…неба вільного тиша полонила безмеж
відчуваю світ знає: куди, хто зове?..
привітає нас вітер, не обдурять більш сни
сторінками зізнання в мріях сходимось ми
стіни ближніх будинків, ніби хаос думок
Вічність дихає вітром, доганяє і от,
захлинаються душі, в люті болю свого
залишився лиш крок од землі у світ Мрії,
не сховає стежки більш Ніхто від Надії
аби ми в один віддих, удвох оп’яніли…
в небо мрiй...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114101801805
Свидетельство о публикации №114101801805
Рецензии
