Життя навчає нас, але не вчить.
І ми помилок тих не помічаємо.
Душа і серце від того болить.
І вперто віримо, що все ми знаємо.
Нажаль... В природі нашій щось слабке.
Весь час до чогось прагнемо, гадаємо,
А досягнувши розуміємо те,
Насправді головного ми не маємо.
То головна мета, сама Душа,
А ми на тлінне часто споглядаємо,
Будуємо свій успіх на грошах,
Нажаль духовне все таки, минаємо.
Коли доходимо до самого кінця,
Життя тремтить у відчаї. Вмираємо.
На суд йдемо до нашого Творця,
Матеріальне на землі лишаємо.
Життя не вчить...
© Copyright: Светлана Камышная, 2014
Свидетельство о публикации №114102411279
Свидетельство о публикации №114102411279
Рецензии