«Если заботливо спросишь: как твоё сердце? – отвечу:
Спрашивать так о болящем – это обычай прекрасный»
Камол ібн Масуд
Зачарований вщерть Понеділком Печалі,
і заповнили душу хміль солодкий та сум…
– Та вже пізно, бо човен кохання відчалив,
ітепер про любов кожне слово – лиш глум.
Може, я цим рядком чиюсь душу й спокушу, –
то спасеться любов? і помилує кат?!
Ти пробач, Незбагненна, сам спокутувать мушу
за Любови розорений Сад.
Як ми старанно Сад тих надій корчували,
щоб не було побачень, тих зустрічей!.. мрій!..
З серця крик в височінь: «Ти моя до печалі!»,
і під небом осіннім луною: «…не мій!..»
Не дарую тобі Понеділок Печалі,
хай на столику ляже троянда одна.
Скільки днів по тому, як наш човен відчалив,
а ми так і не спили свій келих до дна…
посвята Коханню осени мо
© Copyright: Леонид Клёсов, 2014
Свидетельство о публикации №114102810006
Свидетельство о публикации №114102810006
Рецензии