будь-якому випадку . Три невдачі у взаємовідносинах протягом такої ж кількості років з більшою ймовірністю підштовхнуть тебе до пробудження , ніж три роки на безлюдному острові або три роки , проведені під замком . Однак якщо ти зумієш внести насичену присутність в свою самотність , то для тебе це теж почне працювати.



Від прихильності до просвітлених ВІДНОСИН
Чи можемо ми перетворити залежні відносини в справжні ?
Звичайно . Присутність в сьогоденні, поглиблює і посилює свою присутність , якнайглибше переносячи фокус своєї уваги в момент Зараз, причому навіть неважливо , чи живеш ти один або з партнером - в будь-якому випадку присутність залишається ключовою ланкою . Бо для розквіту любові світло твоєї присутності повинно бути таким сильним, щоб твоє мисляче его або тіло - болі були не в силах висмикнути тебе з моменту Зараз, і щоб ти помилково не прийняв їх за того , хто ти є. Пізнати самого себе як Суще поза мислячим его , як спокій , що переховується за ментальним шумом , як любов і радість , які стоять за болем , - ось що таке свобода , порятунок , просвітлення . Розототожнить себе і тіло болю , значить привнести в цю біль присутність і , тим самим , перетворити її . Розототожнить себе з думаючим , значить стати безмовним свідком своїх думок і своєї поведінки , особливо в умовах нескінченно повторюваного відтворення шаблонів свого розуму , а також стати спостерігачем тих ролей , які виконує его .
Якщо ти перестаєш начиняти его своєю " самостью " , то розум втрачає свою нав'язливу властивість, яка проявляється в основному як настирлива звичка засуджувати і , тим самим , чинити опір тому , що є, що і створює конфлікти , драми і нову біль . В дійсності , в той самий момент , коли через прийняття того , що є, ти перестаєш засуджувати , то стаєш вільним від розуму . Цим ти створюєш простір для любові , радості , миру і спокою . Насамперед перестань засуджувати самого себе ; потім перестань засуджувати партнера. Найсильнішим каталізатором процесу зміни відносин є повне прийняття свого партнера таким , яким він є, звільнившись від потреби засуджувати або переробляти його так чи сяк. Це негайно виносить тебе за межі его . Всі ігри розуму закінчені, покінчено з прихильностями і залежністю . Більше немає жертв і насильників , суддів і засуджених . Це покладе край будь взаємозалежності , втягуванню у здійснення і співучасті в реалізації чиїхось ще несвідомих моделей поведінки і, отже , покладе кінець продовженню всього цього. Тоді ви або розійдетесь - в любові , - або ще глибше разом підете в момент Зараз - в Суще . Невже так просто? Так, так просто.
Любов - це стан Буття. Твоя любов не ззовні - вона глибоко всередині тебе . Ти ніколи не втратиш її , а вона ніколи не залишить тебе . Вона не залежить ні від якої зовнішньої форми , ні від якого іншого тіла , що опинилося біля тебе . В спокої своєї присутності ти можеш відчувати свою власну безформну і позачасову реальність як непроявлене життя , яка і наповнює твоє фізичне тіло . Тоді ти отримуєш можливість глибоко відчувати таке ж життя в будь-якому іншій людині і навіть в будь-якому іншому творінні . Ти заглядаєш за куліси форм і їх роз'єднаності . Це і є реалізація одного- в - єдиному . Це і є любов .
Що таке Бог ? Це вічна Одна -в- Єдиному Життя за межами і всередині всіх форм життя. Що таке любов ? Це відчуття присутності цієї Однієї -в- Єдиному Життя глибоко всередині себе і всередині всіх істот . Що значить любити ? Це означає - бути любов'ю . Тому що вся любов - це любов Бога.

Любов не вибіркова, так само як не вибіркове світло сонця . Вона нікого не виділяє і не робить особливим. Любов не буває ексклюзивною. Ексклюзивність - це не любов Бога , це " любов " его . Однак сила , з якою любов відчувається , може змінюватися . Трапляється , що якась людина відображає до тебе послану тобою любов ясніше і сильніше інших , і якщо ця людина відчуває такі ж почуття по відношенню до тебе , то можна сказати , що ти знаходишся з ним або з нею в любовних відносинах . Зв'язок, який з'єднує тебе з цією людиною , той же самий , що з'єднує тебе і з будь-яким іншим , скажімо , сидячим по сусідству в автобусі , або з птахом , або з деревом , або з квіткою . Розходження лише в силі , яку ти відчуваєш.
Навіть у деяких інших залежних відносинах бувають моменти , коли крізь них просвічує щось справжнє , щось вартісне за взаємозалежною потребою один в одному . Це моменти , коли і твій розум , і розум твого партнера на короткий час замовкають , а тіло болю переходить в неактивний стан . Іноді це може відбуватися під час фізичної близькості або коли ви обоє стаєте свідками чуда дітонародження , або разом опиняєтеся перед обличчям смерті , або якщо один з вас серйозно хворий - тоді розум робиться безпорадним . Коли це трапляється , то твоє Суще , зазвичай поховане під спудом розуму , починає проявлятися , а це саме те , що стає основою істинних взаємин.
Істинний зв'язок - це співпричетність , це здійснене єднання , це любов. Зазвичай цей стан знову швидко втрачається , та, власне , так воно і буде , поки ти не навчишся досить довго залишатися присутнім в моменті , щоб триматися подалі від свого розуму з його застарілими стереотипами . Варто тільки розуму і твоєму ототожненню себе з ним повернутися , як ти перестаєш бути собою і знову стаєш ментальним образом самого себе і тому знову починаєш грати в рольові ігри , щоб відповідати потребам свого его . Тоді ти знову стаєш людським розумом , що претендує на те, щоб бути людською істотою , розумом , який взаємодіє з іншим розумом , виконуючим драму під назвою " любов " .
Хоча короткочасні проблиски і можливі, любов , проте, не зможе розцвісти , поки ти зовсім не звільнишся від ототожнення себе зі своїм розумом і поки твоя присутність в теперішньому моменті не стане досить глибокою , щоб розчинити тіло болю , або , принаймні , поки ти не навчишся залишатися присутнім як спостерігач . Тоді тіло болю не зможе взяти владу над тобою , а значить , не зможе вбити любов .


ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ЯК ДУХОВНА ПРАКТИКА
Коли егоїстичний режим свідомості разом з усіма соціальними , політичними та економічними структурами , які його породили , вступає у фінальну стадію свого розвалу , тоді взаємини між чоловіками і жінками починають відображати глибокий стан кризи, в якій людство сьогодні знаходиться. Так як люди все сильніше і все виразніше ототожнюють себе зі своїм розумом , то в більшості своїй їх взаємини відірвані від Сущого і не мають у ньому коренів і тому перетворюються в джерело болю , а в таких умовах основною домінантою відносин стають проблеми і конфлікти .
Зараз мільйони людей живуть або по одиночці , або є батьками - одинаками , нездатними створити ніякі близькі стосунки або ж не бажаючими повторювати божевільні драми з досвіду попередніх стосунків. Одні змінюють партнерів в пошуках невловимої мети - самореалізації , якої вони сподіваються досягти шляхом з'єднання з енергією протилежної полярності , переступаючи з одного циклу задоволення - болі в наступний. Інші продовжують шукати компроміси і жити разом в умовах розвалюючихся відносин , в яких превалює негатив : вони роблять це "заради дітей" або "заради безпеки " , через звичку або зі страху залишитися на самоті , в силу якихось інших взаємо- " вигідних " домовленостей , а то і зовсім з причини несвідомої прихильності до хвилювань і збудженню, одержуваних від переживань своїх емоційних драм і болю.
Однак кожна криза - це не тільки небезпека , але разом з тим і сприятлива можливість. Якщо взаємини такі, що підживлюють і підсилюють егоїстичні шаблони розуму і розбурхують таким чином тіло - болю , то чому б замість запобігання цього факту не прийняти його ? Сприятлива можливість , прихована в кожній кризі , чи не відкриється до тих пір, поки всі факти будь якої поточної ситуації не буде визнано , усвідомлено і цілком і повністю прийнято. Поки ти її заперечуєш , поки намагаєшся від неї ухилитися або поки хочеш , щоб все стало якось інакше , вікно сприятливої можливості не розчиниться , і ти будеш продовжувати залишатися в лещатах цієї ситуації , яка буде колишньою або ж буде тільки погіршуватися .
Разом з визнанням і прийняттям цих фактів у тебе з'являється певна ступінь свободи від них . Наприклад , коли ти знаєш , що у вас існує якась розбіжність, і дотримуєшся  цого " знання " , то через неї в цю розбіжність втікає нова рушійна сила , і вона вже не може залишатися незміненою . Коли ти знаєш , що не знаходишся в стані спокою , то твоє знання формує спокійний простір навколо цього неспокійного стану , укладаючи його в люблячі і ніжні обійми , і потім перетворить його в спокій . Що стосується внутрішньої трансформації , то немає нічого такого , що ти міг би для цього робити. Ти не можеш змінити себе і , зовсім виразно , не можеш змінити свого партнера , як , втім , і взагалі кого - небудь. Все , що ти можеш робити - це створювати простір , в якому трансформація може відбутися , простір , в який можуть увійти любов і милосердя .

Тому коли ваші взаємини або не працюють , або виносять на поверхню те " безумство " , яке є в тобі або в твоєму партнері , - радій цьому. Те , що було несвідомим , тепер виноситься на світло. Це сприятлива можливість для звільнення . Кожен сущий момент слідуй за знанням , яке дарує тобі цей момент , особливо за знанням свого внутрішнього стану . Якщо відчуваєш злість , знай , що це злість . Якщо відчуваєш ревнощі , якщо з'явилося бажання захиститися або спонукання посперечатися , потреба бути правим , якщо в тобі опритомніла дитина, вимагає любові та уваги , або прокинулася емоційна біль будь-якого роду - що б це не було , усвідомлюй реальність цього моменту і утримуй це знання . Тоді взаємини стають твоєю садхану , твоєю духовною практикою . Якщо ти бачиш , що твій партнер поводиться неусвідомлено , держи його в люблячих обіймах свого розуміння так , щоб не впасти в реакцію. Неусвідомленість і усвідомлення не можуть співіснувати довго - навіть якщо усвідомленість є тільки в однієї людини і відсутня в іншої. Енергетична форма , яка живить почуття ворожості і агресивності , знаходить присутність любові абсолютно нетерпимою . Якщо ти реагуєш на будь яку неусвідомлену дію свого партнера , то сам стаєш неусвідомленим . Але якщо ти слідом за цим згадуєш про те , щоб усвідомити свою реакцію , то тоді ще нічого не втрачено.
Людство відчуває на собі надзвичайно скрутний тиск необхідності розвиватися , бо для нас , як для раси , - це єдиний шанс вижити . Це буде впливати на кожен аспект твого життя і особливо на близькі стосунки . Ніколи раніше взаємини не були настільки проблематичними і не були так пронизані конфліктами , як зараз. Як ти вже , може буть , зауважив , що існуючі зараз відносини не можуть зробити тебе щасливими або самореалізуватися. Якщо ти через взаємини продовжуєш переслідувати мету досягнення визволення , то знову і знову будеш відчувати розчарування . Але якщо ти приймаєш те, що твої нинішні відносини покликані зробити тебе усвідомленим , а не просто щасливим , то вони будуть приносити тобі звільнення , і ти поставиш себе в один ряд з більш високою свідомістю , яка хоче з'явитися на світло і прийти в цей світ. А для тих , хто дотримується старих стандартів сприйняття і поведінки , залишаться тільки зростаюча біль , насильство , хаос і божевілля .
Я вважаю, і ви на це теж натякаєте , що для перетворення взаємин у духовну практику потрібні двоє. Наприклад , мій партнер все ще діє , виходячи зі своїх старих установок ревнувати і контролювати. Я вже багато разів звертала на це його увагу , але він не в змозі це побачити .
Скільки людино тобі потрібно , щоб перетворити своє життя в духовну практику? Ніколи не турбуйся з приводу того , що твій партнер не буде  з тобою співпрацювати . Здорова психіка - усвідомленість - може прийти в цей світ тільки через тебе . Тобі не потрібно чекати , поки весь світ стане розсудливим або поки хтось ще стане усвідомленим для того , щоб ти сама змогла стати просвітленою . Так ти можеш прочекати цілу вічність . Не звинувачуйте один одного в неусвідомленості . В той момент , коли ти починаєш сперечатися , ти вже ототожнила себе з ментальної точкою зору і тепер захищаєш не лише цю позицію , а й почуття себе . Тепер командує его . Ти стала неусвідомленою. Часом буває цінним звернути увагу на деякі аспекти поведінки свого партнера. Якщо ти дуже уважна , глибоко присутня в сьогоденні, то можеш робити це без включення его - не соромлячись , і не звинувачуючи і не роблячи іншого неправим .
Коли твій партнер поводиться неусвідомлено , відкинь всі свої судження . Засуджувати людину значить або помилково ототожнювати його неусвідомлену поведінку з тим , ким він є насправді , або проектувати свою власну неусвідомленість на іншому і, отже , помилково приймати це судження за те , хто він є. Відмова від засудження не означає, що тобі не слід помічати наявний розлад або неусвідомленість , коли ти з нимею стикаєшся . Це означає " бути тим , хто усвідомлює " , замість того , щоб " бути тим , хто реагує " і судить . В результаті ти або будеш повністю вільна від реакції , або зможеш реагувати і , в той же час , продовжувати залишатися усвідомленням цього , бути простором , в якому реакція відстежується і в якому їй дозволяється бути . Замість того щоб боротися з темрявою , ти вносиш світло. Замість того щоб реагувати на те, чого немає , ти бачиш цю ілюзію і, одночасно з цим , дивишся крізь неї . Перебування в стані усвідомлення створює чистий простір люблячої присутності, яка дозволяє всім речам і всім людям бути такими, які вони є. Сильнішого каталізатора для трансформації просто не існує. Якщо ти це практикуешь , то твій партнер не зможе в один і той же час бути разом з тобою і залишатися неусвідомленим .
Якщо ви обидва дійдете згоди , що ваші взаємини стануть вашою духовною практикою , то так буде набагато краще. Тоді ви зможете висловлювати свої думки і почуття один одному відразу ж , як тільки вони приходять , або відразу ж , як тільки настає реакція , таким чином , ви не будете створювати часовий інтервал , в якому можуть накопичуватися і рости невиражені або неусвідомлені емоції або образи. Вчися безсоромно виражати те , що ти відчуваєш . Вчися відкрито, не захищаючись слухати свого партнера. Подаруй своєму партнерові простір для самовираження. Будь присутньою . В результаті засудження , захисту , нападу - всі ці моделі поведінки , створені для того , щоб підсилювати або захищати его , або задовольняти його потреби - після цього стануть зайвими . Надавати простір і іншим , і самому собі - життєво необхідно . Без цього кохання не може розквітнути . Коли ви усунете ці два фактори , які руйнують ваші стосунки - тобто коли тіло болю буде трансмутувати , і ти більше не будеш ототожнювати себе зі своїм розумом і ментальними міркуваннями , і якщо твій партнер зробить те ж саме , - то ви будете відчувати задоволення від здорових відносин . Замість того щоб " віддзеркалювати " один одному свій біль і неусвідомленість , замість того щоб задовольняти шкідливі потреби его один одного, ви будете відбивати один одному любов , яку відчуваєте глибоко всередині себе і яка прийшла з усвідомлення вами вашого єдності з усім , що є. Це і є любов , у якої немає протилежності .
Якщо ваш партнер продовжує ототожнювати себе зі своїм розумом і зі своїм тілом болю в той самий час, коли ви вже вільні, то це являє собою головний виклик - не вам, а вашому партнерові. Нелегко жити з просвітленою особистістю або ж , навпаки , настільки легко , що его знаходить це вкрай загрозливим для себе . Пам'ятай , що для закріплення почуття роз'єднаності , від якого залежить його ототожнення , его потребує проблеми , конфлікти і " ворогів " . Непросвітлений розум партнера буде глибоко засмучений , тому що його застарілі звички не зустрічатимуть опору , а це означатиме , що його позиції стануть хиткими і слабкими , та й , крім того , існує " небезпека " , що вони можуть разом рухнути , ставши причиною втрати свого " я " . Адже тіло болю вимагає зворотного зв'язку і не отримує його . Його потреба сперечатися , драматизувати і конфліктувати не задовольняється . Однак будьте надзвичайно пильними: деякі люди , нечуйні , що йдуть на задній хід , бездушні або відключені від своїх почуттів , можуть думати і намагатися переконати інших у тому , що вони вже просвітлені або що , принаймні , з ними "все в порядку" , а все погано з їх партнером. Чоловіки мають тенденцію робити це частіше , ніж жінки . Вони можуть сприймати своїх партнерок ірраціональними або надміру емоційними . Але якщо ви здатні відчувати свої емоції , то вам вже недалеко до того , щоб відчути внутрішнє тіло , яке випромінює світло, що зовсім поруч. Якщо ж ви в основному живете своєю головою , то ця відстань набагато більша, і , перш ніж ви дістанетесь до свого внутрішнього тіла , вам ще потрібно буде привнести свідомість в своє емоційне тіло .
Якщо відсутні еманації любові і радості , якщо немає повної присутності і відкритості по відношенню до всіх істот , тоді це не просвітлення . Ще одним індикатором цього є поведінка людини у важких і викликаючих ситуаціях , або коли все " йде погано " . Якщо твоя " просвітленість " - це егоїстичне самозаблудження , тоді життя скоро кине тобі виклик , яке змете твою неусвідомленість , в якій би формі воно не було, - тобто змете страх , гнів , депресію , прагнення захищатися , засуджувати і т . Д . Якщо ти перебуваєш у відносинах з кимось , то багато викликів будуть приходити до тебе через твого партнера. Наприклад , для жінки викликом може бути нечутливий чоловік , який майже цілком живе в своїй голові. Викликом для неї буде його нездатність чути її , дарувати їй свою увагу і надавати простір бути , що є наслідком його НЕ -присутності в теперішньому моменті . Відсутність любові у взаєминах , яке зазвичай набагато гостріше відчувається жінками , активізуватиме тіло болю жінки , і через нього вона буде атакувати свого партнера , тобто судити , критикувати , робити неправим і т.п. Це , в свою чергу , стає відповідним викликом для нього . Для захисту себе від нападу з боку її тіла болю , поведінку якої він уявляє собі абсолютно непередбачуваною , чоловік ще глибше зариється в окопи своїх ментальних позицій , якщо стане виправдовуватися , відбиватися або контратакувати . В кінцевому рахунку, це може активізувати його тіло болю . Коли обидва партнера до такої міри захоплені подібним процесом , то вони скочуються на глибокий рівень неусвідомленості , емоційного насильства , нещадних взаємних нападків і контратак. Буря вщухне тільки тоді , коли обидва тіла болю наситяться і знову увійдуть в свій дрімотний стан . До наступного разу .
Це лише один з нескінченного числа можливих сценаріїв. Про те, якими способами неусвідомленість проявляє себе у взаєминах між чоловіками і жінками написано величезну кількість томів , і можна було б написати ще більше. Але , як я вже сказав , одного разу зрозумівши , в чому корінь порушення, ви вже не будете продовжувати студіювати його незліченні прояви .
Давайте ще раз кинемо погляд на тільки що намальований мною сценарій. Кожен виклик , який він містить , фактично являє собою приховану сприятливу можливість для звільнення . Свобода від неусвідомленості ніколи не буває закритою і завжди є реально досяжна , на якому б етапі розгортання дисфункціонального процесу ти не знаходився . Наприклад , для чоловіка жіноча ворожість може стати сигналом , що спонукає його вийти зі свого стану ототожнення зі своїм розумом , сигналом пробудитися зараз , сигналом стати присутнім - а не приводом ще глибше ототожнити зі своїм розумом і впасти в ще більшу неусвідомленість . Замість того щоб " бути " тілом болю , жінка могла б бути усвідомленням , яке відстежує емоційну біль в ній самій , отримуючи , таким чином , доступ до сили моменту Зараз і ініціюючи трансмутацію цього болю. Це усунуло б нав'язливе і автоматичне проектування її зовні . Потім вона могла б висловити свої почуття партнеру . Звичайно , немає ніякої гарантії , що він буде слухати , але це дасть йому хороший шанс стати присутнім і , нарешті , перерве безрозсудний цикл його мимовільних дій , які він допускає , виходячи зі своїх старих шаблонів розуму . Якщо жінка упускає цю можливість , то чоловік , замість того щоб бути реакцією на її дії , може поспостерігати за своєю власною ментально - емоційно реакцією на її біль і за власним способом захищатися від неї. Він міг би відстежити те, який механізм включення його власного тіла - болі і , тим самим , привнести в свої емоції усвідомленість . Цим шляхом в буття увійшов би ясний і спокійний простір чистого усвідомлення - розуміння , безмовне засвідчення , спостережливість . Це усвідомлення не заперечую біль і тепер просто знаходиться за ним. Воно дозволяє цьому болю бути і в той же самий час перетворює біль . Воно все приймає і все трансформує . Для жінки відкрилися б двері , і через їх вона легко змогла б увійти в цей простір , щоб з'єднатися в ньому зі своїм партнером.
Якщо ти завжди або хоча б в більшості випадків буваєш присутнім у своїх взаєминах , то це буде найбільшим викликом для твоїх партнерів. Вони не зможуть досить довго бути поряд з тобою , витримувати твою присутність і при цьому залишатися неусвідомленими . Якщо вони готові , то обов'язково увійдуть в ці двері , які ти сама відкриєш для них , і з'єднаються з тобою в цьому просторі . Якщо вони не готові , то ви розділитеся як вода і олія . Світло дуже болюче для тих , хто хоче залишатися в темряві .


