Просто хароший в рш

Яка гарна погода надворі!
Наступлю кирзаком у гамно,
закурю й розповім історію,
шо случилась когда-то давно.

Як січас тоді був кінець травня,
як січас все воняло гамном,
а я бодрой походкой фраєра
шов красівим і рідним селом.

Все буяло і квітло навкола,
чорноземи чекали гамна.
А мене пригласив дід Микола,
шоб зарізать йому кабана.

Ця професія дуже почесна,
хоч і свині живуть у гамні.
Тому різать свиней повсємєстно
довіряли сільчани мені.

Микола, добридень у хату!
Яка божа краса за вікном!
Веди мене до поросяти,
в сарай де воняє гамном.

Я ніколи забути не здужу,
як побачив того кабана.
Той кнур зазирнув мені в душу
сквозь поверхностний накип гамна.

Його очі пронизливо карі
розказали мені об одном -
шо життя наше іграшка марна,
ще й пропитана наскрізь гамном.

Я дивився ув очі свинячі,
ощущаючи скорбь і вину,
шо я ніби котьонок незрячий
всю жизнь поклонявся гамну,

возвєлічував цінності блуду,
битіє заснував на брехні.
По водиці не ходить Іуда,
та зато він не тоне в гамні.

Кабана я зарізав конєчно,
бо Миколі було всьо равно.
Змусив він мене безчєловєчно
проливати ту кров на гамно.

Догорає моя сігарєта
І підходе расказ до конца.
Як же всьо-таки сумно всьо ето,
шо так много кругом гамнєца.

З той пори не змінилось нічого.
Жизнь конєчна, і тільки одна.
Ну а я - я повірив у бога,
як в духовний антонім гамна.

Бог поможе у радості й в горі
(про запас всєгда є сатана).
Яка гарна погода надворі!
Шо ти робиш зо мною, весна.