А я живу під Києвом в селі,
Калина цвіт на гілля викидає.
А десь в далекому селі
Мене в віконце мама виглядає.
Минають весни, пролітають дні
І всі своєю тут мене вважають.
Та все частіше у вісні
Мене стежки дитинства навіщають.
Ставок в задумі та верби навкруги -
Там юності роки я зустрічала.
А мама до ранкової зорі
На мене, не зімкнувши вік, чекала.
Все наче гарно склалося в житті:
В родинній злагоді зростають діти.
І все частіше хочеться мені
Подарувати мамі квіти.
Прийти і впасти на її плече,
І за молитви голову схилити.
Заколисати всі турботи і жалі
І смуток в барви радості сповити.
Ольга ЗАЇКА
Маме
© Copyright: Ольга Заика, 2014
Свидетельство о публикации №114101704556
Свидетельство о публикации №114101704556
Рецензии