ЧОМУ ЖІНКИ БЛИЖЧЕ ДО просвітлення
Чи однакові перешкоди на шляху до просвітління для чоловіків і жінок?
Так, але акценти різні. Взагалі кажучи , жінці легше відчувати своє тіло і бути в ньому , тому вона природним чином знаходиться ближче до Сущого і потенційно ближче до просвітління , ніж чоловік . Ось чому , багато стародавні культури інстинктивно вибирали жіночі фігури і їх аналогії для символізації або зображення безформної і трансцендентальної реальності . Часто це уявлялося як лоно , що дає початок , народження всякому творінню , підтримюче і плекатюче його протягом життя в світі форм . В Дао Де Дзин , однієї з найбільш древніх і мудрих з коли - небудь написаних книг , Дао , яке може бути переведено як Суще , являє собою " нескінченну , вічно існуючу матір всесвіту " . Природно , що жінки до цього ближче , ніж чоловіки , оскільки вони віртуально " втілюють " Непроявлене . Більш того , всі творіння і всі речі повинні , в кінцевому рахунку , повернутися до Джерела . "Все розчиняється в Дао . Одне Дао вічно " . Оскільки це Джерело представляється у яких жіноче начало , то в психології і міфології це зображується світлою і темною сторонами жіночого архетипу . Богиня або Богоматір має два аспекти: вона дає життя , і вона забирає життя .
Коли розум бере гору і люди втрачають зв'язок з реальністю своєї Божественної суті , то вони починають думати про Бога , як про істоту в образі чоловіка. Суспільство переходить під чоловіче домінування , і жінка займає підлегле становище по відношенню до чоловіка.
Я не пропоную повернення до ранніх уявленням божественного у вигляді жіночого початку. Зараз деякі люди використовують термін Богиня замість терміна Бог . Вони просто відновлюють давним - давно втрачений баланс між жіночим і чоловічим , і це добре. Але все ж це не більше ніж подання та концепція , можливо , придатне на якийсь час , так само як буває тимчасово корисними карта або покажчик , але які є скоріше перешкодою , ніж допомогою , якщо ти готовий сам усвідомити ту реальність , яка стоїть за усіма цими концепціями і уявленнями . Що, однак , залишається правдою , так це те , що енергетична вібрація розуму по своїй суті є чоловічою . Розум пручається , бореться за контроль , використовує , маніпулює , атакує , намагається хапати , володіти і т . Д . Ось чому традиційний Бог - це патріархальний , контролюючий авторитетний тип , часто в образі розгніваного чоловіка , перед яким ти повинен жити в страху , як вселяє Старий Завіт . Цей Бог - проекція людського розуму.
Щоб вийти за межі розуму і возз'єднатися з глибшою реальністю Сущого , тобі потрібні зовсім інші якості : уступання , відсутність осуду , відкритість , яка дозволяє життю бути , а не опиратися йому , здатності все тримати в люблячих обіймах свого розуміння . Всі ці якості набагато ближче до жіночих принципів . Тоді як енергія - розуму тверда і ригидна , енергія - Сущого м'яка і поступлива , і, крім того , вона нескінченно могутніша розуму . Розум управляє нашою цивілізацією , в той час як усе життя на нашій планеті і за її межами знаходиться під опікою Сущого . Суще - це той самий Інтелект , чиїм зримим проявом є фізичний всесвіт . І хоча жінки потенційно ближче до нього , чоловіки теж спроможні здобути доступ до цього всередині себе .
Сьогодні величезна більшість чоловіків , так само як і багато жінок , продовжують залишатися в лещатах розуму , будучи ототожненні зі своїм " мислителем " і тілом болю . Це , звичайно , заважає просвітленню і розцвітання любові . Загалом , як правило , головною перешкодою для чоловіків найчастіше стає їх думаючий розум , а для жінок - їх тіло болю , хоча в певних випадках може бути й навпаки , а в деяких інших епізодах обидва фактори можуть надавати рівний вплив .


РОЗЧИНЕННЯ КОЛЕКТИВНОГО ТІЛА БОЛЮ ЖІНОК

Чому для жінок тіло болю - це більше , ніж перешкода ?
Тіло болю зазвичай має як колективну , так і особистісну складові . Особистісний аспект - це акумульовані залишки емоційної болю , пережитого кимось в минулому. Колективний аспект - це біль , акумульована в людській психіці за багато тисячоліть , викликана хворобами , муками , війнами , вбивствами , жорстокістю , божевіллям і т д. Особисте тіло болю кожного є складовою частиною колективного тіла болю . Колективне тіло болю має різні верстви . Наприклад , в одних народів , особливо в тих країнах , в яких мають місце екстремальні форми боротьби і насильства , більш важкі тіла болю , ніж у інших . Будь-яка людина з сильним тілом болю і недостатнім рівнем усвідомлення буде змушена - для того щоб розототожнитись з ним - не тільки постійно або періодично відводити душу в своїй емоційній болі , але також і сам може легко стати або насильником , або жертвою насильства , залежно від того , чи є його тіло болю домінуюче активним чи пасивним . З іншого боку , такі люди можуть бути потенційно ближче до просвітління. Цей потенціал , звичайно ж , не обов'язково усвідомлюється , але якщо тебе мучать нічні кошмари , то ти будеш значно сильніше мотивований до пробудження , ніж той , хто лише захоплений злетами і падіннями , які він бачить в звичайному сні .
Крім особистого тіла болю кожна жінка доти матиме свою частку в тому , що можна було б описати як колективне жіноче тіло болю , поки вона не стане повністю усвідомленою . Ця частка складається з болю , пережитого і акумульованого  жінками за минулі тисячоліття в результаті підкорення чоловічим початком жіночого , внаслідок рабства , експлуатації , насильства , народження дітей , втрати дітей і т . Д . Емоційна або фізична біль , яка у більшості жінок передує або супроводжує менструальні цикли , є тіло болю в його колективному аспекті , яке в цей час пробуджується зі свого дрімаючого стану , хоча воно , втім , може активізуватися і в будь який інший час . Тіло болю перешкоджає вільному протіканню в тілі життєвої енергії , фізичним вираженням чого є менструація. Давайте ненадовго зупинимося на цьому явищі і подивимося , як воно може стати сприятливою можливістю для прояснення.
У ці дні жінка часто буває " захоплена " своїм тілом болю . Воно має надзвичайно потужний енергетичний заряд , який може легко втягнути тебе в несвідому ідентифікацію з ним. Тоді тобою активно оволодіває енергетичне поле , яке окупує твій внутрішній простір і претендує на те, щоб бути тобою - але , зрозуміло , зовсім тобою не є . Вона біль говорить через тебе , діє через тебе , думає через тебе . Вона буде наповнювати твоє життя негативними ситуаціями , щоб мати можливість підживлювати цю енергію . Вона захоче більше болю , причому в будь-якій формі . Я вже описував цей процес. Він може бути аморальним , хибним і деструктивним . Це чиста біль , минула біль - і це не ти.
Число жінок , які наближаються зараз до стану повної усвідомленості , перевищує число чоловіків , і в найближчі роки буде рости ще швидше. Чоловіки , в кінцевому рахунку , можуть підтягнутися до них , але ще протягом значного часу розрив у рівні свідомості чоловіків і жінок буде зберігатися на користь жінок . Жінки знову знаходять функцію , яка є їх правом від народження і , отже , повертається до них більш природно , ніж це відбувається у чоловіків , а саме : функцією бути містком між проявленим світом і невиявленим , між фізичним і духовним . Твоє основне завдання , як жінки - це перетворити своє тіло болю так , щоб воно більше не вставало між тобою і твоїм істинним "я" , тобто , насправді , між тобою і суттю того , хто ти є. Звичайно ж , тобі також доведеться попрацювати і з іншою перешкодою на шляху до просвітління , якою є думаючий розум , але глибока присутність, яку ти будеш генерувати при роботі з тілом болю , також буде звільняти тебе від ототожнення з розумом .
Ось що слід пам'ятати насамперед: поки ти ідентифікуєш себе , виходячи з наявності болю , ти не зможеш звільнитися від нього. Поки ти вкладаєш частину свого відчуття себе в емоційну біль , ти будеш підсвідомо чинити опір або саботувати кожну свою спробу зцілити цю біль . Чому ? Та просто тому , що ти хочеш залишити себе недоторканою , коли біль вже стала сутнісною частиною тебе . Це несвідомий процес , і єдиний спосіб подолати це - зробити його усвідомленим .
Раптово побачити те , що ти прив'язана до свого болю , може бути досить шокуючим усвідомленням . В той момент , коли ти це усвідомлюєш , ти зруйнуєш цю прихильність . Тіло болю - це енергетичне поле , майже як самостійний об'єкт , тимчасово розмістився в твоєму внутрішньому просторі . Це життєва енергія , яка виявилася в пастці , енергія , яка більше не тече . Зрозуміло , тіло болю створене внаслідок певних подій, що відбулися в минулому , продовжує залишатися там . Воно  живе в тобі минуле , і якщо ти ототожнюєш себе з ним , то ти ототожнюєш себе з минулим . Жертовна ототожність - це віра в те, що минуле могутніше , ніж сучасне, що ніяк не відповідає істині . Це віра в те, що інші люди , а також те , що вони тобі зробили , відповідальні за те , хто ти є зараз, за твою емоційну біль або за твою нездатність бути своїм істинним "я". Правда в тому , що єдина сила , яка тільки є , укладена в теперішньому моменті : це сила твоєї присутності . Одного разу осягнувши це, ти зрозумієш , що тепер ти сама - і більше ніхто і тіки ти відповідальна за свій внутрішній простір і що минуле не може превалювати над силою моменту Зараз .

Отже , ототожнення перешкоджає твоїм діям відносно тіла болю . Деякі жінки, що живуть вже в достатній мірі усвідомлено і позбавившися на особистому плані від ототожнення себе з жертвою , тим не менше, продовжують ототожнювати себе з жертвою на колективному плані , переживаючи на тему " Що чоловіки зробили з жінками " . Вони й праві і не праві одночасно. Вони мають рацію , оскільки колективне жіноче тіло болю більшою мірою існує по причині тисячоліть чоловічого насильства по відношенню до жінок , а також і через утиски жіночих прав на всій планеті. Але вони не праві , якщо своє почуття себе формують на основі цього факту і , отже , тримають себе в заручницях колективного ототожнення себе з жертвою . Якщо жінка продовжує чіплятися за злість , почуття образи і осуд , то вона продовжує триматися за своє тіло болю . Це може давати їй комфортне відчуття тотожності і солідарності з іншими жінками , але в той же час тримає її у залежності від минулого і блокує повноцінний доступ до своєї суті і істинної сили . Якщо жінки виділяють себе на тлі чоловіків , то це підживлює почуття розділеності і , тим самим , зміцнює его . Чим сильніше твоє его , тим далі ти від своєї істинної природи .
Тому використовуй тіло болю не для ототожнення з собою . Краще використовуй його для прояснення. Трансмутуй його до тями. Одна з найкращих можливостей для цього надається тобі під час менструальних циклів . Я вірю в те, що наступають роки, коли багато жінок увійдуть у стан повної усвідомленості саме в ці періоди . Зазвичай саме даний період для жінок - несвідомий , так як в цей час ними оволодіває колективне жіноче тіло болі . Однак , досягнувши одного разу певного рівня усвідомленості , ти замість занурення в несвідомість , навпроти , зможеш все перекинути і використати цей час для того , щоб стати більш усвідомленою . Я вже описав базовий процес , але дозвольте мені ще раз провести вас через нього , на цей раз , роблячи акцент на колективному жіночому тілі болю .
Якщо ти в курсі , що наближається менструальний цикл , і до того як , відчуєш його перші ознаки , які зазвичай називають передменструальною напругою , тобто пробудженням колективного жіночого тіла болю , будь особливо пильна і всю свою увагу перенеси у внутрішній простір свого тіла , наскільки це можливо. При появі першого симптому тобі буде потрібно бути достатньо уважною , щоб " відловити " тіло болю ще до того , як воно тебе захопить . Наприклад , першою ознакою цього може стати раптове сильне роздратування або спалах гніву , або ж може з'явитися чисто фізичний симптом. Що б це не було , відлову його до того , як воно заволодіє твоїми думками або поведінкою. Це значить , просто направ на нього промінчик своєї уваги. Якщо це емоція , то відчуй потужний енергетичний заряд , що стоїть за нею. Знай , що це і є тіло болю . Водночас будь тим самим знанням ; так сказати , усвідомлюй свою свідому присутність і відчувай її силу . Будь-яка емоція , в яку ти внесеш свідому присутність , буде швидко затихати і трансмутувати . Якщо це чисто фізичний симптом , то увагу, яку ти віддаси йому , перешкоджатиме його перетворенню в емоцію або в думку . Тоді продовжуй залишатися напоготові і чекай наступної ознаки появи тіла болю . Коли симптом з'явиться , відлову його таким же чином , як і раніше.
Пізніше , коли тіло болю повністю пробудиться зі свого дрімотного стану , ти протягом деякого часу , можливо , будеш відчувати в своєму внутрішньому просторі досить сильне хвилювання , може бути , навіть протягом декількох днів. Яку б форму воно не прийняло , залишайся присутньою . Віддавай цьому всю свою увагу . Спостерігай за цим буйством всередині себе . Знай , що воно там є. Утримуй це знання і будь цим знанням . Пам'ятай : ти не повинна дозволити тілу болі використовувати твій розум і захоплювати твоє мислення . Відстежуй його . Відчувай цю енергію безпосередньо всередині твого тіла . Як ти вже знаєш , повна увага означає повне прийняття .
Трансмутація відбувається через тривалу увагу і , отже , через прийняття . Тіло болю трансформується в променисту свідомість , немов дерев'яне полінце , яке саме стає вогнем , якщо його кинути у вогонь або залишити поряд з ним. Тоді менструація стане не тільки радісним і усвідомленим вираженням твоєї жіночності , а й священною деколи трансмутацією, коли ти даєш народження новій свідомості . Тоді світло твоєї істинної природи почне пробиватися назовні не тільки в твоєму жіночому аспекті як Богині , але і в твоєму трансцендентальному аспекті як Божественної Істоти , якою ти є за межами чоловічої та жіночої дуальності .
Якщо твій партнер в достатній мірі усвідомлений , то він може допомогти тобі в тій практиці , яку я щойно описав , шляхом утримування вібрації глибокої присутності, особливо в цей період. Якщо він буде залишатися присутнім, коли ти відкочуватимеся назад в несвідоме ототожнення себе з тілом болю , що цілком можливо і майже обов'язково відбувається на перших порах , то у тебе буде можливість швидко возз'єднатися з ним , щоб увійти в той же самий стан . Це означає , що коли б тіло болю не захопило тебе , хоча б тимчасово , будь то в період місячних або в будь-який інший момент , твій партнер не ототожнить його помилково з тією , хто ти є. Навіть якщо твоє тіло болю нападе на нього , що цілком ймовірно , то він не стане реагувати на нього , як якщо б це була " ти" , тобто ухилятися від його атак або зводити якийсь захист . Він буде утримувати простір глибокої присутності. Для трансформації більше нічого не потрібно. Іншого разу , коли він сам скотиться в стан ототожнення себе зі своїм мисленням , ти також , якщо знадобиться , зможеш зробити те ж саме для нього і допомогти йому визволити свою свідомість з розуму , притягаючи його увагу в Тут і Зараз .
В цьому випадку між вами буде рости постійне енергетичне поле чистої і піднесеної вібрації . Ні ілюзія , ні біль , ні конфлікт , ніщо з того , чим ти не є , і ніщо з того , чим не є любов , не може в цьому вижити . Це є реалізацію божественної міжособистісної мети ваших взаємин. Це стає виром свідомості , який втягує в себе багатьох інших.



