ЧАС ЮРБИ

   
                («громадою обух сталить!..»(??) (Т.Шевченко)

           ГЕЙ  МИ – УКРАЇНЦІ!
  «Ми, українці, і в революцію були розпорошені. Настворювали кожне село своїх «республік». Як «Баштанська»… «Висунська» в миколаївських степах, всяк обороняв лиш свою хату… чому й душили волю і незалежність України у 1918-20р.то денікіни, то червоні терористи-завойовники муравйови, "большевики", то свій на свого ходив… після перевороту в імперській Росії"                (Краєзнавець) 
               
       Гей ми українці, любим  носить  синці,
Щоби  посміятись  весело  було:
– Продамо  гетмана, проп’ємо  жупана,
Та  впряжемось знову у чуже  ярмо!

Вдарять нас у ліву – ми  підставим  праву,
А здеруть  сорочку – віддамо  й  кожух!..
Вже  ми  віддавали  і  міста, і  славу,
І  двигтів  над  нами  не один  обух!

Знову  нам  з Півночі привезуть  рум’яна,
Щоб  підфарбувати  наш  козацький  ум!..
– Гірко  прижилася  доля  окаянна:
Засвистить  над  нами  батоговий  глум!

Ще по  Україні  ходить  слава  п’яна,
Вже по  Україні  точиться  борня:
 – Продамо  жупана – купимо гетмана,
Бо  свого  в  державі  мудрого  нема!

Гей ми – українці, – розбрату  по  вінця
В  чаші  нам  налито –  так  ще  не  було!!
– Що, як  без  Гетмана? –  Купимо  «нагана»! –
Підем  захищати  всяк  своє  село!