залиш мені трохи моря з твого недопитого чаю.
коли ти вийдеш з кімнати, я запущу туди риб.
по одній, по черзі, холодних. і трохи камінних глиб.
і той корабель, що зліва. на ньому я, певно, відчалю.
тримай у очах це море, лови у волосся вітер.
не дай знову сплутатись з небом- він тепер твій полонений.
роби з ним, що хочеш і змушуй читати вірші натхненно!
хай пише до поля про тебе. ловче, навчи його літер.
можливо і про моє море, воно його не відпускає.
здається, це ваша з ним змова- бо корабель застряг теж.
можеш чекати на березі, покИ повертаюсь, і стеж,
як риби холодні цілуються, на дні недопитого чаю.
той, що про море
© Copyright: Инна Демянко, 2014
Свидетельство о публикации №114110209296
Свидетельство о публикации №114110209296
Рецензии