Відмовтеся від ВІДНОСИН З САМИМ СОБОЮ
Коли хтось стане повністю усвідомленим , чи буде він як і раніше мати потребу у взаєминах ? Чи буде чоловік відчувати колишнє потяг до жінки ? Чи буде жінка без чоловіка продовжувати відчувать себе неповноцінною ?
Просвітленний ти чи ні - ти або чоловік, або жінка , тому на рівні свого ототожнення з формою ти не цілий . Ти лише половина цілого . Ця неповнота відчувається у взаємному тяжінні чоловіків і жінок , в тязі до енергетики протилежної полярності , незалежно від того , наскільки ти усвідомлений. Але в стані внутрішньої з'єднуваності ти відчуваєш подібне тяжіння тільки десь на поверхні або на периферії свого життя. Що б з тобою не траплялося в такому стані , воно відчувається чимось на зразок цього . Весь світ сприймається на зразок хвиль або ряби на поверхні величезного і глибокого океану . Ти є і цей океан , і , звичайно ж , ти водночас і ця ряба , але ряба , яка усвідомила свою істинну тотожність з океаном , а в порівнянні з його безмежністю і глибиною , світ  хвиль і брижів це вже не те , що важливо .
Це , втім , не означає , що тепер у тебе немає глибокого зв'язку з іншими людьми або зі своїм партнером. Насправді ти можеш бути глибоко пов'язаний з іншими тільки тоді , коли усвідомлюєш Суще . Виходячи з Сущого , ти здатний бачити за вуаллю форм . В Сущому чоловіче і жіноче єдині. Твоя форма все ще може продовжувати мати певні потреби , але у Сущого їх немає. Вони вже зовсім  цільні . Якщо потреби задоволені , це прекрасно , але той факт , задоволені вони чи ні , нічого не змінює в твоєму глибинному внутрішньому стані. Тому для просвітленої людини абсолютно можливо бути абсолютно цілісним , реалізованим і умиротвореним всередині навіть в тому випадку , якщо потреба в чоловічій або жіночій полярності не задоволена , тобто якщо мається почуття недостатності або незавершеності на зовнішньому рівні його або її буття .
Хіба це неправда , що перш ніж ти зможеш мати повноцінні стосунки з іншою людиною , спочатку потрібно мати хороші стосунки з самим собою і любить себе

Розділ дев'ятий ЗА щастям нещастям є СПОКІЙ




ВИЩЕ БЛАГО ЗА МЕЖАМИ ДОБРА І ЗЛА

Чи є різниця між щастям і внутрішнім спокоєм ?

 Щастя залежить від умов , які сприймаються як позитивні ; внутрішній спокій - ні.
Хіба не можна притягувати до нашого життя тільки одні позитивні обставини ? Якби наше ставлення до чого-небудь і наше мислення завжди було позитивним , то ми припускалися б тільки позитивних вчинків і мали б лише позитивні результати і обставини , хіба не так ?
Чи знаєш ти , що насправді позитивно , а що негативно ? Чи є у тебе повна картина ? Обмеження , невдача , втрата або біль в будь-якій її формі для дуже багатьох людей стали найбільшими вчителями . Вони навчили їх відпускати помилкові уявлення про самих себе, так само як і свої поверхневі , продиктовані егом цілі і бажання . Це наділило їх глибиною , смиренням і співчуттям . Це зробило їх ще більш справжніми .
Коли з тобою трапляється щось негативне , то воно завжди містить в собі глибокий урок , хоча , звичайно , в той момент ти можеш його не побачити. Навіть скоротічне нездужання або яка- небудь подія можуть продемонструвати тобі , що ж в твоєму житті реально і що нереально , що , в кінцевому рахунку , важливо і що ні.
Умови , якщо розглядати їх з більш піднесеної точки зору , завжди є позитивними . Точніше так: - вони не є ні позитивними , ні негативними . Вони такі, які є. І якщо ти живеш в повному прийнятті того , що є, що видається єдино розумним способом життя , то в твоєму житті більше не буде ні " добра" , ні " зла " . Буде тільки вище благо , яке включає в себе " зло". Однак з точки зору розуму добро - і - зло , подобається -не - подобається , любов - ненависть - безумовно існують. Тому в Книзі Буття говориться , що коли Адам і Єва " скуштували від дерева пізнання добра і зла " , то їм більше не було дозволено мешкати в " раю " .
Для мене це звучить як заперечення і самообман. Коли зі мною , або з кимось із моїх близьких трапляється щось жахливе - нещасний випадок , хвороба , виникає якась біль або приходить смерть , то я можу прикинутися , що для мене все не так погано , але факт залишається фактом - це погано , тоді чому це треба заперечувати ?
Тобі зовсім не потрібно прикидатися. Просто ти дозволяєш ситуації бути такою , яка вона є , от і все . Цей " дозвіл бути " забирає тебе за межі розуму з усіма його шаблонами опору , які створюють позитивно- негативні полярності . Це сутнісний аспект , суть вибачення . Прощення справжнього навіть важливіше , ніж прощення минулого. Якщо ти прощаєш кожен поточний момент - дозволяєш йому бути таким , яким він є , - тоді в тобі не буде накопичуватися образа, яку якийсь час опісля ще треба буде пробачити .
Пам'ятай , що тут ми не говоримо про щастя. Наприклад , якщо твій коханий чоловік щойно помер , або якщо ти відчуваєш наближення своєї власної смерті , то ти не можеш бути щасливим . Це просто неможливо . Але ти можеш бути спокійним . Ти можеш відчувати гіркоту і обливатися сльозами , але для того щоб дозволити цьому бути , ти залишаєш опір і відчуваєш стоять за цим горем безтурботність , глибокий спокій і священна присутність . Це - еманація Сущого , це - внутрішній спокій , це - добро , яке не має протилежності .
А що якщо складеться така обстановка , в якій я зможу щось зробити? Як я зможу дозволити їй бути і в той же самий час , змінювати її ?
Роби те , що слід робити. А тим часом , приймай те, що є. Оскільки розум і опір - це синоніми , то прийняття негайно звільняє тебе від домінування розуму і , тим самим , відновлює твій зв'язок з Сущим . І як результат , звичайні мотивації его до " діяння" - тобто страх , жадібність , прагнення до контролю , до захисту або потурання помилковому почуттю власного " я " - перестають діяти . Тепер за справу береться інтелект , що набагато перевершує розум , і тому в твоє роблення буде втікати якісно інший рівень свідомості .
" Прийми будь-який візерунок , що вплітається в тканину твоєї долі , бо , що може краще втамувати твої печалі ? " Це 2000 років тому було накреслено Марком Аврелієм , одним з тих надзвичайно рідкісних людей , хто разом з владою над світом зумів здобути і мудрість .
Схоже , більшості людей необхідно пережити великі страждання , перш ніж вони зможуть залишити свій опір і прийняти все як є , перш ніж навчаться прощати . Але коли вони це роблять , то здійснюється одне з найбільших чудес : саме через те, що здається злом , відбувається пробудження Божественної свідомості - трансмутація страждання у внутрішній спокій . Кінцева мета і сенс всього існуючого в світі зла і страждання в тому , щоб вони спонукали людей до усвідомлення , хто ж вони насправді є за межею свого імені і тіла . Тому те, що ми , спираючись на своє вузьке бачення , сприймаємо як зло , насправді є частиною вищого блага , що не має протилежності . Однак це не зможе стати істиною для тебе ніяк інакше , як через прощення . А поки цього не станеться , ми не позбудемося зла , і тому зло продовжує залишатися .
Через прощення , яке за своєю суттю означає визнання нереальності минулого і дозволяє справжньому моменту бути таким , який він є , чарівництво трансформації вершиться не тільки всередині , але разом з тим і зовні . Беззвучний простір найглибшої присутності виникає як всередині , так і навколо тебе . Хто б і що б не потрапило в це поле свідомості - відчуває його вплив , часом швидко і очевидно , а часом відчутне на більш глибинних рівнях , і тоді зміни стають помітними тільки через деякий час . Ти розчиняєш розбіжності , зцілюєш від болю , розсіюєш  неусвідомленість - без будь-якого діяння - одним лише своїм буттям і утриманням частоти вібрації найглибшої присутності.



ЗАВЕРШЕННЯ ТВОЄї ЖИТТЄВОї ДРАМИ
Якщо ти знаходишся в стані прийняття та внутрішнього спокою , чи може в твоє життя продовжувати проникати щось таке , що з точки зору ординарної свідомості можна було б назвати " поганим " , навіть , незважаючи на те, що ти можеш не називати це " поганим " ?
Велика частина так званого " поганого " , що відбувається в житті людей , трапляється з причини їх власної неусвідомленості . Погані речі відбуваються самі по собі або , точніше , створюються егом . Іноді я ставлюся до них як до " драми" . Якщо ти повністю усвідомлений , то драма не може просочитися в твоє життя . Дозволь мені коротко нагадати тобі , як діє его і як воно створює драму.
Его - це неспостережний розум , який управляє твоїм життям тоді , коли ти не присутній як спостерігач , як свідча свідомість . Твоє его сприймає себе відокремленим фрагментом у ворожого йому всесвіту , у якого відсутня внутрішня зєднанність з якою би то не було іншою істотою , і знаходиться в облозі інших его , які воно розглядає як потенційна загроза або ж намагається використати їх у власних цілях . Базові моделі поведінки его створені для боротьби з власним страхом і почуттям недостатності . Такими моделями є опір , влада , жадібність , прагнення контролювати , нападати і захищатися . Деякі зі стратегій его здаються надзвичайно майстерними , хоча насправді вони ніколи не вирішують проблем по - справжньому просто тому , що его само по собі є проблемою.
Коли кілька его сходяться , будь це особисті відносини або ж будь-які організації або інститути , то " погані " речі все одно рано чи пізно трапляються : вони приймають вид драми того чи іншого типу , форми конфлікту , проблем , боротьби за владу , форму емоційного або фізичного насильства і т . п . Це включає в себе такі прояви колективного зла , як війни , геноцид і експлуатацію - все що відбувається в результаті масової неусвідомленості . Більш того , в силу наявності постійного опору , який чинить его , в тілі затрудняється, а то і зовсім блокується , циркуляція енергії , внаслідок чого й виникають багато захворювань. Коли ж ти возз'єднуєшся з Сущим , то твій розум перестає керувати тобою , і ти перестаєш створювати подібні речі. Ти перестаєш створювати драми і брати участь в них .
Коли б два або більше его не зійшлися разом , драма того чи іншого сорту забезпечена. Якщо ти співчуваєш сам собі - це драма. Якщо ти відчуваєш почуття провини або тривоги - це драма. Якщо ти дозволяєш минулого або майбутнього затуляти сьогодення, то ти створюєш час , психологічний час , тобто матеріал , з якого зроблена драма. Коли б ти не ухилявся від того , щоб шанувати справжній момент , дозволяючи йому бути , ти створюєш драму.
Більшість людей обожнює особисті життєві драми. Їх особиста історія - це і є їх ідентифікація . Їх життям управляє его . Вони вклали в свої драми все своє почуття себе . Навіть їх , зазвичай безуспішні , пошуки відповіді , рішення або зцілення стають частиною цих драм . Вони і є їх розум - це означає , що найбільше вони бояться власного пробудження і чинять опір цьому .
Коли ти живеш в стані повного прийняття того , що є, то це стає фіналом всіх твоїх життєвих драм . Тоді ніхто не в силах навіть втягнути тебе в суперечку , неважливо , як сильно він чи вона старається. Неможливо сперечатися з повністю усвідомленою людиною . Суперечка включає в себе ототожнення себе зі своїм розумом і зі своєї ментальної позиції , втім , як і зі своїм опором , а також з реакцією на позицію іншої людини . Результатом спору зазвичай буває взаємне підкріплення і посилення протидіючих сторін . В цьому і полягає принцип дії механізму неусвідомленості . Ти ж , перебуваючи в стані прийняття , як і раніше зможеш мати ясну і тверду точку зору , але за нею вже не буде реактивної сили , не буде ні захисту , ні нападу . І вона ніколи не перетвориться в драму. Коли ти повністю усвідомлений , то виходиш зі стану конфлікту .
"Перебуваючи в єдності з самим собою , неможливо навіть помислити про конфлікт " , - стверджує Курс Чудес .
Це відноситься не тільки до випадків конфлікту з іншими людьми , але в набагато більшому ступені стосується внутрішнього конфлікту , який теж припиняється , тому що зникають розбіжності між тим , чого вимагає і очікує твій розум , і тим , що є.


