Я втомлений...

Я втомлений.
Не хочу більше казати про тебе, душу й світ.
Наші стосунки, як ніж устромлений,
розбилось кохання, наче риба об лід.

Не скажу навіть про слід,
залишений в моєму житті.
Спогади про тебе зійдуть, як піт —
я більше не ходжу в чужому взутті.

Я всебічно розумію події:
красу неземну і продвинуті мізки.
Головною героїнею мрії
тобі судилося стати, одягши намисто.

Досить топтати гідність,
який би дарунок не стояв на кону.
І те дитинча тепер — безплідність.
Йди куди хочеш, я тебе не держу.

І не потрібні ті  нав’язання.
Відповідь "ні" я цитую усюди.
Ти чекала розчарування?—
Я нарешті втік від Іуди.

Називай це полігамністю,
хворобою чи незламністю.
Але ти знаєш відповідь
і сльози на місці повік твоїх
утворять пустоту в серці.
Через роки закриються дверці
і будуть крутіші перці
з тобою поряд завжди.

До побачення мила назавжди…
Не пиши, не дзвони, забудь.
Я наслухався від тебе правди,
але не зрозумів суть.

Я тебе завжди виправдовував
перед свідомістю, Богом, життям.
І так по дитячому обдаровував
найкращим, що маю в світі уяв .