Д А Ч А

Ой дача, дача! Рідна моя дача,
Хоч солонець — врожАї не малі.
Таку вже маю хліборобську вдачу,
Не можу жить без матінки-землі.

Ой дача, дача! Гарна моя дача,
Було болото, очерет шумів,
Та наші люди мудрі й не ледачі,
Освоїли, проливши сто потів!

Ой дача, дача! Мила моя дача,
Квартира в місті душна та тісна,
А дача — то мені курорт неначе,
До того ж, кормить всю сім’ю вона.

Ой дача, дача! Втіхо моя, дача,
П’ять соток — родить і город, і сад,
На грядці дива дивнії побачиш,
Без хімії! І користь, і краса.

Ой дача, дача! Клопіт мені, дача,
Бо поки з поїзда туди дійдЕш,
Так стомишся, що стогнеш, ледь не плачеш,
Знесилено в густу траву впадеш.

Ой дача, дача! Ліки мої, дача,
На клаптику болотної землі
Таблицю Менделєєва побачиш,
Лише цілющі трави підбери.

Ой дача, дача! Горе моє, дача,
Коли наступить стужа і зима,
Кружля вкруг неї «братія» ледача
Ламає, лізе, цупить задарма.

Ой дача, дача! Щастя моє, дача!
Сама Природа сили додає.
Неначе знову молода, гаряча,
Вертає юність у життя моє!