Мінливість і циклічність життя

Однак оскільки ти перебуваєш у фізичному вимірі та маєш зв'язок з колективною людською психікою , то психічна біль - хоча й рідко - все ж можлива . Її не слід плутати зі стражданням або ментально - емоційної болем . Будь-яке страждання є результатом опору его . Живучи в фізичному світі , ти продовжуєш підкорятися його циклічній природі , точно так само як і закону про загальну непостійність , однак перестаєш сприймати це як " погане " - для тебе це просто є.
Через дозвіл всьому " існувати " глибинна мірності , на тлі якої відбувається гра протилежностей , являє себе як постійна присутність , як стійкий глибокий спокій , як безпричинна радість , яка живе по той бік добра і зла . Це радість Сущого , це Божественний спокій .
На рівні форми є народження і смерть , творення і руйнування , ріст і розпад тіл , що здаються чомусь роз'єднаними . Це має своє відображення у всьому - в життєвому циклі зірки або планети , фізичного тіла , дерева , квітки , в розквіті і згасанні націй , політичних систем , цивілізацій , а також в неминучих циклах набуття та втрат , що мають місце в житті індивідуума .
Існують цикли успіхів , коли до тебе все ніби само приходить і буйно зростає, і є цикли невдач , які висушують і ламають , і тобі доводиться відпускати їх , щоб створювати простір для появи нового або для того , щоб відбулася трансформація . Якщо ти за щось чіпляєшся і пручаєшся на даній стадії , то це означає , що ти відмовляєшся слідувати разом з потоком життя , а значить , будеш страждати.
Зовсім не правда , що період підйому - це добре , а період спаду - погано . Це є правдою лише в сфері суджень розуму . Зростання зазвичай вважається позитивним явищем , однак ніщо не може рости нескінченно . Якби зростання тривало і тривало , то , зрештою , прийняв би жахливі масштаби і став би просто руйнівним . Розпад необхідний для того , щоб стало можливим нове зростання . Одне не може існувати без іншого .
Період спаду абсолютно, сутністно необхідний для духовної реалізації . Для того щоб наблизитися до духовного аспекту , ти повинен пережити глибокий провал і скотитися на деякий рівень або відчути глибоку втрату або сильний біль. А може бути , твій найбільший успіх обернеться невдачею і стане порожнім і безглуздим . За кожним успіхом стоїть невдача , за кожною невдачею варто чекать успіх . У цьому світі , так сказати , на рівні форм рано чи пізно кожен терпить невдачу , і кожне досягнення , зрозуміло , в кінці кінців , звертається в нуль . Форми не постійні.
Ти як і раніше зможеш бути активним і отримувати насолоду, проявляючи і створюючи нові форми і обставини , але вже не будеш ототожнювати себе з ними. Вони не потрібні для того , щоб давати тобі почуття власного "я " . Вони не є твоїм життям - це лише ситуації твого життя .
Твоя життєва енергія теж циклічна. Вона не може завжди бути на піку . Бувають періоди , коли енергія низька і коли висока . Часом ти вельми активний і є творцем , проте часом все стає схоже на застій , і тоді здається , що ти нікуди не рухаєшся і нічого не досягаєш . Цикл може тривати скільки завгодно : від декількох годин , до декількох років. Є великі цикли , є малі цикли всередині великих циклів . Багато небезпечні для життя захворювання виникають внаслідок боротьби з циклами низької енергії . Якщо ти змушений працювати або маєш схильність черпати відчуття своєї власної цінності і витягувати приватне ототожнення із зовнішніх чинників , таких як досягнення і успіхи , то це неминуча ілюзія , супроводжуюча тебе в твоєму ототожненні з розумом . Вона сильно ускладнює або унеможливлює прийняття періодів спаду і дозвіл їм бути . Тому , для того щоб змусити тебе зупинитися , інтелект твого організму може скористатися такою мірою захисту , як " придумати " тобі хворобу . Тобто необхідну регенерацію яка все одно відбудеться.
Циклічна природа всесвіту тісно пов'язана з мінливістю всіх речей і ситуацій . Будда зробив це центральною частиною свого вчення. Будь-які умови та обставини надзвичайно нестабільні і знаходяться в безперервному русі , або , як він висловився , непостійність - це характеристика кожної умови , кожній ситуації , з якими ти стикаєшся у своєму житті. Вони змінюються , зникають або вже більше тебе не влаштовують. Непостійність є також і центральною концепцією вчення Христа : "Не складай скарбів для себе на землі , де міль і ржа з'їсть їх , і де злодії увірвуться і викрадуть ...".
До тих пір поки твій розум розцінює умови як "гарні " , будь то взаємини , власність , соціальна роль , місце проживання або твоє фізичне тіло , він прив'язується до своєї оцінки і ототожнюється з нею. Він робить тебе щасливим , задоволеним собою і навіть може стати частиною того , хто ти є, або твоїх поглядів на себе. Але ніщо не вічне в тому вимірі , "де міль і ржа з'їсть їх" . Неважливо , закінчується чи це , чи змінюється або зазнає зсув полярності : одна і та ж умова, яка вчора або в минулому році була хорошою , раптово або поступово перетворюється на погане . Та ж сама обставина, яка перш робила тебе щасливим , трохи згодом зробить тебе нещасним . Сьогоднішній успіх завтра стає нікчемним марнотратством . Вдале одруження і медовий місяць обертаються нещасливим розлученням або бідолашним співіснуванням . А та й сама обставина зникає , і тоді її відсутність робить тебе нещасним . Якщо умова або ситуація , до яких розум прив'язався і з якими ототожнювався , змінюється або зникає , то розум ніяк не може це прийняти. Він буде чіплятися за пропалу обставину і чинити опір цій зміні . Схоже на те , неначебто від твого тіла відривали яку- небудь частину.
Іноді ми дізнаємося про те , що деякі люди , які втратили всі свої гроші або чия репутація була розбита , зазіхають на самогубство. Це екстремальні випадки . А інші , переживаючи якусь серйозну втрату або що-небудь ще , лише скорботно засмучуються або ж починають хворіти . Вони не в змозі провести грань і відчути різницю між своїм життям і життєвою ситуацією . Недавно я читав про одну знамениту актрису , вона померла , коли їй було вже за вісімдесят . Коли її краса почала згасати і була зіпсована старістю , вона стала безнадійно нещасною і зробилася самітницею . Вона теж ототожнила себе з обставиною : зі своєю зовнішністю . Спочатку ця обставина приносила їй радісне відчуття , а потім безрадісне . Якби вона була здатна з'єднатися з позачасовим життям всередині себе , то могла б спостерігати за цим процесом з того місця , де панує безтурботність і спокій , і дозволила б своїй зовнішній формі спокійно в'янути . Більш того , її зовнішня форма ставала б все більш прозорою для світла , проникаючого крізь неї і виходячого від її не маючого віку істинної природи , так що її краса ніколи не зів'яла б , а лише перетворилася на духовну красу . Але про те , що це можливо , їй ніхто не розповів. Широкий доступ до самому сутнісному знанню як і раніше відсутній .
Будда вчив , що навіть твоє щастя - це дакха , слово на мові палі , що позначає "страждання " або " незадоволеність " . Щастя невіддільне від своєї протилежності . Це означає , що твоє щастя і нещастя - фактично одне і те ж. Їх розділяє лише ілюзія часу.
Але це не означає , що тобі потрібно перебувати в негативі . Це лише визнання природи речей , щоб ти не ганявся все життя за ілюзією . Це також не говорить про те , що більше не варто цінувати красиві речі і приємні обставини . Однак пошук того , чого вони дати не можуть , - тобто ототожнення із чим-небудь , почуттям сталості та надійності або своєї повної реалізації , - це шлях до страждання і крахові надій . Вся рекламна індустрія і суспільство споживання впадуть, якщо тільки люди стануть просвітленими , і більше не будуть намагатися знайти своє ототожнення через речі . Бо чим наполегливіше ти рвешся на щастя таким шляхом , тим стрімкіше воно від тебе вислизає. Ніщо і ніколи не буде приносити тобі задоволення , хіба що тимчасово і поверхнево , однак до того, як ти доберешся до істини , тобі , можливо , доведеться пережити багато розчарувань . Речі і обставини можуть приносити тобі задоволення , але вони ж будуть завдавати тобі біль . Речі і обставини можуть подарувати тобі насолоду , але не можуть подарувати радість . Ніщо не може дати тобі радість . Радість безпричинна і виходить зсередини , як радість Сущого . Це є суть і найважливіша складова внутрішнього стану спокою , стану, який зветься спокоєм Бога. Воно є твоїм природним станом , а не чимось таким , заради досягнення якого тобі потрібно ретельно працювати або боротися .
Багато людей абсолютно не розуміють , що ні в чому з того , що вони роблять , чим володіють і за що б'ються , не може бути ніякого " порятунку " . Ті , хто це розуміє , часто знемагають від світової нудьги і впадають в депресію : якщо ніщо не може дати тобі по - справжньому повної реалізації , то за що ж боротися , чи є сенс хоч в чому-небудь? Повинно бути , пророк зі Старого Завіту досяг такого розуміння , якщо написав:
"Я бачив все , що зроблено під сонцем , і ось , все марнота марнот і томління духу " .
Коли ти осягаєш цей сенс , то ти стоїш в одному кроці від відчаю - і в одному від просвітління .
Один буддистський монах одного разу сказав мені .
"Все , чого я навчився за двадцять років , поки був монахом , я можу звести до одного речення : все , що з'являється , - зникає . Це я знаю " .
Він мав на увазі ось що :
"Я навчився не пручатися тому, що є; я навчився дозволяти справжньому моменту бути , і приймати непостійну природу всіх речей і обставин. Так я знайшов спокій " .
Не пручатися життю , значить бути в стані благості , безтурботності і легкості . Тоді цей стан більше не буде залежати від того , який стан речей - добре чи погано . Майже парадоксально , але варто твоєї внутрішньої залежності від форми зникнути , як загальні умови твого життя і твій зовнішній вигляд набувають тенденції до суттєвого покращення . Речі , люди або обставини , які , як ти думав , були потрібні тобі для щастя , тепер починають приходити до тебе без боротьби і зусиль з твого боку , і ти вільний насолоджуватися ними і цінувати їх - поки вони є. Все це , звичайно , буде проходити . Цикли будуть приходити і йти , але оскільки залежності від них більше не буде , то більше не буде і страху їх втратити. Життя тече безтурботно .
Щастя , що виходить з якого-небудь вторинного джерела ніколи не буває дуже глибоким . Воно може бути лише блідим відображенням радості Сущого , відгомоном вібрацій спокою , який ти знаходиш у себе всередині , входячи в стан неспротивлення . Суще виносить тебе за межі полярних протилежностей розуму і звільняє тебе від прихильності до форми. Навіть якщо все навколо тебе валиться, розвалюється і кришиться , ти продовжуєш відчувати глибинну внутрішню серцевину спокою . Можливо , ти не будеш щасливим , але ти будеш спокійним .



ВИКОРИСТАННЯ І відпускання негатива

Будь-який внутрішній опір відчувається як негативність в тій чи іншій її формі . Будь-яка негативність і є опір . В цьому контексті обидва слова - майже синоніми. Діапазон негативності простягається від почуття роздратування або нетерпимості до лютого гніву , від депресивного настрою або сердитого обурення до самогубної безвиході . Часом опір приводить в дію і включає емоційне тіло болю . В цьому випадку навіть сама дріб'язкова ситуація здатна породити найсильнішу негативність , таку як гнів , депресію або глибоке горе.
Его вірить , що за допомогою негативності воно може маніпулювати реальністю і отримувати те , що хоче. Его вірить , що через неї воно здатне залучати бажані обставини або відганяти небажані . Курс Чудес правильно показує , що коли б ти не був нещасливим , у тебе завжди є неусвідомлена віра в те, що нещастя " купить" тобі те, що ти хочеш. Якби "ти" - розум - не вірив , що нещастя працює , навіщо б тобі тоді створювати його ? Фактом , зрозуміло , є те , що негативність не працює. Замість притягування бажаних обставин , вона гальмує їх появу. Замість розсіювання небажаних обставини , вона їх консервує . Єдина " корисна" функція негативності полягає в тому , що вона зміцнює его . Ось чому его так любить її .
Варто тобі ототожнити себе з якою -небудь формою негативності , як ти вже більше не захочеш викинути її з голови , і тоді на глибоко несвідомому рівні ти не захочеш позитивних змін. Негативність як депресивна , зла і важка в спілкуванні особистість загрожуватиме твоїй індивідуальності . Тоді ти будеш ігнорувати , заперечувати або саботувати позитивну частину свого життя. Це загальне і дуже поширене явище . Втім , так само як і нерозумне .
Негативність не є природним фактором. Її немає в природі . Негативність - це психічний забруднювач , причому між отруєнням і знищенням природи і величезним зарядом негативності , накопиченої в колективній людській психіці , існує глибинний зв'язок . Ніяка інша форма життя на планеті , крім людської , не знає негативності , точно також як ніяка інша форма життя не опоганює і не отруює Землю , яка підтримує її , будучи основою для її існування. Чи бачив ти коли-небудь незадоволену квітку або дуб , який перебуває в стані стресу ? Зустрічав ти коли-небудь дельфіна в стані депресії або жабу , у якої були б проблеми з самооцінкою , або кішку , яка була б не в змозі розслабитися , або птицю , яка затамувала б у собі ненависть і почуття образи ? Випадково випробовувати щось подібне негативності або демонструвати симптоми невротичної поведінки можуть тільки ті тварини , які знаходяться в близькому контакті з людьми і тому мають зв'язок з людським розумом і його божевіллям .
Постеж за рослиною або за твариною і дозволь їм навчити тебе приймати те , що є, дозволь їм навчити тебе поступатися моменту Зараз . Дозволь їм навчити тебе Життя. Дозволь їм навчити тебе цілісності , що означає бути єдиним , бути собою , бути справжнім . Дозволь їм навчити тебе тому , як жити і як помирати і як не перетворювати життя і смерть в проблему.
Я жив з кількома майстрами Дзен - всі вони були кішками . Навіть качки виклали мені важливі духовні уроки . Просте спостереження за ними є медитацією. Як спокійно і вільно вони переміщаються , перебуваючи в світі з самими собою , в повній присутності в моменті Зараз, з почуттям власної гідності і досконалості , які можуть бути тільки у не - розум -них створінь . Проте, два каченяти можуть випадково побитися - іноді з неясної причини або тому що один вторгся в простір іншої . Зазвичай бій триває лише кілька секунд , і каченята розходяться , розпливаються в протилежних напрямках і по дорозі декілька раз енергійно змахують крилами . Потім вони продовжують мирно плавати , ніби зовсім ніякої бійки і не було. Спостерігаючи за цим у перший раз , я раптово зрозумів , що , змахуючи крилами , вони вивільняють надлишок енергії , тим самим , захищаючи себе від того , щоб ця енергія залишалася в тілі і перетворювалася в негативність . Це мудрість від природи , і для них це просто , бо у них немає розуму , який без всякої необхідності дає життя минулому і , тим самим , будує на ньому свою ідентифікацію .
Хіба негативна емоція не може містити в собі важливе послання ? Наприклад , якщо я часто відчуваю депресію , то це може бути сигналом до того , що в моєму житті щось не так. Це може змусити мене звернути увагу на життєву ситуацію і щось в ній змінити . Тобто мені треба послухати , що повідомляє ця емоція , а не просто відкинути її як негативну .
Періодично повторювані емоції іноді дійсно містять повідомлення , так само як, втім , і хвороби . Однак будь-які зміни , які ти здійснюєш , чи стосуються вони твоєї роботи , твоїх взаємин або твого оточення , в кінцевому рахунку , залишатимуться косметичними , поки не почнуть виходити від змін твого рівня свідомості . Якщо мова йде про них , то це може означати тільки одне : у тебе стає більше присутності. Коли ти досягнеш певної міри присутності, то негативність як підказка , як тобі поступити в ситуації життєвої ситуації , вже не буде потрібна. Але раз вже негативність є, то використовуй її . Використовуй її як свого роду сигнал , що нагадує про те , що тобі треба стати ще більш присутнім.
Як нам запобігти появі негативності і як її позбутися , якщо вона вже є?
Як я вже сказав , ти запобігаєш її появі , будучи повністю присутнім. Але нехай це не бентежить тебе . На цій планеті є лише кілька людей, які здатні стійко перебувати в стані присутності, хоча хтось вже досить близький до цього. Скоро - я вірю - таких людей стане більше.
Коли б ти не зазначив , що всередині тебе в будь-якій формі виникла негативність , то не дивися на неї , як на невдачу , дивись на неї , як на корисний сигнал, що говорить тобі :
"Прокинься . Вийди зі свого розуму . Будь в присутності " .
Є роман Олдоса Хакслі під назвою " Острів " , написаний ним на схилі років , коли він дуже зацікавився духовними навчаннями . Він розповідає історію про людину , потерпілу аварію корабля на далекому острові , відрізаному від усього світу . Цей острів населяє унікальна цивілізація . Її незвичайність полягає в тому , що на відміну від решти світу її мешканцями є дійсно розумні істоти . Перше , що помічає ця людина , - строкаті папуги , що сидять на дереві і, схоже , цвірінькають слова :
- " Увага . Тут і Зараз . Увага . Тут і Зараз " . Пізніше ми дізнаємося , що жителі острова навчили їх цим словам для того , щоб постійно отримувати нагадування залишатися в присутності .
Таким чином , коли б ти не відчув народжувану всередині тебе негативність , викликану будь-яким зовнішнім фактором або думкою або взагалі чимось невизначеним , що можна було б усвідомити , вважай що це голос , що попереджає тебе :
" Увага . Тут і Зараз . Прокинься " .
Навіть слабке роздратування є досить значним і вимагає пильного дослідження , без проведення якого створюватиметься кумулятивний приріст невідслідкованих реакцій . Я вже сказав , що ти можеш струсити роздратування , як тільки відчуєш , що більше не хочеш мати це енергетичне поле у себе всередині , і що воно взагалі не служить ніякій меті . Але , скинувши його , переконайся , що ти скинув його цілком і повністю. Якщо ти не можеш його струсити , тоді просто прийми те, що воно є і перенеси свою увагу на своє відчуття , як я вказував раніше.
Щоб негативна реакція зникла , ти як альтернативу її скиданню можеш уявити собі , що стаєш все більш і більш прозорим для її зовнішньої причини . Для початку я рекомендую тобі повправлятися на незначних , навіть тривіальних речах . Скажімо , ти тихенько сидиш у своїй кімнаті . Раптом з вулиці вривається звук автомобільної сигналізації. У чому полягає мета твого роздратування ? Та ні в чому . Для чого ти його створив ? Та ні ж , не ти. Його створив твій розум. І сталося це абсолютно автоматично і несвідомо . Чому розум створив його ? Тому що він чіпляється за несвідому віру в те, ніби його опір , яке ти відчуваєш як негативність або невдоволення , якимось чином розсіє цю небажану обставину . Що, зрозуміло , є помилкою . В цьому випадку той опір , роздратування чи гнів , які розум створює , турбуватимуть тебе набагато більше , ніж вихідна причина , яку він же і намагається усунути .
Все це можна трансформувати в духовну практику. Відчуй себе прозорим , як би не маючим твердого матеріального тіла . Тепер дозволь цьому звуку або тому , що викликає в тебе негативну реакцію , пройти прямо крізь тебе . Воно більше не буде натикатися на тверду " стіну " , наявну у тебе всередині . Як я сказав , починай свою практику з малого. Автомобільний сигнал , собачий гавкіт , дитяче ниття , автомобільна пробка. Замість того щоб мати всередині себе стіну опору , яка постійно отримує болючі удари з боку того , що " не повинно відбуватися " , дозволь всьому цьому проходити крізь тебе .
Прикинемо , що хтось , бажаючи тебе образити , каже тобі щось образливе . Замість відходу у неусвідомлену реакцію і негативність типу нападу , захисту або відступу , ти дозволяєш цій образі пройти крізь себе . Чи не чини їй опір . Ніби тут немає нікого , хто хотів би зробити тобі боляче . Це і є прощення . Так ти стаєш невразливим . Ти можеш спокійно сказати цій людині , що його або її поведінка неприйнятна , якщо це, звичайно , твій вибір . Тоді ця людина буде вже не в силах управляти твоїм внутрішнім станом. В цьому випадку ти сам будеш володіти собою , а не будеш перебувати у владі когось ще , і твій власний розум також більше не керуватиме тобою . Чи буде це автомобільний сигнал , груба людина , повінь , землетрус або втрата всього нажитого - механізм опору завжди один і той же .
Я займався медитативною практикою , брав участь у семінарах , прочитав багато книг про духовність , я намагався бути  стійким до неспротивлення  - але якщо ви запитаєте мене , чи знайшов я істину і стійкий внутрішній спокій , то мені доведеться чесно відповісти "ні". Чому я його не знайшов ? Що ще я можу зробити?
Ти продовжуєш шукати зовні , тому ти не в змозі вийти з режиму пошуку . Можливо , наступний семінар дасть тобі потрібну відповідь або , може бути , нову техніку. Я б сказав тобі ось що :
"Не шукай спокою . Не шукай ніякого іншого стану , ніж те , в якому перебуваєш зараз , інакше ти створиш собі внутрішній конфлікт і увійдеш в неусвідомлений опір . Прости себе за те , що ти не спокійний . В той самий момент , коли ти повністю приймаєш свій НЕ - спокій , він починає трансмутуватися в спокій . Все, що ти цілком приймаєш , буде приводити тебе в стан спокою. Це і є чудо уступання " .

