Старовинні рукописи, дивні мелодії часу.
Там загублені в вічності, спокій собі віднайдуть.
Там ще досі жевріє життя, та воно згодом згасне.
Не залишиться й сліду від того, що вирветься з уст.
У полон вони брали серця і ковали кайдани.
Не жаліючи крові і поту у різані рани.
Як малими ще були навчали їх тої науки.
Час безжальна стихія для тих, в кого зв’язані руки.
4.11.07
Час
© Copyright: Ксения Ванаспэс, 2014
Свидетельство о публикации №114103101871
Свидетельство о публикации №114103101871
Рецензии