Димчо Дебелянов. Усмiхненi хвилi

Димчо Дебелянов
УСМІХНЕНІ ХВИЛІ

Переклад з болгарської Любові Цай

Веселі хвилі мчать край барвних берегів —
крізь ніжні дзвони день приходить золотий —
в таємну даль зове мене той склінний спів...
— Що сон віщує цей — і дивний, і смутний?

Чи, може, то є ти, о море днів моїх,
яке в кипінні бурь не чуло краю й меж,
із словом пломінким до заповітних  втіх
чи то мене, моя ти мріє, так зовеш?

Невже відчую я у грудях силу знов,
і квітам весняним ще радісно цвісти,
хоч блякли у ночі та встояли немов
під крижаним крилом печалі й самоти?

Чи ж вірити?.. Шум хвиль край барвних берегів,
крізь ніжні дзвони день приходить золотий.
В таємну даль зове мене той склінний спів...
— Що сон віщує цей — і дивний, і смутний?

***

Оригинал:

Димчо Дебелянов
УСМИХНАТИ ВЪЛНИ

Усмихнати вълни край цветни брегове —
с протяжно-сладък звън настъпя златний ден —
из тайни далнини глас нежен ме зове...
— Що значи този сън, тъй странно замъглен?

Не си ли това, море на мойте дни,
утихнало в нощта след бурний свой кипеж,
и с пламенни слова към светли бъднини,
възлюбена мечта, не ти ли ме зовеш?

Нима ще бликне пак в гърди предишна мощ,
ще вдигнат ли чела цветя на пролетта,
отхранени сред мрак, повехнали сред нощ,
под ледните крила на скръб и самота?

Да вярвам ли?...Вълни край цветни брегове,
с протяжно-сладък звън настъпя златний ден.
Из тайни далнини глас нежен ме зове...
— Що значи този сън, тъй странно замъглен?