ти ,напевно , чув вираз " підстав іншу щоку " , яке 2000 років тому використовував великий майстер просвітління . Він намагався символічно передати секрет непротивлення і нереагування . В цьому , як , втім , і в інших своїх твердженнях , він виявляв турботу тільки про твою внутрішнью реальність , а не про зовнішній ескорт твого життя .
Чи знайомий ти з історією про Банзана ? Перш ніж стати великим майстром Дзен , Банзай багато років провів в пошуках просвітлення , але воно весь час випадало від нього . Але якось раз , крокуючи на базар , він краєм вуха вловив розмову м'ясника з покупцем.
- Дай мені найкраще м'ясо , яке тільки у тебе є , - попросив покупець . І м'ясник відповів :
- Кожен шматок м'яса , який у мене є - найкращий . Тут немає жодного шматочка , який не був би найкращим.
Почувши це , Банзай став просвітленим .
Я бачу , що ти чекаєш якогось пояснення . Якщо ти приймаєш те, що є , тоді кожен шматочок м'яса , тобто кожен момент - найкращий . Це і є просвітлення .


ПРИРОДА СПІВЧУТТЯ

Вийшовши за межі протилежностей , створених розумом , ти стаєш подібний глибокому озеру . Зовнішня ситуація твого життя і які у ній події - це поверхня озера . Іноді вона спокійна , іноді - бурхлива і схвильована вітром в повній відповідності з циклами і зміною сезонів . Глибоко внизу , на найбільшій глибині , озеро завжди спокійно . Ти - не тільки його поверхня , ти - все озеро цілком, ти з'єднаний зі своєю власною глибиною , яка завжди залишається абсолютно спокійною. Ти не чиняш опір змінам , подумки чіпляючись за будь-яку ситуацію . Твій внутрішній спокій не залежить від неї. Ти зберігаєш вірність Сущого - незмінного, позачасового , безсмертного - і більше не залежиш від того , чи зумів ти реалізуватися або стати щасливим у зовнішньому світі , в світі безупинно мінливих форм . Ти можеш насолоджуватися ними , грати з ними , створювати нові форми і цінувати їх красу . Але у тебе більше не буде потреби прив'язуватися до якоїсь із них .
Коли стаєш таким незалежним , то хіба це не означає , що в результаті ти віддаляєшся від інших людей?
Навпаки . До тих пір , поки ти не почнеш усвідомлювати Суще і не знайдеш свою власну реальність , реальність інших людей буде від тебе вислизати . Твій розум буде любити чи не любити форми і їх прояву , тобто не тільки їх тіла , але разом з тим і їх розум. Істинні стосунки можливі тільки тоді , коли усвідомлюєш Суще . Виходячи з усвідомлення Сущого , ти будеш сприймати тіло і розум іншої людини як просту ширму , як воно насправді і є , за якої ти зможеш відчувати його істинну реальність , точно так само як відчуваєш свою власну . Таким чином , якщо ти зіткнешся зі стражданням , або чиєюсь неусвідомленою поведінкою , то залишишся присутнім  який розуміє свою зєднаність з Сущим і , таким чином , зможеш зазирнути за форму і відчути випромінювання і чисте Буття іншої людини , як своє власне. На рівні Сущого все страждання сприймається як ілюзія . Адже страждання приходить через ідентифікацію з формою. Підчас через усвідомлення цього , через пробудження свідомості Сущого в інших - якщо вони , звичайно , готові - відбуваються справжні чудеса зцілення .
Це і є співчуття ?
Так. Співчуття - це усвідомлення глибинного зв'язку між собою і всіма іншими створіннями . Однак у співчуття є дві сторони , дві сторони цієї зв'язки . Оскільки , з одного боку , ти знаходишся тут як фізичне тіло , то поділяєш вразливість і смертність своєї фізичної форми з іншими людьми , так само як і з кожною іншою живою істотою. Наступного разу , коли ти заспіваєш : "Я не маю нічого спільного з цією людиною " , - пам'ятай , що у тебе з ним дуже багато спільного: через кілька років , через два роки або через сімдесят років - у цьому немає великої різниці , ви обидва станете гниючими трупами , потім купками пилу , а потім зовсім нічим . Усвідомлення цього приносить стільки протверезіння і смиренності , що не залишає місця для гордості. Хіба це - негативна думка ? Ні, це факт. Навіщо ти закриваєш на це очі ? В цьому сенсі між тобою і будь-яким іншим створенням існує повна рівність .
Однією з найбільш потужних духовних практик є глибока медитація на смертність фізичних форм , включаючи свою власну . Вона називається : "Помри перш , ніж помреш " . Ввійди в неї глибоко. Твоє тіло розчиняється і перестає існувати . Потім настає момент , коли всі форми або думки , створені розумом , теж вмирають . Незважаючи на це ти залишаєшся тут як Божественна присутність , якою ти і є. Світле , сяюче , повністю пробуджене . Ніщо з того , що було реальним , ніколи не вмирало - смертні лише імена , тіла , форми та ілюзії.

Усвідомлення безсмертності своєї істинної природи є іншою стороною співчуття. На глибинному чуттєвому плані ти усвідомлюєш не тільки свою власну безсмертність , але також і безсмертність будь-якого іншого творіння . На рівні форм ти поділяєш смертність і випадковість існування . На рівні Сущого ти поділяєш вічний, промінь життя . Це два аспекти співчуття. В співчутті почуття гіркоти і відчуття радості , що здаються протилежними , зливаються в одне і трансмутують в глибокий внутрішній спокій . Це спокій Бога. Одне з найбільш чудових і величних відчуттів , яке здатні переживати людські істоти , і який має колосальну зцілювальну і перетворюючу силу . Але істинне співчуття , яке я щойно описав , все ще велика рідкість . Для того щоб глибоко співпереживати стражданню іншої істоти , тобі виразно кажучи треба мати високу ступінь свідомості , однак це становить лише одну сторону співчуття. Такі співчуття не повні. Істинне співчуття виходить за межі співпереживання або взаємного розуміння . Співчуття не наступають , поки гіркота продовжує змішуватися з радістю, з радістю Сущого за межами форми, з радістю вічного життя.


До іншого порядку РЕАЛЬНОСТІ

Я не вірю , що тіло повинно вмирати . Я переконаний , що ми можемо досягти фізичного безсмертя . Ми віримо в смерть , і тому тіло вмирає .
Тіло вмирає не тому , що ти віриш в смерть . Тіло існує , або здається існуючим саме тому, що ти віриш в смерть . Тіло і смерть - це частина однієї і тієї ж ілюзії , породженої свідомістю , працюючої в своєму егоїстичному режимі , діючи в рамках якого вона позбавлена здатності усвідомлювати Джерело життя і тому бачить себе відокремленим і перебуває під постійною загрозою . Так воно створює ілюзію , що ти - це тіло , щільно фізичний засіб пересування , який перебуває під постійною загрозою .
Сприймати себе як раниме тіло , яке народжується і дещо пізніше вмирає , - ось у чому ілюзія . Тіло і смерть - це одна неподільна ілюзія . Одного без іншого не буває . Ти хочеш залишити собі одну частину ілюзії і позбутися від іншої , але це неможливо . Або ти все це маєш , або від усього відмовляєшся .
Однак ти не можеш " втекти " зі свого тіла , та тобі й не доведеться цього робити. Прийняття тіла за свою істинну природу є неймовірною оманою. Але так як тіло поки що залишається єдиною точкою доступу до своєї істинної природи , то вона повинна бути укладена десь всередині цієї ілюзії , а не поза нею.
Якщо ти бачив ангела , але помилково прийняв його за кам'яну статую , то все , що тобі потрібно зробити , це переналаштувати своє бачення і ще пильніше подивитися на цю " кам'яну статую " , а зовсім не починати дивитися на що - небудь інше. Тоді ти можеш помітити , що кам'яної статуї ніколи і було.
Якщо віра в смерть створює тіло , то чому тіло є у тварини ? Адже у тварини немає его, і вона не вірить в смерть ...
Але все ж вона вмирає , або здається , що вмирає .

Пам'ятай , що твоє сприйняття світу є відображенням твого стану свідомості . Ти не відділений від нього , і в ньому немає об'єктивної картини світу . У кожен момент твою свідомість створює той самий світ, в якому ти живеш . Одним з найвидатніших одкровень сучасної фізики є розуміння того , що існує єдність між спостерігачем і спостережуваним : людина, що проводить експеримент , - що спостерігає свідомість - не може бути відділена від спостережуваного явища , а різні способи його розглядання стають причиною того , що вона поводиться по- різному. Якщо на глибинному рівні ти віриш в розділеність і необхідність боротьби за виживання , то спостерігаєш , що твоє переконання відбивається у всьому , що тебе оточує , і що способами твого сприйняття управляє страх. В цьому випадку ти живеш у світі смерті , в світі тіл , які борються , котрі вбивають і пожирають один одного.
Ніщо не є тим , чим здається . Світ , який ти створюєш і бачиш за посередництвом егоїстичного розуму , може здаватися тобі дуже недосконалим місцем, просто долиною сліз . Однак те , що ти сприймаєш , - це лише свого роду символ зразок образу в сновидінні . Це спосіб твоєї свідомості інтерпретувати і взаємодіяти з молекулярним танцем енергії всесвіту . Ця енергія є сирим матеріалом так званої фізичної реальності . Ти бачиш її з точки зору тіл , народження і смерті або боротьби за виживання. Потенційно можливим і насправді існуючим є нескінченне число зовсім інших інтерпретацій , абсолютно різних світів - все залежить від сприймання свідомості . Кожна істота є фокальною точкою свідомості , а кожна така фокальна точка створює свій власний світ , незважаючи на те , що всі ці світи тісно пов'язані. Є світ людини , світ мурашки , світ дельфіна і т . Д . Є незліченна кількість істот , частота вібрацій свідомості яких настільки відмінна від твоєї , що ти , швидше за все , навіть не усвідомлюєш їх існування , точно також , як вони не усвідомлюють твого.Високосвідомі істоти , які володіють знанням як про свою з'єднуваність з Джерелом , так і про з'єднуваність один з одним , населяють такий світ , який видався б тобі райським царством , хоча всі світи , в кінцевому підсумку , є одним .
Наш колективний людський світ побудований в значній мірі на тому рівні свідомості , який ми називаємо розумом . Навіть всередині цього світу існують колосальні відмінності , безліч " суб- світів " , що залежать від того , хто саме сприймає і створює ці світи . Усі світи тісно пов'язані, і коли трансформація колективної людської свідомості станеться , то природа і тварини теж будуть відображати цю трансформацію . В Біблії говориться про те , що в прийдешні століття " Лев лежатиме поруч з ягням " . Це вказує на можливість існування зовсім іншого порядку реальності .
Світ, як він зараз представляється нам , про що я вже казав , в значній мірі є відображенням егоїстичного мислення . Буття в страху - це неминучий наслідок егоїстичної омани , це світ , в якому домінує страх. Так само як образи в сновидінні символізують внутрішній стан або відчуття , наша колективна реальність значною мірою є вираженням страху і віддзеркаленням важких верств негативності , накопичених в колективній людській психіці . Ми не відокремлені від нашого світу , тому коли більша частина людства стане вільною від егоїстичної омани , ця внутрішня переміна вплине на все створене . Ти будеш жити буквально в новому світі . Це і є зрушення в планетарній свідомості . Дивне висловлювання буддистів , що кожне дерево і кожна травинка , в кінцевому рахунку , стануть просвітленими , вказує на ту ж істину . Відповідно до вислова Святого Павла , все створене очікує просвітління людства . Так я інтерпретую його слова : " створення Всесвіту з пристрасною надією очікує пришестя сина Божого " . Св . Павло продовжує , що через це будуть врятовані всі творіння : "По цей день ... всей створений всесвіт у всіх його іпостасях стогне , як при пологових переймах " .
Те , що зараз народжується - це нова свідомість і його неминуче відображення : новий світ. Це також було передбачене в Книзі Одкровень Нового Завіту : " Потім я бачив новий рай і нову землю , бо перший рай і перша земля зникли " .
Але не плутай причину з наслідком . Твоє першочергова завдання - не шукати порятунку за допомогою створення кращого світу , а прокинутися від ототожнення з формою. Тепер ти вже не прикутий до цього світу , до цього рівня реальності . Ти можеш відчути своє коріння в невиявленне , і тому вільний від прихильності до проявленого світу. Ти як і раніше можеш продовжувати насолоджуватися минулими задоволеннями цього світу , але у тебе більше немає страху втратити їх , тому більше немає необхідності за них чіплятися . Незважаючи на те , що ти як і раніше можеш насолоджуватися чуттєвими задоволеннями , у тебе вже більше немає пристрасного бажання тілесних відчуттів , так само як немає постійного прагнення до своєї найповнішої реалізації шляхом отримання психологічної винагороди через підживлення его . Тепер ти в контакті з чимось нескінченно великим , ніж задоволення , більшим, ніж будь-яке проявлене .
У відомому сенсі , щільний світ тепер тобі вже більше не потрібен. Тобі не потрібно навіть те , щоб він став іншим , відмінним від того , який є.
Тільки з цього моменту ти починаєш формувати справжній вклад у створення кращого світу , у створенні іншого порядку реальності . Тільки з цього моменту ти стаєш здатним відчувати справжнє співчуття і допомагати іншим на рівні причини. Кращий світ може створити тільки той , хто вийшов за межі цього світу.
Може бути , ти пам'ятаєш , що ми вже говорили про подвійну природу істинного співчуття , яке є усвідомленням  спільності вуз смертності і безсмертя . Співчуття такого глибокого рівня є зцілювальним в найширшому сенсі. Зцілювальний вплив цього стану засновано в першу чергу на бутті , а не на робленні . Кожен , з ким ти вступаєш в контакт , буде зворушений сходячою від тебе присутністю і спокоєм , причому неважливо , усвідомлюєш ти це чи ні. Коли ти цілком ти присутній , а люди навколо поводяться неусвідомлено , ти не будеш відчувати в собі потреби реагувати на це , бо не дозволяєш цьому стати реальністю . Твій спокій настільки великий і глибокий, що в ньому зникає все , що не є спокоєм , ніби цього й зовсім не було. Це перериває кармічний цикл дій і реакцій . І тварини , і дерева, і квіти будуть почувати твій спокій і будуть відгукуватися на нього . Ти вчиш через буття , через демонстрацію спокою Бога. Ти стаєш " світлом світу " , еманацією чистої свідомості і тому припиняєш страждання на рівні причини його виникнення. Ти видаляєш неусвідомленість з цього світу.

