Однообразно прожила я зиму Леся Украинка

Бюро переводов 7 - Леся Украинка. "Так прожила"
 http://www.stihi.ru/2014/10/12/9230
ТМ Гуси-Лебеди
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
(вольный перевод с украинского)

Однообразно прожила я зиму

Однообразно прожила я зиму.
Весна вослед идёт неотвратимо,
Но у меня всё та ж одна пора.
И время для меня, видать, застыло,
Как по теченью лист плывёт уныло.
ЧуднАя жизнь. Живу иль умерла?

И если б только сердце временами
Живая боль насквозь не пронимала,
Не знала б я: действительно жива
Иль мнится жизнь за грёзами и снами.
И весь мой мир - пространство меж стенАми...
Там, за окном, иная жизнь слышна.

Шумит-гудит, вступает громко в споры,
Повозок скрип, людские разговоры,
Звонки трамваев, паровозный свист
В одно слились тревожащее соло,
Как тремоло в сюите оркестровой,
И день и ночь та музыка звучит.

Как шумен мир за окнами моими!
Но я его не знаю. Только видно
Мне из окна резных ворот кусок
Да тополёк из городского сада,
Сквозь ветви звёзды редкою наградой,
В проём оконный неба лишь чуток.

Мелькали прежде за окном снежинки,
Узором стёкла серебрили льдинки -
Такими знала признаки зимы.
Весна пришла, и звёзд не стало видно,
Доносит ветер щебет соловьиный
И робкий шорох листьев молодых.

Жалею ль я, что встретилась с весной?
Любовь и юность длились так недолго.
И всё ушло, чем красен век убогий.
Всё это было. Только за окном...

Текст оригинала:

...Так прожила я цілу довгу зиму.
Зима минула, і весна настала, 
Для мене все однакова пора. 
Мій час пливе собі так тихо-тихо,
Як по ставку пливе листок сухий.
Чудне життя… якби часами серце
Живим жалем і болем не проймалось,
Не знала б я, чи справді я живу,
Чи тільки мріється мені життя крізь сон.
Стіни чотири тісно оточили
Мене навколо: се ж увесь мій світ.
Там, за вікном, я чую, світ інакший
Шумить-гуде, веде свою розмову.
І туркіт повозів, і людські голоси,
Дзвінки трамваїв, гомін паровозів
Зливаються в одну тремтячу ноту,
Мов тремоло великої оркестри.
І день і ніч гуде ота музика.
Який шумливий світ там за вікном!
Та я його не бачу. Тільки й видко
Мені з вікна шматок різьби на брамі
Та ще тополю із міського саду,
Крізь неї часом зіронька світила.
Ще видко неба стільки, що в вікні.
Тепер я знаю, що весна надворі,
Бо соловейки здалека щебечуть,
Лунає гомін листя молодого,
І крізь тополю вже зорі не видко.
Раніш я знала, що була зима,
Бо миготіли за вікном сніжинки
Та срібні візерунки на шибках.
Оце мені уся пори признака…
І жаль мені, і думаю я з жалю:
Та чи не так, як от тепер весну,
Я бачила кохання, й молодощі,
І все, чим красен людський вік убогий?
Те все було, та тільки за вікном.


Бюро переводов. Леся Украинка
Тм Гуси-Лебеди   2 место