Щастя бентежне тримає мене
Поглядом рідним, твоїми вустами.
Боязно тільки, а як промине,
Піснею в полі назавжди розтане?
Тішуся стрічами – гарно ж удвох,
Байдуже: весни із нами чи зими.
Тільки б не знати ні бід, ні тривог,
Тільки б не стати навіки чужими.
Щастя бентежне тримає мої
Будні і свята у радіснім диві.
Війни не зборять його –
Мамаї
Щезнуть прокляті, як пси шолудиві.
Щастя бентежне – це ти, люба, ти,
Знаю, мене дочекаєшся з бою,
Зможеш любов’ю мене вберегти…
Я знудьгувавсь за тобою…
15.10.2014
Щастя бентежне
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2014
Свидетельство о публикации №114101605854
Свидетельство о публикации №114101605854
Рецензии