Однак це не означає , що через роблення ти можеш вже і не вчити - тобто наприклад , показуючи , як розототожниться з розумом , як розпізнати чиїсь внутрішні неусвідомлені моделі і т . Д . Те , хто ти є, завжди буде найбільш життєво важливим вченням і набагато більш потужним перетворювачем світу , ніж те , що ти говориш і навіть незмірно більш важливим і сутнісним , ніж те , що ти робиш . Більше того, визнання первинності Буття і , тим самим , робота на рівні причини , не виключають можливості прояву твого співчуття одночасно на рівні продукування і результату роблення шляхом полегшення страждання , коли б ти з ним ні зіткнувся . Якщо голодний попросить у тебе хліба , і у тебе є небагато, то ти даси йому . Але коли ти віддаєш цей хліб , навіть якщо ваша взаємодія дуже короткочасна , єдине, що насправді має значення - це тільки той момент , коли ти ділишся Буттям , а хліб є всього лише символом . Глибинне зцілення укладено всередині нього . В цей момент немає ні того , хто дає , ні того , хто отримує.
Але ні голод , ні голодна смерть не повинні стояти на першому місці. Як ми можемо створити кращий світ, не покінчивши з таким злом , як голод і насильство ?
Будь-які прояви зла є результатом неусвідомленості . Ти можеш пом'якшити наслідки неусвідомленості , але ти не можеш їх усунути , поки не усунеш причину . Істинні зміни відбуваються всередині , а не зовні.
Якщо ти закликаєш до полегшення страждання в усьому світі , що є вельми благородною справою , пам'ятай , що не слід фокусуватися виключно на зовнішній стороні ; інакше ти зіткнешся з розчаруванням і відчаєм . Без глибоких змін в людській свідомості світове страждання залишатиметься бездонною ямою . Тому не дозволяй своєму співчуттю ставати одностороннім . Співпереживати до чиєїсь болі або втрати і бажання допомогти повинно бути як в рівновазі з більш глибоким усвідомленням внутрішньої природи всіх проявів життя , так і в рівновазі з первинною ілюзією всього болю . Тільки тоді ти зможеш дозволити своєму покою втікати у все, що ти робиш , і тільки тоді ти станеш працювати одночасно на рівні результату і причини.
Це ж застосовується і в разі , коли ти підтримуєш який-небудь рух , покликаний зупинити і утримати глибоко неусвідомлених людей від знищення самих себе , один одного , своєї планети , або утримати їх від продовження заподіяння страшних страждань іншим істотам , здатним відчувати. Пам'ятай : точно так само, як ти не можеш битися з темрявою , ти не можеш битися з неусвідомленістю . Якщо ти намагаєшся це робити , то полярна протилежність починає посилюватися і зміцнювати свої бойові порядки . Ти ототожнювався з однією з полярностей , ти сотворив собі " ворога " і , таким чином , сам себе втягуєш в неусвідомленість . Пробуджуй усвідомленість шляхом поширення інформації , і якщо ти все ж пручаєшся , то найбільше, що ти можеш собі дозволити, - це тільки пасивний опір . Але в цьому випадку будь упевнений в тому , що не носиш всередині себе ні опору , ні ненависті , ні негативності .
" Любіть ворогів своїх " , - сказав Ісус , що, зрозуміло , означає " не майте ворогів " .
Зайнявшись одного разу роботою на рівні результатів , занадто легко втратити себе в цьому . Залишайся пильним і будь найвищою мірою присутнім. Каузальний , причинний рівень вимагає того , щоб ти зберігав фокус на свойому першочерговому завданню , тоді вчення просвітлення стає твоєю головною метою , а спокій буде твоїм самим дорогоцінним подарунком цьому світу .



Розділ десятий : СЕНС УСТУПАННЯ
ПРИЙНЯТТЯ МОМЕНТУ ЗАРАЗ

Ви кілька разів згадали про " уступання " . Мені ця думка не подобається . Звучить якось фаталістично . Якщо ми все завжди приймаємо так , як воно є, значить , не маємо наміру вживати ніяких спроб змінити це в кращу сторону . Мені здається , що коли ми говоримо про прогрес в особистому житті або в житті  суспільства , то говоримо не про те , щоб приймати обмеження справжнього , а про те , щоб намагатися виходити за їхні рамки і створювати щось краще . Якби ми цього не робили , то все ще жили б в печерах. Як же нам примирити уступання з бажанням все змінити і зробити краще?
Для деяких людей поняття уступання може мати негативний зміст , що містить в собі уявлення про поразку , капітуляцію , невдалих спробах відповідати на виклики життя, про впадіння в літаргію і т . Д . Однак справжнє уступання абсолютно не схоже на це . Зовсім не обов'язково , що ти повинен пасивно терпіти ситуацію , в якій опинився , і нічого з нею не робити. Це також не означає , що потрібно перестати будувати плани або приступати до позитивних дій .
Уступання - це проста , але глибока мудрість піддаватися течії життя , замість того щоб опиратися їй . Єдине місце , де ти можеш відчувати протягом життя , - це момент Зараз , тому піддатися , поступитися , означає прийняти справжній момент без будь-яких умов і застережень . Це означає відмовитися від внутрішнього опору тому , що є. Внутрішній опір мовою ментальних суджень і емоційної негативності говорить "ні " тому, що " є". Це стає в буквальному сенсі декларацією , особливо коли справи " йдуть погано ", що само по собі свідчить про розрив між ультимативними вимогами або безапеляційним очікуванням твого розуму з одного боку і тим , що є насправді , з іншого. Цей розрив і є проміжок болю . Якщо ти живеш вже досить довго , то знаєш , що так досить часто буває саме тоді , коли справи " йдуть погано " . І якщо ти дійсно хочеш прибрати біль і печаль зі свого життя , то практикувати уступання потрібно саме в цих , і особливо в цих обставинах . Прийняття того , що є, одразу ж приносить тобі свободу від ототожнення з розумом і , тим самим , відновлює твою зєднаність з Сущим . Опір - це і є розум.
Уступання - це чисто внутрішнє явище . Але з цього не випливає , що ти нічого не можеш робити на зовнішньому плані або не можеш змінювати навколишню ситуацію . В дійсності все , що тобі потрібно зробити , коли ти уступаєш ситуації , - це прийняти тільки один її найтонший сегмент , іменований моментом Зараз, а аж ніяк не всю ситуацію цілком.
Приміром , якщо ти загруз десь у багнюці , ти ж не скажеш : "Добре , я підкоряюся тому, що загруз у багнюці " .
Підпорядкування - це не уступання . Тобі не потрібно приймати небажану чи неприємну життєву ситуацію . Тобі не потрібно обманювати і переконувати себе , ніби в тому , що ти загруз у багнюці , немає нічого поганого . Ні. Ти цілком усвідомлюєш своє бажання вибратися з неї. Потім ти звужувєш свою увагу і направляєш її на справжній момент і зосереджуєш її на ньому , і ні в якому разі не навішуєш на момент ніяких ментальних ярликів . Це означає , що з приводу справжнього моменту в тебе вже не буде жодних суджень . Тому у тебе не буде опору і емоційної негативності . Ти приймаєш тільки те , що цей момент " є". Потім ти вживаєш рішучі дії і робиш все , що в твоїх силах , щоб тільки вибратися з цього бруду . Таку дію я називаю позитивним. Вона набагато ефективніша негативної дії , породженої гнівом , розпачем або розчаруванням . Ти продовжуєш практикувати уступання доти , поки не досягнеш бажаного результату , утримуючись при цьому від навішування на момент Зараз будь-яких ярликів .
Дозволь мені запропонувати тобі візуальну аналогію , як ілюстрацію сенсу , яку я в це вкладаю . Ось ти йдеш вночі по стежці в оточенні густого туману . Але у тебе є потужний ліхтар , який пробиває туман своїм світлом і створює попереду тебе вузький і чистий простір . Туман - це твоя життєва ситуація, що включає минуле і майбутнє ; ліхтар - це твоя усвідомлена присутність ; чистий і ясний простір - це момент Зараз .
Не- уступання робить твою психологічну форму -скорлупу его - твердіше , і тим самим формує у тебе сильне почуття розділеності . Ти починаєш сприймати навколишній світ , і особливо людей , як загрозу . У тебе наростає неусвідомлена потреба знищувати інших через осуд , так само як і потреба конкурувати і домінувати . Навіть природа стає твоїм ворогом , а твоїм сприйняттям і інтерпретаціями розпоряджається і управляє страх. Душевна хвороба , яку ми називаємо параноя , - всього лише трохи більше гостра форма цього звичайного , але вельми дисфункционального стану свідомості .
Внаслідок наявності опору жорстким і ригідним стає не тільки твій психологічний стан , але слідом за ним і фізична форма , тобто твоє тіло . У різних його частинах виникає напруга , а саме тіло в цілому стискається . Вільна циркуляція життєвої енергії в ньому значно ускладнюється , а така циркуляція сама по собі є сутнісно важливою для його здорового функціонування . Фізкультура і деякі види фізіотерапії можуть сприяти поновленню її циркуляції , однак , доти поки ти не зробиш уступання практикою у своєму повсякденному житті , ці заходи будуть приводити тільки до тимчасового зняття симптомів , і так буде продовжуватися до тих пір , поки причини цього , тобто стереотипи опору , що не будуть розчинені .
Всередині тебе є щось таке , що ніколи не буває порушеними швидкоплинними , минущими обставинами , що формують твою життєву ситуацію , а шлях доступу до цього є тільки один - і він пролягає через уступання . Це і є твоє життя , то саме твоє Буття , яке вічно перебуває у позачасовому царстві сьогодення. Відшукання в цьому житті і є "та сама єдина річь , яка потрібна" , про що натякав Ісус .

Якщо ти вважаєш , що твоя життєва ситуація не відповідає твоїм вимогам або взагалі нетерпима , то зламати неусвідомлену модель опору , яка стверджує цю ситуацію , ти зможеш тільки примирившись з нею.
Уступання прекрасно поєднується з діями , здійсненням змін або з досягненням цілей . Коли ти дієш в стані уступання , то твоє роблення наповнюється зовсім іншою енергією , іншою якістю . Уступання з'єднує тебе з джерелом життєвої енергії , і якщо в твоє роблення вселяється Суще , то воно перетворюється в радісне свято життєвої сили , яка ще глибше забирає тебе в момент Зараз . Якість того , що ти робиш або створюєш через "не - опір " , незмірно зростає . Результати починають " дбати " самі про себе і починають відображати цю якість . Ми можемо назвати це " дією в уступанні " . Вона працює не так , як ми уявляли собі протягом тисячоліть . У світі пробудження все більшої кількості людей слово робота буде йти з ужитку і , може бути , тоді для його заміни буде придумано нове слово .
Якість твоєї свідомості зараз - ось що є головним визначальним фактором твого майбутнього , тому найважливішим з усього , що ти можеш зробити для здійснення позитивних змін , є уступання . Будь-яка дія - вторинне. В непоступливій свідомості не може народитися ніяка по - справжньому позитивна дія.
Я розумію , що якщо я опиняюся в неприємній або в не влаштовуючій мене ситуації і повністю приймаю той момент , який є, то страждання або нещастя не буде . Я здіймаюся над ситуацією . Але я все ще недостатньо добре розумію , звідки буде приходити енергія для мотивації дії та здійснення змін , якщо у мене не буде хоча б якоїсь незадоволеності .
Перебуваючи в стані уступання ти дуже ясно бачиш і добре розумієш те, що саме потрібно робити , і слідом за тим дієш , займаючись тільки однією справою , і фокусуючись тільки на чомусь одному в кожен поточний момент часу. Вчись у природи : спостерігай за тим , яким чином в ній все відбувається і як приходить до свого завершення , спостерігай за тим , як це диво життя розгортається , не відчуваючи ні найменшого почуття гіркоти або незадоволеності . Ось чому Ісус сказав : " Подивися на лілеї, як вони ростуть ; вони не трудяться і не прядуть " .
Якщо тебе не влаштовує ситуація в цілому , виділи з неї справжню мить і поступися тому, що в неї є. Це і є той самий ліхтар , який пробиває туман . Тоді твоя свідомість вийде з- під впливу зовнішніх обставин. Ти вже більше не будеш виходити зі своєї реакції і опору .
Потім розглянь специфічні особливості ситуації. Запитай себе : "Чи можу я прямо зараз почати що - небудь таке , щоб цю ситуацію змінити , або виправити її або вийти з неї ? " Якщо так , то роби те , що для цього потрібно. Чи не фокусуйся одночасно на сотні справ , які тобі потрібно робити або якими доведеться зайнятися в майбутньому , а зосередь всю свою увагу на тій єдиній справі, якою ти можеш зайнятися зараз. Це не означає , що тобі не слід нічого планувати . Цілком може виявитися так , що саме планування може стати тою єдиною справою, яку ти зможеш робити прямо зараз. Але будь упевнений в тому , що ти не починаєш крутити своє " ментальне кіно », не проектуеш себе в прийдешнє , змушуючи себе тим самим втрачати справжній момент . Будь-яка твоя дія може не дати тобі негайних результатів . Поки вона їх не принесе - не чини опір тому, що є. Якщо ж ти нічого не можеш зробити і не в змозі витягти себе з цієї ситуації , то використовуй її для того , щоб ще глибше увійти в уступання , ще глибше увійти в момент Зараз, ще глибше зануритися в Суще . Коли ти входиш в цю позачасову мірність присутності, то зміни частенько починають відбуватися абсолютно дивовижним чином , без особливого втручання з твого боку . Життя починає допомагати тобі і співпрацювати з тобою . Якщо внутрішні фактори , такі як страх , почуття провини або інерції утримують тебе від дії , то вони розчиняться в світлі твоюї усвідомленої присутності.
 Не плутай поняття уступання з відношенням типу "Мене більше ніщо не хвилює" або " А мені взагалі все одно " . Якщо ти подивишся на це пильно , то виявиш , що таке ставлення заражено негативністю у формі прихованої образи і тому уступанням зовсім не є , а виявляється лише замаскованим опором . Коли ти поступаєшся , то щоб перевірити , чи не залишилося у тебе всередині хоча б якогось сліду опору , направ свою увагу всередину себе . Роблячи це , будь надзвичайно уважним і чутливим , інакше ти можеш залишити непоміченим маленький комок опору у вигляді якої -небудь зачаївшоїся в темному кутку думки або неусвідомленої емоції .


ВІД ЕНЕРГІЇ РОЗУМУ до ЕНЕРГІЇ ДУХУ

Відпустити опір - це простіше сказати , ніж зробити. Я все ще не зовсім ясно розумію , як потрібно відпускати . Якщо ви говорите , що через уступання , то у мене залишається питання : "Як? "
Почни з визнання того , що опір є. Будь в ньому , коли він тільки починає виникати , коли він тільки зароджується . Спостерігай за тим , як твій розум його створює , як він навішує ярлики на виниклу ситуацію , на тебе , на інших . Подивися , чим зайняте твоє мислення . Відчуй енергію цієї емоції . Спостерігаючи за опором , ти сам побачиш , що він не служить ніякій меті . Фокусуючи всю свою увагу на моменті Зараз, ти робиш неусвідомлений опір усвідомленим , а тут йому і кінець . Ти не можеш в одну і ту ж мить бути усвідомленим і нещасним , усвідомленим і перебувати в негативному стані. Негативність , почуття невдоволення або наявність будь-якої форми страждання говорить про присутність опору , а він завжди неусвідомлений .
Хіба я можу бути усвідомленим щодо своїх неприємних відчуттів ?
А ти вибрав би для себе нещастя ? Якщо ти його не вибирав , то звідки воно взялося ? З якою метою? Хто підтримує в ньому життя ? Ти кажеш , що усвідомлюєш свої неприємні відчуття , але правда полягає в тому , що ти ототожнюєш себе з ними і підтримуєш в них життя тільки через своє наполегливе думанье про них . Все це і є неусвідомленість . Якби ти був усвідомленим , тобто повністю присутнім в моменті Зараз, то вся негативність розчинилася б практично миттєво. Вона не здатна виживати в твоїй присутності . Вона здатна виживати тільки в твою відсутність . Навіть тіло болю не може довго протягнути, якщо ти знаходишся в стані присутності. Ти сам підгодовуєш своє нещастя , приділяючи йому час . Час - це його кров . Шляхом усвідомлення своєї найглибшої присутності візьми і позбав його часу - і він помре. Однак чи дійсно ти хочеш його смерті ? Чи справді ти ситий їм по горло ? Ким ти будеш без нього ?
До тих пір поки ти не почнеш практикувати уступання , духовна мірність життя буде для тебе чимось таким , про що ти читаєш , говориш , пишеш книги , про що думаєш , у що віриш - чи не віриш , що теж цілком можливо. Це не міняє справи . До тих пір , поки уступання не почне бути живою реальністю твого буття . Коли це відбудеться , то енергія , яку ти випромінюєш і яка управляє твоїм життям , перейде на набагато вищу частоту вібрацій , ніж енергія розуму , яка продовжує керувати нашим світом , - а це і є енергія, яка формує існуючі соціальні , політичні та економічні структури нашої цивілізації і що продовжує стверджувати себе через нашу систему освіти та засоби масової інформації. Духовна енергія приходить в цей світ через уступання . Вона створює «не- страждання" як для себе , так для інших людей , так само як, втім , і для інших форм життя на нашій планеті. На відміну від енергії розуму вона не забруднює землю і не підпорядковується закону протилежності , який нав'язує нам ідею про те, ніби ніщо не може існувати без своєї протилежності , ніби добра без зла не буває . Ті , хто без угаву базікають про енергію розуму , продовжують залишатися в переважній більшості , і вони ж як і раніше не усвідомлюють факт існування духовної енергії . Ця енергія належить до іншого порядку реальності , і тільки коли достатня кількість людей увійде в стан уступання і , тим самим , повністю звільниться від негативності , енергія уступання почне створювати інший світ. Якщо Землі судилося вижити , то це відбудеться тільки завдяки енергії населяючих її людей.
Коли Ісус зробив свою знамениту пророчу заяву   на Горі , він посилався саме на цю енергію : " Благословенні лагідні ; вони матимуть землю в своєму володінні " . Це і є безмовна , але найвищою мірою насичена присутність, яка розсіює несвідомі стереотипи розуму . Ті ще якийсь час можуть залишатися активними , але вони вже не зможуть керувати твоїм життям . Зовнішні обставини , які зазвичай цьому опираються , також мають тенденцію зрушуватися або швидко розчинятися через уступання . Уступання - це дуже потужна сила як для зміни ситуацій , так і для трансформації людей. Якщо обставини не зрушуються відразу , то прийняття справжнього моменту дозволяє тобі піднятися над ними. У кожному разі - ти вільний .


