Чорногор
За степами і гаями,
- Там смерек пригорський бор,
А за ними – Чорногор.
Неначе виріс він з морських просторів,
Мов грізний велет йому батьком був колись,
Та він, все ж, мирний шлях в житті проторив:
Блаженний, Попіван моливсь
За край, в якому жили браття гори,
Які з ним вкупі родились:
Шпиців високі крутобокі схили,
Їх зубовидні сірі брили,
Говерла – любая сестриця,
Мов гребнем, вітром чепуриться,
Величний Петрос сотні літ
Урвистим схилом майорить.
Глибокі думи в Чорногора:
Людська душа – це ті ж простори,
Що породили колись гори,
Ніяких скойок, в мегаліт
Її не ввернеш на сто літ!
За неї варто помолитись,
Одвічним каменем зробитись!,
Та щиру – варто пошукати,
Святую й світлу – вік чекати…
Свидетельство о публикации №114102910612
Але пишете, відчувається, здалека... Нічого дивного: любов до рідної землі завжди в серці, де б ти не був...
Мирного й щасливого Нового року!
Ольга Глапшун 09.01.2015 16:24 Заявить о нарушении
Алексей Радзей 09.01.2015 18:24 Заявить о нарушении
Приємно надзвичайно, що Ви почали захоплюватися тематикою мого рідного краю. Низький уклін.
Можливо, Вам цікаво буде глянути на новели з життя гуцулів у наші непрості і нелегкі часи
http://literator.at.ua/load/biblioteka/a_m/glapshun_olga/14-1-0-55
Мені прикро, що я так незграбно висловилася і, напевне, засмутила Вас незаслужено. Пробачте!
Хай Вам щастить!
Ольга Глапшун 09.01.2015 18:51 Заявить о нарушении
Алексей Радзей 09.01.2015 20:32 Заявить о нарушении
Ну, от і порозумілися*)) Щасти!
Ольга Глапшун 09.01.2015 20:45 Заявить о нарушении