Ридають верби над рiкою
І сумно вечоріє ніч
Серденько крається журбою
З чола стіка кривавий піт.
Летять думки,у вир,стрілою
Пронизують багато літ.
Частенько так бува зі мною:
Туман вкрива життя і зір.
Немов шулікою літають
Над головою вороги.
Серденько навпіл розривають
Не вистача мені снаги.
Душа болить,душа стенає
Й до Бога линуть молитви.
Та Він й без слів все добре знає
Про мої немочі й думки.
І простяга до мене руки
І розганя життєві хмари.
Зникають воріженьки -круки,
Немовби нелюди-примари.
Ось так Він ніжно і дбайливо
Піклується про діточок.
Їх захища,немовби ниву,
Від громовиць і від хмарок.
Слава Тобі!!!мій Бог!!!Мій Отче!!!
Що ти від лиха захищаєш.
Від радості душа тріпоче,
Хвалу Творцю вона співає.
Свидетельство о публикации №114101709004
Его любовь - безмерна!
Он с нами каждый день и час,
Без тени перемены.
Его теплом мы все согреты -
Прославим Господа за это!
Благодарю, Валюша, за твои стихи!
Читаю и радуюсь, находя созвучие в душе.
Благословений!!! С самыми тёплыми чувствами,
Анастасия Арвада 24.10.2014 10:15 Заявить о нарушении
Вслед кто-то песню подхватил.
И вот уже в другом краю
Поет душа как Бог велик.
Левиа 24.10.2014 21:32 Заявить о нарушении