Страждання, чому ти таке солодке?,
Чим мене так вабить образ твій!?
Життя мов вечір повільне і похмуре,
А я повертаюся в твої обійми мрій.
Я піднімаю душу, очі до небес,
І злітаю думками окрилених надій,
Лечу та мокну, але дощ, що тихо йде,
Змиває з мене гіркий образ твій.
Страждання
© Copyright: Цвет Весны, 2014
Свидетельство о публикации №114103011244
Свидетельство о публикации №114103011244
Рецензии