УСТУПАННЯ В ОСОБИСТИХ ВІДНОСИНАХ
А що з приводу тих людей , які хочуть мене використовувати , маніпулювати мною або контролювати мене ? Поступатися чи мені їм ?
Вони відрізані від Сущого , тому неусвідомлено намагаються отримати енергію і силу від тебе. Вірно те , що намагатися використовувати інших або маніпулювати іншими буде тільки неусвідомлена особистість , але в рівній мірі вірно і те , що тільки неусвідомлена особистість може бути використана або піддана маніпуляції . Якщо ти пручаєшся або борешся з неусвідомленою поведінкою інших , то сам стаєш неусвідомленим . Однак уступання не означає, що тобі слід дозволити неусвідомленим людям використовувати себе . Зовсім ні . Абсолютно допустимо , якщо ти твердо і чітко скажеш людині "ні" або вийдеш з ситуації, що склалася і в той же самий час будеш перебувати в стані повного внутрішнього непротивлення . Коли ти кажеш " ні" , неважливо , людині або ситуації , то нехай це виходить не з реакції , а з інтуїції , з ясного усвідомлення того , що в даний момент для тебе правильно і що неправильно. Нехай це "ні" буде не реактивним , а високоякісним "ні" , таким "ні" , яке вільне від якої б то не було негативності і тому не створює приросту страждання.
У мене на роботі склалася неприємна ситуація. Я намагався поступитися їй , але це виявилося неможливим . У мені все ще піднімається досить сильний опір.
Якщо ти не в змозі поступитися ситуації , тоді дій негайно : виговорись або що-небудь зроби , щоб у тебе з'явився шанс змінити ситуацію , - або ж виходь з неї. Прийми на себе відповідальність за своє життя.  Не забруднюй негативністю ні своє прекрасне і променисте внутрішнє Суще , ні Землю .  Не давай невдоволенню , в якому б вигляді воно не приходило , знаходити всередині тебе місце для свого проживання.
Якщо у тебе немає можливості діяти , наприклад , якщо ти сидиш у в'язниці , тоді у тебе залишається вибір з двох варіантів : опір або уступання . Скутість або внутрішня свобода від зовнішніх обставин. Страждання або внутрішній спокій .
Чи потрібно практикувати неспротивлення також і по відношенню до зовнішніх проявів життя, тобто непротивлення насильству , або це стосується тільки нашого внутрішнього життя ?
Тобі слід дбати тільки про внутрішній аспект . Це первинно . Звичайно ж , це водночас буде трансформувати твоє життя і образ дій у зовнішньому світі , в твоїх взаєминах і т . Д .
Уступання внесе серйозні зміни в твої взаємини. Якщо ти ні за що не можеш прийняти те , що є, то мається на увазі , що ти й інших не зможеш прийняти такими, які вони є. Ти судиш , критикуєш , тавруєш , сортуєш , відкидаєш або намагаєшся переробляти людей. Більш того , якщо ти постійно перетворюєш момент Зараз в засіб для досягнення мети , якій знаходиться в майбутньому , то разом з цим ти перетворюєш кожну людину , з якою стикаєшся або маєш відносини , в такий же засіб для досягнення своєї мети. В цьому випадку взаємини , як аспект людського буття , обертаються для тебе справою вторинної важливості або взагалі стають неважливими . Первинним стає те, що ти можеш отримати від цих відносин , будь то накопичення речей , почуття влади , фізичного задоволення або яка-небудь інша форма винагороди твого его .
Дозволь мені показати тобі , як уступання може працювати у взаєминах. Коли ти вступиш в який-небудь спір або конфліктну ситуацію , можливо, з партнером або з кимось із близьких тобі людей , почни з спостереження за тим , як швидко наростає твоє прагнення захищатися , коли твоя позиція піддається атаці , або ж відчуй силу своєї власної агресії , коли ти сам атакуєш позицію іншої людини . Понаблюдай за своєю прихильністю до своїх точок зору і думок. Відчуй ту ментально - емоційну енергію , яка стоїть за твоєю потребою бути правим і робити іншу людину неправим . Це енергія егоїстичного розуму . Визнаючи і відчуваючи її найбільш повно , ти робиш її усвідомленою. Тоді одного разу прямо посеред спору ти раптом усвідомлюєш , що в тебе є вибір , і , можеш бути , вирішиш відкинути свою реакцію хоча б потім , щоб поцікавитися , що буде відбуватися . Ти здаєшся , уступаєш . Я не маю на увазі , що ти відкидаєш цю реакцію , вимовляючи : "Добре , ти правий " , - а в цей же самий момент на твоєму обличчі написано: "Я вище всієї цієї дитячої неусвідомленості " . В цьому випадку ти просто перенесеш свій опір на інший рівень , на якому егоїстичний розум продовжує залишатися в активному стані і наполягає на досягненні переваги. Я говорю про відпускання всього поля ментально - емоційної енергії , що знаходиться всередині тебе і продовжує боротися за владу.
Его хитро й підступно , тому для того , щоб зрозуміти , чи дійсно ти перестав ототожнювати себе з ментальної позицією і звільнив себе від впливу свого розуму , тобі потрібно бути найвищою мірою пильним і абсолютно чесним із самим собою. Якщо ти раптом відчув раптову легкість , ясність і глибокий спокій , - це вірна ознака того , що ти поступився по - справжньому . Тепер , коли ти вже більше не підживлюєш ментальну позицію іншої людини силою свого опору , понаглюдай за тим , що відбуватиметься з ним. Істинне спілкування починається тоді , коли ідентифікація з ментальної позицією більше не стоїть у тебе на шляху.
А що з приводу непротивлення насильству , агресії і тому подібного ?
Непротивлення не обов'язково означає нічого -не - робити . Непротивлення підрозуміває тільки те , що будь-яке твоє "роблення " стає нереактивне . Згадай глибоку мудрість , що лежить в основі практики східних бойових мистецтв :  не чини опір силі противника . Піддайся , щоб перемогти .
Говорячи це , я маю на увазі те , що коли ти перебуваєш в стані найвищої присутності, то " нічого -не - роблення" діє на ситуації і людей надзвичайно могутньою перетворюючою і зцілювальною дією. У даосизмі є термін ву вей , який зазвичай перекладається як "дія без дії " або як " тихе - сидіння - і - нічого -не - роблення" . У стародавньому Китаї це вважалося найвищим досягненням або чеснотою . Разом з тим вона радикально відрізняється від бездіяльності , яка характерна для звичайного стану свідомості або , краще сказати «не- свідомості " , що випливає зі страху , інерції або нерішучості . Реальне " нічого -не - роблення" включає в себе і внутрішнє непротивлення і найвищу готовність.
З іншого боку , якщо вже тобі доведеться діяти , то ти вже не станеш робити це , відштовхуючись від реакцій свого обумовленого розуму , а будеш відгукуватися на ситуацію , виходячи зі своєї усвідомленої присутності. Твій розум , будучи відображенням цього стану свідомості , буде вільний від будь-яких концепцій , в тому числі і від концепції ненасильства . Ну , хто ж , право , може заздалегідь сказати , що саме ти будеш робити ?
Его вірить в те, що твоя сила - в опорі , тоді як насправді , опір відрізає тебе від Сущого , від єдиного місця істинної сили . Опір - це слабкість і страх , замасковані під силу . Те , що его розглядає як слабкість , - це твоє Буття в його чистоті , невинності і силі . Те , що воно сприймає як силу , - це слабкість . Тому для того , щоб прикрити " слабкість " , яка насправді є твоєю силою , его існує і діє в режимі безперервного опору і грає ролі підставних осіб .
Неусвідомлене виконання ролей , типове при відсутності уступання , у величезній мірі визначає і передрішає якість міжособистісної взаємодії . Коли ти перебуваєш в стані уступання , то тобі більше не потрібний ні захист его , ні його маски . Ти стаєш дуже простим , дуже справжнім .
" Це небезпечно " , - каже его . - " Тобі можуть заподіяти шкоду. Ти станеш уразливим " .
Ось вже чого его точно не знає , так це того , що відпустивши опір , ставши " уразливим " , ти зможеш відкрити і здобути свою істинну і сутнісну невразливість .


ТРАНСФОРМАЦІЯ ЗАХВОРЮВАННЯ В просвітлення

Якщо хтось серйозно хворий і повністю приймає свій стан і поступається хворобі , чи не виходить так , що тим самим він відмовляється від свого твердого наміру повернутися до здоров'я ? Адже тоді рішучості боротися з недугою у нього більше не буде , хіба не так ?
Уступання - це внутрішнє і беззастережне прийняття того , що є. Ми говоримо про твоє життя - про справжню мить , а не про умови або обставини твого життя , і навіть не про те , що я називаю твоєю життєвою ситуацією . Про це ми вже говорили.
А що стосується хвороби , то хвороба - це всього лише частина твоєї життєвої ситуації. А раз так , то у неї є минуле і майбутнє. Минуле і майбутнє доти представлятимуть собою безперервний континіум , поки через свою усвідомлену присутність ти не розбудиш і не активізуєш звільняючи силу момента Зараз . Як ти вже знаєш , в основі існування різних умов, що формують твою яка розгортається в часі життєву ситуацію , завжди є щось більш глибоке , більш сутнісне - це твоє Життя , твоє Буття в позачасовому моменті Зараз .
Оскільки в моменті Зараз немає місця для проблем , то в ньому немає місця і для хвороби . Якщо ти віриш у те, що написано на ярлику , який хтось причепив до твоєї обставини , то це закріплює обставину на його місці , надає йому силу і призводить гадану стійку ситуацію до тимчасового разбалансу . Віра надає цій обставині не тільки реальність і солідність , але разом з тим і тривалість у часі , чого воно раніше не мало . Фокусуючись на справжній миті і утримуючись від навішування ментальних ярликів , ти зменшуєш хворобу до розмірів одного або декількох факторів: фізичного болю , слабкості , дискомфорту або нерухомості. А це і є те , чому ти уступаєш - ти уступаєш справжньому моменту . Ти не піддаєшся думкам про "хворобу " . Дозволь своєму стражданню заштовхнути тебе зараз , в стан найвищого усвідомлення присутності. Використовуй його для прояснення.
Уступання не трансформує за те, що є , або , по крайній мірі, не робить це прямо . Уступання трансформує тебе . Якщо ти трансформований , тоді і весь твій світ теж трансформований , тому що світ - це тільки відображення . Ми про це вже говорили.
Якщо ти глянув у дзеркало , і те, що ти в ньому побачив , тобі не сподобалося , було б божевіллям обрушуватися з кулаками на віддзеркалення . Але перебуваючи в стані неприйняття ти робиш саме це. І, зрозуміло , якщо ти б'єш по відображенню , то воно гарненько дає тобі здачі . Якщо ти приймаєш будь  яке відображення , якщо ти стаєш дружніми до нього , то воно не може не стати дружелюбним по відношенню до тебе. Саме так ти змінюєш світ .
Хвороба - це не проблема. Проблема - це ти , і так буде до тих пір , поки всім керує твій егоїстичний розум. Якщо ти хворий або нерухаєшся , не відчувай себе так , ніби ти зазнав якусь невдачу , не відчувай себе винним. Не вини життя за те , що воно обійшлося з тобою несправедливо , але в той же час , не вини і самого себе . Бо все це є опором . Якщо ти серйозно хворий , то використовуй цю обставину для прояснення. Використовуй для просвітління всього " поганого " , що трапляється у твоєму житті. Позбав хворобу часу. Чи не давай їй ні минулого , ні майбутнього . Дозволь їй заштовхнути тебе в найвищу ступінь усвідомлення справжнього моменту - і спостерігай за тим , що відбувається .
Стань алхіміком . Трансмууй основні метали в золото , страждання в усвідомленість , катастрофу в просвітлення .
Ти що , серйозно хворий і зараз злишся на те , що я тільки що сказав ? Тоді це ясний знак того , що хвороба стала частиною твого відчуття " себе " , і що зараз ти захищаєш свою особистість - точно так само, як захищаєш свою хворобу . Обставина під назвою " хвороба " не має нічого спільного з тим , хто ти є насправді .


КОЛИ ПРИХОДИТЬ БІДА
Що стосується більшості населення, яке продовжує донині залишатися несвідомим , то потенційна здатність проломити тверду шкаралупу его і заштовхнути людей в уступання , тобто в пробуджений стан , мають лише критичні , екстремальні ситуації. Граничні , критичні ситуації виникають або під час лих , або в умовах радикального перевороту , тяжкої втрати , або такого страждання , коли весь твій світ обрушується , розлітається на друзки , і в цих обставинах вже ніщо не має ніякого значення. Або ж коли людина встає перед лицем смертельної загрози , фізичної або психологічної . Або коли егоїстичний розум , який створив цей світ , коллапсує і випускає дух . Тоді на попелищі старого світу може народитися новий .
Зрозуміло , гарантії в тому , що будь-яка , нехай навіть і критична ситуація , може до цього не привести , гарантії немає ніякої , але потенційна можливість є завжди. У деяких людей спротив тому , що є, в таких умовах навіть посилюється і загострюється , і тоді все на світі котиться прямо в пекло . У інших людей може виникнути і спостерігатися часткове уступання , але навіть таке уступання відкриває їм певну глибину і призводить до ясності , якої досі не було. Шкаралупа его розвалюється і крізь тріщини і просвіти в її уламках починає пробиватися випромінювання і спокій , які стоять за розумом .
У прикордонних ситуаціях відбувається безліч чудес. Бувало , вбивці , стоячи в смертній шерензі в очікуванні страти , протягом останніх годин свого життя відчували стан не - его а супутні йому глибоку радість і спокій . Їх внутрішній опір положенню , в якому вони опинилися , ставав настільки сильним , що завдавало їм неймовірне страждання. Їм нікуди було діватися , і вже нічого не можна було зробити , щоб цього уникнути. Не можна було сховатися навіть у майбутньому , що знаходиться під захистом розуму . Тому все це заштовхувало їх у повне прийняття неприйнятного . Це заштовхувало їх у стан капітуляції , беззастережної здачі . Вони знаходили здатність цим шляхом увійти в стан благодаті , разом з яким приходить звільнення - повне позбавлення від минулого. Звичайно ж , така ситуація не є настільки гранична , що здатна створити простір для чуда благодаті та звільнення , але , тим не менш, це вже акт уступання .
Тому , якщо тебе наздожене біда , або щось дійсно почне йти " гірше " нікуди - наприклад , якщо ти , не дай Бог , захворієш , втратиш здатність рухатися , позбудешся будинка , багатства або певного суспільного становища , потрапиш крах в близьких відносинах , переживеш смерть або страждання коханої людини , або коли наблизиться твоя власна смерть , - знай , що у всього цього завжди є інша сторона , і що в цей момент ти будеш усього лише в одному кроці від чогось неймовірного і приголомшливого : в одному кроці від повної алхімічної трансмутації основного металу болю і страждання - в золото . Цей один крок називається уступання .
Я не маю на увазі і не хочу сказати , що в подібній ситуації ти станеш щасливим . Ти не станеш щасливим . Але страх і біль будуть трансмутувати у внутрішній спокій і безтурботність , вихлдячи з дуже великої глибини - з самого Непроявленого . Це " спокій Бога , який посилає тобі все це розуміння " . Порівняно з цим Щастя - досить дрібна річ . Разом із променистим спокоєм приходить усвідомлення - не на рівні розуму , але з глибини твоєї Істоти , - що ти непорушний і безсмертний. Це не просто віра . Це абсолютно точно і не вимагає ніяких зовнішніх доказів або підтверджень , що виходять з будь-якого вторинного джерела .


