каеться осiнь iз болем...
…не зупиняється, лине,
час без утоми іде,
сіє безшумно, сипле
душі крізь сито в безмеж,
крутить лист дзиґою вітер,
ціпко вимахує віттям,
хиляться хмари низенько,
кроки вистукує дощ –
осінь навіює думи,
ніби поштарка вона
дихає вітром розлуки
стомлена болем Душа!..
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114101710076
Свидетельство о публикации №114101710076
Рецензии