мені так треба виплакати смуток,
позбавитись від порожнечі дум,
від того, що душа у мене скута -
єдиним другом став для неї сум.
від того, що ненавиджу я долю,
від того, що не розумію світ
та від нестерпно ниючого болю,
що на колінах муркотить, як кіт.
ми з болем вже давно товарищуєм
та він заходить в гості на весь день.
я просинаюсь з ним та з ним ночую,
із ним співаєм ми гірких пісень.
та вже не хочу, щоб він був у гостях,
бо вишкреб з мого серця кольори,
залив слізьми мою тепленьку постіль
та грубих слів усім наговорив.
25. 10. 14
***
© Copyright: Екатерина Недвигина, 2014
Свидетельство о публикации №114102900668
Свидетельство о публикации №114102900668
Рецензии