Безодня, Космос — незбагненний лік!
Що навіть до наук охочий розум,
Сягає декількох мільярдів літ.
А що для нескінченності є роки?
Що є життя? В історії — то мить,
Нейтрино в космосі, ніщо в віках.
Нам випало на цій Планеті жить,
А долі відображені в зірках.
То що є ми? - Матерія. То — прах,
Ось, зараз я пишу оці вірші,
Рука виводить, пише на листках,
Слова ж ідуть зсередини, з душі.
Що є душа? До слова звикли ми,
Говоримо, не вдаючись до суті,
Ми в світ оцей з’явилися людьми,
А в інший? Як заслужимо, так буде,
Бо в цьому світі ми лише в гостях.
Від шляху, по якому ми ідем,
Одержим — вічність, або небуття.
Залежить, як життя ми проживем.
Безодня, Космос — нескінченний лік.
То що є ми, земні слабкі істоти?
Вік людства — декілька мільйонів літ . . .
А що для Вічності є наші роки?
Космiчнi роздуми
© Copyright: Людмила Киреева-Силенко, 2014
Свидетельство о публикации №114102702109
Свидетельство о публикации №114102702109
Рецензии