Вечір в'ється вже в сутінках Неба
Сіро-чорним плющем у будинки.
Але в мозку - лищ думки за тебе,
Бо мовчить в павутинні сторінка.
Ти злякався?А може так здалось.
Бо скоріш всього - весь у роботі.
Я не знаю, коли все так склалось,
Але ж чую нутром цей мій потяг.
Невловимий потяг...
© Copyright: Иньфинити Любви, 2014
Свидетельство о публикации №114102110117
Свидетельство о публикации №114102110117
Рецензии