(з Михайла Свєтлова)
Ніч стоїть у зірваної шахти,
Вибухи лунають десь в імлі.
Хлопець, у якого вдома мати,
Помирає на сирій землі.
Навкруги донецький степ широкий,
А для хлопця - туга і печаль.
Зорі чотирнадцятого року
Меркнуть у блакитних, у очах.
Він іще вздихне, застогне знову,
Повернеться на бік й відійде,
І його уранці випадково
Хтось із неприятелів знайде.
Потім героїчного хлопчину
Закопають в лісосмузі під траву,
Щоб у Києві живісінький Турчинов
Готував мобілізацію нову.
Щоб всю ніч гуляли на банкеті
Генерали, ті, що зрадили всю рать.
А дівчата для бійців несуть пакети,
Й оператори мобільного не сплять.
Зорi чотирнадцятого року
© Copyright: Александр Пругло, 2014
Свидетельство о публикации №114102003939
Свидетельство о публикации №114102003939
Рецензии