Я знала, не повинна...
І це моя провинна.
Не повинна тебе кохати,
Бо ти вітер так само як я:
Ти не будеш любов плекати -
Проте стала УЖЕ твоя…
Через це я боюся...
Але зовні сміюся…
Я боюсь – полетиш від мене,
у світи та далекі зорі…
Мо минеться твоє натхнення?
Ну, а серце? А серце стогне…
Я сьогодні зізнаюся:
Закохалася, захлинаюся!
Я шукала тебе роками,
Серед тисяч мені зустрічних.
Я не спала колись ночами..
Я тебе прочекала «вічність»…
Це проста аксіома:
Ми з тобою ЗАВЖДИ знайомі.
Обіцяй, що мене не залишиш,
Обіцяй: полетиш зі мною…
Ти ж почав вже писати вірші…
а я стала уже тобою…
Ти мiй, я тебе шукала
© Copyright: Виталина Кузьмыч, 2014
Свидетельство о публикации №114102106964
Свидетельство о публикации №114102106964
Рецензии