Ми у своiх шпарках-шпаринах...
***
Ми у своїх шпарках-шпаринах-дірах,
Заземлені і зимні земнолюди,
Зневірено закутані у вірах,
Чекаємо, що за снігами буде…
Чи буде далі? Далебі не знати…
Визміює з-за ґраття вчора в нині,
Тепло зотліле гибіє в загаті,
І зубожіє день, іще осінній.
Злий вітрюган розчімхує знічев’я
Зумисно занечулені зізнання, -
Що хорувати нам зосталось червнем
В зажур захристях ночей сповідання.
Свидетельство о публикации №114103110961