Прощальная журавлям - Из Л. Юферовой

               Поэтический  перевод  с  украинского:http://www.stihi.ru/2014/10/21/91

Уходит  октябрь,
до  ласки  апреля  нескоро.
Печаль  расстелилась
по  черной  остывшей  земле.
Когда  угасали
лучи,  пламенели  покорно,
Из  мест  дорогих
полетели  в  ночи  журавли.

А  вечер  поплыл,
словно  сепия,  газово-серый  –
Хоть  кисточкой  небо
чумазое  вновь  протирай.
Ну  что  ж  вы  так  поздно
собрались  из  края  без  веры,
Подставив  крыла
и  холодным,  и  резким  ветрам?

Так  едки  дымы,
заплетаются  в  рыхлые  косы.
А  в  парке  уже
фонари  развевают  тоску.
Разлука,  как  стон,
и  грусть  велика,  стоголоса
И  боль  обрывает
курлыканье  там,  наверху.

Встревоженный  клёкот
в  полнеба  –  во  тьме  затихает.
Дай,  Боже,  им  силы,
живительно  грей,  обними!
Летят  журавли,
убегая  из  милого  края
От  холода,  снега,
от  судеб-калек  и  войны.


            Оригинал:
       Прощальна журавлям
        Людмила Юферова

Кінчається жовтень,
до теплого квітня неблизько…
Печаль постелилась
по чорній схололій землі…
Коли загасало
проміння оранжевим зблиском,
Із краю мого
полетіли у ніч журавлі…

А стомлений вечір,
як сепія, газово-сірий –
Хоч пензликом небо
замурзане трішки протри.
Чого ж ви так пізно
зібрались у вистиглий вирій,
Підставивши крила
під різко-холодні вітри?

Їдучі дими
заплітають розпатлані коси…
У парку старому
розвиднилися ліхтарі…
І квилить розлука,
як пісня сумна стоголоса,
І біль обривається
стогоном там, угорі…

Стривожений легіт
у небі в пітьмі затихає…
Дай, Боже, їм сили,
живильним теплом обійми!
Летять журавлі,
утікаючи з рідного краю
Від холоду, снігу,
скалічених доль і війни.