Олена Телига. Ночь была мрачна...

Олена ТЕЛИГА (1906 – 1942)


*   *   *   

Ночь была мрачна, и ветер где-то
Струны рвал, неистово играя.   
В темноте до самого рассвета
Горький яд отчаянья пила я. 

А под утро взгляд мой помертвевший
Знак нашёл, отчётливый и зримый: 
На земле, на небе мрак истлевший
Обнажил разлом неустранимый... 

Но в душе, как день бесплотно-серый,
Радость – невесома, бледнолица, –
Просыпалась, новой полня верой:
Ничему на свете не молиться.    
 

(перевод с украинского –
Валентина Варнавская) 



Олена ТЕЛIГА (1906 – 1942)


*   *   *   

Ніч була розбурхана та тьмяна, 
Вітер грав і рвав пом’яті струни, 
Я пила самітньо аж до рана 
Темну розпач – найгіркіший трунок.

А під ранок, зором помертвілим 
Розгорнувши спопелілий морок, 
Віднайшла я ненаправний вилом 
На землі, на небі і в простораx…

Та в душі, як день слабий і сірий, 
Прокидалась втіха блідолиця, 
Щоб навчать її своєї віри: 
У житті нічому не молиться.



За виданням: О. Теліга. О краю мій… К., вид-во ім. О. Теліги, 1999.