Об днання

«ОБ’ЄДНАННЯ»… ні, не сарказм, а гірка вельми правда…
             (Так то Істина?: «Я прийшов, щоб роз’єднати…») 
    
 Не треба бути провидцем чи апостолом:
 Нам розбрат охрещено Стражденним віками.
 Демократи і патріоти лише перед розстрілом
Об’єднуються…   міцно…   біля ями!
До того їх губить олжа недовіри
    В спотворених потугах ложнобратства,
    Не відають, нікчемні, глупству міри…
    І що ганьба їм, що їм – святотатство?!
        Піддакують гнобителям-невігласам,
Хулителям священного герба.
Засліплені, жадають «компромісами»
Спасти і шкіру, і свого горба
Від шляху хресного, хреста і від голгофи,
Не хочуть  прадідів завіту чути,
                а ні трохи.
            (І Син не чує. Мови, що – не знає?..
А ми товчемо лоба до кровиці.
І що ж? – коли Стражденний відвертає
Усі молитви… може, з нас глумиться:
«Ви – пси; а я зійшов сюди
Ради синів із Юдиного дому…»?!)
        Та  час настав осмислить по-другому,
Знайти у єдності, в любові сенс життя,
І сподівання Пращурів побачити у цьому:
Разом з колін піднятися, небоже,
Та брату брата обійняти – вельми гоже! –
І воскресити в душах майбуття!

      … Листівки і плакати – цілі простині,
          Одна одну  – «переплюють програми»!

Демократи об’єднуються
лише перед
                розстрілом,
 коли їх  лукаві
                ставлять до ями!..