ТРАНСФОРМАЦІЯ СТРАЖДАННЯ В СПОКІЙ

Я читав про одного філософа з давньої Греції , який , коли йому сказали , що його син загинув при нещасному випадку , відповів : "Я знаю , що він не був безсмертним " . Чи є це уступанням ? Якщо так , то я такого не хочу . Трапляються ситуації , в яких уступання виглядає неприродним і навіть нелюдяним .
Стан відрізаності від своїх почуттів не є уступанням . Але нам невідомо , яким був його внутрішній стан , коли він вимовляв ці слова . В деяких екстремальних ситуаціях прийняття моменту Зараз як і раніше може бути для тебе неможливим . Але для того щоб поступитися , ти завжди отримуєш другий шанс.
Твій перший шанс - це в кожен момент поступатися реальності справжнього моменту. Знаючи , що те, що є, вже не може бути змінено - просто тому що воно вже є, - ти кажеш " так" тому , що є, або приймаєш те, чого немає . Потім ти робиш те , що тобі слід робити , чого б ця ситуація не зажадала . Якщо ти залишаєшся вірним цьому стану прийняття , то ти більше не будеш створювати негативність ,  не будеш створювати страждання , чи не будеш створювати невдоволення . Тоді ти будеш жити в стані непротивлення, в стані благодаті і світла , вільним від необхідності боротися .
Всякий раз , коли ти буваєш не здатний зробити це , всякий раз , коли ти пропускаєш такий шанс - з тієї  причини, що не генеруєш достатньо усвідомленої присутності для запобігання розповзання будь-яких стереотипів неусвідомленого опору , або тому , що сформовані умови настільки екстремальні, що абсолютно неприйнятні для тебе , - всякий раз ти створюєш якусь форму болю , якусь форму страждання. Це може виглядати так , ніби сама ситуація створює це страждання , однак це не так - причиною тому є твій опір .
Тоді , для того щоб поступитися , у тебе з'являється другий шанс. Якщо ти не можеш прийняти те , що оточує тебе зовні , тоді прийми те, що є всередині . Якщо ти не можеш прийняти зовнішні умови - прийми внутрішні . Це означає ось що :  не чини опір болю . Дозволь їй бути . Поступися горю , розпачу , самотності або стражданню , яку б форму вони ні прийняли. Будь свідком ,  не вішаючи на це ментальних ярликів . Прийми це в свої обійми . Потім спостерігай за тим , як чарівна сила уступання трансмутує важке страждання в глибокий спокій . Це твоє розп'яття на хресті . Дозволь йому стати своїм воскресінням і вознесінням .
Я не розумію , як можна поступитися стражданню . Як ви самі підкреслили , страждання  не є - уступанням . Яким чином можна поступитися НЕ - уступанню ?
На мить забудь про уступання . Якщо твоя біль важка , то всякі розмови про уступання можуть здаватися марними і безглуздими . Якщо твоя біль глибока, то , швидше за все , у тебе з'явиться набагато більш сильне бажання позбутися її , ніж примиритися з нею. Просто ти не хочеш відчувати те , що відчуваєш . Що може бути ще більш пересічним ? Але від болю не втечеш - просто в нікуди. Правда , є багато псевдо - виходів , таких як робота , випивка , наркотики , гнів , відкидання , придушення і так далі - але жоден з них не звільняє тебе від болю . Коли ти робиш страждання неусвідомленим , воно не стає від цього менш інтенсивним . Коли ти заперечуєш емоційний біль , то він забруднює все , чим ти займаєшся і про що думаєш , включаючи також і твої взаємини. Ти випромінюєш біль як енергію , а інші її підсвідомо беруть . Якщо вони неусвідомлені , то можуть відчути , що щось змушує їх нападати на тебе чи завдавати тобі біль якось інакше , або ти сам можеш зачепити їх в тумані неусвідомленої проекції свого болю . Ти притягуєш до себе і проявляєш те, що відповідає твоєму внутрішньому стану.
Коли з болі немає виходу , тоді завжди є шлях крізь неї . Тому не відвертайся від болі . Дивись їй прямо в обличчя. Відчувай її цілком. Відчувай її - Не думай про неї ! Якщо це необхідно , то виражай її , але не створюй в своєму розумі її опису . Направ всю свою увагу на відчуття , а не на особистість, не на подію або ситуацію , які , як тобі здається , породили її . Не дозволяй розуму використовувати цю біль для того , щоб ти перетворив себе на її жертву . Почуття жалості до себе і перекази своїй історії іншим людям утримуватимуть тебе затиснутим в лещатах власного страждання. Раз вже неможливо піти від того , щоб відчувати біль , то єдиною можливістю для змін залишається тільки увійти в неї - інакше нічого не зрушиться . Тому направляй всю свою увагу на те, що ти відчуваєш , і уникай ментальних визначень . Занурюючись в відчуття , будь найвищою мірою чутливий і уважний. Спочатку вона може здатися тобі чимось абсолютно безпросвітним і жахливим , але коли у тебе з'явиться сильне бажання відвернутися від неї , то просто візьми і спостерігай за нею , але нічого з нею не роби . Продовжуй утримувати свою увагу на почутті болю , продовжуй відчувати горе , страх , боязнь , самотність , все , що там буде . Залишайся напоготові , будь в присутності - у присутності з усім своїм єством , з кожною клітинкою свого тіла . Так ти вносиш світло в темряву . Це і є яскраве і ясне світло твоєї свідомості .
На цьому етапі тобі вже більше не потрібно буде турбуватися про уступання . Це вже відбулося. Як ? Повна увага і є повне прийняття , повне примирення . Фокусуючи всю свою увагу , ти використовуєш силу моменту Зараз, яка і є сила твоєї присутності . У ній не зможе вціліти жодна затаївшася грудочка опору . Присутність ліквідує час . А при відсутності часу ні страждання , ні негативність не можуть вижити .
Прийняття страждання - це подорож в смерть . Стати обличчям до обличчя з глибоким болем , дозволяючи йому бути , спрямовуючи свою увагу всередину нього , означає свідомо увійти в смерть . Коли ти помираєш такою смертю , то розумієш , що смерті немає - і боятися нічого. Помирає тільки его . Уяви собі промінь сонячного світла , який забув , що є невіддільною частиною сонця і збиває з пантелику тим , що йому нібито потрібно битися за виживання і чіплятися за якусь іншу свою ідентифікацію , іншу, ніж сонце . Хіба смерть цієї омани не стане для тебе небаченим звільненням ?
Чи хочеш ти померти легко ? Хотів би ти померти хоча б без болю , без агонії ? Тоді кожну сущу мить вмирай для минулого і дозволь світлу своєї присутності висвітити і додати блиск до  важкого і скованого часом "собі " , якого ти вважаєш своїм " я " .



ШЛЯХ ХРИСТА
Є безліч повідомлень від людей , які кажуть , що здобули Бога через своє глибоке страждання , і разом з тим існує Християнський вираз " Шлях Хреста " , який , як я вважаю , вказує на те ж саме.
Ми тут нічого іншого й не розглядаємо .
Строго кажучи , вони не здобули Бога через своє страждання , тому що страждання включає в себе опір . Вони здобули Бога через уступання , через повне прийняття того , що є, всередину чого їх заштовхнуло власне сильне страждання. На деякому рівні вони повинні зрозуміти те , що їх біль була створена ними самими.
Яким чином ви прирівнюєте уступання до набуття Бога?
Оскільки опір невіддільний від розуму , то відмова від опору , тобто уступання , - це кінець пануванню твого розуму , кінець господареві , самозванцю і шахраю , який претендує на те , щоб називатися " тобою " , це кончина помилкового бога. Судження і негативність розчиняються в ньому . Царство Сущого , якого перш затуляв розум , починає розкривати себе . Усередині тебе раптово панує глибокий спокій , незбагненне і незрозуміле почуття спокою . А всередині цього спокою - велика радість . А всередині цієї радості - любов . А в самій серцевині , в самій потаємної її глибині перебуває священне , що не піддається ніякому виміру Те , що не може мати ніякох назви .
Я не називаю це здобуттям Бога , бо як же ти можеш знайти те , чого ніколи не втрачав , як же ти можеш відшукати життя , яким сам і являєшся ? Слово Бог представляється у якому є обмеження не тільки внаслідок свого невірного сприйняття і вживання протягом тисячоліть , але також і внаслідок того , що воно має на увазі наявність істоти , відокремленої від тебе . Бог - це саме Суще , а зовсім не істота . Тут не можуть мати місце відносини типу суб'єкт - об'єкт , не може бути ніякої подвійності , ніяких тебе і Бога. Усвідомлення  Бога - це найприродніше з усього, що є. Вражаюче і незбагненно не те , що ти можеш усвідомлювати Бога , а те, що ти не усвідомлюєш Його .
Шлях Хреста , про який ти згадав , це старий шлях до просвітління , і до останнього часу він був єдиним . Але не списуй його з рахунків і не недооцінюй його дієвість . Він все ще працює.
Шлях Хреста - це досконала і повна перестановка . Він означає , що найгірше з того , з чим ти стикаєшся в житті , перетворюється на найкраще з усього , що взагалі коли -небудь могло з тобою статися. Цей шлях пролягає через примус тебе здатися , капітулювати , через вштовхування тебе в " смерть ", через спонукання тебе стати таким , як ніщо , стати таким , як Бог , - тому що Бог теж ні - що .
Що стосується більшості людей, що продовжують залишатися неусвідомленими , то в наш час Шлях Хреста і раніше залишається для них єдиним . Вони будуть прокидатися тільки через подальше страждання , а просвітління як масовому явищу передуватимуть передбачені пророками грандіозні суспільні зрушення . Цей процес відображає дію відомих всесвітніх законів , керуючих ростом свідомості , і тому він передбачений деякими видящими . Крім того , це передбачено в Книзі Одкровень або Апокаліпсисі , хоча і замасковано під незрозумілою і, часом , непроникною символікою . Це страждання післав не Бог, воно післане самими людьми - кожний самому собі і один одному , - так само як, втім , передбачені і певні захисні заходи , які Земля , будучи живим , інтелектуальним організмом , зробить для свого захисту від скаженої атаки людського безумства .
Проте, число людей , що живуть в даний час , свідомість яких вже настільки глибоко еволюціонувала , що для досягнення стану просвітління вони вже більше не потребують зросту страждання ,  . Ти можеш бути одним з них.
Сенс просвітлення через страждання - Шлях Хреста - полягає в тому , щоб тебе вкинули в піднебесне королівство брикающимся та верескливим . Зрештою , ти здаєшся тільки тому , що більше не в силах протистояти болю , однак він може тривати ще дуже довго, перш ніж вщухне . Усвідомлене вбрання просвітлення означає відмову від своєї прихильності до минулого і вибір моменту Зараз в якості головного фокуса свого життя. Це означає вибір перебувати в стані присутності, а не в часі . Це означає говорити " так" тому , що є. Тоді біль вже більше не буде тобі потрібна. Як ти думаєш , скільки ще часу тобі потрібно , перш ніж ти зможеш сказати : "Я більше не буду створювати біль і страждання ? " Скільки ще болю тобі потрібно , перш ніж ти зможеш зробити такий вибір ?
Якщо ти думаєш , що для цього тобі потрібно ще якийсь час , ти отримаєш цей час - і отримаєш біль . Час і біль - нерозлучні.


ЗДАТНІСТЬ ВИБИРАТИ

А як же щодо всіх тих людей , які, схоже , дійсно хочуть страждати ? У мене є подруга , у якої є партнер , який її ображає , та і її попередні стосунки були схожі на нинішні . Чому вона вибирає таких чоловіків , і чому зараз вона знову відмовляється вийти з цієї ситуації ? Чому так багато людей фактично вибирають відчувати біль ?
Я знаю , що слово вибирати - це улюблений термін руху " Нью - Ейдж " , але в цьому контексті він не зовсім точний. Висловлення типу того , що хтось у своїй , в його або її житті " вибирає " неконструктивні відносини або будь-яку іншу негативну ситуацію , тільки заводить не туди . Поняття вибір включає в себе усвідомленість , тобто високий рівень свідомості . Без цього у тебе немає вибору . Вибір починається в той момент , коли ти розототожнюєся зі своїм розумом і з його зумовленими кліше і розчиняєшся в той момент , коли ти стаєш присутнім. Поки ти не досягнеш цієї точки , то , висловлюючись духовно , ти будеш залишатися неусвідомленим . Це означає , що ти як і раніше будеш змушений думати , відчувати і діяти згідно певного стилю і залежно від стану свого розуму . Ось чому Ісус сказав : " Прости їх , бо не відають що творять " . Це не пов'язано з традиційним змістом слова " інтелектуальність " . Я зустрічав досить багато високо інтелігентних і освічених людей , які разом з тим були зовсім неусвідомленими , тобто повністю ототожненні зі своїм розумом . Фактично , якщо розумовий розвиток і зростаюча інформованість не врівноважена відповідним зростанням усвідомленості , то потенційна небезпека потрапити в біду , така сама як і ймовірність виникнення катастроф , стає дуже високою.
Твоя подруга застрягла у відносинах з партнером , який її ображає , причому , не вперше. Чому ? Бо в неї немає вибору . Розум , який сформований своїм минулим і тому йому визначено бути саме таким , яким він є , він завжди шукає можливість вос- створити те , що він вже знає і що йому вже знайоме. Навіть якщо це боляче , то , принаймні , хоча б знайоме. Розум завжди дотримується вже звіданого . Незнайоме для нього небезпечно , тому що він не знає , як його контролювати. Ось чому розум не любить зараз і уникає його . Усвідомлення  справжнього моменту утворює просвіт не тільки в стромовині потоку думок , але також і в континуумі " минуле - майбутнє". Ніщо по - справжньому нове і творче не може прийти в цей світ інакше , як через цей просвіт , через цей чистий простір безмежних можливостей .
Тому твоя подруга , перебуваючи в стані ототожнення себе зі своїм розумом , здатна створювати тільки ту модель зі свого минулого , яку вона завчила  в якій інтимні стосунки нерозривно пов'язані і асоціюються у неї з образою і безчестям . З іншого боку , вона може так діяти , спираючись на свій , засвоєний нею в ранньому дитинстві стереотип , в рамках якого вона подається як ні на що не годна і що заслуговує всілякого осуду. Також досить імовірно, що дуже велику частину свого життя вона проживає через тіло болю , яке постійно нишпорить у пошуках болю , яким воно харчується . У її партнера є свій список моделей неусвідомленої поведінки , що доповнює її . Зрозуміло , що вона сама і створила цю ситуацію , але тоді ким або чим є ця сама " сама", хто і що все це створює ? Це всього лише ментально - емоційні моделі минулого , і більше нічого. Чому " вона " все це робить ? Якщо ти скажеш їй , що вона вибрала свій стан або ситуацію , то тільки підсилиш її почуття ототожнення з розумом . Але чи є модель , яка зберігається в пам'яті , тим , хто вона є насправді ? Покажи своїй подрузі , як спостерігати даний за межами своїх думок та емоцій. Розкажи їй про тіло болю і про те , як від нього звільнитися . Навчи її мистецтву усвідомлення свого внутрішнього тіла . Продемонструй їй сенс присутності. І як тільки вона стане здатною отримати доступ до сили моменту Зараз і , тим самим , прорветься через своє обумовлене минуле , у неї буде вибір .
Ніхто не вибирає дисфункцію , конфлікт або біль . Ніхто не вибирає безумство . Це відбувається тільки тому , що для розчинення минулого у тебе не дістає присутності, а для того , щоб розсіяти темряву , в тобі не достатньо світла . Ти не цілісний , ти не весь тут. Ти ще не зовсім прокинувся . А поки це так , то обумовлений розум продовжуватиме керувати твоїм життям .
Якщо у тебе , так само як і у багатьох інших , є розбіжності зі своїми батьками , якщо ти продовжуєш давати прихисток своєму почуттю образи за те , що вони зробили щось не так або взагалі чогось не зробили , то ти продовжуєш вірити , ніби тоді у них був вибір , ніби тоді вони могли вчинити якось інакше. Завжди здається , що у людей є вибір, проте це зовсім не так , це ілюзія . Поки твій розум , який під саму зав'язку набитий зумовленими моделями і стереотипами , управляє твоїм життям , поки ти це твій розум , який же в тебе може бути вибір ? Ніякого . Ти навіть поруч не стоїш . Стан ідентифікації з розумом дисфункціональним не на жарт. Це одна з форм божевілля. Від цього захворювання в тій чи іншій мірі страждає майже кожна людина. Почуття обурення і образи зникає саме в той момент , коли ти його усвідомлюєш . Хіба ти можеш ображатися на те , що хтось захворів ? Єдиною підходящою відповіддю тут є співчуття .
Тоді виходить , що ніхто не несе ніякої відповідальності за те , що він робить? Мені це не подобається .
Якщо тобою керує розум , то у тебе немає вибору , і ти будеш продовжувати страждати від наслідків своєї неусвідомленості і тільки примножувати це страждання . Ти будеш продовжувати тягнути тяжку ношу , що складається зі страху , конфліктів , проблем і болю. Страждання , породжене таким чином , в кінці кінців , виштовхне тебе з неусвідомленого стану .
Те , що ви говорите з приводу вибору , також відноситься , як я вважаю, і до прощення . Перш , ніж зможеш пробачити , потрібно стати повністю усвідомленим і поступиться .
" Прощення " - це термін , який в ходу вже 2000 років , але уявлення більшості людей про те , що він означає , продовжує залишатися дуже неглибоким і вельми обмеженим . До тих пір поки ти будеш виходити з свого почуття себе , що минає своїм корінням в минуле , ти не зможеш по - справжньому пробачити ні себе , ні інших. Істинне прощення можливо тільки через доступ до сили моменту Зараз, який є твоєю власною силою . Це призводить минуле в безпорадно , безсилий стан, і ти глибоко усвідомлюєш те, що ніщо з того , що ти сам коли -небудь робив або що було зроблено по відношенню до тебе , не в силах хоча б навіть злегка торкнути променисту суть того , хто ти є. Тоді вся концепція вибачення стає непотрібною.
А як мені дійти до цієї точки усвідомлення ?
Коли ти уступаєш тому  , що є, і стаєш повністю присутнім, то минуле перестає мати якусь силу . Воно тобі більше не потрібно . Присутність - ось ключ . Момент Зараз - ось ключ .
Як я дізнаюся , що поступився ?
Коли тобі вже більше не потрібно буде ставити це питання