Прийди

Я буду кричати, молити, благати,
Щоб серце зуміло тебе віднайти.
Я буду по світу цілому шукати
Ті очі, що з розуму мене звели.

Ті очі... Хотілось мені б їх побачить,
Хоч раз ще, до тої нової весни,
Якої полишу це місце, неначе
Не було мене тут - піду назавжди.

Та може... Якщо б ти змогла покохати,
Чи може, хоч сном ти до мене прийшла.
То зміг би з тобою одною зостатись
І хай вже приходить та клята весна.

Твій вигляд, коли ти у думці скартала
Себе, за ту посмішку світлої мрії -
Мене ті видіння чи то убивали,
Чи подарували краплину надїї.

Хоч раз... Ще хоч раз на прощання всміхнися,
Бо мало завжди мені твоїх очей.
Крізь мене проходять, під масками, лиця,
А серце жадає з тобою ночей.

Прийди! Прийди!.. Чи може не приходь...
Та якщо є хоч думка, що про мене
І пульс твій рветься пристрастю із вени,
То ти явись хоч в сні, хоч наяву.

Та я тебе, напавне, попрошу:
Забути все, що було і що буде,
Але я хочу, щоб всі знали люди,
як сильно, як безумно тут і всюди,
тебе я, неземну... свою... люблю.