Вiрна плечу! Перевод Светланы Груздевой

Зникає за обрієм сонячне коло задумливе...
Спадають листки, бо пора їм у річеньку сну...
А вечір забарвлений фарбами різними й сурмами.
І ми йдемо поряд, плекаючи нашу весну!

Близькі як колись, і несемо цю близькість майбутньому!
З півслова, півпогляду знаємо дзвони душі,
Хай хтось озирається... Вільні в коханні, розкуті ми,
На теплих вустах ясна посмішка щастя лежить!

Я - слабкість твоя, ти ж є сила, безпека і затишок!
А пальчики ніжно тримаеш! Ще мить - й полечу!
Та тільки не хочу ступити у бік, чи назад на крок,
Чи бігти попреду... Вірна твоєму плечу!

І вдячна безмежно за всі відчуття, і турботи міх!
За те, що крізь чорні години,  роки без прикрас,
Мене ти проніс на долонях під блюзовий щирий сміх,
Щоб радість життя смакували ми вдвох повсякчас!

Перевод Светланы Груздевой - http://www.stihi.ru/2014/10/30/7985

А солнечный круг…так задумчиво канул за росами…
Спадает листва:  видно, тоже готова ко сну.
И вечер украшен смешением красок и охрою.
Идём мы шаг в шаг, исповедуя нашу весну!

Близки,  как когда-то,  несём эту близость по-новому!
С полслова, с полвзгляда мы чувствуем звоны души,
Пусть кто-то оглянется… как же в любви мы раскованны!
На тёплых устах так блаженно улыбка лежит!..

Я – слабость твоя, ты же – сила…ещё, милый, как сказать?
Так нежно сжимаешь ты пальчики! Миг – и взлечу!
Но я не хочу отступить  и ни вбок, и ни шаг назад,
А также тебя обгонять – к твоему лишь плечу!

И я благодарна без меры за чувства,  заботы мех!
За то, что сквозь чёрные дни и года без прикрас,
Меня ты пронёс на ладонях под блюзовый щедрый смех,
Чтоб жизни вкушали мы радость вдвоём каждый час!