Літа минають і не вертають,
Рікою часу життя сплива,
Секунди крапельками стікають,
Минуле — в пам’яті ожива.
Дороги в простір для нас відкриті,
Іди вперед, чи назад вертай,
Та не повернешся в час прожитий,
Про це, мій друже, ти пам’ятай.
Що є найвищим мірилом щастя?
Для чого Бог нам життя дає?
Літа людини її багатство,
Найвища цінність, що в світі є.
Усе минає — розваги, гроші,
Не у земному багатстві суть,
Заслужать вічність діла хороші,
Погані — в безвість тебе ведуть.
Цінуй хвилину, секунду навіть,
Вони — цеглинки твого життя.
Літа минають і не вертають,
Спливають:
в вічность, чи в небуття.
Вiчнiсть чи небуття?
© Copyright: Людмила Киреева-Силенко, 2014
Свидетельство о публикации №114103002662
Свидетельство о публикации №114103002662
Рецензии