Плаче рідна Україна-ненька:
Рідні діти - майже жебраки,
А вона спотворена, старенька,
Ще й орлом роздерта на шматки.
ПАзури і дзьоб його у крові,
Птах, що жити людям не дає...
Що кричить про демократію та волю,
А насправді, тільки смерть несе.
Але вітер, що розносить хмари,
Відшукає пташенят орла...
Не минЕ орел від Бога кари -
Втратить за гріхи дітей з гнізда.
Спалахне гніздо з малої іскри,
Хай тоді від болю вік кричить!
Хай свою печінку мусить їсти,
І не тьмарить крилами блакить!
***
© Copyright: Наталия Рудченко, 2014
Свидетельство о публикации №114101600393
Свидетельство о публикации №114101600393
Рецензии