Первая любовь

Говорят, что первая любовь - вечная, безмятежная и сказочная...
Первые поцелуи и страдания, в сердце струна загадочная.
В нём мы разум теряем, огнём души пылают,
Дней без любимых не знаем, сердце в разлуке страдает.
Когда я закрываю глаза, то мыслями в прошлое возвращаюсь.
Вспоминаю все мечты свои девичьи.
Любовь моя ты первая: « Зайди ко мне на минутку».
Она какая-то непостижимая, не могу я слов подобрать...
Сердце трепещет смиренно, чтоб те чувства передать.
Что-то удивительное в душе прорастает.
А глаза!.. Сколько света во взгляде, невозможно передать!
Подобных чувств я не знаю, в мгновенья те - любимый мой рядом.
Он душу согревает, дарит тепло своего сердца.
Наяву я ещё раз вспоминаю те глаза - два дивных озерца.
Но всё прошло, всё промелькнуло, и жизнь изменилась, и я уже не та.
А первая любовь в Вечности осталась и память  о ней навеки свята.



розмістив Лобур Мар'яна
Вірш про кохання № 5544

ПЕРШЕ КОХАННЯ

Кажуть, що перше кохання –
вічне, безмежне й казкове,
перші цілунки й страждання
в серці струна загадкова.
В ньому ми розум втрачаєм,
полум’ям душі палають,
днів без коханих не знаєм,
серце в розлуці страждає.
Коли закриваю я очі
й думками в минуле полину,
згадаю всі мрії дівочі
кохання те «перше» бодай на хвилину.
Воно ж бо якесь незбагненне
не можу я слів підібрати
і серце тріпоче смиренно,
щоб ті почуття передати.
В щось дивне душа поринає,
а очі випалює погляд,
подібних чуттів я не знаю,
у мить ту коханий мій поряд.
Він душу мою зігріває,
дарує тепло свого серця,
в уяві я ще раз згадаю
ті очі – два дивних озерця.
Проте пройшло все промайнуло,
життя змінилось, я уже не та,
а перше кохання у вічність звернуло
та пам’ять про нього навіки свята.