Північна тьма. Шумить, гримить..
На лицях бруд і біль.
Лише одна, єдина мить…
Земля – твоя купіль.
І ти летиш над морем сліз,
Над трунами ідей,
Серед важких, брудних валіз
Та гойдалок дітей.
Течуть поранення гнійні.
Всі тут як корм живий
Немає Бога на війні.
Лише чортець кривий.
А далі що? Розбрат, ганьба?
На брата брат іде?
Звучить тихенькая мольба
Скорбить… Лице бліде..
Ох, схаменітся вже! Усі!
Політики та знать!
Одні купаються в красі,
Серця чужі їдять.
А інші, хто вони такі?
Лише простий трофей.
Але їх душі – то палкі
Поклонники ідей.
Війна – то смерть, то жах і біль.
Прокиньмось оді сну!
Скінчіть кривавий водевіль!
До чорта ту війну!
Водев ль
© Copyright: Александра Мариинская, 2014
Свидетельство о публикации №114102410890
Свидетельство о публикации №114102410890
Рецензии
Марииночка! Какая боль в этом стихе. Ты много думаешь, страдает. Слов утешений нет, только сопереживания с тобой. Кира Щиръ.
Кира Троицкая 26.05.2015 21:08 • Заявить о нарушении
Кира Троицкая 26.05.2015 21:08 • Заявить о нарушении