Наполегливим бути легко, коли очі її не гріють,
Коли правду не хочешь знати, то живешь в омані надії.
Твоя постіль ще пам'ятає як горіли ви у вогні,
Та на жаль, ті миті важливі лише одному тобі.
Смак поцілунку ховаєшь, немов потрібно це комусь
Тебе вже давно забуто, а все згадуєш чомусь.
Неповторність тієї миті душу рве, як хижий звір
Не буває кохання на одну ніч, ти мені, будь ласка, повір.
Всі мурахи, що бігли по тілу, залиши, бо вони не винні
Разом людям буває добре, та тікають моменти невпинно.
Тільки б стриманність її мови відчувати біля обличчя,
Зрозуміти біоритми, цінувати чесність, як звичку.
***
© Copyright: Аннушка Мироненко, 2014
Свидетельство о публикации №114102100676
Свидетельство о публикации №114102100676
Рецензии