Сяє клен
у голубій емалі,
Лине погляд
у блакитні далі,
Грає все
під променем холодним -
Як не гріти -
то горіти згодним.
Це осінній тихий, теплий сон.
Він останній, як і все прекрасне.
І чудовий вітру баритон
Між рядів дерев поволі гасне.
Кожен крок
несе тепло у даль.
Промінь сонця
в Вирій відлітає.
Манить неба
синього емаль.
Озирнись!
Все
ніжно
засинає.
20.10.1996р.
Осiннiй сон
© Copyright: Татьяна Бонд, 2014
Свидетельство о публикации №114101503882
Свидетельство о публикации №114101503882
Рецензии