Дрожит слеза

Дрожит слеза, встревожена прощаньем,
Идут дожди, смывая всё тепло...
Всё то, что было - любовью желанной,
Как лето прошлогоднее ушло.

Я свои слёзы спрячу в темноте.
И ночь холодная приглушит крик души.
Тебя оставлю в сердце я своём,
Себя оставлю, где идут дожди.


Прощання

Тремтить сльоза, сполохана прощанням,
Ідуть дощі, змиваючи тепло.
Все те, що називалося коханням,
Минулося, як літо. Відійшло...

Я сльози свої в темряві сховаю,
Холодна ніч приглушить крик душі,
Тебе я в своїм серці поховаю,
Себе я поховаю у дощі.

 розмістив НАТАЛІНОЧКА
Вірш про кохання № 5754


Рецензии