Волонтер

В той день «Омега» з рейду повернулась…
Пройшли повз смерть ворожими тилами…
Під кулями та «Градами» не гнулись…
Бійців на «базі» лист чекав… від мами.

Його привіз їм – Дмитрич…  Анатолій…
Він не поштар -  він просто волонтер…
Колишній «мент», а ще -  відважний воїн,
Герой-афганець…  справжній офіцер.

Як він хотів - «у рейд… - щоб з пацанами!»…
Згадати славну молодість свою…
А хто ж листи возитиме?.. від  мами?..
Тим хто стоїть на лінії вогню?..

Але біда прийшла не знати звідки…
Додому «йшли», розвізши «допомогу»,
Та випадково втрапили в засідку,
І недоречно зачепило ногу…

Полон… приниження… знущання та посули…
Та честь і гідність – долу не упали!
І як його ті найманці не гнули?..
Та волю патріота не зламали.

Він повернувся – бо його чекали…
Донька, онуки – вірили … живий!..
За нього друзі – кулаки тримали…
А дехто в церкві ставив ще й свічки.

І ось стоїть – змарнілий … непокірний
Нащадок запоріжських козаків,
Своїй країні та присязі вірний…
Тож СЛАВА їм усім… усім – таким!

   03. 10. 2014р.