Дева-осень

Тамила Пироженко
Панна осінь

Панна осінь на подвір»я насипала листя.
То не хмари в небі ходять — коні норовисті.
Бризнуть дощиком, а потім знов пропустять сонце.
А воно засвітить ясно у моє віконце.
Вітер хмари підганяє, мов пастух у полі.
Хмари в небі пропливають повагом, поволі.
А у мене, на подвір»ї, осінь походжає,
Золотого листя всюди щедро насипає.
Цілий день майстриня-осінь квіти фарбувала,
Походжала по подвір»ю, тихо чаклувала.
А коли заглянув вечір на моє обійстя,
Осінь справи закінчила і заснула в листі.

***

Дева-осень по дворам раскидала листья,
Тучи в небе – табунами кони норовистые.
То всплакнёт дождём она, то смеётся солнцем.
Лучиком, шаля,  в моё постучит оконце.

Табуны гоняет ветер в небе, как по полю,
И свободно мчатся тучи, а не поневоле.
Во дворе моём хозяйкой  осень погуляла,
Листьев яркие полотна щедро расстилала.

Подправляла целый день, словно мастерица,
Лишь дыханием,  листву  щедрая девица.
Вот и вечер заглянул, звёзд развесив кисти,
Все дела закончив, осень засыпала в листьях.