стягнула усе до свого дому,
старі проблеми і трошки щастя ,
несеш за плечима столітню втому,
боїшся впасти, впасти,впасти..
мовчати: ні слова, ні звуку,
маленькі пилинки сідають на плечі
й ніщо не замінить ще рідного стуку,
коли навіть викинеш всі його речі.
***
© Copyright: Марта Пройслер, 2014
Свидетельство о публикации №114102508850
Свидетельство о публикации №114102508850
Рецензии
