Вітер тихенько дерева колишить,
До мене листва промовля,
Хай ніколи він нас не полишить,
Хай несе вітер нас з відціля.
Я стою під деревами тими
І гадаю думку свою,
Хоч би раз піднестися у небо
І летіти, стрічати долю свою.
Там де не буде ні горя, ні болю,
Тільки любов і добро.
Там де кожен собі обирає долю
І ніхто не звертає уваги на зло.
В тер
© Copyright: Сергуня Мариненко, 2014
Свидетельство о публикации №114102203711
Свидетельство о публикации №114102203711
Рецензии