Зустрiлись долi
Твої уста торкнулися моїх.
Мені від щастя дух перехопило,
Який це був солодкий, ніжний гріх…
Зустрілись, наче в сні, обидві долі,
Блукали довго десь вони в світах.
Стояли боязко і були, наче голі,
Лише вогонь горів в розгублених очах.
Тіла тулились в трепеті щасливім…
Який до нього був далекий шлях!
І наш роман у вирії бурхливім
Злетів у небо, наче синій птах.
Не відлітай, залишся ще на трохи,
Самотні й довгі були в нас роки.
Не відлітай і не пади в безодню,
Час виправляти наші помилки.
Свидетельство о публикации №114101803174
Бурчак Ворожбянский 18.10.2014 15:43 Заявить о нарушении