Байка про Голову

В деякому університеті,
на фізматі-факультеті
в гуртожитку жила
студентська Голова.

А як туди вона попала
ніхто не знав. Та факт є факт:
шляхом старанним йшла замало
і самогон їй був як брат.

Була в умі одна наука:
про гульки при любій погоді.
«навчання – та ще нудна штука!
Хоча диплом буде внагоді.»

Та наш читач, напевно, знає,
що кругле все властивість має
котитися униз шалено,
а вгору – зась! Штовхати треба!

Ось так і наша зрозуміла,
коли екзамени прийшли,
що вже стипендія згоріла
і будеш виключеним ти?

Ще б пак: Голівонька в ударі:
згадать не можуть вчителі,
коли востаннє чуб на парі
ослячі прикрашав ряди!

«Учись, студент!». Екзамен завтра,
із планом, як у Бонапарта
відкрила книжку голова.
І понеслось… Неначе війна:

спочатку обстріл похідною,
затим в рядах Фур’є напали
чисельні вершники ордою,
подвійні в сідлах інтеграли.

А далі в хід пішла піхота:
групи із функцій в дійснім класі,
спецназу-матриць ціла рота,
машини Тюрінга в запасі.

Довго трималась оборона,
та згодом,все ж, вже менш проворно
сторінками блудили очі.
закрились потім неохочі.

Читач! Найменшого супротиву шлях
зробити лиш може солодкою мить,
майбутнє ж будують у плідних трудах!
Бажаємо Голові «вчить і учить»!