Безмежний відчай більш мені не брат,
Журба шалена не сестра давно.
Позбутись я змогла сталевих ґрат,
Згорів сценарій нещасливого кіно.
Тепер я в щасті наче уві сні,
Тепер душа перетворилась на дитячу.
І серце не палає більш в вогні,
Ночами гірко вже не плачу.
Прогнать ти зміг набридливу печаль,
Розфарбував життя яксраво пензлем,
Але минулого мені не жаль -
Бо знов з тобою я воскресла.
Мов місяць у ночі твоя любов.
Здається, ти єдинеє спасіння.
Рятуєш кожень день мене ти знов
Від докорів нещадного сумління.
Для тебе я вродлива, я така
Якою поруч з іншими не буду,
Як світло маяка для моряка,
Коли шторми у синім морі гублять.
Мене ти не покинь - одне молю,
З тобою виростають білі крила.
Я в серці бережу любов свою,
Допоки серце у землі не зкам'яніло.
10. 05. 2014
***
© Copyright: Екатерина Недвигина, 2014
Свидетельство о публикации №114102900641
Свидетельство о публикации №114102900641
Рецензии