Наснилося

Я бачила сьогодні уві сні колиску сина
Нашого з тобою....
Ти ніжно шепотів: "Кохана, спи...",
А сам малятку колихав з любов'ю...

Потрiскува камін, на стелі - тiнi в танці,
Муркоче колисковою рудий.      
"Спіть, рiднi! Сбачимося вранці"... -
I ковдри умостив зручніш малому i мені...               

Свинцем упали вії на очниці,
I мари полетіли в голові....
Десь лепетання чулося малечі,
Але ж утома панувала вже у сні...

А ти вдивлявся в очки, мов блакить,
Тримав ще в зморшечкАх його долоні:
"О, сину, хай все щастя на Землі
Крокує поруч, струнко, ешелоном.

Нехай за вдачею йде успіх і політ
У вири, де збуваються всі мрії,    
Щоб не пізнав ти пострілу війни,
Й ненависть, зради, помсти, істерії..."    
          
...Ти щось іще тихенько бурмотів,
Мов молитвАми сповивав ти немовлятку.
Фортецю від недугів, злиднів, брехунів 
Все вище зводив батьковим закляттям…

Поснули.... "Любий, ляж і ти спочинь", -
Крізь силу мовлю я, твоя лелеко, -          
"Поринь і ти в дрімоти височинь,
Бо ранок десь крадеться недалеко...."

...Прокинулась.....      

Рудий вже вимкнув свій сумний мотор.
Піду я заварю мiцнiше зерна.    
Згадається солодкий, дивний сон,
Шкода - не віщий. Втім, хто зна.... напевно…