Ти знаєш, навіть думати боюся…
так сильно жадаю усього тебе…
До Бога про силу молюся… здаюся…
ти чуєш, здаюся сьогодні, тепер!
Бажання моїх химер...
Думки чортами скачуть в голові,
О, як мені боротись, Боже, з ними, -
вони такі… такі гарячі і живі…
і пахнуть насолодами гріха земними…
Не можу стримать…
Зачалася уява, так безумно,
Я відчуваю ніжний подих на вустах.
Кохання хочу я мабуть наївно ,
І сковує нутро холодний, липкий страх…
Це повний крах…
Я думаю таке… що ніби у твоїх обіймах..
Притоки крові відчуваю я фізично…
Думки шалені, дикі, навіть дивні,
і грає музика тихесенько лірична.
Це так не звично…
Та ні! Дарма! І думати не треба…
Перетерплю випробування долі…
Прошу, ти просто пригорни до себе,
Не хочу я чужого і не треба болі…
я мо піду по волі…
Боюся хочу я втечу!
© Copyright: Виталина Кузьмыч, 2014
Свидетельство о публикации №114102106962
Свидетельство о публикации №114102106962
Рецензии