Як швидко із життя зникають дні,
Одна за одною минають пори року.
Буває дивишся: весна в календарі
І раптом...клац...- зима уже під боком.
Лише учора пив холодний квас,
Від спеки не знаходячи спасіння.
А за плечима вже Різдво і раз-у-раз
Очікуєш як мани потепління.
Колись частіше бачив ти зірки
І рідне місто з даху свого дому.
Тепер говориш, що не ті роки
І можеш деколи поскаржитись на втому.
Я згадую як грали у „квадрат”,
А взимку у дворі ганяли шайбу.
„Лабали” на гітарах все підряд.
Любили, пили...А чи це не кайф був?
Тепер дорослі іграшки у нас:
Машини, депозити, хати, дачі.
А на дитячих фото все в контраст
И підкрадаються хвороби не дитячі.
Вирують пристрасті великі і малі
Ти плину час не в змозі зупинити:
Чим більше років ходиш по землі,
Тим менше залишається ходити!!!
б1льше-менше..
© Copyright: Ещё Один Рифмоплёт, 2014
Свидетельство о публикации №114110310769
Свидетельство о публикации №114110310769
Рецензии