…чимдалі до мрії, і небо ще дальше,
за чорною смугою ночі німої
блукає десь вітер, у спалахах завтра,
одної дороги на двох де немає
пусті обіцянки шикуються в хмари,
все більше і дужче хвилюється серце,
душа сподівання втрачає, мов світло
і день спочиває не так як завжди
повторюють долі моргання зірок
притьмарилась вічність, і щастя –
на іншій планеті ми разом були,
привиділось: раптом, надія зникає,
відтоді, як вбили ми мрії свої
лиш пам'ять назад нас іще повертає
у снах нездійсненних – близьких та чужих
мелодію щастя ми не розгадали…
близькi та чужi...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114103101539
Свидетельство о публикации №114103101539
Рецензии